Тонізації

Склади в японській мові відкриті, майже всі вони складаються з приголосного і голосного звуків (або з одного голосного). Так слово hana складається з двох складів: ha-na, а слово paipu - з трьох складів: pa-i-pu.

Наголос, властивий українській мові, в японській мові відсутній, а його роль виконує тонізації, тобто проголошення одного або декількох складів у слові підвищеним щодо інших складів або зниженим тоном.

Підвищення або зниження тону може поширюватися на кілька складів. Найкоротшою одиницею, здатної нести наголос, є мору, вона дорівнює короткому складу або половині довгого.

У сучасній японській мові розрізняються три основні тонізації окремих слів:

- Висхідна, так характеризуються слова, в яких перша мору вимовляється низьким тоном, решта - середнім, помітного зниження тону до кінця слова не спостерігається.

- Низхідна, так характеризуються слова, в яких перша мору вимовляється високим тоном, а наступні - середнім, спостерігається поступове зниження тону до кінця слова.

- Низхідно-висхідні, так характеризуються слова, в яких підвищеним тоном вимовляються друга та наступні мори.

Підвищення або зниження тону може грати смислорозрізну роль. Той склад або склади, які потрібно вимовляти з підвищенням тону, в тексті, написаному ромадзі, записані великими літерами, а в японському тексті - виділені червоним кольором.

Наприклад:

はし - haSHI - міст

はし - HAshi - палички для їжі

かわ- kaWA - річка

かわ- KAwa - цікава розповідь

У звуковому складі японської мови відсутні деякі звуки, наявні в українській мові, наприклад, звук [л]. У запозичених словах звук [л] змінюється на [р], Райн від англійського слова line лінія.

Редукція голосного (ослаблення) буде виділятися синім кольором (у тексті, написаному ромадзі). Виділення кольором буде застосовуватися до цілого стилю голосний якого піддається редукції.

У японському тексті праворуч від такого звуку ставитиметься вертикальна риса - |

Довгота звуків також може грати смислорозрізну роль.

Довгота голосного звуку буде позначається знаком - ":".

Наприклад:

とる - TOru - брати в руки

とおる - TO: ru - проходити проїжджати

せいと - SE: to - учень

せいとう- seITO: - політична партія

す|き- суКІ

です| - ДЕсу

Деякі звуки японської мови за своєю артикуляцією не відповідають звукам української мови, наприклад, при проголошенні голосних [о] і [у] губи включаються в роботу набагато менше, ніж при проголошенні українських [о] і [у].

У всій Японії вживається єдина літературна мова хедзюнго в його письмовій та розмовній формах, висуваючи стандартні вимоги і до фонетики, але в побуті японці говорять на рідному діалекті.

Розрізняють 4 основні групи діалектів:

- Східну (східна частина о-ва Хонсю),

- Західну (західна частина о-ва Хонсю і о-в Сікоку),

- Південну (о-в Кюсю),

- Рюкюскіе (архіпелаг Рюкю).

Діалектні відмінності не є серйозною перешкодою в житті японського суспільства, тому що в Японії існує обов'язкове навчання на хедзюнго, і майже всі японці володіють цією загальноприйнятою формою літературної мови, в основу якого покладено Токійський діалект (входить в східну групу діалектів).

Поиск по сайту: