Київ -2013

Словник

Політологічних термінів

Київ -2013

Ця збірка, що ви бачите, це початок великої роботи студентів першого курсу, 14 Пол групи, Національного Педагогічного Університета імені Михайла Драгоманова, факультету політологія. Малий політологічний тлумачний словник! На першому курсі ми тільки почали вивчати основи нашої майбутньої професії, основи всіх політологічних та політичних наук. Вдосконалювали та логічно обґрунтовували наші знання історії, історичних вчень та літератури. Завдяки курсу "українська мова за професійним спрямуванням" ми вчились збирати знання і організовувати їх так, щоб краще запамятовувати і при необхідності звернутись до наших нотаток. Так ми отримали завдання записувати нові терміни, слова, значення, протягом року. На кінец ми презентуемо вам наш сумісно зроблений словник, як висновок, тезиз того, що ми дізнались на нашому першому курсі.

Ідея проекту - О. В. Дияк, кандидат філологічних наук, доцент кафедри культури української мови Інституту української філології імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Керівник проекту – Ю. Б. Виноградова, викладач, доцент кафедри культури української мови Інституту української філології імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Українська абетка

· Автономія (грец. Autonomia – самоуправління, незалежність) – це надання деяким державам прав на самоврядування в адміністративній сфері.

· Агітація (від лат. Agitatio - приведення в рух) – це поширення політичних ідей і лозунгів з метою впливу на суспільну свідомість і настрої народних мас.

· Авторитет політичний (від лат. Autoritas - влада, вплив) – це загальновизнаний вплив особи чи організації в різних сферах суспільного життя.

· Адміністративно - територіальний устрій (від лат. Administration - керівництво, управління, і territorium – територія) – це поділ території держави на систему адміністративних одиниць відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади і управління.

· Активність політична (від лат. Activus) – це одна з форм суспільної активності, яка має на меті впливати на прийняття політичних рішень, здійснення своїх інтересів.

· Акт проголошення незалежності України – це політико - правовий документ, спрямований на здійснення Декларації про державний суверенітет України.

· Американська політологія – це напрям розвитку суспільних знань, що утвердився у США з кінця 19 ст., зорієнтований на науково- теоретичні пошуки зв’язку держави й суспільства і на емпіричний підхід до аналізу діяльності державних, урядових та ін. Політичних інститутів США.

· Апарат політичний – це сукупність установ, організацій і кадрів, що здійснюють управлінську політичну роботу на всіх рівнях інститутів влади.

· Агрегування інтересів (від англ. Aggregation - збирання) – це функція політичної системи та інститутів по трансформації різноманітних вимог соціальних груп в офіційні рішення.

· Аристократія (від грецьк. Аristokratia – влада найкращих, найзнатніших) – форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншості; вищий, привілейований стан певного суспільства, що володіє особливими правами чи можливостями.

· Абсолютизм (франц. Аbsolutisme, від лат. Аbsolutus - без­умовний, необмежений) - абсо­лютна самодержавна влада, дес­потична форма держ. Правління, яка грунтується на сваволі прави­теля і за якої досягається надзви­чайний ступінь централізації держ. Влади.

· Авантюризм політичний (від франц. Аventure - при­года) – політ. Наміри і дії, що спи­раються на віру й обман, спря­мовані на здійснення мети, засно­ваної на уявленнях, бажаннях, міфічних переконаннях без враху­вання реальних політ. Сил і мож­ливостей, наукового їх обгрунту­вання й розрахованої на випад­ковий успіх.

· Автократія (грец. Autokrateia – самодержавність, самовладдя) – система управління суспільством, державою, при якій одній особі належить виключна і необмежена верховна влада.

· Авторитаризм (від лат. Аutoritas – влада, вплив) – політ. Концепція і політ. Практика, в основу яких покладено зосередження монопольної чи значної більшості влади в руках однієї особи чи групи осіб, а також його виправдання.

· Авторитет політичний (нім. Autoritat, від лат. Аutoritas - влада, вплив) – у широкому розумінні означає загальновизнаний вплив особи чи організації в різних сферах сусп.-по-літ. Життя, заснований на знаннях, моральних якостях, соц. Статусі, досвіді чи міфах.

· Аддикція влади (від англ. Аddict – наркоман; звичка, схольність до чогось) – сукупність проявів аддикативної поведінки (що модифікує емоції індивіда благодійним для нього чином), котра характеризується метафоричними висловами «комплекс влади», «жадоба влади», «сп’яніння владою» й означає наркотичне прагнення до постійного владарювання.

· Амбівалентність політична (від лат. Ambo – обидва і valentia – сила) – двоїстість чуттєвих переживань, котра виражається в тому, що один і той самий об’єкт викликає в людини одночасно два протилежні почуття (гнів – милість, радість – сум), тобто неоднозначність у ставленні людини до навколишнього середовища і у визначенні системи цінностей.

· Аналіз політичний (англ. Polity analysis, від грец. – розкладення, розділення) – систематична оцінка технічної та екон. Здійснимості й політ. Життєздатності альтернативних політик (планів, програм), стратегії їх здійснення та наслідків обраної політики.

· Апарат політичний (від лат. Apparatus – обладнання) – сукупність установ, організацій і кадрів, що здійснюють управлінську політ. Роботу на всіх рівнях; ін-т влади, що охоплює її виконавчі механізми.

· Аполітичність (вживається також «аполітизм», від грец. А – заперечення і politike – мистецтво управляти д-вою) – сусп. Феномен, який історично виникає внаслідок негативного чи індиферентного ставлення до політики, відчуження соц. Верств, груп та ін. Суб’єктів від політ. Життя, а також самовідчуження від нього політизованого індивіда.

· Багатопартійна система – форма суспільного управління, при якій боротьба політичних партій за державну владу виступає як механізм використання розбіжностей у політичних програмах.

· Біхевіоризм (від латин. Behaviour – поведінка) – підхід у політології, який базується на вивченні політичної поведінки. Виник і активно розвивався у політичній науці в 30 – 50-ті рр. ХХ ст. Як реакція на незадоволеність історичним та інституціональним підходами, які характеризувалися безсистемністю. Його основоположниками вважаються американські політологи Ч. Мерріам і Г. Лассуелл. Його суть полягає у вивченні політики шляхом конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не інституцій. Конституціональні начала біхевіоризму:

· політика має особистісний вимір, групові дії людей так чи інакше співвідносяться з поведінкою окремих осіб, що і є об’єктом дослідження;

· домінантні мотиви людської поведінки – психологічні мотиви, вони можуть мати й індивідуальну природу;

· політичні явища вимірюються кількісно, це дає можливість політологам застосовувати математику.

· Бойкот – засіб політичної боротьби, вид політичної тактики, який грунтується на примусових заходах, ідеологічному тиску, висловленні протесту проти тих чи інших дій, гасел, політичних програм тощо.

· Бюрократія (від франц. Bureau – бюро, канцелярія та грецьк. Кratos – влада) – специфічна форма організації управління в суспільстві, що характеризується надмірною самостійністю виконавчої влади, зростанням впливу адміністративного апарату, ролі чиновників. Це прошарок людей, які професійно займаються питаннями управління й виконання рішень владних органів.

· Баланс сил (від франц. Balance – букв. Терези) – це зовнішньополітична концепція, основною засадою якої є ідея закономірності розвитку відносин між державами.

· Більшість – кількісне переважання прихильників якоїсь ідеї чи рішення над їхніми противниками. Розрізняють Б. Відносну – хоча б на один голос більше від суперника чи альтернативної пропозиції; абсолютну – коли на користь якогось рішення віддали свої голоси 50% голосуючих плюс ще хоча б один; кваліфіковану (конституційну), яка може дорівнювати двом третинам або навіть трьом чвертям усього складу тих, хто приймає рішення або здійснює обрання.

· Бездіяльність влади – безпідставне повне або часткове ухилення від здійснення передбачених конституцією та ін. Законами функцій і повноважень влади.

· Безпосередня демократія – форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або ін. Ін-тів, у формах, передбачених конституцією і законом.

· Білль про права (англ. Bill – законопроект, закон) – конституційне унормування основних прав і свобод громадян і визначення засобів їх гарантій та захисту з боку д-ви.

· Біополітика (від грец. Bios – життя і politika – держ. Або сусп. Справи) – теорет. Концепція в зарубіжній політології, яка розглядає політ. Та соц. Відносини в суспільстві, міжнародні відносини і причини різного роду конфліктів крізь призму біолог. Факторів і вроджених психолог. Якостей окремих людей, етнічних груп.

· Біпартизм (від лат. Bis – двічі і pars – частина, група; яка аналог. Вживається також поняття двопартійна система) – партійна система, в якій визначальну роль відіграють дві основні політ. Партії, що, перемагаючи на виборах, змінюють одна одну при владі. Б. Не виключає існування ін. Партій, проте справжне суперництво за владу ведеться між двома осн. Партіями, а жодна з ін. Партій не бере реальної участі в управлінні д-вою.

· Біфуркація політична (від лат. Bifurcatio – роздвоєння) - метод наукового пізнання сусп.- пол. Явищ, вперше запропонований амер. Вченим Ервіном Ласло. Під біфуркацією розуміється поведінка складних систем у станах та умовах далеких від рівноваги.

· Боротьба політична – одне з розповсюджених явищ політ. Життя, проявом якого є зіткнення інтересів різних політ. Сил у своєму прагненні кожного з них досягти певної політ. Мети.

· Брахманізм (санскр. Від імені бога Брахми) – реліг. Система стародавньої Індії, джерелом якої є релігія ведійських аріїв, які перекочували у 2-му тисячол. До Хр. На територію Пн.-Зх. Індостану.

· Буддизм (від санскр. Buddha; букв. Просвітлений істиною) – одна з трьох (поряд з християнством й ісламом) світових релігій, що виникла з течії давньоінд. Філософії на межі VI-V ст. До Хр. Його засновником вважається Сіддхартха Гаутама, котрий потім отримав ім’я Будди.

· Безпека – діяльність людей, сусп-ва, д-ви, світового співтовариства народів щодо виявлення (вивчення), запобігання, послаблення, усунення (ліквідації) і відвернення загрози.

· Бюлетень (фр., англ. Bulletin, від іт. Bulletino — записка, листок)

· збірки офіційних актів, розпоряджень;

· коротке офіційне повідомлення;

· виборчий Б. — документ для голосування з прізвищами кандидатів.

· Брифінг (briefing, від brief — короткий) — зустріч офіційних осіб із представниками ЗМІ; коротка нарада (нерідко інструктаж), на якому викладається позиція уряду.

· Безмежна влада (boundless power) - не має визначених меж, безмежна влада, а також влада надмірна, яка таким чином завдає шкоди своєму авторитетові і уявленням людей про демократичний устрій суспільства.

· Вебер Макс – німецький соціолог,економіст і правознавець. Один із засновників соціології як науки.

· Верховна Рада України – єдиний законодавчий орган державної влади України, що уповноважений приймати закони, має колегіальний характер.

· Вестернізація – процес,переходу особи,групи осіб чи суспільства в цілому від власної традиційної системи цінностей щодо системи цінностей Західної цивілізації,які базуються на верховенстві закону,домінуванні індивідуального над колективним, перевага приватної власності над общинною та права людини над її обов’язками.

· Ве́то — заборона, яка накладається одним органом державної влади (головою держави) на рішення іншого державного органу. В сучасних державах право вето, як правило, надається главі держави щодо законів, які приймає парламент.

· Взаємодія політична – це інституціонально або психологічно зумовлені способи поведінки взаємодіючих суб’єктів.

· Ви́бори — передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

· Виконавча влада – одна з трьох гілок державної влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів та керує сферами суспільного життя.

· Виховання політичне – систематичний цілеспрямований вплив на свідомість,волю і поведінку людей.

· Відкрите суспільство – це суспільство, яке базується на визнанні того факту, що ніхто не має монополії на істину, що різні люди мають різні погляди та інтереси.

· Відносини політичні – це різноманітні, умовлені соціально - економічним і культурним рівнем суспільства взаємозв’язки і взаємодії, що виникають між соціальними спільнотами й індивідами,створеними ними політичними інституціями й організаціями з питань втілення політичних інтересів і політичних потреб у сфері завоювання, формування і функціонування політичної влади.

· Відносини соціальні – різні взаємозв’язки між окремими людьми або групами людей, які встановлюються в процесі їхньої спільної практичної та духовної діяльності.

· Відповідальність політична – різновид соціальної відповідальності, котрий означає морально - психологічну установку суб’єктів політики, засновану на глибокому розумінні сенсу і наслідків політичної діяльності.

· Відчуження політичне – ситуація, в якій людина сприймає політику,державу, владу як сторонні,чужі сили,які панують над нею,пригнічують її.

· Віра політична – ставлення дійсності, продиктоване глибокою прихильністю до політичного ідеалу, векторно – регулятивний чинник змін у суспільному житті.

· Віце – президент - у ряді країні з президентської формою правління друга після президента як глави держави і глави виконавчої влади посадова особа, заступник виборного голови.

· Влада — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних, але взаємопов'язаних понять:

· Право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось.

· Політичне панування, політичний устрій.

· Керівні державні органи (цивільна влада; судова, законодавча, виконавча), уряд чи особи, що мають урядові повноваження.

· Військова міць (військова влада)

· Внутрішня політика – комплекс заходів, що охоплює напрями економічної, національної, демографічної, соціальної і т.д., діяльності держави, її структур ті інститутів, зорієнтованих на погодження інтересів різних верств населення.

· Гегемонія – керівництво, домінуюче становище певного суспільного угрупування щодо інших подібних угрупувань або однієї держави щодо інших держав.

· Генеральна старшина - політична еліта українського суспільства, найвища виборна і цивільна адміністрація, виконавчий орган державного управління.

· Генерація політична – політична спільність людей приблизно однієї вікової категорії,які мають спільний соціальний досвід, здобутий у період їх соціалізації.

· Географія політична – суміжна наукова дисципліна політології і складова частина географічних наук,яка вивчає просторову організацію політичного життя,територіальне сполучення політичних сил, вплив географічного фактора на політику.

· Геополітика – політологічна концепція, що вбачає у політиці тієї чи іншої держави засадничу, визначальну роль географічних факторів.

· Герменевтика політична – одна галузей прикладної політології зорієнтована на тлумачення, інтерпретацію політичних документів.

· Геронтократія – форма суспільного устрою, в якому влада належала старійшинам. Наявність у владних структурах великої кількості людей похилого віку та їх участі в управлінні державою, партією чи урядом.

· Гласність – вироблене вітчизняною політичною думкою специфічне поняття, що виникло на основі досвіду «гласності судоведення», як демократичного принципу. Що передбачав відкритість розгляду всіх прав у суді, публічне проголошення судових вироків та рішень у всіх випадках.

· Глобалізація – загально цивілізаційний процес, який справляє вплив на політичну й інші сфери людського буття.

· Гра політична – метафора щодо деяких політичних дій, особливий вид політичної дії, головна мета якої – імітація діяльності.

· Громадська думка - один з проявів масової суспільно – політичної свідомості, що відображає ставлення народу чи певної його частини до влади, сукупна над особистісна позиція,точка зору.

· Громадський контроль – механізм саморегуляції в соціальних системах, що здійснюється за допомогою нормативного (та ін.) Регулювання поведінки людей.

· Громадські організації та рухи – добровільні масові об’єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного воєвиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

· Громадянин – соціальний тип особистості, який характеризується наявністю таких суспільно – значущих якостей, як право слухняність, вміння поєднувати власні і суспільні інтереси, почуття обов’язку щодо Батьківщини.

· Громадянство - формально зафіксований постійний правовий зв'язок особи з державою, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах і обов’язках.

· Громадянське суспільство – суспільство громадян з високим рівнем економічної, політичної, культурної і моральної властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини.

· Громадянські права і свободи – основа конституційно – правового статусу громадянина певної держави, яка визначає можливості його участі в політичному, соціальному і культурному житті суспільства.

· Групи тиску – суспільно політичні об’єднання, які прагнуть задоволення власних інтересів засобом впливу на державну владу або політичні партії.

· Гуманізм – філософський підхід, що в теоретико - світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства.

· Євразійство – концепція, основною засадою якої є ідея синтезу західної і східної культур як моделі суспільного розвитку.

· Європейська інтеграція (від лат. Integration – поповнення, відновлення)- процес поступової уніфікації та зрощування національних економік європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків.

· Європейська політологія - важлива складова світової політичної науки, що спирається на традицію, характеризується різноманітність підходів національних шкіл і тяжіє до глибинного політико-філософського осмислення окремих суспільно – політичних проблем і політики в цілому.

· Європарламент – міждержавний і міжнаціональний політичний орган у якому представлені 12 країн Європейського співтовариства.

· Європейського дому ідея – політична концепція, що перебуваючи у стадії постійної розробки, визначає утвердження на Європейському континенті надійної системи безпеки життя народів на основі розуміння спільності їх долі.

· Завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення - це охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

· Завідомо неправдиве показання - це Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

· Загальні збори - це зібрання всіх чи частини жителів села, селища, міста для вирішення питань місцевого значення.

· Закінчений злочин - це діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

· Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

· Законне рішення - це рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

· Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

· Захист інформації - це сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.

· Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

· Зведений бюджет - це сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

· Згода суб'єкта персональних даних - це будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки

· Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

· Злочин - це передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

· Зміст особистого немайнового права - це можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

· Значний правочин - це правочин, учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

· Значні угоди - це угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

· Зона митного контролю - це місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

· Зона спрощеного митного контролю - це частина зони митного контролю з належним технічним та інформаційним обладнанням для здійснення контролю у спрощеному порядку.

· Ідеократії, ідеократізм ("влада ідей, ідеалів") - термін для позначення суспільного ладу, заснованого не на переказі і не на матеріальних інтересах, а на свідомих ідеях. Ідеологія націлена на всеосяжність свого впливу, на тотальну всеосяжність умов.

· Ізоляціонізм — напрям в офіційній зовнішній політиці, в основу якого покладено ідею незалученості у справах за межами певної держави, та метою якого є досягнення усіх нагальних цілей розвитку держави виключно силами цієї держави, без залучення економічного чи політичного співробітництва з іноземними державами або наддержавними структурами.

· Ідеоло́гія (грец. Ιδεολογία, від Ιδεα — прообраз, ідея, і λογος — слово, розум, вчення, буквально вчення про ідеї) — організована сукупність ідей у формі міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо.

· Інтегрáція (від лат. Integrum - ціле, integratio - відновлення) — 1)поєднання, взаємопроникнення. Це процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення і утворення взаємозв'язків; 2)згуртування, об'єднання політичних, економічних, державних і громадських структур в рамках регіону, країни, світу.

· Імпі́чмент (англ. Impeachment) — в конституціях деяких держав процедура притягнення до суду парламенту вищих посадових осіб держави. Результатом імпічменту, як правило є дострокове припинення повноважень президента або іншого посадовця і усунення його з посади. При імпічменті голови держави таке рішення приймається конституційною більшістю парламенту. Різні країни окремо визначають процедуру імпічменту відповідно до власного законодавства. У демократичних державах імпічмент є одним з елементів контролю над владою країни і необхідний для збереження стабільності суспільного і конституційного ладу. Імпічмент є також засобом недопущення авторитаризму і механізмом гарантування національної безпеки.

· Інавгура́ція (від лат. Inauguro — посвячення до посади) — церемонія вступу на посаду глави держави або на високий духовний сан. «Інавгурація» є словом давньоримського походження, коли чиновників (правителів, суддів, магістрів) посвячували на їхні посади авгури, трактуючи волю богів.

· Імплементація, втілення, впровадження (англ. Implementation) — це застосування, або виконання плану, ідеї, моделі, проекту, специфікації, стандарту, алгоритму або політики.

· Інтелігенція (від лат. Intelligentia; рос. Интеллигенция — імовірно з пол. Inteligencja) — суспільний прошарок, у широкому розумінні — люди розумової праці, що заняті у різних галузях культури, освіти, науки, охорони здоров'я, виробництва, і мають для цього відповідну освіту.

· Кворум (лаг. Quorum praesentia sufficit — чиєї присутності достатньо) — встановлена правилами процедури, регламентом якогось органу чи установи найменша кількість учасників зборів, засідань керівних та представницьких органів, конференцій, з'їздів тощо, необхідна й достатня для того, щоб почати роботу форуму, колективного органу або прийняти правомочне рішення на ньому.

· Компроміс (лат. Compromissum — угода, згода) — згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

· Консенсус (лат. Consensus — згода, одностайність) — згода між суб'єктами політики з певних питань на основі базових цінностей і норм, спільних для всіх основних соціальних та політичних груп суспільства; прийняття рішень без голосування за виявленням всезагальної згоди.

· Консерватизм (лат. Conservare — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

· Конституціоналізм — теорія і практика обмеження всевладдя держави з допомогою права, основні норми якого відображено в конституції.

· Конституція (лат. Constitutio — устрій, установлення) — основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

· Конфедерація (лат. Confederatio — спілка, об'єднання) — союз суверенних держав, які зберігають незалежність і об'єднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій.

· Конформізм (лат. Conformis — подібний, відповідний) — пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і цінностей, стандартів поведінки, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами.

· Корупція (лат. Corruptio — підкуп, занепад) — підкупність, продажність, хабарництво державних посадових осіб, політичних і громадських діячів, урядовців та високопоставлених чиновників.

· Культ особи (лат. Eu/tus — шанування, поклоніння) — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

· Контреліта — антисистемна опозиція, яка протистоїть владі і з якої в майбутньому може сформуватися новий тип політичної еліти.

· Конституція України — основний закон Української держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, права, свободи й обов'язки громадян, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій.

· Легітимність (лат. Legitimus — законний, правомірний) — здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

· Лібералізм (лат. Liberalis — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об´єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

· Лобізм (англ, lobby — кулуари) — діяльність соціальних груп, які обстоюють свої особливі політичні інтереси; групи тиску на органи законодавчої та виконавчої влади.

· Лідер політичний - (від англ. Lead - вести, керувати схиляти до чогось) - глава, керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху, якоїсь громади тощо; популярний і впливовий учасник суспільного життя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля людей для досягнення якоїсь спільної мети.

· Лібералізація недемократичного режиму — один із етапів переходу до демократії, що передбачає зменшення контрольованості суспільного життя недемократичною елітою, впровадження елементів демократії та політичного плюралізму.

· Ліва політична партія — партія, основними ідеологічними засадами якої є розширення державного сектору в економіці, визнання за державою функції вирішення соціальних проблем, установлення високого та диференційованого податку на прибуток.

· Люмпенізація - процес втрати якимсь класом, соціальним прошарком характерних рис, перехід в інший соціальний статус. Л. Здебільшого супроводжується втратою професіоналізму та соціальної ініціативи, безробіттям, правовим нігілізмом, зниженням рівня культури.

· Лояльність — вірність обов'язкові і зобов'язанням, повага до існуючого державного ладу, влади, вірність чинним законам.

· Люмпени — декласовані п деморалізовані верстви населення, які опинилися на "дні" суспільства і нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії.

· Лібералізм — політична та ідеологічна течія, історичною ознакою якої є обстоювання мирного реформістського шляху здійснення соціально-економічних і політичних перетворень.

· Легіслатура — термін повноважень політичних органів влади або назва законодавчих зборів штату у США.

· Мажоритарна система представництва - (від фр. Majonte — більшість, від лат. Rnajoir— старший, великий) — система визначення результатів голосування, при якому обраним вважається кандидат, який одержав більшість (абсолютну чи відносну) голосів виборців.

· Макіавеллізм – спосіб політичної діяльності, який не обтяжений моральними та етичними нормами, припускає використання брехні, віроломства, жорстокості, будь – яких інших засобів заради досягнення поставленої мети тощо.

· Маніфест (manifesto, від лат. Manifestos — явний) — 1) урочисте письмове звертання (акт) верховної влади до населення; 2) письмове звертання громадських організацій, політичних партій чи окремих груп, осіб до певних кіл, чи верств, населенню в цілому з викладом своїх поглядів, програм чи пропонованих планів, заходів, рішень.

· Масова свідомість - один із видів суспільної свідомості, конкретна форма її реалізації. Функціонує як на груповому, так і на індивідуальному рівні. Характеризується збігом у певний момент і за певних умов основних компонентів свідомості великої кількості різних суспільних груп. У М.с. Дістають відображення знання, уявлення, норми, цінності, які поділяють маси і які вироблені в процесі спілкування, спільного сприйняття соціально-політичних реалій, інформації тощо.

· Менталітет - (франц. Mentalite - склад розуму, світосприйняття) своєрідний стан, рівень розвитку і спрямованості індивідуальної та групової свідомості, здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієнтацій, суспільних цінностей та адаптації до умов соціального середовища, можливостей впливу на нього, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

· Методи в політиці – характеризують способи впливу її засобів. До них відносяться, перш за все, насильницькі і ненасильницькі методи, примус і переконання.

· Міжнародні відносини (international relations) - сукупність економічних, політичних, правових, дипломатичних, військових, культурних та інших зв'язків і відносин між державами, соціальними, політичними, економічними силами (суб'єктами), що діють на світовій арені. Домінуючу роль у М.в. Відіграють міждержавні відносини. М.в., як правило, оформлюються і закріплюються відповідними договорами, мають тривалу історію; докладно охарактеризовані у великій історичній літературі; широко досліджувалися і досліджуються різними науками, вченнями; часто по-різному тлумачаться й оцінюються в різних країнах, концепціях, теоріях, школах, а також лідерами, володарями різних країн, народів і епох.

· Міжнародні організації - об'єднання держав, громадських організацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру, відвернення та врегулювання військових конфліктів.

· Міжнародна політика - система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та ін. Зв'язків і відносин між народами, державами й групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені.

· Міжнародне право - (international law) – сукупність (система) юридичних норм і принципів, що регулюють відносини між державами, а також і іншими учасниками (організаціями, рухами, блоками, групами держав і т.д.), тобто різними суб'єктами міжнародного спілкування.

· Місцева влада - (local bodies of power) — влада, що належить місцевому рівню, на ступінь нижче центральної, зі своїм колом обов'язків і повноважень.

· Місцеве самоврядування - політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях (громадах) через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і при підтримці держави.

· Мова влади - (language of power, power language) — система всіх засобів і сигналів, за допомогою яких влада будує своє спілкування з людьми (з громадянами чи з підданими). Це манера, прийоми такого спілкування, його нюанси, відтінки, яких безліч в ситуації спілкування влади з багатьма людьми в різних умовах, у різних місцях і в різний час. М.в. Може виступати і сприйматися і як сугубо владна і як звичайна демократична мова.

· Модернізація політична - (від франц. Modern - новітній, сучасний) закономірна тенденція функціонування й розвитку політичної системи відповідно до реалій та вимог часу; процес трансформації суспільства, що супроводжується формуванням політичних інститутів, соціальною мобілізацією та поглибленням політичної участі, поширенням демократичних цінностей і норм, властивих розвиненим країнам, у країнах менш розвинених.

· Монархія - (грец. Monarchia - єдиновладдя, єдинодержавність) - форма державного управління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада монарха обмежена парламентом.

· Надзвичайний стан (state of emergency) - режим, що вводиться в державі чи на окремих територіях (у регіонах) за особливих обставин на термін, що строго обумовлюється. Як правило, обмежує права громадян, у тому числі вільного пересування. У цих умовах встановлюються і надзвичайні повноваження (emergencypowers) — і вживаються надзвичайні заходи (emergency measures).

· Народ - історично змінна спільність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку; все населення певного політико-географічного середовища (країни).

· Народовладдя (гр. Demokratia) — повна влада народу, коли він є її єдиним джерелом і носієм суверенітету. Дає точний переклад грецького слова демократія. Має, однак, і особливе значеннєве наповнення, підкреслюючи верховенство народу стосовно органів державної влади.

· Національне питання - сукупність політичних, економічних, правових, культурницьких, освітніх та інших проблем, що проявляються у процесі внутрішнього та міждержавного спілкування націй, народностей.

· Націоналізм - світогляд і система політичних поглядів, яка проголошує пріоритет національних цінностей щодо усіх інших; 2) один з основних принципів державного устрою, коли нація розуміється як одержавлений етнос.

· Нація - (від лат. Natio - народ) - історична спільність людей, що складається у процесі формування спільності території, економічних зв’язків, літературної мови, етнічних особливостей культури й характеру.

· Незалежність політична – (political independence) — самостійність, суверенність держави у внутрішній і зовнішній політичній діяльності; можливість для різних політичних сил в умовах демократизації суспільства давати власні оцінки діяльності органів влади, парламенту; програм, реформ; пропонувати альтернативні плани і рішення соціально-економічних і політичних проблем. Н.п. Повинна спиратися на конституційні й інші правові основи і гарантії, враховувати міжнародний досвід.

· Номенклатура - (від лат. Nomen - ім'я) - коло посадових осіб, призначення та затвердження яких відноситься до компетенції вищестоящих органів.

· Однопалатна парламентська система – тип парламентської системи держави, що являє собою таку структуру органу законодавчої влади (парламенту), за якої відсутній поділ його на окремі палати.

· Однопартійна система - тип політичної системи, в якій єдина політична партія володіє законодавчою владою. Опозиційні ж партії або заборонені, або системно не допускаються до влади. Домінування однієї партії може також встановлюватися за допомогою широкої коаліції кількох партій (народний фронт), в якій правляча партія різко переважає).

· Олігархі́я (грец. ὀλιγαρχία(oligarchia), від дав.-гр. ὀλίγον(oligon) «небагато», та дав.-гр. ἀρχή(arche) «влада» — влада небагатьох) —політичний режим, за якого влада (політична, економічна та ін.) Належить невеликій, закритій та тісно згуртованій групі осіб (наприклад — військових, великих власників, фінансистів тощо).

· Омбудсмен, рідко Омбудсман (від швед. Ombudsman «представник») — посадова особа, на яку покладаються функції контролю за дотриманням законних прав та інтересів громадян в діяльності органів виконавчої влади і посадових осіб. Офіційні назви посади в різних країнах розрізняються. На сучасному етапі посада омбудсмена існує в понад 100 країнах світу.

· Опози́ція — протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим, партія або група, що виступає врозріз з думкою більшості або з панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

· Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

· Орте́га-и-Гассе́т (исп. José Ortega y Gasset, 9 мая 1883, Мадрид — 18 октября 1955) — испанский философ и социолог, сын известного литератора Ортеги-и-Мунийа.

· Оруеллізм - пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істини з боку владних структур, які чинять ідеологічний вплив на суспільну мораль через засоби масової інформації та прагнуть досягти цілковитого контролю над суспільством.

· Основні права нації (народу) - це певні можливості кожної нації (іншої етнічної спільності, народу) необхідні для нормального її існування і розвитку у конкретно-історичних умовах, об’єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку людства, які мають бути загальними й рівними для всіх націй (народів).

· Охлокра́тія — грец. Οχλοκρατία, лат. Ochlocratia; від грец. Ό χλος (лат. Ochlos) — натовп, маса і грец. Κρατία (лат. Cratia) — влада. Одна з крайніх форм демократії, влада найнижчих, декласованих верств та прошарків населення.

· Пагвоський рух вчених (англ. Pugwash Conferences on Science and World Affairs) - рух вчених, які виступають за мир, роззброєння та міжнародну безпеку, за запобігання світової термоядерної війни та наукову співпрацю.

· Панамериканізм (пан... І Америка) - політична доктрина, що пропагує створення військово-політичного блоку всіх країн Америки під зверхністю США, або доктрина, в основу якої покладено ідею про спільність історії, економіки і культури США та інших країн американського континенту.

· Пангермані́зм (нім. Alldeutschtum, лат. Pangermanismus) — культурний і політичний рух, в основі якого лежить ідея політичної єдності німецької нації на основі етнічної, культурної та мовної ідентичності. Сформувався на початку XIX століття.

· Панславі́зм — культурна і політична течія, ідеологія, поширена в державах, населених слов'янськими народами, в основі якої лежать ідеї про необхідність їх політичного об'єднання на основі етнічної, культурної та мовної спільності. Сформувалася в кінці XVIII — першій половині XIX століть. Символами панславізму вважаються Національний прапор всіх слов'ян і гімн «Гей, слов'яни», які також були національним гімном і прапором Югославії.

· Па́па Ри́мський (від лат. Papa — Папа, батько; з грец. Παπάς — патріарх, священик від грец. Πατήρ — батько).[1] — або Понтифік — глава католицькоїцеркви, єпископ Риму і голова держави Ватикан.

· Парламент, парлямент (досл. «говорильня», «балаканина» від фр. Говорити) — найвищий виборний (повністю або частково) орган державної законодавчої влади, в якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення країни. За більшістю конституцій парламент покликаний здійснювати загальне керівництво зовнішньою політикою держави. Однак, сфери його компетенції значною мірою залежать від державного ладу, розвитку демократії, тощо…

· Партійна система — система відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями (іноді деякі дослідники вважають, що між легально діючими партіями). 2).Партійна система — це частина (підсистема) політичної системи, яка в свою чергу є у своєму широкому розумінні певною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості (ідеології та психології), політичних відносин (режиму функціонування, зв”язків політичних інститутів між собою та з зовнішнім середовищем політичної системи), а у вузькому, суто інституційному розумінні — систему політичних інститутів, що беруть участь у здійсненні політичної влади.

· Патріоти́зм (грец. Πατριώτης —співвітчизник) - є любов'ю та/або відданістю до якоїсь країни. Слово прийшло з грецької πατρίς, що означає Батьківщина[1].Патріотизм - особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, традицій. Одначе, патріотизм у різні часи мав різне значення, яке дуже залежало від контексту, географічного, та філософського.

· Поділ влади — правова теорія, згідно з якою державна влада повинна бути поділена на три незалежні одна від одної (але при необхідності контролюючі одна одну) гілки:законодавчу, виконавчу та судову. Запропонована Джоном Локком. Термін ввів Монтеск'є (фр. Séparation des pouvoirs, лат. Trias politica). Деякі європейські держави, а також Тайвань, законодавчо відокремлюють контрольну, екзаменаційну, юридичну а також засновницьку та виборчу гілки.

· Політи́чна па́ртія — особлива громадська організація (об'єднання), що безпосередньо ставить перед собою завдання оволодіти політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування.

· Театр політичний (від грец. Theatron – видовище, місце для видовищ) – це метафорична назва політичного життя суспільства, яка прирівнює політику до гри як онтологічної властивості людської природи і умови становлення культури.

· Теократія (від гр. Theos – бог, kratos - влада) – це форма державного правління, при якій політична влада належить духівництву, а глава церковної ієрархії наділений вищою духовною і світською владою (наприклад, Ватикан).

· Теорія політична (від гр. Theoria – розгляд, дослідження) – це важливий підрозділ політичної науки, який націлений на оцінку, пояснення і прогнозування політичних феноменів.

· Тероризм (від лат. Terror – жах, страх) – це злочинна діяльність з метою вчинення вбивства окремих осіб з політичних мотивів, акції масової фізичної розправи або погрози, спрямовані на підрив суспільно-політичного ладу, фізичне усунення суспільно-політичних діячів.

· Тероризм державний – це одна з форм державної політики, термін сучасного міжнародного права, який означає вбивства або інші посягання на глав держав, урядів, членів дипломатичних представництв, які чиняться спеціальними державними службами, збройними силами, найманцями з метою тиску на політику певної країни, викрадення іноземних дипломатів, літаків із застосуванням зброї та ін., тобто систематичне залякування, провокації, дестабілізація суспільства насильством.

· Технократія (від гр. Techne – мистецтво, майстерність, kratos - влада) –

· це соціальний прошарок висококваліфікованих спеціалістів (вчені, менеджери, інженерно-технічна інтелігенція), який бере участь в управлінні капіталістичним виробництвом і входить до панівного класу та правлячої еліти сучасного буржуазного суспільства; 2) це соціологічне вчення, засноване в 20-х рр. XX ст. Американськими економістами Г. Скоттом і Т. Вебеном, прихильники якого пропагують необхідність встановлення політичної влади технічних спеціалістів, абсолютизують роль техніки у соціальному житті й підкреслюють залежність індивідуумів від сучасної технології.

· Технології політичні (від грец. Techne - мистецтво, майстерність) – це сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату.

· Технологія прийняття політичного рішення – це процес реалізації політичної мети розвитку накопиченої інформації; будь-яке рішення є невід’ємним елементом політичного процесу і результатом попередніх дій.

· Тимократія (від гр. Timo – ціна, честь, kratos – влада, сила) – це особлива форма олігархії. За Арістотелем тимократія – це державний устрій, який надає громадянам політичних прав залежно від розмірів майна.

· Тиранія (від гр. Tyrania) – у Стародавній Греції одноособове правління тирана; це форма політичного устрою в ряді середньовічних міст-держав в Італії; це жорстоке, деспотичне правління; гніт, насильство, сваволя.

· Типологія політичних партій – це науково-теоретичний підхід у сучасній політології, що дозволяє розрізняти політичні партії залежно від характеру й принципів їх організації, ідейних підвалин, соціальної бази, місця й ролі в політичній системі суспільства, тактичних пріоритетів тощо.

· Толерантність (від лат. Tolerantia – терпіння) – це терпиме ставлення до чужих думок, позицій, вірувань; обов’язковий принцип правової держави, демократичного стану суспільства.

· Тоталітаризм (від лат. Totalis - увесь, цілий, повний) – 1) це одна з форм державності, тип режиму, для якого характерні повний (тотальний) контроль над усіма сферами життя суспільства, монополізація влади в руках однієї партії, яка в свою чергу перебуває повністю під владою одного лідера (вождя), однопартійність, заборона демократичних організацій, ліквідація конституційних прав і свобод, репресії протии прогресивних сил, монополія на інформацію, мілітаризація суспільного життя і знищення громадянського суспільства (до тоталітарних держав відносять нацистські режими в Італії та Німеччині, а також близькі до них за своєю антигуманною, антидемократичною суттю сталінізм і маоїзм); 2) це напрямок політичної думки, який виправдовує встановлення тоталітарних режимів, боротьба з ідеологією і практико (термін введено противниками режиму Муссоліні в Італії на початку 20-х рр.).

· Традиції політичні (від лат. Tradition – передавання, переказ) – це форми політичної поведінки і політичного мислення, політичні цінності, певні суспільні установлення, які стосуються політичного життя і передаються від генерації до генерації як колективна спадщина.

· Тред-юніонізм (англ. Trade-unionizm – від trade – професія, ремесло, union – об’єднання, спілка, союз) – це течія у робітничому і профспілковому русі капіталістичних країн, одна з форм реформістської ідеології; тред-юніонізм виник у середині XIX ст. У Великобританії і поширився на США, ряд країн Європи, в тому числі Росію, як перша форма організації робітників і відіграв позитивну роль в об'єднанні та захисті трудящих від сваволі експлуататорів, у створенні політичних партій та активізації класової боротьби.

· Тріада влади – це сруктура державної влади, що складається з трьох організаційно оформлених підструктур і спрямована на підтримку демографічних засад суспільства.

· Узурпація (від лат. Usurpatio – оволодіння) – це насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав на щось, чужих повноважень.

· Указ – це правовий акт держави, президента; це правовий акт постійного діючого колегіального органу державної влади – президії, якщо остання утворюється представницьким органом державної влади; це історичний документ колишніх органів державної влади.

· Ультиматум (від лат. Ultimatum – буквально доведено до кінця) – це категорична вимога, яка містить погрозу; у міжнародному праві – це дипломатична нота уряду однієї держави урядові іншої держави з категоричною вимогою, що не допускає заперечень або дискусій, виконати конкретні дії, висловити певну позицію з якогось питання або у певний термін під загрозою вжиття заходів впливу (наприклад, припинення переговорів, розрив дипломатичних відносин тощо).

· Унітарна держава (від лат. Unitas – єдність, об’єднання, однорідний, який складає одне ціле) – це держава, територія якої, на відміну від федерації, не має в своєму складі федеративних утворень (штати, кантони, землі тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, департаменти та ін.).

· Управління політичне – це вплив суб’єкта політики на політичну ситуацію з метою забезпечення своїх інтересів; це основна ланка будь-якої політичної системи, спрямована на здійснення політичної влади.

· Утопія політична (від грец. U – немає, topos – місце, разом – місце, якого не існує) – це поняття, яким у політичній літературі визначають ідеї, уявлення про ідеальні суспільства, які є продуктом абстрактного мислення і не ґрунтуються на знанні реальних процесів суспільного життя.

· Урядова криза – це ситуація, за якої даний склад уряду через нездатність його членів розв’язувати конкретні завдання, що стоять перед ними, або через те, що один чи кілька членів даного урядового кабінету себе скомпрометували, або через те, що мали місце обидва названих вище фактои, втрачають довіру законодавчого органу, який створив даний уряд.

· Утилітаризм (від лат. Utilitas – користь, вигода) – це принцип оцінки всіх явищ тільки з позиції вигоди, користі, можливості служити засобом для досягнення мети; це вузький практицизм, прагнення з усього мати безпосередньо матеріальну вигоду, індивідуалістський напрямок в етиці, який визнає користь або вигоду критерієм моральності.

· Участь політична – це залучення індивідуумів до процессу політично-владних відносин; здійснення ними певних актів, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої, вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.

· Фашизм - (італ. Fascismo, від fascio - пучок, об'єднання) - крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, яка тяжіє до встановлення терористичної диктатури.

· Федералізм - державно-правна думка і система, також рух, спрямований на утворення союзних держав — федерацій, які є формою інтеграції близьких географічно, споріднених історично й культурно та зв'язаних іншими інтересами країн в одне ціле при збереженні самоуправління й державного статусу складових частин.

· Федерація - (лат. Feoderatio- союз, об'єднання) – форма державного устрою, за якої декілька державних утворень, юридично і політично. Самостійних, утворюють одну союзну державу; союз, об'єднання кількох громадських організацій.

· Фемінократія (ам. Feminocracy) - влада жінок 1) імовірно, що мала місце як соціальне явище в доісторичний період; 2) явище приходу жінок до влади, на ключові посади в сучасних умовах.

· Форма держави — певний спосіб організації та функціонування вищих органів державної влади, що формуються під впливом історичних, географічних, соціокультурних та інших умов розвитку.

· Форма правління — вид центральних органів державної влади, спосіб їх формування, зумовлений структурою влади та її правовим положенням

· Формальний аспект лідерства — лідерство з огляду на посаду, статус, владу.

· Фра́кція політи́чна (нім. Fraktion, від лат. Fractio «розламування, подрібнення») — група членів тієї чи іншої політичної партії в складі парламенту або іншої державної організації (установи) чи громадсько-політичної організації, яка організовано проводить установки своєї партії.

· Фрустрація (лат. Frustratio — обман, невдача) — обман, введення в оману; даремна надія, невдача.

· Фундаменталізм - радикальне і войовниче неприйняття принципів, форм і цілей будь-якої модернізації, обстоювання традиційних життєвих і світоглядних форм.

· Функціоналізм структурний - сучасний напрям у соціології і політології, який передбачає вивчення суспільства і його складових як системи інтегрованих елементів, при цьому особливо акцентує на аналізі основних суспільних цінностей. Вивчення останніх як окремої підсистеми суспільства дає змогу, на думку теоретиків цього напряму, зрозуміти механізми, тенденції і закономірності функціонування суспільних інститутів.

· Футурологія - (від лат. Futurum - майбутнє і грец. Logos - слово, поняття, учення") - царина теоретико-практичного знання, спрямованого на аналіз перспектив історичного життя людини і людства.

· Харизма - (від грец. Charisma - милість, благодать, божий дар) - особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, заснований на виняткових якостях тієї чи іншої особистості, головним чином релігійного або політичного діяча, що дозволяють йому здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора.

· Харизматичний лідер - громадсько-політичний діяч, ватажок, вождь, авторитет якого ґрунтується на вірі громадян у його надприродні, видатні здібності, виняткові якості, непогрішність, святість.

· Хартія — це правовий акт, що не має обов’язкової сили, за змістом майже завжди є декларацією і формулює загальні принципи й цілі будь-яких міжнародних домовленостей.

· Хунта (/en. Junta — зібрання, об´єднання) — група заколотників, яка незаконно захоплює владу і править із застосуванням диктаторських методів.

· Цар (лат. Caesar цезар - титул римських імператорів)– в Росії в 1547 - 1721 офіційний титул глави держави. Як свідчить історія, Ц. Мають величезну, часом неосяжну владу, важливо, щоб вони вміли їй скористатися і розпорядитися. Але одне треба пам'ятати: Ц. Приходять і йдуть, а народ, держава і влада переходять з покоління в покоління Стосовно Ц. Розрізняють Царський титул, Царські почесті. Царський уряд і т.д. 1) в Росії в 1547-1721 рр.. Офіційний титул глави держави. Першим Ц. Був Іван IV Грозний. За Петра I замінений титулом імператор,але існував неофіційно поряд з ним до 1917 р. 2) титул монарха у Болгарії в старовину і в 1908-1946 рр..

· Царизм (tsarism, czarism)– царський режим, форма правління, при якій верховна необмежена влада належить самодержавному монарху, царю.

· Царство (1) kingdom, 2) reign) – 1) держава на чолі з царем; 2) час правління якого-небудь царя, царювання, 3) певна область дійсності, осередку тих чи інших предметів і явищ (наприклад. Ц природи, темне Ц., сонне Ц.).

· Цезаропапизм (лат. Caelsar — цезар, papa — папа) — політика світської влади, спрямована на підпорядкування собі всього церковного життя; поєднання в особі державного правителя вищої світської духовної влади.

· Ценз (від лат. Сensus, censeo - роблю опис, перепис)– умова, що обмежує участь особи у здійсненні тих чи інших прав.

· Ценз виборчий (лат. Censeo роблю опис, перепис)– встановлювані конституцією чи виборчим законом обмежувальні умови отримання або здійснення виборчого права.Конституційної практиці різних держав відомі наступні Ц..: віковий, громадянський, грамотності, майновий (володіння майном або доходом певної цінності), освітній(напр., знання державної мови країни), осілості (проживання на даній території неменше визначеного законом терміну), расовий, статевої

· Цензура (лат. Censura)– контроль офіційної влади за змістом друкованих видань, радіо-і телепередач. Ідея належить татові Сіксту IV, що звелів в 1471 р. Не допускати до друку жодної книги без попереднього її перегляду і схвалення духовних осіб. Більшість сучасних конституцій, проголошуючи свободу інформації, прямо забороняють Ц. Яка суперечить демократичним принципам свободи слова і свободи інформації.

· Цензура масової інформації – вимога від редакції засобу масової інформації з боку посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування попередньо погоджувати матеріали, що публікуються в засобах масової інформації (крім випадків погодження з автором або співрозмовникам), а одно накладення заборони зазначеною особою на поширення повідомлень і матеріалів, їх окремих частин.

· Центр (centre)– 1) осередок влади, громадсько-політичний фокус державного життя, 2) вищий керівний орган або органи, 3) великий населений пункт, 4) в парламентах назва груп, що знаходяться посередині, між правими і лівими угрупуваннями.

· Централізація (лат. Centrais — серединний) — політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими їй вертикальною структурою та субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі.

Поиск по сайту: