Знекремнювання переробного чавуну

Вступ

Стабільно зростаючі темпи світового виробництва сталі, які з 2001 року становлять більше 1 мільярда тон сталі на рік, збільшують споживання сировинних матеріалів, необхідних для її виплавки. При плавці сталі в якості металомісткої сировини використовують переробний чавун (розплавлений або у чушках),сталевий металобрухт і в менших обсягах залізо прямого відновлення, а також інші металодобавки. Крім цього, при виробництві сталі застосовують також додаткові матеріали або флюси (вапно, вапняк, боксит, плавиковий шпат та інш.), окислювачі (повітря, кисень, залізна руда,окалина та інш.), паливо(природний, коксовий або доменний гази, мазут та інш.), додаткове паливо(кокс, очищене вугілля, антрацит на інш.),вогнетривкі матеріли, електроенергію, воду, інертні гази. Всі ці матеріали беруть участь в тепло- і масообмінних процесах, що протікають в сталеплавильній ванні.

Аналіз роботи великих сталеплавильних цехів показує, що більш ніж на 80 % собівартість сталі визначається якістю і вартістю початкової сировини, перш за все витратою металошихти. Основні вимоги до початкових шихтових матеріалів відображені у відповідних стандартах, які враховують сучасні зміни структури сталеплавильного виробництва промислово розвинених країн.

Фахівцям, які займаються підготовкою шихтових матеріалів для виробництва сталі і самим сталеплавильникам, окрім вміння користуватися відповідними нормативними документами по підготовці шихти до переробки її на сталь в сталеплавильних агрегатах, також треба вміти виконувати розрахунки по забезпеченню вимог до якості початкової сировини.

Методичні вказівки наводять приклади розрахунків по забезпеченню необхідного вмісту кремнію, сірки та фосфору в переробному чавуні перед заливкою його в сталеплавильний агрегат, визначенню об’єму бункерів для зберігання шихтових матеріалів з метою забезпечення необхідних норм їх запасу, який гарантує безперервну роботу сталеплавильних цехів.

Містять табличні дані, необхідні для виконання розрахунків, а також варіанти завдань.

Приклади виконання розрахунків.

Знекремнювання переробного чавуну.

Згідно з ДСТУ EN 10001 – 2002 переробні чавуни по вмісту в них кремнію поділяють на 2 марки: 0,5-0,9 та < 0,5% відповідно. В кисневих конвертерах переробляють чавуни в широких межах по вмісту кремнію – від мінімального до максимального. Проте, досвід показує, що для отримання високих техніко-економічних показників процесу склад чавуну доцільно обмежувати вмістом кремнію в оптимальних межах.

З підвищенням вмісту кремнію в чавуні зростає кількість тепла від його окислення в ванні конвертера і, відповідно, витрати стального брухту, що знижує собівартість сталі. Разом з тим при зростанні вмісту кремнію необхідно збільшувати витрати вапна на ошлакування діоксиду кремнію (SiO2), що утворюється. При цьому збільшується кількість шлаку і відповідно теплові втрати, а також втрати заліза з шлаком, що зливається. Крім того, збільшення кількості шлаку і вмісту в ньому SiO2 приводить до зниження стійкості футерівки. При дуже низькому вмісті кремнію в чавуні сповільнюється шлакоутворення в зв’язку з повільним розчиненням вапна (при низькому вмісті SiO2 в первинних шлаках). Враховуючи викладене, слід вважати оптимальним вміст кремнію в переробному чавуні 0,6-0,9%.

Поиск по сайту: