Гроші як участь

Перший ісламський ощадний банк, заснований за принципом участі в прибутках, з'явився в 1963 році в одному з невеликих міст Єгипту. Через побоювання із приводу можливих обвинувачень у відкритій маніфестації ісламського фундаменталізму цей перший сучасний експеримент в сфері ісламського банкінгу був здійснений в обстановці фактичної таємності.

До 1967 року таких банків у Єгипті було вже дев'ять. Ці банки не стягували відсотків за позики і не платили відсоток за внески, вони "робили гроші" шляхом участі в торговельних або виробничих бізнес-проектах, розділяючи отриманий прибуток між своїми вкладниками. Таким чином, вони виступали в ролі не стільки традиційних комерційних банків, скільки ощадно-інвестиційних інститутів.

Під час першої нафтової кризи в 70-і роки був створений "Ісламський фондовий дім, що управляється з Женеви,". Він став акумулювати чималу частину доходів мусульманських країн, отриманих від торгівлі нафтою. Його метою було створення грошового джерела і капітальної бази для майбутньої, заснованої на ісламських принципах, глобальній мережі безпроцентних банківських послуг.

В 70-і роки зміна загального політичного клімату в багатьох мусульманських країнах дозволила перейти від перших ісламських банків, що мали напівпідпільний статус, до створення легальних банків. Саме наприкінці 70-х років були створені, зокрема, Dubai Islamic Bank, Islamic Bank of Sudan, Islamic Bank of Egypt, and Bahrain Islamic Bank. В азіатсько-тихоокеанському регіоні це відбулося навіть раніше: у Філіппінах в 1973 році президентським указом був створений ісламський Philippine Amanah Bank.

З перемогою ісламської революції в Ірані банківська система в цій країні після трирічного перехідного періоду повністю перейшла на модель ісламського банкінгу. Сьогодні у світі нараховується близько 150 ісламських банків і безліч інших ісламських небанківських фінансових інститутів.

Заборона на стягнення відсотків не означає, що використання капіталу в ісламській фінансово-банківській системі не має ціни. Система, як було сказано вище, дозволяє постачальникові капіталу брати участь у прибутках. Але ця ж обставина припускає значно вищу участь банку в ризиках реципієнта капіталу, і в цьому проявляється одна з найважливіших відмінностей цієї системи від західної.

У центрі уваги ісламських банків виявляється життєздатність і прибутковість бізнес-проекту, а не якість і величина забезпечення позики. У результаті багато проектів, які були відкинуті традиційними західними банками через відсутність або недостатність забезпечення, можуть бути профінансовані ісламськими банками на умовах участі в прибутках. Це визначає потенційно дуже важливу роль, що ісламські банки можуть грати в стимулюванні економічного розвитку.

Фактично ісламський банк займається управлінням грошовими фондами вкладників і бере участь у виробництві прибутку, причому на основі досить жорстких правил і процедур. Ці правила перешкоджають появі ефекту грошового мультиплікатора, коли банківська система як ціле створює гроші "з повітря" " на основі необмеженого кредиту.

На відміну від західної, в ісламській банківській системі виключена ситуація, коли в банках на депозитних рахунках існує лише менше $2 реальних грошей на кожні $100 (така ситуація спостерігається, наприклад, у США). З одного боку, це обмежує можливості використання інструментів активної монетарної політики для макроекономічного регулювання, а з іншого " у такій системі істотно менш імовірне банкрутство банків. Спеціальне дослідження, проведене експертами МВФ в 1997 році, прийшло до висновку, що ісламська банківська система являє собою досить життєздатний проект, що сприяє вирішенню базової проблеми економіки " ефективному розподілу ресурсів. При цьому ісламська банківська система, у порівнянні із західною, у набагато меншій мірі піддається ризикам, пов'язаним із проблемою ліквідності та платоспроможності.

Поиск по сайту: