Тема № 14

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Інноваційні технології в освіті»

Тема № 14

1. Класифікація ігор за кінцевою метою і часом проведення, їхня характеристика та особливості.

2. 1.2. Розробити сценарій ділової гри до теми «Виконання вузлового монтажу» з дисципліни «Основи промислової електроніки».

3. Роль композиції (складу) групи в тренінгу основних комунікативних навичок учнів.

4. Розробити алгоритм дій педагога з діагностики психолого-педагогічного клімату в навчальній групі.

Виконав (ла) студент Овчаренко А. А.

гр.

Наукові керівники: доц. Штефан Л.В.

доц. Олефір В.О.

доц. Єрьоменко О.А.

Левітіна О.О.

Оцінка

Дата

Харків 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………..……………………………………………………..

І. КЛАСИФІКАЦІЯ ІГОР ЗА КІНЦЕВОЮ МЕТОЮ І ЧАСОМ ПРОВЕДЕННЯ, ЇХНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ………………………………………………………………

ІІ.РОЗРОБИТИ СЦЕНАРІЙ ДІЛОВОЇ ГРИ ДО ТЕМИ «ВИКОНАННЯ ВУЗЛОВОГО МОНТАЖУ» З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ПРОМИСЛОВОЇ ЕЛЕКТРОНІКИ»………………………………………….

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….

ВСТУП

Сучасні умови нарощують вимоги до якостей професіонала, націлюють на формування особистості, що характеризується творчим типоммислення, ініціативою, самостійністю у прийнятті рішень. Це вимагаєнових іноваційних підходів у навчанні. Навчання має грунтуватися не на передачі готових знань, а на створення умов для творчої активності. Все більше визнання знаходять активні методи навчання, зокрема ділові ігри. Їх будова відображає логіку практичної діяльності, і тому вони є ефективним засобом засвоєння знань і формування умінь і відіграють велику роль у підготовки кадрів.

Ділова гра є комплексною, багатофункціональною дією, у межах якої сполучено декілька взаємопов'язаних видів діяльності: аналіз і пошук розв'язання проблем, навчання, розвиток, дослідження, консультування, формування колективної діяльності.

Традиційні ділові ігри мають заздалегідь розроблений сценарій, орієнтовані на вирішення типових проблемних ситуацій, мають на меті навчити учасників гри оптимально розв'язувати ці проблеми.

У навчальному процесі ділову гру використовують з метою закріплення знань, які учень здобуває у процесі лекційних і семінарських занять, самостійної роботи.

Усі ділові ігри можна класифікувати за часом проведення (ігри без обмежень часу, з обмеженням часу, в реальному часі); за оцінкою діяльності (гру кожного учасника оцінюють або ні); за остаточним результатом (ігри з жорсткими правилами та відкриті ігри); за завершальною метою (навчальні, пошукові, констатуючі); за методологією проведення (рольові, групові, імітаційні, організаційно-діяльнісні, інноваційні, ансамблеві); за сферою використання (промислові,, навчальні, кваліфікаційні).

Як правило, ділова гра складається з таких етапів: ознайомлення учасників гри з метою, завданнями та умовами гри; інструктаж щодо правил проведення гри; утворення учасниками гри робочих груп; аналіз, оцінка та висновки результатів гри.

Отже, ділова гра належить до активних методів навчання, які забезпечують активну творчу діяльність учня, створюють умови для підвищеної мотивації та емоційності, розвивають критичне мислення.

І. Класифікація ігор за кінцевою метою і часом проведення, їхня характеристика та особливості

1.1 Історія виникнення ділових ігор

Перша ділова гра була розроблена та проведена в СРСР в 1932 році М.М. Бірштейн. У 1938 році ділові ігри в СРСР спіткала доля низки наукових напрямків, вони були заборонені. Їх друге народження відбулося тільки в 60-х рр.., Після того як з'явилися перші ділові ігри в США (1956 р., Ч. Абт, К. Грінблат, Ф. Грей, Г. Грем, Г. Дюпюї, Р. Дьюк, Р. Прюдом та інші). Ділова гра зародилася як інструмент пошуку управлінських рішень в умовах невизначеності та багатофакторності. В даний час вони використовуються в навчальному процесі шкіл, вузів, як педагогічна технологія, або один з методів активного навчання, при проведенні соціально-психологічних тренінгів та на виробництві для вирішення виробничих, соціальних і психологічних завдань. У всіх випадках присутня «двуплановость ділової гри» і вирішуються не тільки ігрові або професійні завдання, але одночасно відбувається навчання і виховання учасників.

Спочатку ділові ігри створювалися з метою допомогти керівникам приймати найбільш раціональні рішення на виробництві. У грі імітується робоча обстановка, яка має місце в дійсності. Ставиться актуальна проблемна ситуація. Серед учасників розподіляються ролі посадових осіб, які мають відношення до розглядуваної проблеми. Різниця рольових цілей і наявність спільної мети ігрового колективу сприяє створенню атмосфери реальних відносин між колегами і тій обстановці, в якій належить приймати рішення справжнім працівникам.

1.2 Основні відомості

Ділова гра звернена на моделювання соціально-виробничої сторони життя і діяльності учасників. Головна мета ділової гри - перебудова і розвиток діяльності шляхом аналізу, корекції та узгодження способів діяльності, а так же, в певних типах ДІ, розвиток миследіяльнісної, психотехнічних, группотехніческіх та ін здібностей учасників гри. У ділових іграх мають навчальну (а не тільки виробничу) спрямованість, як правило, проблематизується перш за все самі учасники гри, а не тільки щось зовнішнє по відношенню до них, скажімо, предмет їх роздуми і діяльності.
Існують різні види ділових ігор: "мозковий штурм", інноваційні, імітаційне, організаційно-діяльнісні, організаційно-комунікативні, організаційно-розумові та інші [Анісімов О.С., 1989; Дудченко В.С., 1993; Баранов П.В., Сазонов Б.В., 1989].Охарактеризуємо коротко особливості основних видів ділових ігор.

Інноваційна гра - ділова гра, базовим процесом якої виступає відрив від колишнього розуміння виробничої ситуації та породження нового знання, дії, методу, технології і т.п. Головна специфіка інноваційної ігри - творчий пошук нових шляхів, креативність. В ході такої гри мінімізується ланка критичної оцінки творчих продуктів, оскільки провідна спрямованість гри полягає в породженні як можна більшого числа нетривіальних, несподіваних проектних рішень, спрямованих на зняття існуючих (або прогнозованих) проблем. Як правило, критична оцінка творчих продуктів інноваційної гри здійснюється після її закінчення спеціально створюваної аналітичною групою з числа найбільш компетентних і досвідчених фахівців. Однією з найбільш популярних форм інноваційної гри є "мозковий штурм", який акцентується на створення банку нових нестандартних проектних ідей, без конкретизації цих ідей в рамках "мозкового штурму" [Дудченко В.С., 1993].

Імітаційна гра - вид ділової гри навчального характеру, в основі якої закладено процес повторення, відтворення ("імітації") раніше зафіксованих дій, з метою їх освоєння [Анісімов О.С.Розвиваючі ігри та ігротехніка, 1989]

Організаційно-діяльнісна гра - вид ділової гри, конструює модель взаємодії діяльнісних персонажів (в рамках організації, підприємства тощо) в постановці проблем з орієнтацією на здійснення розвитку діяльності, колективу організації та т.п.Основний акцент організаційно-діяльнісної гри полягає в організації критеріально-забезпеченої рефлексії моделируемой на сцені виробничої ситуації між-персонажного взаємодії. Кожен рольової персонаж діяльності представлений групою учасників, які самовизначаються до своєї позиції у рольовій структурі гри і діють в ході гри від імені цієї позиції. В рольову структуру включаються реально існуючі і найбільш важливі, з точки зору теми гри, діяльнісні позиції (наприклад, "група управлінців", "група економістів", "група маркетологів" і т.п.) [Анісімов О.С.Методологічний словник для управлінців. М., 2002]

Організаційно-комунікативна гра - одна з різновидів ділової гри, що моделює виробничі комунікативні взаємодії, з метою підвищення рівня організованості комунікативних процесів та розвитку комунікативних якостей учасників. Орг-комунікативна гра, як правило, включає в себе наступні рольові групи учасників: група "ЗА" (теза); група "ПРОТИ" (антитеза); група "Арбітр" і група "Організатор комунікації" [Анісімов О.С.Розвиваючі ігри та ігротехніка, 1989].

І нарешті, Організаційно-розумова гра - вид ділової гри, демонстративно конструюючої логіко-розумові процеси, характерні для модельованої діяльності, з метою їх критичного переосмислення та вдосконалення. Принциповою відмінністю орг-розумової гри від орг-діяльнісної є те, що в рольову структуру гри вводяться такі розумові позиції, які явно не представлені в моделируемой діяльності (наприклад, група "суб'єкта думки" (емпіричний аспект); група "предиката думки" (теоретичний аспект) і т.п.); група "концептолог"; група "проблематизатор" і т.п. За рахунок демонстративного взаємодії на сцені рольових груп з'являється можливість домогтися екстеріорізаціі (зовнішньої представленості) внутрішніх і прихованих розумових процесів з метою їх корекції [Анісімов О.С. Розвиваючі ігри та ігротехніка, 1989].
Оскільки ділова гра може вирішувати тільки виробничу (прагматичну) завдання, тільки навчальну або й ту, й іншу, нами пропонується розрізняти типи ділової гри з навчально-прагматичному критерієм: а) виробничий; б) навчальний та в) навчально-виробничий. Така структурації ділових ігор особливо зручна в рамках нашої теми.

До виробничих ігор слід, на нашу думку, віднести "мозковий штурм" та інноваційну ігри. Ці типи ділових ігор за рахунок особливої ​​організації ігропроцесса допомагають вирішувати реальні проблеми, що склалися в діяльності підприємства.Продуктом тут виступає "проект" зняття проблеми у практичній діяльності. Цей тип ділової гри не має відношення (або вельми непряме) до підвищення кваліфікації кадрів, тому надалі ми опустимо його з "зони" нашого розгляду.

До навчальних ігор відноситься тип ділової гри, спрямований на розвиток в першу чергу виробничо-значущих якостей учасників ігропроцесса. Тут продуктом є нові вміння та навички учасників, які необхідні їм для успішної трудової діяльності. Навчальні завдання більш ефективно вирішуються в імітаційних (відтворення модельної виробничої ситуації), організаційно-діяльнісних (моделювання діяльності кооперативної системи), організаційно-комунікативних (моделювання комунікативних взаємодій) та організаційно-розумових (моделювання спільного прийняття рішень).

До більш складного варіанту ділової гри відноситься навчально-виробничий тип (або: навчально-прагматичний тип), який переслідує дві мети одночасно: прийняття рішення по зняттю актуальною (для фірми) проблеми і навчальний ефект (для учасників) [1]. Однак, рішення прагматичної задачі в процесі ділової гри входить в відносне протиріччя з рішенням навчального завдання, в рамках якої якість продукту роботи - вдруге, оскільки вона (навчальна задача) орієнтована на формування умінь і навичок. Зазначене внутрішнє протиріччя навчально-виробничої гри підвищує рівень вимог до Игротехнический команді і макроігротехніку, обслуговуючим подібну гру. Від игротехников потрібна підтримка в роботі груп розумного балансу між процесом "оспособленія" учасників і процесом розробки практично значущих рішень.

Найвищої якості навчальне консультування досягає, застосовуючи як базового інструменту організаційно-діяльнісні ігри (ОДГ). Розробники ОДГ заявляють, що в даний час відбувається становлення і розповсюдження нового, відмінного від наукового типу мислення - методологічного.Відповідно до нього в "... процесі мислення людина постійно змінює свої позиції і точки зору, він розглядає ситуацію і об'єкти то з однієї, то з іншого боку і в кожній позиції створює або виробляє певне уявлення, а потім прагне синкретически (з'єднання різнорідних елементів) об'єднати їх один з одним ".Але оскільки "такого роду... комплекси дуже далекі від реальності та її процесів... встає спеціальна задача зробити розробки цих... комплексів і задати правила логічно суворого й об'єктивно-змістовного синтезу всіх виникаючих в цьому процесі смислів та уявлень" [Попов С.В., Щедровицький П.Г.Конкурс керівників. - М., 1989. С. 8]

Організаційно-діяльні ігри завойовують в даний час все більше прихильників. З 1979 р. в Росії проведено більше 200 такого роду ігор. В основі конструкції ОДГ лежить твердження, що методологію не можна передавати як набір інструментів від однієї людини до іншої - її можна лише вирощувати, включаючи людей в нову для багатьох з них сферу методологічної миследіяльності і забезпечуючи їм при цьому повну і цілісну життєдіяльність. Кожна гра будується як унікальна система, в якій живе і діє колектив дослідників, вирішальний певні проблеми.

1.3 Класифікація ділових ігор

На сьогоднішній день в літературі існує велика різноманітність типологій і класифікацій ділових ігор. Наведемо приклади деяких з них. В залежності від того, який тип людської практики відтворюється в грі і які цілі учасників, розрізняють ділові ігри навчальні, дослідні, управлінські, атестаційні.
Крім зазначеної типології, в основу якої покладено критерії типу практики і цілей, дослідники виділяють і такі критерії як: час проведення, результат, методологія і т.п. Наприклад, класифікація ділових ігор Л.В. Єжової:

1. За часом проведення:
· Без обмеження часу;
· З обмеженням часу;
· Ігри, що проходять в реальний час;
· Ігри, де час стисло.

2. За оцінкою діяльності:
· Бальна чи інша оцінка діяльності гравця або команди;
· Оцінка того, хто як працював, відсутня.

3. За кінцевим результатом:

· жорсткі ігри - заздалегідь відома відповідь (наприклад, мережевий графік), існують жорсткі правила;
· вільні, відкриті ігри заздалегідь відомого відповіді немає, правила винаходяться для кожної гри свої, учасники працюють над вирішенням неструктурованої завдання.

· Навчальні - спрямовані на появу нових знань і закріплення навичок учасників;
· Констатуючі - конкурси професійної майстерності;
· Пошукові - спрямовані на виявлення проблем та пошук шляхів їх вирішення.

5. За методологією проведення:
· Ямковий ігри - будь-яка салонна гра (шахи, «Озеро», «Монополія»). Гра проходить на спеціально організованому поле, з жорсткими правилами, результати заносяться на бланки;
· Рольові ігри - кожен учасник має або певне завдання, або певну роль, яку він повинен виконати відповідно до завдання;
· Групові дискусії - пов'язані з відпрацюванням проведення нарад або придбанням навичок групової роботи. Учасники мають індивідуальні завдання, існують правила ведення дискусії (наприклад, гра «Координаційна Рада», «Корабельна аварія»);
· Імітаційні - мають на меті створити в учасників уявлення, як слід було б діяти в певних умовах («Міжцехове управління»
· Для навчання фахівців ПДО, «Збут» - для навчання менеджерів з продажу і т.д.);
· Організаційно-діяльнісні ігри (Г.П. Щедровицький) - не мають жорстких правил, в учасників немає ролей, ігри спрямовані на вирішення міждисциплінарних проблем. Активізація роботи учасників відбувається за рахунок жорсткого тиску на особу;
· Інноваційні ігри (BC Дудченко) - формують інноваційне мислення учасників, висувають інноваційні ідеї в традиційній системі дій, відпрацьовують моделі реальної, | емой, ідеальної ситуацій, включають тренінги з самоорганізації;

· Ансамблеві ігри (Ю.Д. Красовський) - формують управлінське мислення в учасників, спрямовані на вирішення конкретних проблем підприємства методом організації ділового партнерського співробітництва команд, що складаються з керівників служб.

На жаль, зазначена вище типологія, з одного боку, намагається поставити многокритериальную сітку для аналізу, але, з іншого боку, їй не вдається уникнути деяких неточностей (наприклад, пункт 5, згідно з яким салонна гра, рольова гра це види ділових ігор). Ці похибки є досить типовими і зустрічаються і в інших типологиях.

В якості підстав класифікацій ділових навчальних ігор використовують і такі ознаки як:

· Ступінь формалізації процедури («жорсткі» і «вільні» гри);
· Наявність або відсутність конфлікту в сценарії (ділові ігри в кооперативних ситуаціях, конфліктних ситуаціях з нестрогим суперництвом, в конфліктних ситуаціях з суворим суперництвом);
· Рівень проблемності (перший рівень передбачає виявлення і постановку проблем, що вимагають дозволу при аналізі конкретної ігрової ситуації, другий рівень характеризується залученням студентів в соразмишленіе, в активний пошук шляхів і засобів вирішення поставлених питань;
· Ступінь участі студентів у підготовці ділових ігор (ігри з і без домашньої підготовки);
· Тривалість процедури ігри (міні-ігри, що тривають кілька хвилин або що тривають кілька днів) і т.п.;
· Характер модельованих ситуацій (гра з суперником, з природою, гра-тренаж);
· Характер ігрового процесу: ігри з взаємодією учасників і без взаємодії:

· Спосіб передачі та обробки інформації (із застосуванням текстів, ЕОМ і т.п.);
· Динаміка модельованих процесів (ігри з обмеженим числом ходів, необмеженим, саморозвиваються);
· Тематична спрямованість і характер розв'язуваних проблем (ігри тематичні - орієнтовані на прийняття рішень по вузьких проблем; ігри функціональні - імітують реалізацію окремих функцій або процедур управління; гри комплексні - моделюють управління певним об'єктом або процесом в цілому.

2. Розробити сценарій ділової гри до теми «виконання вузлового монтажу»

Висновок

Отже, на мою думку, запропонований погляд педагогічного використання ділових ігор з підготовки фахівців, орієнтований на інновації (використання ігрових методів навчання) і звернений до інтересів і цінностей індивіда відповідає пріоритетному завданню реформування національної системи освіти.

Розробки та впровадження сучасних технологій навчання у ПТНЗ, та інших навчальних закладах нашої країни в останній час мають багато проблем. Частина з них вирішилась би завдяки поширеному застосуванню інформаційних технологій, а від так більшими можливостями мати інформацію про розробки та досягнення закордонних вчених, в сфері ділових ігор.

Значно полегшила б застосування ігрових форм навчання наявність науково-методичних посібників з різних дисциплін та окремих тем, які мали б розроблені методики проведення ігрових занять з конкретними прикладами. Нажаль такої літератури обмаль.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра психології, філософії і освітніх технологій

Секція філософії і освітніх технологій

Поиск по сайту: