Права та обов'язки правовірних мусульман

Відповідно до одним з п'яти стовпів ісламу протягом місяця Рамадан:

• Повна заборона на вживання їжі і рідин в денний час.
• Статеві акти, поцілунки, дотики до особи протилежної статі, які можуть бути оцінені як ласки, вчинені в світлий час доби також порушують пост.
• Випадкове ковтання води під час обмивання та інші ненавмисні дії не порушують пост.
• Звільняються душевнохворі мусульмани і діти (до початкустатевого дозрівання).
• Хворі, мандрівники, вагітні та жінки також можуть не тримати пост, проте вони заповнюють його після зникнення причини, тимчасово звільняє їх від обов'язку.
• Люди похилого віку, а також душевнохворі, які не можуть витримати піст і не сподіваються на те, що їх стан зміниться (глибока старість, невиліковна хвороба), повинні в спокутування поста днем ​​нагодувати бідняків.
• Люди похилого віку або душевнохворі, які не змогли витримати далеку дорогу, повинні "віддати свою воду" подорожнім.

Святи́й Тома́ (Фома, Томас) Акві́нський (лат. Thomas Aquinas, нім. Thomas von Aquin, італ. Tommaso d'Aquino, *1225, замок Роккасекка поблизу Аквіно, Італія — †7 березня 1274 р., Fossanova, Італія) — один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної і філософської школитомізму, святий католицької церкви. Був ченцемдомініканського ордену.

Як видатний вчитель Християнської церкви, він також є головним представником філософії Високого Середньовіччя — філософськоїсхоластики. Тома Аквінський залишив після себе низку фундаментальних праць, що мали вплив на виникнення неотомізму та неосхоластики і досі мають важливе теологічне та філософськезначення.

Тома Аквінський створив своєріднуенциклопедію католицького богослов'я «Сума теології», в якій усі питання пізнання природи ісуспільства розглядалися з позицій теологічногораціоналізму. Висуваючи ідею гармонії віри ірозуму, він намагається підкорити наукубогослов'ю, а тому розрізняє істини розуму та істини одкровення, вважаючи останні недоступними розуму, підвладними лише душі (вірі).

Життя

Очевидно, ще в дитячому віці був відданий батьками до бенедиктинського монастиря вМонте-Касіно.

Коли Фрідріх II бенедиктинців звідти вигнав, він вступив до Неапольського університету і проти волі батьків — до новоствореного ордену домініканців (1243).

Через два роки керівництво ордену послало його до Парижа навчатися у Альберта Великого, за яким він попрямував до Кельну, але у 1252 р. повернувся до Парижа — і почав викладацьку діяльність, яку пізніше продовжив у Орв'єто, Вітебро і Римі, а потім знову у Парижі.

1272 року переїхав до Неаполя, але невдовзі помер дорогою на Другий Ліонський собор.

Головними зусиллями його теологічної діяльності були намагання поєднати раціоналізмАрістотеля з християнськими одкровеннями.

Завдяки своїм енциклопедичним знанням, викладеним у творах «Summa theologiae» і «Summa contra gentiles», він не тільки володів умами тогочасних теологів, але зробив великий вплив на подальший розвиток філософії. Також Тома Аквінський є творцем П'яти доказів існування Господнього:

§ доказу від руху;

§ доказу від першопричини;

§ доказу від необхідності та випадковості;

§ доказу від ступеня досконалості;

§ доказу божественного керування світом.

У 1323 р. Римо-католицька церква проголосила його святим, а у 1567 р. включила до складуВчителів церкви.

[ред.]Філософські ідеї

Фома Аквінський був відомим систематизатором середньовічної схоластики. Він пристосовував вчення Арістотеля до католицизму. Найвідомішим його твором є «Сума теології».

[ред.]Теорія двох істин

За часів Томи Аквінського значно зросла роль наукового і філософського пізнання. Тому було вже неможливо ігнорувати і не помічати досягнення розуму і науки. Аквінський намагався створити таку доктрину, яка дала б можливість контролювати філософське і наукове пізнання церквою. Ще у попередні століття західноєвропейськими схоластами була висунута теорія «двох істин». За даною теорією, наука і філософія здобувають знання, спираючись на досвід і розум. На відміну від них теологія здобуває істину в божественному одкровенні. Таким чином теорія двоїстої істини поділила так би мовити сфери впливу між теологією і наукою. Божественне одкровення, вважали представники цієї теорії недоступне розуму. Фома Аквінський чітко визначив сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але хоч наукове знання об‘єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера діяльності, яка недоступна розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є «істини розуму», предметом теології — «істини одкровення». Але між наукою і вірою, філософією і теологією немає суперечності. Християнська істина стоїть вище розуму, але вона не суперечить йому. Істина може бути одна, бо походить від Бога. Оскільки кінцевим об‘єктом теології та філософії і джерелом всякої істини є Бог, то не може бути принципової суперечності між теорією і вірою. Водночас не всі «істини одкровення» можна довести раціонально. Та це не ознака, що вони не правдиві чи суперечать розуму. Богословські істини «надрозумні», але не «протирозумні». Наскільки обмежений людський розум стоїть нижче теології. А тому філософія і є «служницею теології». Функції філософії як «служниці релігії» полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтувати християнські догми. Логічні доведення допомагають краще розуміти ці догми і зміцнити віру в людині.

[ред.]Докази існування Бога

Тома Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п‘ять доведень, які стали класичними в західноєвропейській теології:

§ Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог.

§ Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог.

§ Все у світі існує не випадково, а з необхідністю, ця необхідність — Бог.

§ Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.

§ У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А значить, повинна існувати «остання» і головна ціль — Бог.

Проте деякі інші догми християнства не піддаються раціоналістичному обґрунтуванню (догма про Трійцю, про втілення Христа, про воскресіння з мертвих). Це неможливо зробити, не тому, що вони протирозумні і ірраціональні, а тому саме, що вони «надрозумові», їх доведення не в змозі здійснити обмежений людський розум. Більшість догм християнства є предметом теології, а не філософії.

Августи́н «Блаже́нний» Авре́лій (13 листопада 354 — 28 серпня 430) — християнський теолог і церковний діяч, головний представник західної патристики, єпископ містаГіппон Регій (сучасна Аннаба, Алжир), родоначальник християнської філософії історії.

Августин Аврелій створив онтологічне вчення про Бога як абстрактне буття, наслідував неоплатоністську онтологію, виходив не з об'єкта, а від суб'єкта, від самодостатності людського мислення. Буття Бога, згідно з вченням Августина, можна вивести безпосередньо із самопізнання людини, а буття речей — ні. Психологізм найбільше проявився у його вченні про час як сутність, що не може існувати без душі, яка пам'ятає, чекає, споглядає дійсність.

Поиск по сайту: