Загальний огляд системи органів дихання

Доповідь

на тему: “Дихальна система органів”

Виконала

студентка 3 курсу

групи ГГ-31 Янченко А.І.

Прервірила Григор'єва Л.В.

Харків 2012

Зміст

Загальний огляд системи органів дихання

Диханням називають процес газообміну між організмом та навколишнім середовищем. У результаті дихання відбувається споживання організмом кисню та виділення вуглекислого газу. Кисень необхідний живій клітині для безперервності у ній процесу окислювання, під час якого вивільняється енергія. Вуглекислий газ формується у результаті окиснення як кінцевий продукт обміну речовин. Зупинка дихання навіть на короткий час зумовлює припиняє обмін речовин. А разом із припиненням речовин обривається і життя. Отже, дихання є основним процесом функцію якого виконує дихальна система.

До системи органів дихання відносяться: носова порожнина, гортань, трахея, бронхи та легені.

В дихальній системі виділяють повітроносні шляхи (носова порожнина, гортань, трахея, бронхи) та дихальну частину — легені.

Всі органи, що відносять до повітроносних шляхів, мають твердий скелет, представлений у стінках носової порожнини кістками та хрящами, а в стінках гортані, трахеї та бронхів — хрящами. Тому дихальні шляхи не спадають і ними вільно циркулює повітря під час дихання. Всередині повітроносні шляхи вислані слизовою оболонкою, що має мерехтливий епітелій, ворсинки якого, коливаючись проти руху повітря, очищують його від пилових часток. Наявність у слизовій оболонці кровоносних судин та секреторних клітин забезпечує зігрівання та зволоження повітря.

Носова порожнина (cavum nasi) є початковим органом дихальних шляхів та органом нюху. Вона має кісткові стінки: нижню — представлену твердим піднебенням, верхню — сформовану решітчастою, клиноподібною та лобною кістками. У формуванні бокових (латеральних) стінок приймають участь верхня щелепа, носові, слізні кістки, лабіринт решітчастої кістки, піднебенна та клиноподібна кістки.

Носова порожнина розділена перегородкою на праву та ліву половини, на черепі вона відкривається спереду грушоподібним отвором, а ззаду — двома отворами — хоанами, що ведуть до носоглотки.

Носові раковини в кожній половині носової порожнини формують три носових ходи — верхній, середній та нижній.

Очищення, зволоження та зігрівання видихнутого повітря здійснюється при проходженні його на рівні середніх та нижніх носових ходів. Ця частина носової порожнини називається дихальною. У слизовій оболонці носа верхнього носового ходу закладені спеціальні нюхові та опорні клітини, що формують орган нюху. Завдяки нюховим клітинам людина відчуває запахи. Запалення слизової оболонки носу називається риніт (від грец. rhinos – ніс).

Додатковими формуваннями, що беруть участь у обробці вдихуваного повітря, є придаткові порожнини носа. Це повітроносні пазухи ряду кісток черепа:лобової, решітчастої, клиноподібної та верхньощелепної кісток, що з'єднуються із носовою порожниною. Усі вони зсередини вкриті слизовою оболонкою, що є продовженням слизової носової порожнини. Придаткові пазухи навколо носа беруть участь у зігріванні, зволоженні повітря, є звуковими резонаторами.

Із носової порожнини повітря потрапляє до носоглотки, ротової та гортанної частини глотки, звідки відкривається вхід до гортані. У області глотки відбувається перехрест стравоходу та дихального шляху.

Гортань (larnix) розміщена на передній поверхні шиї на рівні IV – VI шийних хребець (у дітей на рівні Ш, у літніх людей - на рівні VII шийних хребців). Зверху вона з'єднується із під'язиковою кісткою за допомогою сполучнотканинної перепонки, внизу — з трахеєю. Скелет гортані складається із хрящів:

1) щитоподібного — формує її передньобокові стінки;

2) перестнеподібного, що розміщений нижче щитоподібного хряща;

3) дрібних парних хрящів, що формують задню стінку гортані: черпалоподібні, ріжкоподібні та клиноподібні.

Між собою хрящі з'єднані суглобами та зв'язками і можуть змінювати своє положення завдяки наявності м'язів. Між щитоподібним та черпалоподібними хрящами натягнуті голосові зв'язки із еластичних сполучнотканинних волокон, що служать для відтворення звуків. Гортань єі органом для проведення повітря, і органом для відтворення звуків. Механізм формування звуків наступний: у результаті зміни положення хрящів під дією скорочень м'язів гортані змінюється ширина голосової щілини та натяг голосових зв'язок. Видихуване повітря спричиняє коливання голосових зв'язок, що і призводить до виникнення звуків. У формуванні мови також беруть участь язик, губи, ротова та носова порожнини.

Трахея (trachea) – дихальне горло — є безпосереднім продовженням гортані. Має форму трубки довжиною 9-15 см. Бере початок на рівні VI шийного хребця. Через верхній отвір грудної клітки переходить у грудну порожнину, де на рівні V грудного хребця ділиться на два головних бронха — правий і лівий. Місце поділу називається біфуркацією трахеї. Стінки трахеї складаються з 16-20 хрящових напівкілець, що з'єднані зв'язками, що утворюють її передньобокові стінки. Задня стінка складається із сполучної тканини, має гладенькі м'язові волокна і прилягає безпосередньо до стравохода. Запалення слизової оболонки трахеї називається трахеїт.

Бронхи — правий та лівий — є головними або первинними (bronchi principales). Вони відходять від трахеї майже під прямим кутом та ідуть до воріт легень. Правий бронх ширший, але коротший за лівий і є продовженням трахеї. Довжина правого бронха 1-3 см, а лівого — 4-6 см. Стінки головних бронхів, як і трахеї, складається із хрящових напівкілець. Їх сполучнотканинна основа багата на еластичні волокна. Всередині бронхи, як і описані вище органи, вкриті слизовою оболонкою із мерехтливим епітелієм. Запалення слизової оболонки бронхів називається бронхітом.

Легені (pulmones) – права та ліва — розміщені у грудній порожнині. Мають неправильну конусоподібну форму зі основою, повернутою до діафрагми, і верхівкою, що виступає на 2-3 см над ключицею. В легенях грудної клітки виділяють три поверхні: реберну — випуклу, що прилягає до стінок грудної клітки; діафрагмальну — ввігнуту, що прилягає до діафрагми; медіональну (внутрішню) - повернену до органів середостіння.

На внутрішній поверхні кожної легені є заглиблення — ворота легень, через які до легені входить бронх, легенева артерія, нерви, лімфатичні судини, а виходять по дві легеневі вени. Права легеня ширша за ліву, є більшою за об'ємом і складається із трьох частин (долей) — верхньої, середньої та нижньої. А ліва легеня, що є довшою і меншою за об'ємом, ніж права за рахунок лівостороннього положення серця. Між долями легень проходять глибокі міждольові щілини. Долі легень легко діляться на на бронхолегеневі сегменти. У правій легені їх 11, а в лівій — 10. Сегменти складаються із часток (дольок) діаметром 0,5-1 см і їх можна розрізнити на поверхнях легень у вигляді багатокутних ділянок.

Головні бронхи (першого порядку) при вході до воріт легень галузяться на дольові (другого порядку), котрі у свою чергу галузяться на сегментарні (третього порядку). Кожен сегментарний бронх всередині сегмента формує декілька порядків дрібніших бронхів. Уся ця система розгалуджень бронхів всередині легень отримала назву бронхіального дерева. Будова стінок бронхів всередині легень таке ж, як і у головних бронхів.

Найдрібніші бронхи називаються дольковими. Кожен дольковий бронх всередині дольки ділиться на 12-18 дрібних за діаметром трубочок, що називаються кінцевими бронхіолами, діаметром 1 мм. Кожна кінцева бронхіола поділяється на на дихальні бронхіоли, що обслуговують незначну ділянку легеневої тканини. Діаметр дихальних бронхіол складає всього-на всього 0,3-0,7 мм. Дихальні бронхіоли переходять у розширення — альвеолярні ходи, на стінках котрого розміщені альвеолярні мішечки, або пухирці (альвеоли), з діаметром 0,2-0,3 мм, що заповнені повітрям.Загалом, у легенях нараховується близько 300-500 млн таких альвеол, а їх дихальна поверхня під час вдиху складає 100-120 . Стінки дихальних бронхіол не містять хрящової тканини та слизових залоз зі збереженням мерехтливого епітелію.

Долька легені, включаючи дольовий бронх і всі його розгалудження (кінцеві, дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи із альвеолами, де відбувається газообмін у легенях), являє собою найменшу кінцеву кінцеву функціонально-анатомічнуодиницю легені — ацинус (гроно). Кожна легенева долька містить 12-18 ацинусів із загальною їх кількістю в легенях, що становить близько 800 тисяч.

Легенева тканина (паренхіма) має губчасту будову. До складу паренхіми входять бронхи, судини, нерви та сполучна тканина. Запалення легень має назву пневмонія.

Плевра (pleura) – тонка щільна сяюча оболонка із епітеліальної тканини, що покриває легені. Складається із двох листків: листка плеври, що вкриває стінки грудної порожнини і зрослася з нею (париетальна плевра); плевра, що покриває легеню і зрослася з його поверхнею (вісцелярна або легенева). Обидва листка плеври переходять один в одного біля кореня легені. Щілина між листками плеври заповнена невеликою кількістю серозної речовини, що зменшує тертя між листками плеври при дихальних рухах.

Плевральна порожнина герметична, тиск у ній від'ємний (нижче атмосферного на 6-9 мм рт.ст., що має велике значення для нормального функціонування легень. Оскільки тиск всередині легень рівний атмосферному, а між плевральними листками воно від'ємне, то легені розтягуються при збільшенні об'єму грудної клітки при вдиху та відходять від стінок при видиху.

При проникаючому пораненні грудної клітки, коли пошкоджуються листки плеври, повітря проикає до плевральної порожнини. Наявність повітря в ній називають пневмотораксом, накопичення крові — гемотораксом. Ці стани можуть призвести до спадання легень (ателектазу) та смерті від асфіксії. Запалення плеври називається плевритом.

Середостіння (mediastinum) — простір, розміщений у грудній порожнині між плевральними мішками легень. Його межі: спереду — грудина та частково хрящі ребер, ззаду — грудний відділ хребта, по боках — середостінні (медіанальні) плеври, знизу — сухожильний центр діафрагми, а зверху через верхній отвір грудної клітки воно з'єднується із областю шиї.

Умовно проведений через коріння легень фронтальною площиною середостіння ділиться на переднє та заднє. У передньому середостінні знаходиться серце, вилочкова залоза, діафрагмальні нерви та судини, висхіднааорта, легеневий стовбур, верхня порожниста вена та ін., а в задньому — стравохід, грудна аорта, лімфатична протока та ін.

Поиск по сайту: