Мистецтво. У 1907 р. М. Садовський заснував у Києві перший в Україні стаціонарний український театр, де наступного року було відзна­чено 25-річчя сценічної діяльності М

У 1907 р. М. Садовський заснував у Києві перший в Україні стаціонарний український театр, де наступного року було відзна­чено 25-річчя сценічної діяльності М. Заньковецької.

Катеринославський аматор — кінооператор Д. Сахненко екра­нізував вистави цього театру "Наталка Полтавка" і "Наймичка", за­початкувавши тим історію українського художнього кінематографу.

На сцені театру Садовського, поряд з уже відомими операми "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського і "Наталка Пол­тавка" М. Лисенка, ставили "Чорноморців", "Утопленицю", "Різдвяну ніч", "Енеїду" Лисенка, "Катерину" М. Аркаса (його перша й ос­тання опера, після написання якої він осліп), "Роксолану" Січинського, "Продану наречену" Б. Сметани. Подібні постановки давали можливість колективу органічно поєднувати драматичне і музич­но-вокальне мистецтво.

Композитор М. Леонтович створив низку композицій на ос­нові українських народних пісень. Західноукраїнський композитор С. Людкевич написав кантату "Кавказ" на слова Т. Шевченка. Ра­зом із художником І. Трушем композитор організував видання "Ар­тистичного вісника" — першого в Україні україномовного фахо­вого мистецтвознавчого журналу.

Найвищим рівнем вокального мистецтва володіла випускниця Львівської консерваторії С. Крушельницька. Своїм голосом вона підкорила слухачів багатьох країн світу.

Талановитий живописець І. Труш залишив нащадкам портрети І. Франка, Лесі Українки, М. Лисенка. Саме він організував 1905 р. у Львові першу всеукраїнську художню виставку. Особливий успіх на ній мало полотно "Геть із Запоріжжя", автором якого був пле­мінник Т. Шевченка та учень І. Рєпіна Ф. Красицький.

Помітний слід в образотворчому мистецтві залишив учень і друг І. Рєпіна, передвижник М. Пимоненко. Особливою правдивістю вра­жали його картини "Жертва фанатизму", "Конокрад", "Проводи рек­рутів", "На Далекий Схід". Високі мистецькі принципи утверджува­ли й інші передвижники: О. Левченко (пейзажі спустошених україн­ських сіл); С. Свєтославський (життя народів Середньої Азії); М. Самокиш і М. Яровий (революційні події 1905-1907 рр.).

Монументальні полотна створив О. Мурашко ("Похорон ко­шового"), С. Васильківський ("Козаки в степу", "Козачий табір", "Козачий пікет"). У 1900 р. Васильківський і Самокиш видали "Аль­бом української старовини", де були портрети Б. Хмельницького, П. Могили, І. Ґонти, Г. Сковороди.

Поиск по сайту: