Стандартні командні файли

Кожен раз при реєстрації користувача в системі виконується командний файл.bash_profile (аналог autoexec.bat і config.sys в DOS), який знаходиться в його домашньому каталозі. Файл.bash_profile являє собою файл ініціалізації командного інтерпретатора bash. Він виконується автоматично при кожному завантаженні оболонки. Даний файл містить команди, які визначають спеціальні змінні середовища, як системні, так і користувачеві. Розглянемо приклад стандартного файлу.bash_profile:

#.bash_profile (1)

# Get the aliases and functions (2)

if [ -f ~/.bashrc ]; then (3)

. ~/.bashrc (4)

fi (5)

# User specific environment and startup programs (6)

PATH=$PATH:$HOME/bin (7)

ENV=$HOME/.bashrc (8)

USERNAME="" (9)

export USERNAME ENV PATH (10)

Рядки, що починаються зі знака # (1, 2, 6), трактуються як коментарі. Їх вміст, як правило, ігнорується.

В рядку 3 перевіряється, чи існує в домашньому каталозі користувача файл.bashrc. Якщо такий присутній, то виконується гілка умови then (рядок 4) - файл.bashrc запускається на виконання. Рядок 5 - кінець конструкції if-then.

Рядки 7-9 визначають змінні середовища. Зверніть увагу на те, що змінні PATH і HOME - це системні змінні, які система попередньо визначила сама. В даному файлі значення змінної PATH модифікується (розширюється). Спеціальні змінні та режими оболонки bash наведені в Додатку В.

Спеціальні змінні, крім усього іншого, потрібно експортувати з допомогою команди export. Це робиться для того, щоб вони стали доступними для всіх можливих вторинних оболонок. Однією командою export можна експортувати кілька змінних, перерахувавши їх в командному рядку як аргументи (рядок 10).

Ще одним файлом ініціалізації оболонки bash є.bashrc. Він виконується кожен раз, коли користувач входить в оболонку. Цей файл також запускається кожен раз при запуску якого завгодно командного файлу (скрипта). В.bashrc звичайно містяться визначення псевдонімів і змінних, які служать для включення тих чи інших функцій командного інтерпретатора. Приклад файлу.bashrc наведено нижче:

#.bashrc (1)

# User specific aliases and functions (2)

# Source global definitions (3)

if [ -f /etc/bashrc ]; then (4)

. /etc/bashrc (5)

fi (6)

set -o noclobber (7)

alias l='/bin/ls -al' (8)

Як і в попередньому прикладі, в файлі використовується конструкція if-then (рядка 4-5). В ній наведене посилання на стандартний файл завантаження, єдиний для всіх користувачів системи - /etc/bashrc.

В рядку 7 установлюється режим noclobber. Він охороняє існуючі файли від запису поверх них переадресованої вхідної інформації. Можливі ситуації, коли в якості імені файлу, в який переадресується вивід, користувач може випадково вказати ім'я існуючого файлу. Якщо режим noclobber установлено, то при переадресації вхідної інформації в уже існуючий файл цей файл не буде замінено стандартнім вихідним потоком. Файл-оригінал збережеться.

Іноді при роботі доводиться часто використовувати одну і ту ж команду або послідовність команд. Цю проблему можна вирішити, створивши командний файл і вказавши каталог, в якому він знаходиться, в змінній оточення PATH. Однак не завжди раціонально зберігати окремий скрипт для кожної команди, що часто застосовується (надто багато файлів малої довжини). Для цього існують псевдоніми (aliases). Наприклад, однією з найчастіше використовуваних команд є ls, але формат вихідних даних незручний (якщо команда запущена без опцій). Набагато зручніше і наочніше виглядає результат роботи команди /bin/ls -al. Але це неможлива розкіш - вводити такий довгий рядок кожен раз при необхідності довгого лістингу каталогу. В рядку 8 ми створюємо псевдонім. Псевдонім працює як макрос, який перетворює його в команду.

Крім файлів.bash_profile і.bashrc в домашньому каталозі користувача, як правило, ведеться протокол команд, введених користувачем раніше (.bash_history), і скрипт виходу з системи (.bash_logout).

Поиск по сайту: