Роботу виконано за матеріалами «»

КУРСОВА РОБОТА

З навчальної дисципліни

КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

на тему: «Форми і методи продажу товарів в магазині і умови їх застосування»

роботу виконано за матеріалами «»

Студента II курсу групи КД- 31

Напряму підготовки 030510 «Маркетинг»

спеціальності 5.03050702 «Комерційна діяльність»

ЛИСИЧ Р.М.

Керівник: викладач Філоненко О.О.

Національна шкала ________________

Члени комісії

_____________ О.О. Філоненко

(підпис)

_____________ Д.Я. Осінковська

(підпис)

_____________ О.І. Козлачкова

(підпис)

м. Чернігів – 2015 рік

І Вступ

1.1 Роль і функції торгівлі в умовах конкуренції

В ринковій економіці торгівля є найбільш розповсюдженою сферою підприємницької діяльності та сферою застосування праці.

Призначення торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує доведення споживчих товарів і послуг від виробника до споживача посередництвом купівлі-продажу.

Торгівля – форма економічного зв’язку між виробництвом і споживанням, що здійснюється безпосередньо ринком.

Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первісно-общинного ладу.

Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл – це відокремлення скотарства від землеробства. Відповідно обмін ставав частішим явищем. Перехід від випадкового до регулярного обміну виник унаслідок другого великого суспільного розподілу праці – відокремлення ремесла від землеробства.

Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною передумовою розвитку регулярного обміну була поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети праці.

У різних державах, з різним рівнем розвитку суспільних фондів споживання, де продукти праці виробляються як товари, їх рух із сфери виробництва у сферу споживання здійснюється з допомогою товарного обміну. Наявне товарне виробництво і товарно-грошові відносини обумовлюють наявність товарного обігу. Товарний обіг має три форми:

· матеріально-технічне постачання народного господарства;

· закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини;

· торгівля товарами народного споживання;

На макроекономічному рівні товарний обіг виступає як об’єктивна необхідність процесу відтворення. Якщо товари не будуть реалізовані, то виробництво не відшкодує свої витрати, не будуть вивільнені вкладені у товари грошові засоби. Торгівля сприяє реалізації виробленого суспільством сукупного суспільного продукту за певний період. Нормальне функціонування сфери товарного обігу означає, що потреби населення задовольняються.

Торгівля здійснює обіг товарів народного споживання. За своїм матеріальним змістом торгівлясамостійною галуззю народного господарства. представляє обмін одного виду праці – товарів на інший еквівалентний праці – гроші. В організаційному відношенні торгівля є

Вона є однією з могутніших галузей економіки будь-якої держави як за обсягом діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персоналу, а підприємства цієї галузі є найбільш масовими.

Торгівля, реалізуючи вироблену продукцію, звільняє виробників від цієї функції (або зводить її до мінімуму) і забезпечує процес просування товару від виробника до споживача.

Торгівля є найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб.

На сучасному етапі розвитку держави передбачається функціонування торгівлі на основі наступних принципів:

· організаційно-господарська незалежність;

· відкритість (доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів, запобігання дискримінації покупців);

· цивілізованість (високий рівень торговельного обслуговування);

· самоокупність (повернення суб’єктами господарювання витрат у процесі торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінансової неплатоспроможності підприємств);

· конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;

· урегульованість (відповідне реагування торговельної сфери на вплив координуючих і корегуючих зовнішніх факторів через систему правових, науково-технічних, інвестиційних, соціально-політичних та інших механізмів державного регулювання);

· контрольованість – попередження і профілактика порушень та зловживань.

Функції торгівлі

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції, предметів споживання. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні. Торгівля інформує і впроваджує нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживачів є ще невідомими. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовлений рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку, і на споживання людей – з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в більш повному задоволені потреб.

Під поняттям “функція” слід розуміти коло питань, які відносять до господарської діяльності, що вирішуються тільки цією галуззю народного господарства.

Торгівля виконує наступні функції:

1. доведення товарів до споживачів;

2. продовження процесу виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування);

3. зміна форм вартості з товарної на грошову;

4. надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів.

1.2Принципи і чинники розвитку комерційної діяльності в сучасних умовах.

Принципи – це вихідні положення, основні правила, які відображають природу комерційної діяльності і визначають особливості її організації на ринку товарів і послуг. Принципи виражають вимоги законів ринку збуту, вони є визначальними в організації взаємодії і побудови взаємовідносин суб’єктів ринку.

Можна виділити такі основні принципи комерційної діяльності: економічна свобода, конкурентоздатність, адаптованість, ризикованість, ефективність.

Принцип економічної свободи означає, що суб’єкти комерційної діяльності вільні у виборі об’єктів, форм і методів взаємодії, самостійно визначать масштаби й умови здійснення комерційних операцій, характер взаємовідносин, міру відповідальності. Реалізація цього принципу можлива лише в умовах ринкових відносин, коли відсутні ліміти, фонди, квоти, прикріплення покупців до постачальників, плани розподілу продукції, фіксовані ціни.

Створення умов і стимулів дії цього принципу у вітчизняній економіці дозволяє значно розширити й активізувати комерційну діяльність, прискорити та оптимізувати процес товарно-грошового обігу в народному господарстві.

Суть цього принципу – конкурентоздатності полягає в тому, що комерційна діяльність здійснюється в умовах монопольної конкуренції, тобто коли на ринку функціонує багато продавців з ідентичним асортиментом товарів. Ясно, що на такому ринку посилюється конкурентна боротьба. Свої конкурентні переваги продавці досягають методами як цінової конкуренції (зниження цін, сукупних витрат), так і нецінової – оптимізацією асортименту, впровадженням робочого часу, підвищенням рівня культури торгівлі.

Важливо підкреслити, що комерційна діяльність не тільки розвивається в конкурентні сили, зміцнює конкурентні основи ринку товарів і послуг.

Реалізація принципу конкуренції вдосконалює і динамізує комерційну діяльність, підвищує якість обслуговування покупців, посилює вимоги до якості й цінності товару.

Адаптивність, як принцип комерційної діяльності, виражає спроможність її механізму пристосовуватися до ринкових умов, які постійно змінюються. Практично це означає впровадження гнучких форм і оперативних методів комерційної діяльності, адекватних ринковому середовищу і кон’юнктурній ситуації.

Обов’язковою умовою реалізації цього принципу є децентралізація управління, формування зв’язків, регулювання відносин безпосередньо суб’єктам ринку.

Принципи адекватності надає комерційній діяльності безперервності, постійності, що надзвичайно важливо для сталого функціонування сфери товарного обігу і забезпечення відтворювального процесу. Саме порушення принципу адаптивності може призвести до суттєвих деформацій на ринку в складних кон’юнктурних ситуаціях або до «паралічу» фази обміну на перехідних етапах.

Невід’ємним принципом комерційної діяльності є ризикованість. По-суті комерційної діяльності без ризику не буває. Для ризикової ситуації, в якій здійснюється комерційна діяльність, характерні:

· випадковий характер подій;

· зміна кон’юнктури ринку;

· невдосконаленість системи економічного і правового регулювання;

· нецивілізованість відносин.

Унаслідок цього над комерційним суб’єктами постійно нависає загроза зазнавання збитків, зменшення доходів або, навпаки, отримання неочікуваного прибутку.

Оскільки комерційну діяльність неможливо здійснити без ризику, то зусилля комерційного апарату повинні бути спрямовані на його мінімізацію. Це досягається шляхом прийняття обґрунтованих, оптимальних комерційних рішень, передавання ризику, страхування та ін.

Особливо варто підкреслити те, що намагання виключення ризику в комерційній діяльності невиправдані. По-перше, запобігання одного ризику може спричинити до виникнення другого, ще не безпечнішого ризику. Наприклад, відмова від закупівлі ризикованого товару сезонного виробництва може призвести до ризику дефіциту в міжсезонний період. По-друге, потенційно високі прибуткові операції, як правило, перебувають у зоні підвищеного комерційного ризику. По-третє, відмова від ризику поглиблює пасивність, консерватизм, застій у комерційній діяльності.

Ефективність, як принцип комерційної діяльності, пов’язана власне з метою отримання прибутку. Однак суть цього принципу значно глибша. Річ у тому, що комерційна діяльність має багатоцільовий характер. Крім отримання прибутку, вона має на меті збільшення обсягів купівлі-продажу, прискорення обігу товарів, засвоєння і закріплення на конкурентних ринках, формування іміджу фірми та ін.

Отже, до змісту цього принципу треба підходити комплексно. На одних етапах комерційної діяльності суб’єкти намагаються підпорядкувати комерційну діяльність досягненню кількісних економічних результатів (збільшенню товарообігу, зниженню витрат, зниженню запасів), на інших – отриманню ефекту соціального, економічного, психологічного. Але здебільшого ринкові суб’єкти налаштовані на отримання прибутку. Реалізація принципу ефективності залежить від багатьох факторів: апарату, форм і методів господарювання, систем податків, доступності кредитів, величини цін і тарифів.

На розвиток комерційної діяльності активно впливають кількісні і якісні фактори як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Їх зміст і характер різноманітні: є економічні, соціальна, організаційні, правові, зовнішньоекономічні, політичні чинники.(див схему 1)

Схема 1

Зовнішні чинники впливу на комерційну діяльність мають макроекономічний характер. По суті вони впливають на комерційну діяльність через умови і режими, які створюються для функціонування внутрішнього ринку.

Лібералізація економіки характеризується децентралізацією управління, розвитком підприємства, вільним рухом капіталів, товарів і послуг, ринковим ціноутворенням. Все це створює сприятливі умови для розвитку комерційної діяльності, її активізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. Разом з тим неконтрольна лібералізація спричиняє значні деформації на ринку товарів і послуг. Так, лібералізація цін, незважаючи на рівень доходів, може створити серйозний дисбаланс між платоспроможним попитом і пропозицією.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в одних випадках спричиняє масову інтервенцію зарубіжних товарів на національний ринок, в інших – неконтрольований експорт.

Товарно-грошові відносини як складова частина ринкових відносин загальновизнана для ринково-зорієнтованих економік, у тому числі й для вітчизняної. Реальним виявом товарно-грошових відносин є те, що вироблена продукція, більшість видів ресурсів визначаються товаром і обмінюються на ринку у формі купівлі-продажу. Це значно розширює сферу комерційної діяльності, структурує її в межах окремих видів ринку – ринків товарів, сировини, нерухомості, засобів виробництва, послуг.

Обмеження товарно-грошових відносин звужує комерційну діяльність, оскільки переводить обмін ресурсів, продукції у планово-розподільче русло. Рівень доходів покупців визначає платоспроможний попит, тому безпосередньо впливає на комерційну діяльність. Чим вищий рівень доходів, тим активніше функціонує ринок, тим більші масштаби купівлі-продажу. Відповідно інтенсифікується комерційна діяльність, удосконалюються форми і методи купівлі-продажу, різноманітнішими стають комерційні операції. Важливо підкреслити, що сама структура доходів впливає на платоспроможний попит. Так, висока частка натуроплати в доходах переключає попит на товари першої необхідності і звужує сферу комерційної діяльності. Як правило, за низьких грошових доходів населення попит переключається на продовольчу групу товарів і на обов’язкові послуги. Податкова система виступає важливою умовою і чинником розвитку комерційної діяльності. З посиленням податкового «пресу» комерційна діяльність знижує активність або переходить у сектор нелегальної економіки.

Значний вплив на комерційну діяльність мають внутрішньо фірмові чинники.

Об’єкт діяльності суб’єкта ринку, комерційної структури визначає форми, особливості, специфіку комерційної діяльності, її ефективність. Якщо об’єктом комерційної діяльності виступає біржовий товар, то й комерційні операції будуть відповідно біржовими за своїм змістом і характером. На ринку нерухомості є своя специфіка комерційної діяльності.

Масштаби комерційної діяльності вимагають відповідних схем. За великих масштабів обігу використовуються різноманітні комерційні операції, і не тільки основні, але й допоміжні, розширюється комерційний апарат, створюється інфраструктура.

Вузькі масштаби комерційної діяльності спрощують, максимально раціоналізують комерційний процес. Масштаби впливають і на ефективність комерційної діяльності. Доведено, що за збільшення удвічі економічного обороту, собівартість, витрати знижуються на чверть.

Ціни в умовах ринку виступають домінантним чинником успішної комерційної діяльності. Оскільки у сфері обігу, ціна формується за рахунок націнки до відпускної ціни постачальника, то успіх залежить від величини такої націнки.

Надмірна націнка послаблює конкурентні позиції суб’єкта ринку, знижує попит, а відповідно і обсяги продажу. Незначна націнка робить ціну привабливою, але низька ціна не покриває витрати обертання. Тому важливо встановити оптимальну ціну (див. табл. 1). Кваліфікація комерційного апарату відіграє провідну роль в організації комерційної діяльності, у проектуванні і здійсненні комерційних операцій, у прийняття оптимальних рішень в комерційному бізнесі.

Практика виробила низку рішень до комерційного апарату: організаційних, інтелектуальних, психологічних. Але найважливішою вимогою залишається висока кваліфікація.

(табл. №1) Оптимальна націнка для досягнення запланованого рівня рентабельності.

1.3Поняття культури торгівлі та її соціально-економічні значення.

Культура торгівлі означає високий рівень розвитку галузі, сукупності досягнень в ній. В понятті "культура торгівлі" відображені всі особливості торгової галузі і завдання, які стоять перед нею.

В умовах ринкової економіки зростають і якісно змінюються завдання, які стоять перед торгівлею. І одним з головних завдань стає культурно, тобто на самому високому рівні, організувати весь торгово-технологічний процес - вивчення попиту, вплив на промисловість, вдосконалення технології продажу.

В сучасних умовах суть вимог населення до торгівлі зводиться до забезпечення можливостей своєчасно придбати усі необхідні товари високого ґатунку і у потрібному асортименті з найменшими витратами часу за найвигідніших умов.

Згідно з концепціями розвитку внутрішньої торгівлі України основним напрямом структурної перебудови торгівлі є формування ефективного конкурентного середовища у сфері торговельного обслуговування населення, що потребує прискореного розвитку нових форм торгівлі за рахунок залучення до торговельної діяльності якомога більшої кількості господарюючих суб'єктів і суттєвого розширення типової і видової їх різноманітності. Поряд з магазинними формами продажу товарів широкого розвитку набудуть позамагазинні форми торговельного обслуговування населення.

Проте сьогодні все ще багато часу витрачається на придбання товарів: на дорогу до магазину і назад, на подорож по магазинах у пошуках потрібного товару, на очікування обслуговування, на чергу в примірку кімнату або до вузла розрахунку і таке інше. І не лише робітники магазинів винні у цих витратах. Скорочення часу, пов'язаного з купівлею товарів, залежить від раціонального розміщення торгової мережі, вдосконалення асортименту і підвищення ґатунку товарів, які постачаються промисловістю. Лише об'єднання зусиль усіх причетних до торгівлі служб може забезпечити значне підвищення рівня торговельного обслуговування населення. В понятті "культура торгівлі" складовою частиною є, насамперед, виробнича культура.

Товар повинен бути високого ґатунку, задовольняти смаки сучасного покупця. Широкий і сталий асортимент товару - необхідна умова високої культури торгівлі. Культура торгівлі значною мірою визначається станом матеріально-технічної бази галузі. За останні роки відбулися значні кількісні і якісні зміни в її розвитку. З'явилися і функціонують торговельні підприємства, в яких створені усі можливості для забезпечення високої культури обслуговування покупців. Функціонують великі механізовані склади, на яких процеси приймання, зберігання, підготовки виробів до продажу, відбору і комплектування партій товару організовані на самому сучасному рівні. Ці процеси не входять безпосередньо в процес обслуговування покупців, але від їх правильної організації залежить рівень обслуговування покупців, а значить, і культура торгівлі в цілому.

Культура праці робітників торгівлі також обов'язкова частина культури торгівлі. Торговельно-технологічне обладнання магазину, гарне освітлення, відсутність шумів, чисте повітря, нормальна температура, наявність зручних підсобних та побутових приміщень - все це сприяє раціональній організації праці, а, значить, забезпечує можливість для високої працездатності.

З культурою праці безпосередньо пов'язана етична культура тих, хто обслуговує покупців. Вона передбачає ввічливе, уважне відношення робітників магазинів до покупців. Пасивність, черствість, неувага, байдужість - якості, протипоказані робітнику торгівлі.

Естетична культура в торгівлі - це й красиво запакований, зі смаком викладений товар, і наявність вражаючої реклами, і естетика зовнішнього вигляду робітника торговельного залу. Дослідження показали, що покупці охоче користуються послугами магазинів, зі смаком оформлених, що використовують сучасне торговельно-технологічне обладнання, в яких постійно підтримуються чистота і порядок.

Особливе місце в естетичній культурі займає естетика зовнішнього вигляду продавця. Охайний зовнішній вигляд, зібраність, підтягнутість приваблюють покупців, створюють в них особливе ставлення до купівлі.

Отже, товар вироблений, завезений до магазину, обладнаного гарним сучасним обладнанням, викладений на полиці, стелажі і піддони, у контейнери. Залишилось зробити останній крок - продати товар, обслужити покупця.

Продавець - основна фігура у відтворенні процесу продажу товарів. Ось він стоїть в торговельному залі, на своєму робочому місці. Весь товар в наявності. Торгове обладнання розташоване так, що зручно і покупцю, і продавцю. Покупець придивляється, розмірковує, він готовий придбати тут що-небудь. А ось що конкретно із запропонованого у магазині ближче всього його бажанню - повної ясності немає. Тут повинен допомогти, продавець.

Але ще мають місце випадки, коли продавець ніби не бачить розсіяного погляду покупця, на прохання показати річ, що сподобалась, відгукнувся неохоче, на питання про те, чим відрізняються два аналогічних вироби, відповіді не дав. Внаслідок такої поведінки продавця купівля може не здійснитися. Культура поведінки продавця, культура його спілкування з покупцем як складова частина "культури, виявилися не на висоті.

Оцінку культурі обслуговування виставляє покупець. Високої оцінки заслуговує тільки те торговельне підприємство, яке сучасно оформлене, світле, просторе, де покупцеві запропонують високоякісний товар відповідно до попиту, де його культурно обслужать, де немає черг і не треба витрачати дорогоцінний час на стояння в них, продавці охайні, привітні та доброзичливі. Саме в такі магазини покупець приходитиме і надалі.

Розповсюдження методу самообслуговування трохи змістило звичні акценти у взаємодії продавця і покупця. Останньому не треба просити: "Покажіть, будь ласка", - всі товари добре видно - дивися, вибирай. Однак покупець може розгубитися перед такою кількістю виробів! Та й зорієнтуватися серед відділів і секцій не завжди просто. Так що за сучасних форм пропонування товарів організація роботи і оформлення торговельного залу стає важливим засобом активного впливу на весь процес продажу. Треба надати покупцю можливість максимально швидко отримати повне уявлення відносно асортименту товарів, консультацію, що допоможе вибрати потрібний товар, а за необхідності надати й інші торговельні послуги.

Разом з тим відомо, що є ще чимало недоліків в організації торгово-технологічного процесу в магазинах, що знижують рівень культури обслуговування. Це може бути, наприклад, відсутність інформаційних схем і таблиць розміщення товарів, вказівників, обмеженість доступу покупців в секції, недостатня кількість примірочних кабін, невідповідність потоків покупців, нераціональне розташування вузлів розрахунку, відсутність пакувальних матеріалів та ін.

Отже, найбільш важливими елементами культури торгового обслуговування покупців є:

· наявність широкого асортименту товарів;

· відповідність режиму роботи магазину умовам праці та побуту обслуговуючого населення;

· використання прогресивних методів торгівлі;

· відсутність в магазині черг;

· надання покупцям додаткових послуг;

· належний санітарний стан магазину;

· вміння продавця повно і швидко відповісти на запитання покупців;

· ввічливе, уважне ставлення персоналу магазину до покупців;

· акуратний зовнішній вигляд продавців, наявність спеціального форменого одягу.

Значна частина робочого часу працівників роздрібної торговельної мережі припадає на спілкування з покупцями. Тому дуже важливо, щоб торговельний працівник був добре підготовлений як фахівець, міг своєчасно прийти на допомогу покупцеві, зумів переконати його придбати той чи інший товар.

Великий вплив на атмосферу спілкування має манера ведення розмови. Не бажано розмовляти дуже голосно і швидко. У співрозмовника може скластися враження, що йому хочуть нав'язати свою думку. Якщо продавець розмовляє дуже тихо або незрозуміле, то співрозмовник буде вимушений задавати зустрічні запитання, що затягує процес переговорів.

Уявимо, що продавець вирішив продемонструвати Товар, або показати з метою його використання. Клієнту необхідно дати можливість усвідомити його особисті вчинки як потенційного споживача. Незалежно від того, наскільки простий або складний цей виріб, мета демонстрації полягає в тому, щоб показати, що з допомогою придбаного товару може зробити покупець, які вигоди він буде мати при цьому. І якщо тільки потенційний покупець побачить, що цей товар допоможе вирішити ті чи інші проблеми, він уже буде зацікавлений у товарі незалежно від складності самого процесу.

Щоб уміти переконувати, потрібно аргументувати свої висловлення коротко і чітко, утримуватися від пустих обіцянок, проявляти терпимість. Свою думку, відмінну від думки співрозмовника, аргументувати тактично, ні в якому разі не допускати різних випадів і виразів, що принижують людську гідність.

Отже, висока культура торгівлі - це і відповідні попиту якісні товари, і розвинута матеріально-технічна база, і налагоджений механізм комерційних зв'язків торгівлі і виробництва, і висока культура безпосереднього обслуговування покупців у магазині. Далеко не на всі з перелічених факторів можуть вплинути працівники торгівлі. Можна встановити режим роботи магазину, який найбільшою мірою відповідає потребам обслуговуючого населення, можна використати найсучасніше торгове обладнання, можна утримувати всі приміщення в зразковій чистоті, можна оформити магазин відповідно до останніх вимог дизайну, але відсутність в торговому залі товарів, за своєю якістю і асортиментом, що відповідають вимогам покупців, зведе нанівець всі зусилля працівників торгівлі.

Тому основною умовою високої культури торгівлі є постійна наявність в продажу високоякісних товарів у широкому асортименті. Виконання цієї вимоги потребує вивчення попиту покупців працівниками торгівлі, знання кон'юнктури ринку, постійне спостереження і вивчення ситуації на ринку.

Інтенсивне насичення споживчого ринку України різноманітними товарами, особливо імпортного виробництва, і, як свідчить практика, не завжди якісними, ставить в ряд найбільш актуальних завдань на сьогодні просвітницьку роботу серед громадян як потенційних покупців і споживачів продукції. Інформування покупців щодо споживчих властивостей тих чи інших товарів, а також захисту їхніх прав проводиться як на державному рівні, так і на рівні торговельних підприємств. На державному рівні інформують покупців через включення вимог щодо захисту прав споживачів в стандарти, загальноосвітні фахові програми, видання необхідних нормативних документів, що регламентують взаємовідносини між суб'єктами ринку в процесі купівлі-продажу товарів. Левова частка просвітницької роботи з питань інформування покупців-споживачів відносно конкретного асортименту товарів торгового підприємства, їх якості, прав споживачів згідно з чинним Законом України "Про захист прав споживачів" лягає на обслуговуючий персонал магазину. Саме від працівників прилавку повинна надходити інформація покупцям про їх права і необхідні дії щодо їх захисту. Так, наприклад, кожний громадянин, як покупець, повинен знати, що в разі придбання товару неналежної якості, він має право на свій вибір вимагати:

· безкоштовного усунення недоліків товару або повернення витрат на його ремонт споживачем;

· відповідного зменшення купівельної ціни;

· заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу) з відповідним перерахунком купівельної ціни;

· розірвання договору купівлі-продажу.

При цьому споживач має право вимагати також відшкодування збитків, які були завдані йому внаслідок продажу товару неналежної якості.

Широкого розвитку в останні роки набувають позамагазинні форми обслуговування населення, такі як торгівля за каталогами (в США ця форма торговельного обслуговування має назву "директ мейл". Використовується переважно для організації продажу новинок, одягу і навіть харчових продуктів), по телефону, через торгові автомати, продаж вдома у покупця, розносна торгівля.

Своєрідністю прямого продажу є те, що торговельні агенти різних збутових організацій і підприємств-виробників здійснюють реалізацію продукції, доставляючи її безпосередньо покупцеві додому.

Техніка особистого продажу відрізняється такими характерними рисами:

· передбачає живе безпосереднє спілкування між продавцем і покупцем;

· сприяє встановленню різноманітних відносин - від формальних відносин "продавець-покупець" до щирої дружби. Справжній продавець прагне встановити з клієнтом довготермінові відносини і завжди приймає його інтереси близько до серця.

Зарубіжна практика свідчить, що основою високого рівня культури торговельного обслуговування населення за позамагазинних форм продажу товарів є ретельний відбір кваліфікованих торговельних агентів. Процедури відбору можуть бути різноманітні: від однієї неформальної бесіди до випробування за відповідними тестами.

До початку роботи з обслуговування населення відібрані агенти проходять курс навчання, завданням якого є:

· знайомство майбутнього торгового агента з фірмою, товарами фірми, їх виробництвом, функціями в різних варіантах виконання;

· отримання знань про особливості клієнтів і конкурентів, про різні типи замовників і їхні потреби, споживацькі мотиви і звички;

· навчання майбутнього торгового агента проведенню торгових презентацій, вивченню головних комерційних аргументів на користь кожного окремого товару (деякі західні фірми практикують показ сценаріїв бесід з клієнтами);

· знайомство з особливостями роботи, обов'язками торгового агента (як розробити найбільш раціональні маршрути поїздок, скласти звіт роботи за день).

Одне з головних завдань навчального курсу - дати знання про мистецтво продажу. Іноземні фірми тратять сотні мільйонів доларів на проведення семінарів, підготовку книг, касет та інших навчальних матеріалів. Багато видається літератури з назвами такого типу: "Як визначити природженого комівояжера", "Як продати що завгодно, кому завгодно", "Як я добився успіху за шість годин завдяки напористому продажу", "Куди йти далі, ставши першим"," Як завоювати друзів і впливати на людей".

ІІ Основна частина

2.1 Характеристика ТОВ «Еко маркет»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-маркет», яке розміщене за адресою: м. Чернігів, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 58, було створене 26 листопада 2011року. Даний магазин має чудове розташування, він розміщений неподалік житлових будинків та біля будівельного гіпермаркету «Епіцентр», дане місце розташування сприятливо впливає на кількість покупців.

«ТОВ ЕКО» затверджене підприємство, воно має свідотство про затвердження підприємства (додаток № 1), має статус товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (додаток № 2) та торговий патент на право здійснення торгівельної діяльносі. (додаток № 3)

«Еко-маркет» використовує такі види реклами як: радіо реклама, зовнішня реклама, друкована реклама та реклама через газети.

Даний торгово-роздрібний магазин має 25 кас, з одного боку це дуже добре, тому що в магазині немає черг, але з іншої сторони це не економічно, тому що прібно виплачувати заробітну плату великій кількості персоналу для обслуговування кас (касирам та ремонтникам). Будівля «Еко маркету» має велику площу, торговий зал займає 3382 кв.м., частину цієї площі підприємство здає в оренду, в такий спосіб можна покривати витрати на опалення та освітлення будівлі. Асортимент магазину складає більше 11 тисяч різних товарів, які розподілені по різних відділах тогрового залу.

Сигарети не продаються на касах, для продажу сигарет у відділі алкогольних напоїв поставили ще одну, додаткову касу спеціально для продажу цигарок.

На продаж цигарок та алкогольних напоїв ТОВ «Еко маркет» має спеціальні ліцензії.

Весь товар, який розкладений на полицях супермаркету – розкладений за відповідним документом.

Всі товари які постачаються до «Еко маркету» за відповідними договорами, які підприємство заключає в письмовому вигляді із різними постачальниками (додаток № 4)

Торгівельний зал поділяється на відділи: (Додоток 5)

· Відділ бакалія;

· Відділ алькогольних/безалькогольних напоїв;

· Відділ промтоварів;

· Овочевий відділ;

· М’ясний відділ;

· Рибний відділ;

· Молочний відділ;

· Відділ кулінарії.

В торговому залі розташоване таке торгове обладнання як:

1. Торгові гірки:

· Пристійні (знаходяться у відділах промтоварів та в алкогольних напоїв),

· Острівні (розміщене у всіх відділах крім відділу кулінарії);

Всі торгові гірки спеціалізовані, металеві, збірно-розбірні.

2. Стенди (знаходяться у відділі алькоголних напоїв);

3. Холодильне обладнання (знаходиться у відділах алкогольних напоїв, м’ясному, рибному та у відділі кулінарії)

Холодильне обладнання в алкогольному відділі це: холодильники вітрини, вбудовані в технологічну лінію, за способом охолодження – машинне охолодження, за доступом до товару – закриті з вільним доступом до товару для покупців.

Холодильне обладнання у м’ясному відділі: Острівне з машинним способом охолодження, з відкритим доступом до товару для покупців.

Холодильне обладнання у рибному відділі: холодильник-прилавок, з охолодженням сухим льодом.

Холодильне обладнання у відділі кулінарії: холодильник-вітрина з машинним способом охолодження, закриті із доступом тільки для продавця.

4. Шкафчики для збеження речей покупців – знахдяться біля входу до торгівельної зали.

5. Електронні вали – розташовані у відділенні бакалія та овочевому відділу.

6. Прибор для визначення ціни товару. За допомоги даного пристрою можна визачити ціну товару, просканувавши шрих-код товару. У торговому залі розміщено 2 таких пристроїв 1-й біля промтаворів, а 2-й – бакалія.

7. Пристрій для упаковки товарів у поліетиленову плівку. Даний пристрій розміщений у відділах: кулінарії та овочевому.

8. Електронна плита та духовка, для приговування страв та випічки, знаходиться у відділі кулінарії.

9. Акваріум для зберігання живої риби.

Крім торгового залу супермаркет має скальдське приміщення, його площа приблизно 2100-2500 кв.м. Даний склад робитий на декілька приміщень для зберігання товарів:

· Для зберігання товарів бакалія;

· Для зберігання алкогольних та безалкогольних напоїв;

· Склад-холодильник для зберігання овочів, в якому можна регулювати температуру;

· Склад для зберігання промтоварів.

· Підсобка для зберігання інвентарю для прибирання всіх приміщень.

Деяке з торгового оснащення безоплатно дається різними постачальниками для реклами своєї торгової марки (наприклад холодитьник Соса соla).

У складських приміщеннях розміщене таке торгово-механічне обладнання як: піддони, стелажі, рокла, розкладна драбина, візки для вантажних перевезень та складських торгівельних гірок, які призначені для зберігання великої кількості товару.

Іще крім складських приміщень та торгового залу магазин складається з: бухгалтерії, їдальні, кабінету відділу кадрів, охоронно-пропускного пункту та рампи.

Рампу візуально можна поділити на дві частини:

1. Для приймання товару;

2. Для скаладання та зберігання поліетиленових пакетів, паперу та піддонів.

В першій частині є дві платформи, які піднімаються на певну висоту. Дані платформи зроблнеі для зручної вигризки товару з транспорту, яким постачається тоавр до складу, після вигризки товару, його зважують вантажними вагами, а потім грузять на роклу та транспортують товар до потрібної кімнати складу.

В другій частині рампи збирають макулатуру та плівку, яка в подальшому зададуть на переробку.

2.2 Форми і методи продажу товарів в магазині і умови їх застосування

2.2.1 Магазинні форми продажу товарів.

Спільною ознакою всіх магазинних методів продажу товарів є виконання операцій безпосереднього обслуговування покупців у торговому залі магазину, в якому створюються найкращі умови для організації торговельного обслуговування населення. Разом з тим при застосуванні різних методів продажу (основними з яких є традиційний метод продажу товарів через прилавок обслуговування і група т. зв. прогресивних методів продажу товарів — продаж товарів через самообслуговування, з індивідуальним обслуговуванням, за зразками, з відкритою викладкою тощо) зміст операцій з продажу товарів суттєво різниться.

Поиск по сайту: