Кредит у ринковій економіці, необхідність кредиту та його роль

Внаслідок розвитку процесів обміну товарами, виникає кредит. Кредитні відносини з'являються і розвиваються на підставі кругообороту капіталу, який є безперервним, але при цьому не виключаються коливання, приливи і відпливи грошових кош­тів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття. Коли товарно-грошові відносини стали регулярними, взаємовiдносини мiж товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві пот­рiбно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що вiн ще не виготовив свiй товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. Тому за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функцій міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між переданням товару і грошей із рук у руки.

У ринковій економіці роль кредиту зростає, розширюєть­ся сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредиту­вання та управління кредитом, а саме:

• розширюється сфера застосування кредиту;

• вдосконалюються методи кредитування;

• широко використовуються комерційний та іпотечний кредити;

• підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.

2.2. Сутність, теорії, та функції кредиту

Кредит – це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.

Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці:

- сторони кредиту є економічно самостійними суб’єктами;

- як правило, позичальниками виступають суб'єкти господарю­вання, а кредиторами фінансові установи;

- вартість передана у позику не змінює власника;

- джерелом сплати позикового процента є прибуток на позичені кошти;

- кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

Кредит базується на використанні таких принципів:

• цільовий характер кредитування

• поверненість

• строковість

• платність

• забезпеченість.

Об'єктом кредитних відносин виступають грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.

Суб'єктами кредитних відносин є:

• кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб'єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності (може бути юридична чи фізична особа);

• позичальник – сторона, що одержує позику (може бути юридична чи фізична особа).

Теорії кредиту

До засновників натуралістичної теорії кредиту можна віднести англійських економістів А. Сміта (1723-1790 рр.) і Д. Рікардо (1772-1823 рр.).

Основні постулати цієї теорії:

- об'єктом кредиту є натуральні, тобто не грошові, матеріальні цін­ності,

- позиковий капітал ототожнюється з матеріальним капіталом,

- кредит – це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає у їх перерозподілі у суспільстві

- кредит виконує пасивну роль, а банки – це прості посередники.

Основні концепції капіталотворчої теорії були сформульовані англійсь­ким економістом Дж. Ло (1671-1729 рр.).

Згідно з його поглядами, кредит займає становище, що не­залежне від процесу відтворення і йому належить вирішальна роль у розвитку економіки. Кредит ототожнювався з грішми і багатством. Кредит може створювати багатство і капітал, а банки є творцями капіталу, а не простими посередниками. Активні операції банків є первинними.

Існують наступні функції кредиту:

1. Перерозподільча функція кредиту

2. Емісійна (антиципаційна) функція кредиту

3. Контрольна функція кредиту

Поиск по сайту: