Роман «Анна Кареніна» (1873-1877)

Заняття за творчістю Л. Толстого

Тема. Життєвий і творчий шлях Л.М. Толстого.

Соціально-психологічний роман „Анна Кареніна”.

План

1. Життєвий і творчий шлях Л. Толстого.

2. Громадська та педагогічна діяльність.

3. Філософсько-етичні, духовні й творчі шукання та здобутки Л.Толстого.

4. Толстой і релігія.

5. Роман “Анна Кареніна” - художнє дослідження сімейних стосунків.

6. Проблематика твору: роль сім'ї у житті людини, пошуки основ міцних сімейних стосунків, право людини на життя за порухами власної душі, обов'язок перед членами родини, передовсім дітьми. Авторське вирішення думки сімейної у творі. Паралелізм у композиції роману.

7. Система образів. Різні типи сімей: родини Кареніних, Облонських, Левіних. Суперечливий образ Анни. Чоловічі образи. Образ Левіна, його автобіографічна складова. Пластичність і психологічна глибина змалювання образів-характерів. “Діалектика душі” толстовських героїв.

8. Новий підхід літературознавця Н. Воронцової-Юр'євої до трактування образу Анни Кареніної (не жертва, а бездушний маніпулятор).

9. Особливості стилю митця.

10. Творчі зв'язки Л.Толстого з майстрами світової культури.

11. Місце і роль у світовій літературі. Особливості індивідуального стилю.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Апостолов Н. Живой Толстой: Жизнь Л.Н.Толстого в воспоминаниях и переписке. – СПб, 1995.

2. Воронцова-Юрьева Н. Анна Каренина не Божья тварь. – М., 2009.

3. Маймин Е.А. Лев Толстой: Путь писателя. – М., 1984.

4. Ніколенко О.М. Зарубіжна література ХІХ століття.- К.: Академія, 1999.

5. Культура і лінгвістика – Інтернет-видання.

Кожна людина – алмаз, який може очистити або не очистити себе. У тій мірі, в якій він є очищений, через нього світить вічне світло. Отож, справа людини не в тому, щоби світити, а в тому, щоби очистити себе.

Л.М. Толстой

Рухаючись далі в напрямку самовдосконалення, більше бачиш у себе недоліки, і правду говорив Сократ про те, що найвищим ступенем досконалості людини є знання того, що вона нічого

не знає.

Л.М. Толстой

Коли в літературі є Толстой, легко і приємно бути літератором... Толстой стоїть міцно, авторитет у нього величезний…

А.П. Чехов

Часто спадає на думку: все нічого, все ще просто і не так лячно, доки живий Лев Миколайович Толстой. Адже геній одним буттям своїм немовби вказує, що є якісь тверді підвалини: наче на плечах своїх тримає і радістю своєю живить усю країну і свій народ.

О. Блок

Роман «Анна Кареніна» (1873-1877)

1. Історія написання: видіння чарівної жінки, дружба з дочкою Пушкіна Марією, що мешкала недалечко від Ясної Поляни, надихнула на створення роману про прекрасну, але нещасливу даму. Саме в цей період письменник замислюється над проблемами нещасливого шлюбу. Але темою сім´ї він не обмежився, відчувши, що сімейні стосунки тісно пов’язані з соціальними, історичними і навіть політичними умовами життя.

2. Паралелізм і композиція роману: роман розпочинається фразою: «Всі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещаслива по-своєму». У центрі уваги нещасливі сімейні стосунки. Отож, пафос полягає у дослідженні причин розпаду сімей. Автор не знаходить остаточної відповіді на питання: у чому ж секрет щастя? Образ поїзда – це образ самої епохи, що невблаганно насувається на людину і готова розчавити її будь-якої миті. Життю аристократів протиставляється світ народу, де ще збереглися справжні цінності. Все суспільство пройняте духовною гнилістю (за трактовкою В. Набокова), воно порушує важливі моральні принципи, а це призводить до драматичної розв’язки. Особливості композиції у тому, що в центрі роману дві історії: Анни і Льовіна, їхні шляхи не перетинаються.

3. Образна система: Анна, Льовін, Вронський. Автор твердить, що трагічний кінець героїні - у розпаді духовних цінностей і морального руйнування цивілізації. Хто винен у тому, що Анна не змогла бути щасливою з першим чоловіком, якого не кохала, і з другим, якого кохала понад усе (чи не кохала, виходячи з літературної розвідки Н. Воронцової-Юр´євої)? Не засудити грішницю, а зрозуміти витоки її трагедії. Такий заклик автора. Нагадування, що «кожен дасть за себе звіт» перед Господом, Він буде судити. Це підтверджує епіграф: «Мне отмщение, Аз воздам».

4. Ідея: повернути в життя безсумнівний зміст добра!

5. Релігійно-етичні погляди Толстого:

У людині два начала: добро і зло, чим більше людина віддає іншим, тим з змістовніше її життя; церква віддаляє людину від Бога. Не відповідати на зло і насилля злом. У сім’ї слід повернутися до природних стосунків. За критику церква оголосила Толстому анафему.

6. Художня своєрідність роману: Толстой розширив межі побутового роману, охопивши всі сторони життя тогочасної Росії. Твір відзначається поліфонією, бо в ньому зображається не тільки історія Анни. Образи показані в динаміці. Велике значення в романі мають символи. Перегони, наприклад, - це уособлення аморального, що є в житті, поїзд – символ зла.

7. Роль Толстого у світовій літературі: значна частина інтелігенції світу сприймала Толстого як учителя і пророка, який проголошував вічні істини. Моральні уроки письменника і дотепер є актуальними. А його послідовники («толстовці») є і зараз.

Поиск по сайту: