Плавання в Олімпійських іграх

Спортивні змагання плавців набувають популярності і складають 8 видів спорту, з яких у 1896 р. в Греції були розіграні перші Олімпійські медалі.

Програма І Олімпіади складалась тільки із запливів “вільного стилю”, в яких плавцям дозволялось плисти любим способом і довільно змінювати їх на дистанції, Всі учасники змагань (їх було 40 чоловік) плили брасом і на боці. Програма включала: 100 м в/с, 500 м в/с та 1200 м в/с.

На І –ІV Олімпіадах у змаганнях з плавання брали участь тільки чоловіки. Починаючи з V Олімпіади, 1912 р. програма нараховує 9 видів змагань для чоловіків на дистанціях: 100, 400, 1500 м в/с, естафета 4 х 200 м в/с; 100 м на спині, та 200 і 400 м брасом. Для жінок - 100 м в/с і естафета 4 х 100 м в/с.

На V Олімпіаді 1912 р. вперше дебютувала команда російських плавців – 20 чол., які не змогли скласти конкуренції зарубіжним спортсменам. Рівень підготовки російських спортсменів виявився дуже низьким. Після Жовтневої революції 1917 р. уже в 1918 р. в Москві, а в 1919 р. в Петербурзі відкриваються інститути фізичної культури, де плавання стає самостійною навчальною спортивно-педагогічною дисципліною. Створюються спортивні товариства, які займаються навчально-спортивною роботою і організацією змагань з плавання. У 1924 р. на одному з перших чемпіонатів СРСР у Москві запливи на 50,100, та 400 м в/с виграв киянин Василь Фурманюк, який був на той час першим серед радянських плавців в оволодінні стилем “кроль”. Протягом 5 років він з явною перевагою був першим на всіх змаганнях.

У 1925 р. Л.В. Геркан видає перший науково обґрунтований посібник з плавання для вузів “Теория и практика спортивного плавания”.

Введення у 1931-34 рр. комплексів ГПО і БГПО дало великий поштовх в оволодінні плаванням найширшими верствами населення. Створюється широка мережа плавальних станцій з басейнами на природних водоймах. До занять плаванням залучаються мільйони учнівської допризовної молоді. Спортивні результати радянських плавців наближаються до світових, а результати С. Бойченка і Л. Мешкова з плавання на 100 і 200 м “батерфляєм” перевищують світові рекорди.

Після Другої світової війни 1939-45 рр., починаючи з 1952 р. радянські плавці беруть участь у Всесвітніх Олімпіадах. На ХV Олімпійських іграх 1952 р., які проходили у Хельсінкі, із 18 спортсменів – плавців тільки українка Марія Гавриш з Вінниці, стартувала у фіналі на 200 м брасом, посіла 6 місце і принесла команді 1 залікове очко.

Першою радянською Олімпійською чемпіонкою з плавання, стала українка Г. Прозуменщикова на ХVІІІ Олімпійських іграх, в Токіо у 1964 р. на дистанції 200 м брасом. На цій же дистанції львів’янин Г. Прокопенко виборов срібну медаль. Всього в період існування Радянського Союзу 5 українських плавців ставали чемпіонами Олімпіад, а 16 спортсменів були їх призерами.

Сьогодні Олімпійська програма з плавання нараховує 36 видів змагань. Першою Олімпійською чемпіонкою в незалежній Україні стала харків’янка Яна Клочкова, з комплексного плавання на 200 та 400 м. Срібло на ХХVІІ Олімпіаді в Сіднеї - 2000 р. виборов Денис Силантьєв з плавання на 200 м батерфляєм. У 2002 році до рекордсменів світу долучається Олег Лисогор з плавання на дистанціях 50 та 100 м брасом. За розробку новітніх технологій підготовки плавців високого класу світову славу здобули українські вчені-педагоги: І.В Врженєвський. Б.І. Онопрієнко, В.А. Парфєнов, В.М. Платонов, заслужені тренери Радянського Союзу з плавання: Є. Алексєєнко, Н. Кожух, Б. Зенов, А. Кожух, О. Цветов, М. Бричков.

Поиск по сайту: