Загальні підходи до землеоціночної структуризації території населеного пункту

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як правило, на достатньо великій та внутрішньо неоднорідній території, яка характеризується складним поєднанням природних і антропогенних ландшафтів, різницею в функціонально-планувальних якостях, різним рівнем прибутковості від використання земель, що призводить до неоднорідності прояву рентоутворюючих факторів. Це обумовлює необхідність її землеоціночної структуризації – економіко-планувального зонування території. Економіко-планувальні зони встановлюються на основі економічної оцінки території населеного пункту з урахуванням таких факторів:

1. Неоднорідність функціонально-планувальних якостей території;

2. Доступність до:

· місць концентрації трудової діяльності (місць прикладання праці);

· центрів громадського обслуговування;

· місць масового відпочинку;

· центру міста;

3. Рівень інженерного забезпечення та благоустрою території;

4. Рівень розвитку сфери обслуговування населення;

5. Екологічна якість території;

6. Соціально-містобудівна привабливість середовища:

· різноманітність місць прикладання праці;

· наявність історико-культурних та природних пам'яток;

· естетика архітектурної забудови тощо.

Кількість факторів, що враховуються при здійснені економіко-планувального зонування визначається, насамперед, величиною населеного пункту, специфікою та рівнем його соціально-економічного розвитку.

Кінцевим результатом економіко-планувального зонування території населеного пункту є визначення зонального коефіцієнту .

Межі та кількість економіко-планувальних зон, а також значення коефіцієнтів не є наперед заданими параметрами, а результатом по факторної оцінки території населеного пункту. Неодмінною умовою економіко-планувального зонування є виділення земельно-оціночних одиниць (оціночних районів) – територіально і функціонально визначених утворень, в межах яких і здійснюється оцінка властивостей земель населених пунктів. Слід пам'ятати, що оціночні райони є робочими одиницями оцінки, їх кількість залежить від розміру населеного пункту, його господарського профілю, адміністративного статусу і соціально-культурного потенціалу. Чим детальніша землеоціночна структуризація території, тим вищий ступінь достовірності кінцевого результату.

Оціночні райони виділяються у встановлених межах населеного пункту. Вони визначаються: магістралями загальноміського та районного рівня, смугою відводу залізниці, природними обстеженнями (річки, струмки, канали, рівчаки і т.д.), в окремих випадках – межами ділянок виробничих підприємств.

Площа одного оціночного району має бути порівнюваною з мікрорайоном багатоповерхової забудови, кварталом (групою кварталів) садибної забудови. Сукупність усіх землеоціночних одиниць повинна забезпечувати повне охоплення території населеного пункту.

2. Розрахунок комплексного індексу цінності території та виділення економіко-планувальних зон

Для встановлення меж економіко-планувальних зон застосовується експертний метод оцінки оціночних районів населеного пункту, який полягає у наступному: заповнена анкета експертної оцінки, що включає певну кількість факторів, найвпливовішими серед яких є доступність до центру населеного пункту, доступність до місць прикладання праці, доступність до зупинок суспільного транспорту, рівень газопостачання, водопостачання, забезпечення об'єктами торгівлі.

Оцінка окремого фактору встановлюється за 5-ти бальною шкалою. По кожному оціночному району визначається сума балів оцінки факторів, а потім середній бал в кожному з них і середньозважений бал для населеного пункту. Частка від ділення середнього балу по району () на середній бал () є величиною комплексного індексу цінності оціночного району ().

Експертна оцінка території населеного пункту та розрахунок комплексного індексу зводиться в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Поиск по сайту: