Аристотель

Науково-теоретичний синтез попереднього розвитку античної філософії був здійснений Аристотелем (384-322 рр. до н. е.), учнем Платона.

Арістотель висунув ідеал науки, гранично очищеної від релігійно-культових потреб і міркувань, створив науку про закони мис­лення- формальну логіку - як засіб систематизації категорі­ального апарату науки і філософії. За своїми світоглядними настановами вчення Аристотеля неоднозначне, воно коливається між матеріалізмом та ідеалізмом.

Необхідно зазначити, що як дослідник і вчений, він керується довірою до чуттєвого досвіду, до сфери індивідуаль­ного й одиничного буття, а тому з позицій матеріалістич­ного сенсуалізму піддає платонівський ідеалізм критиці, яка не втратила свого значення й досі.

Однак у вченні про пер­шооснови буття він зраджує власному матеріалізмові і кон­струює картину світу, що дістала назву телеології. Хоча аристотелівський Космос є вічним і непорушним, він, однак, не є самодостатнім, не є самозумовленим.

Світовий процес здійснюється, за Аристо­телем, не в результаті притаманних йому самостійних причин, а внаслідок понадсвітової мети, яка стоїть за межами Космосу і генерує в ньому внутрішній мотив до руху й удосконалення.

Висловлювання Аристотеля:

- Надія - це сон наяву.

- Людина, яка досягла повної досконалості, вище всіх тварин; але зате вона нижче всіх, хто живе без законів і без справедливості. Справді, немає нічого гіршого за озброєну несправедливість.

- Не мета буває предметом рішення, а засоби до мети...

- Знищення одного є народженням іншого.

- Що людина є в можливості, його творіння являє у дійсності.

- Початок - це, мабуть, більше половини всієї справи...

- Гірший не той, хто порочний щодо себе, але той, хто порочний щодо інших; кращий не той, хто чесний по відношенню до себе, але й по відношенню до інших.

- Корені вчення гіркі, але плоди солодкі.

- Спостерігаючи за гідною людиною, судять про неї за її справами, оскільки інакше неможливо виявити, якому вибору вона слідує. А якщо б можна було б безпосередньо бачити сумління людини і її прагнення до прекрасного, то її б вважали чесною і без справ.

- Хоча ми й смертні, ми не повинні підкорятися смертним речам, але, наскільки можливо, підійматися до безсмертя і жити згідно з тим, що в нас є найкращого.

- Сумління - це правильний суд доброї людини.

- Хто рухається вперед у науках, але відстає у моралі, той більше йде назад, ніж уперед.

- Егоїзм полягає не в любові до самого себе, а в більшій, ніж потрібно, вазі цієї любові.

Поиск по сайту: