|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Надходження радіонуклідів в організм людиниОсновні радіоактивні продукти ядерного вибуху, речовина (з номером ізотопу): період напіврозпаду: углеpод-14 = 5370 років; цезій-137 = 27 років; стpонций-90 = 20 років; циpконий-95 = 64 доби; йод-131 = 8 доби. Перебування радіонуклідів у навколишнім середовищі, їхня міграція по харчових ланцюжках, приводить до надходження в організм людини і наступному внутрішньому опроміненню всіх його органів і тканин. Також як і для тварин, для людини характерно три нерівнозначних шляхи надходження радіонуклідів: пероральний, інгаляційний і шкірний. Як правило, надходження в організм прямо пропорційно вмісту радіонуклідів у навколишнім середовищі. Основна маса радіоактивних елементів надходить по пероральному шляху. Орієнтиром для оцінки сумарного вмісту радіонукліда в організмі служить кратність його накопичення - відношення максимально накопиченої кількості елемента в організмі чи органі до величини щоденного надходження. Ця величина залежить від ступеня всмоктування радіонукліда і швидкості біологічного виведення радіонукліда внаслідок метаболічних процесів і періоду радіоактивного розпаду. Найбільшою кратністю накопичення (> 50) відрізняються з рівномірно розподілених у тілі 87Rb, 134-137Cs, 210Po, 35S і 59Nі, а з остеотропних – 45Со, 90Sr і 226Ra. Дуже високі кратності накопичення йоду в щитовидній залозі: 129І - 2985, 131І - 164. При інгаляційному надходженні існує така залежність - чим менше дисперсність радіоактивних часток, тим більше їх надходить в альвеолярні відділи легень. Чим у більшому ступені радіонукліди всмоктуються в шлунково-кишковому тракті (ШКТ), тим у більшому ступені вони надходять і в легені. При влученні радіонуклідів в організм людини відбувається відкладення їх у верхніх дихальних шляхах, на слизуватої оболонці трахеї, бронхів, відкіля вони за допомогою миготливого епітелію переводяться в глотку, а потім і в шлунок. З альвеолярного відділу відбувається поступове переміщення їх у лімфатичні вузли. Ще повільніше відбувається надходження в кровоносні судини. Але в цілому, загальна величина надходження важко засвоюваних радіонуклідів у легенях у десятки і сотні разів вище, ніж у шлунку, тому що час контакту там істотно більше. Наприклад, 95Zr і 95Nb практично не засвоюються з їжі, але значно більше надходять по інгаляційному шляху надходження. При проникненні через шкіру радіоактивному елементу протистоїть захисний шар епідермісу – роговий і блискучий; якщо ж через ці шари радіонуклід пройшов, те він пройде і далі. Ступінь надходження радіонуклідів через шкіру вкрай мала. Найбільшою мірою це властиво тритію - через годину після внесення на поверхню шкіри в складі водяного розчину він поглинається цілком; досить активно проникають радіонукліди йоду, у найменшому ступені - радіонукліди стронцію і барію. Набагато більше всмоктується через шкіру елементів ІІІ групи в порівнянні з їхнім надходженням через ШКТ. Майже завжди надходження радіонуклідів в організм визначається комбінацією цих шляхів. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |