Плюралізм

- 1) філософські вчення, які визнають множинність субстанцій (Демокріт, Лейбніц); 2) вчення, які визнають множинність істин. Особливо характерний для соціологічних течій Заходу.

Повір'я - фольклорні твори, в яких відображено народний світогляд, язичницькі релігійні вірування, міфологічні демонологічні уявлення та погляди, різноманітні табу, яких мала дотримуватися людина.

Полеміка (франц. polщmique, грец. polemikos - ворожий, войовничий) - зіткнення різних поглядів при обговоренні будь-яких наукових, політичних, літературних та інших питань.

Політеїзм (грец. poly - багато і грец. theos - бог) - багатобожжя, віра у багатьох богів.

Політична культура - сфера культури, яка вивчає характер і рівень політичних уявлень, знань, оцінок, дій членів суспільства та зміст і якість цінностей, традицій, норм, які регулюють зовнішні та внутрішні відносини у суспільстві.

Політична спільнота громадян певної держави - політична нація. Часто вживається як синонім терміну держава, на позначення її населення, наприклад для посилання на "національні" університети, банки та інші установи.

Постмодерн (те, що йде після модерну) - напрям у сучасній культурі, що сформувався у 70-х p. XX ст.

Постулат - вихідне твердження, яке при побудові теорії приймається без доказу. Те ж, що і аксіома.

Прислів'я - стійкий афористичний вислів, що у стислій, точній формі висловлює думку про певні життєві явища, людські вчинки тощо (Наприклад: кров людська - не водиця, проливатися не годиться).

Причинність (каузальність) - взаємовідношення речей і процесів матеріального світу, при якому одні (причини) породжують інші (наслідок). Причинність - основний принцип наукового пояснення світу, він протистоїть диву (в релігії) - явищу, яке не має природних причин. В історії філософії Юм і Кант, а також неопозитивісти заперечують об'єктивність причинності, зводять її до суб'єктивної форми упорядкування досвіду.

Прогрес і регрес - зміни явищ у природі чи суспільстві від нижчого до вищого, від простого до складного (прогрес) і навпаки (регрес).

Проповідь - промова релігійного характеру, яка виголошується священиком, основним завданням якої є пояснити Святе Письмо.

Просвітництво - ідеологія молодої буржуазії XVIII ст., яка продовжувала гуманістичні традиції Відродження. Представники - Локк, Вольтер, Монтеск'є, Дідро, Руссо та ін. Термін

"Просвітництво" вперше вживається у Вольтера та И.Г. Гердера, але утверджується у науковій літературі після статті І. Канта "Що таке Просвітництво?" (1784 р.).

Простір і час - основні ознаки матеріальності речей, форми існування матерії. Простір фіксує протяжність речей і їх порядок розташування, а час - тривалість існування речей (процесів) і їх послідовність. Субстанційна концепція простору і часу (Ньютон) визнає можливість існування їх без матерії, реля-ційна (Лейбніц, Ейнштейн) вважає, що простір і час є характеристиками матерії, які без неї не існують. Простір і час взаємопов'язані. Простір визначається через час і навпаки. Якісно відмінним структурним рівням матерії притаманні якісно відмінні просторово-часові характеристики.

Протестантизм - один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у XVI ст. (лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (баптисти, методисти та ін.).

Продрозкла́дка - система примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів в 1918-21 роках, введена рішеннями Раднаркому у Радянській Росії і поширена на територію Української Народної Республіки військовою силою.

Псалтир (книга Псалмів) - одна з книг Святого Письма (святих Книг - Біблії). Однією з перших перекладена на старослов'янську мову ще за часів Кирила і Мефодія. Складається з 150 ліричних пісень-псальм з молитвами до Всевишнього, часто друкується окремою книгою та використовується для богослужбових піснопінь.

Психоаналіз - розвинуті Фрейдом теорія і метод лікування психічних захворювань (неврозів) на основі проникнення в підсвідомість.

Р

Реалізм (франц. realisme - матеріальний, предметний) - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Релігія (лат. religio - побожність) - одна з форм суспільної свідомості - сукупність духовних уявлень, що ґрунтується на вірі в існуванні в Бога або богів, а також відповідна поведінка і специфічні дії людини (культ), соціальний інститут культури.

Релятивізм - підхід, який абсолютизує мінливість, суб'єктивність істини. Притаманний суб'єктивістським напрямам у філософії (софісти, емпіріокритики).

Рефлексія - акт пізнання, предметом якого є пізнавальна діяльність свідомості, Я. Пізнання можна досліджувати через результати - зміну наукових ідей, теорій - це об'єктивний метод, а можна через аналіз суб'єктивної діяльності пізнання - це рефлексія.

Реформація (від лат. reformatio) - культурне зрушення, що спричинено християнським церковно-релігійним, духовно-суспільним та політичним рухом оновлення у країнах Західної та Центральної Європи в XVI ст. Спрямоване на повернення до біблейських першоджерел Християнства у їх суті, який набув форми релігійної боротьби проти Католицької церкви і папської влади. Реформацію пов'язують з іменами Ма-ртіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі, відповідно називають протестантською, лютеранською або євангелічною. Зазвичай, розглядається як другий етап у розвитку західноєвропейського Відродження, і мала місце у країнах Центральної та Північної Європи (т. з. Північне Відродження).

Риторика - теорія красномовства; наука про ораторське мистецтво; майстерність вживання мови для передачі інформації і для інтелектуального та емоційного переконання.

Ритуал (лат. ritualis - обрядовий) - форма складної символічної поведінки, система дій та мовлення, яка є основним вираженням культових взаємин.

Рід інколи називають просто бог - первісний бог давніх слов'ян. Входив до пантеону давньоукраїнських богів. В одному російському рукописі XVI в. говориться: "те ти не Рід седя на повітрі метає на землю купи й у тім народжуються діти". Таким чином, Рід виступає як Творець. Язичники саме Рода вважали творцем нового життя на Землі. Для того щоб народилися діти, язичеський бог повинний скидати з неба якісь "купи", що сприяють народженню. Найбільш ймовірно, що це слово означало просто дощові краплі ("грудие" - краплі, "грудие росное" - краплі роси, "градные купи" - дробинки граду). Рукопис спростовує думку язичників, що виникнення життя на землі твориться Родом, що зрошує Землю небесними краплями, унаслідок чого народжуються діти. Тут Рід виглядає Зевсом, що зійшов до Данаї золотим дощем. Далі Рід представляється не тільки продовжувачем життя, але і творцем світу.

Річ Посполита - феодальна держава другої половини XVI - кінця XVIII ст., яка складалася з Польського королівства і Великого Князівства Литовського. До неї входила частина сучасних українських та білоруських земель - Галичина, Поділля, Волинь, Брацлавщина, Київщина. Була утворена Люблінською унією (1569 p.), припинила своє існування 1795 р.

Рококо (франц. rococo) - стилістичний напрям в європейському мистецтві першої половини XVIII ст. Характеризується відходом від реального життя у світ фантазії, театралізованої гри, міфологічних сюжетів. Виник на початку XVIII ст. у Франції і панував до середини століття, але його вплив на європейську культуру відчувався аж до кінця XVIII ст. Таку назву він отримав за манірність, легкість, декоративність, химерність і фантастичність орнаментальних мотивів, вигадливість форм. Рококо мав переважно світський характер. Цей стиль більш камерний та інтимний, щирий, пов'язаний з побутом людини. Найбільшого свого розвитку набув у галузі прикладного мистецтва. Світ мініатюрних форм рококо знайшов свій найбільший вияв у посуді, бронзі, меблях, порцеляні, шпалерах, оформленні інтер'єру.

Романський стиль (від лат. romanus - римський) - повноцінно виявив себе передусім в архітектурі. Будови романського стилю різноманітні за типами, за конструктивними особливостями, за декором. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів, монастирів, замків, які розташовані на підвищених місцевостях. Романський стиль вирізнявся масивністю споруд. Основним будівельним матеріалом романської архітектури був камінь.

Романтизм - культурна течія кінця XVIII - початку XIX ст., представники якої (Ф.Шлегель, молодий Шеллінг, Новаліс) розглядали природу як художній витвір духу. Звідси мистецтву відводилась провідна роль у пізнанні. Романтики проповідували культ генія, в пізнанні надавали перевагу інтуїції. Романтизм заперечував канони класицизму, йому властива увага до внутрішнього світу героїв, підкреслене зображення пристрастей, напруженість сюжету, мальовничість описів і характеристик.

"Руська правда" - перше письмове зведення законів Київської Русі XI-XII ст.

Реєстро́ві козаки́ - частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою і записана в окремий список - реєстр, звідки й назва - реєстрові козаки.

С

Садово-паркове мистецтво - мистецтво створення парків, садів та ін. озеленених об'єктів, органічне поєднання природних (клімат, рельєф, вода, рослинність) і штучних (архітектурні та інженерні споруди, скульптура, елементи благоустрою) компонентів для задоволення соціально-функціональних та естетичних потреб людини.

Самосвідомість - акт свідомості, в якому вона намагається усвідомити (пізнати) саму себе, подивитись на себе мовби ззовні. Трудність цього процесу полягає в тому, що межа між об'єктом пізнання (свідомістю) і суб'єктом (самосвідомістю) не чітко визначена. Як показали екзистенціалісти, свідомість, що стала об'єктом, фактично перестала бути живою свідомістю.

Свідомість - відображення дійсності у формах, пов'язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю. Можлива лише як суспільне явище, існує на основі мови. Феноменологія розглядає свідомість як потік актів (сприймання, пригадування, міркування і т. ін.), що спрямовані на певні предмети (інтен-ціональність) і певним чином організовані часовим потоком свідомості.

Світогляд - певна цілісність найбільш загальних знань, цінностей і практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу. Типами світогляду є міфологія, релігія і філософія. У відповідності з трьома компонентами (знання, цінність, настанови) світогляди бувають раціональними і ірраціональними, оптимістичними і песимістичними, пасивно споглядальними і активними.

Світоглядна функція культури синтезує в цілісну і завершену систему пізнавальні, емоційно-чуттєві, оціночні та вольові чинники духовного світу особистості.

Свобода - одна з характерних рис людини, яка полягає в тому, що вона (подібно до Бога) може діяти (чи не діяти) з власної волі, не детермінуючись обставинами. Свобода - підстава моральності людини. В політичній сфері розширення свобод передбачає збільшення відповідальності.

Сентименталізм (франц. sentiment - почуття, чуттєвість) - літературний напрям другої половини XVIII - початку XIX ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини і викликати співчуття до героїв у читачів.

Символізм - модерністський літературний напрям кінця XIX- XX ст. Виник у Франції. Символісти відмовилися від зображення реалій життя і метою своєї творчості вважали пошук прихованої краси світу. На місце художнього образу вони ставили художній символ, що містить у собі ряд значень. Намагалися надати своїм творам музикальності, співзвучності, бо тільки музику вважали мистецтвом.

Синтез - метод пізнання який полягає у поєднанні частин у ціле.

Сім'я - соціальний культурний інститут, система зв'язків, взаємодії та стосунків індивідів, який виконує функції продовження людського роду і регулює усі зв'язки, взаємодії і стосунки на основі певних цінностей і норм, що піддаються соціальному контролю через систему позитивних і негативних санкцій.

Скоморохи - мандрівні актори, співаки, музиканти, акробати і дресирувальники доби Київської Русі.

Служебник - церковна книга, що містить три літургії: св. Василія Великого, Іоана Золотоустого і Наперідосвячених Дарів та священичі і дияконські моління на вечірній, утрені і по причасті.

Станкове мистецтво - твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису - картина, у скульптурі - статуя, погруддя. За доби Київської Русі - це ікони.

Стилізація - у мистецтві й літературі свідоме наслідування формальних прикмет якогось стилю.

Структура - закономірний зв'язок, усталене відношення між елементами системи (наприклад, відношення між словами в реченні).

Структуралізм - напрям у сучасній (переважно французькій) філософії та культурології, який вважає структурно-функціональний метод головним методом філософії. Він розглядає структуру як щось вічне і незмінне, ігноруючи її розвиток. Структуралізм мав значний вплив у соціології, етнографії, мовознавстві та інших науках. Представники К.Леві-Стросс, М.Фуко та ін.

Сірома́ (голота) - прості козаки, бідна частина населення Запорізької Січі, часто позбавлена власного житла та засобів виробництва. Сірома була свідома свого положення і мала право в надзвичайних випадках збиратися на «чорні ради» - ради без участі старшини, заможних козаків.

Со́тник -особа, що очолювала військову і адміністративно-територіальну одиницю - сотню у Гетьманщині у Слобідській Україні в другій пол. 17-18 ст. Під час національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького 1648-57 посада сотника була виборною. Обирався на козацькій сотенній раді й затверджувався полковою радою або радою генеральної старшини. З 1687 р. призначав полковник або гетьман, у 1734-50 - Генеральна військова канцелярія; у Слобідській Україні - царським урядом або місцевою московською адміністрацією. Після скасування гетьманства в 1764 р. призначав президент Малоросійської колегії. На території сотні здійснював військову, адміністративну і судову владу. С. очолював сотенну старшину, до якої входили сотенний отаман (городовий), сотенний писар, сотенний осавул, сотенний хорунжий. Як голова сотенного суду, С. розглядав цивільні й незначні кримінальні справи.

«Сім вільних наук» -граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика.

Суб'єкт - у гносеології - той, хто здійснює пізнавальні зусилля.

Субкультура - сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. Кожна культура є цілісним утворенням, що складається з множинності субкультур, проте вони не є її механічними складниками. У реальному житті вони перехрещуються, зливаються, розмежовуються або ж відрізняються за деяким параметрами аж до протистояння основному масиву культури, перетворюючись на його альтернативу. Розрізняють професійні, молодіжні, наукові, творчі, релігійні субкультури, субкультури національних меншин тощо. В антропології - група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки.

Суспільство - організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку; соціальна система, заснована на співпраці людей, має власну динамічну систему взаємозв'язків його членів, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класовими та національними відносинами.

Т

Табу - первісно: релігійна заборона на використання певних предметів, дій, слів, порушення якої накличе кару вищих сил. Заборона.

Текстиль - власне текстиль виготовлюється в процесі ткацтва, в'язання, макраме або прісування волокон (повсть, фетр).

Теологія - богослов'я, вчення про Бога, система християнських догматів.

Теорія - ієрархічно розбудована система понять про певну сукупність об'єктів. Теорія включає найбільш загальні ідеї чи принципи, які об'єднують менш загальні поняття. Теорія повинна бути логічно не суперечливою і узгоджуватись з фактами.

Тоталітаризм (фр. йгіаНіе - сукупність, повнота, від лат. іоїш - увесь, цілий) - форма державного правління, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства, ліквідацією демократичних свобод.

Тотемізм - сукупність уявлень та вірувань у надприродній зв'язок між людьми (плем'ям, родом) та окремими видами рослин, тварин, птахів, звірів.

Традиції - конкретні форми прояву звичаїв, звичок, обрядів і ритуалів, поведінки, дій, оцінок, які характеризуються особливою стійкістю та цілеспрямованими зусиллями людей з метою збереження та передачі їх наступним поколінням; форми передачі соціального досвіду.

Требник - церк. кн., яка містить богослужіння і моління, що виконуються для окремих осіб чи груп (треби) і не пов'язані з св. місцями (церква, престол) та церк. календарем (свята, обходи). Т. вживається для чинів хрещення, миропомазання, покаяння, шлюбу, висвячень і різних треб (похорон, освячення дому) та містить пасхалію й ін.

Тридентський собор - 19 вселенський собор Римо-католицької церкви відбувався між 1545 та 1563 роками і мав чотири засідання. Своє ім'я носить за іменем міста де він проходив - Тренто (іт. Ттепїо, лат. ТгійепШт). Два засідання відбувалися також в Болоньї. Собор почався 13 грудня 1545 року і закінчився 4 грудня 1563 року. Закріпив догмати католицизму, підтвердив верховенство римських пап над церковними соборами, підсилив гоніння на єретиків, увів строгу церковну цензуру. Рішення Тридентского собору стали програмою Контрреформації.

У

Українська культура - сукупність надбань, спосіб сприйняття світу, система мислення та творчості українського народу.

Унісон - одночасне звучання кількох звуків однієї висоти.

Усна народнопоетична творчість - художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, в яких за допомогою засобів мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування; є відображенням світогляду, уявлень, почуттів, філософії, народнопоетичної фантазії.

Утилітаризм - етичне вчення, згідно з яким в основі моральних вчинків людини лежить користь. Засновником утилітаризму є англійський мислитель І.Бентам.

Універса́л (від лат. Universalis - загальний, через пол. Uniwersał) - актовий документ, який доводить до загального відома певну постанову влади, її розпорядження адміністративно-політичного характеру.

Ухо́дники - люди різних станів - селяни, міщани, бояри і навіть маґнати, які любили пригоди і ризик та ходили у 14 - 16 ст. на «уходи» в степ на полювання, рибальство, збирання меду. Уходники походили з суміжних зі степом Черкащини, Канівщини, Київщини, Брацлавщини; йшли навесні на низ Дніпра, а взимку поверталися до своїх осель. З часом залишалися назавжди в степах, головним чином на Пониззі Дніпра, перетворюючися на окрему суспільну верству населення; їх почали називати козаками.

Ф

Фактура - (лат. factura - оброблення, побудова). Особливості побудови та оздоблення поверхні предмета. Фактура у живописі та архітектурі - своєрідність художньої техніки.

Фасад (від фр. fa3ade, від face - лице, лицьовий бік) - зовнішній вигляд певного боку або частини споруди.

Феєрія - п'єса з фантастичним казковим сюжетом, яка заснована на ефектах магії, чудес, яскравої видовищності. Присутні вигадані персонажі, яких наділено надприродною, магічною силою; чарівне, казкове видовище.

Феномен - 1) у буденній мові - явище, унікальне в своєму роді; 2) у філософії - чуттєві дані, взяті безпосередньо, як самі по собі. Наприклад, для художника яскравий захід сонця - це феномен. І він бере його як самоданість. Для вченого ж це - явище, за яким приховується певна закономірність, сутність.

Фетишизм - викривлене відображення в суспільній свідомості певних явищ, за якого речі наділяються не притаманними їм властивостями (фетишизація грошей, золота, символів влади і т. ін.).

Філософія - світоглядно-теоретичне знання, спрямоване на осмислення універсальності, сутності світу та місце в ньому людини. Формами буття філософських знань є філософська ідея, філософське вчення, філософські школи, течії напрямки. Головний предмет філософії - відношення "людина-світ". Різноманіття філософських питань і проблем знаходять своє вирішення і розгляд у системі структурних підрозділів філософії, зокрема: онтології, гносеології, соціальній філософії, філософські антропології, аксіології тощо. Функції філософії: світоглядна, гносеологічна, загально-методологічна, прогностична, аксіологічна, гуманістична, освітня тощо.

Філософія життя - напрям у т. з. некласичній філософії кінця XIX - початку XX ст., представники якого проголосили життя (в біологічній чи психологічній формах) основним предметом філософії. Представники - Ніцше, Дільтей, Бергсон, Фрейд. Детальніше див. у тексті.

Фольклор - художнє відображення дійсності у словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, нерозривно пов'язаний з життя і побутом людини. Є відображенням світоглядних, етичних та естетичних поглядів народу.

Формалізація - метод пізнання, який полягає в передачі змісту формальними (знаковими) способами - графіками, формулами, мовою математики, діаграмами і т. ін. Формалізація забезпечує зручне і ефективне використання знання. Протилежним до формалізації виступає інтерпретація (див. зміст і форма).

Фортифікація (лат. fortification, fortis - міцний, fasio - роблю) - способи будівництва спеціальних військових споруд з метою полегшення бою для своїх військ та ускладнення для військ противника.

Фреска (Fresco) - техніка настінного малярства на мокрому тиньку з піску і вапна фарбами, відпорними на лужний вплив вапна. Малюванню Ф. переважно передує малюнок (графія) на заправі гол. контурів композиції. Слово фреска походить з італійської мови "dipingere al fresco", що українською означає "малювати на свіжому".

Футуризм (лат. futurum - майбутнє) - авангардистський напрям у літературі і мистецтві, представники якого намагалися створити мистецтво майбутнього, відкидали класичну художню спадщину, насаджували ідеї фантастики, урбанізму, крайнього формалізму.

Фільва́рок (пол. folwark, від нім. Vorwerk - хутір, ферма, господарство) - у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у 14-19 століття панський сільськогосподарський хутір, багатогалузеве господарство, орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж. За панщини у фільварках використовувалася праця кріпосних селян, пізніше - наймана.

В Україні в XVII—XVIII століттях, на зразок польських королів чи сейму, універсали видавали гетьмани, особи з генеральної старшини або полковники. За своїм змістом універсали охоплювали найрізноманітніші сторони управління Україною:

• стосувалися військових справ (накази про виступ у похід, про несення сторожової служби, про розквартирування військ тощо),

• господарської діяльності (роздача та підтвердження земельних володінь, підтвердження купчих, заповітів, поділів землі та іншого майна),

• поточного управління (призначення на урядові пости, стягнення податків, надання привілеїв, щодо зовнішньої політики) та ін.

X

Халупники -категорія залежних селян та найбідніших міщан в Україні XVI-XIX ст., які не володіли землею, а лише хатами - халупами, іноді ще й невеликими садибами (до 3 моргів). Халупники наймитували або займалися ремеслом, відбуваючи пішу панщину та інші повинності.

Християнство - монотеїстична релігія. Поряд з ісламом та буддизмом входить до числа трьох світових релігій.

Хроніка (грец. chronikys - зв'язаний із часом) - зібрання з викладом найважливіших подій того чи іншого періоду в хронологічному порядку. На Русі - літопис. Один із жанрів історичної літератури.

Художня культура - сукупність художніх цінностей, їх відтворення та функціонування.

Хуторянство - течія у художньому мисленні України XIX- XX ст., у центрі якої - захист гідності "маленької людини" та критика урбаністичної цивілізації.

Ц

Цивілізація - в широкому розумінні те ж, що і культура; у вужчому розумінні певний рівень розвитку культури класового суспільства, який передбачає наявність державності, письма, техніки і т. ін. Представники філософії життя (Шпенглер) під цивілізацією розуміли раціональні здобутки культури (бюрократію, науку, техніку), які легко передаються від народу до народу і є свідченням занепаду культури. До наукового обігу термін "цивілізація" вперше ввів барон Поль Анрі Тірі Гольбах (1766).

Цінність - значимість, яку люди надають речам чи явищам і яка лежить в основі ставлення до них (вибору, надання переваги і т. ін.). Цінність має місце лише в актах оцінки, коли ми вибираємо, вибудовуємо ієрархічну структуру цінностей. Цінності мотивують поведінку людей. Проблему цінностей досліджували нео-кантіанці (Ріккерт), М.Вебер, М.Шелер та ін.

Ч

Часослов, або молитвослов - церковно-богослужбова книга, що містить молитви щоденних церковних служб, призначена для вжитку священиків, читців і співаків. Назва походить від слова "часи" (години), частини церковних служб.

Частина і ціле - категорії, в яких відображаються єдність і розчленованість речей і явиш. Ціле не є механічною сумою частин, воно породжує нову якість. Однак цілісність не слід розуміти як щось, що існує поза частинами. Категорії "частина" і "ціле" лежать в основі методів аналізу і синтезу.

Чернь - сплав срібла, свинцю, сірки та інших компонентів, використовувався ювелірами Київської Русі.

Чинш (старослов'янською киньсъ; пол. czynsz; від нім. Zins - податок; першодж. лат. census - податковий перепис майна) - у середньовічній Європі регулярний податок натурою чи грошима, який платила державі або сеньйору (власнику землі) категорія вільного населення (селяни, міщани), позбавлена власності, за право безстрокового спадкового користування землею. Фіксована плата в грошовій або натуральній формі за користування земельним наділом.

На українських землях селяни сплачували чинш з 14 століття. Як правило, розмір чинша визначався звичаєвим правом або постановами уряду (див. Чиншове право). Несплата чинша вела до передачі землі іншій особі.

Ш

Шкільна драма - вистави XVII-XVIII ст., що ставилися учнями Києво-Могилянської колегії, академії та братських шкіл за творами викладачів цих закладів. У них використовувалися релігійні, біблійні та історичні сюжети дидактичного характеру.

Я

Язичництво - форми релігії, що засновані на політеїзмі. Синонімом є поганство.

Якість і кількість - категорії, які характеризують зовнішні буттєві визначеності речей. Якість - сукупність ознак, що вирізняють цю річ серед інших, відмінних від неї, і споріднює з подібними. Кількість - відмінність речей однієї якості (вага, довжина і т. ін.) або міра сукупності речей однієї якості. За Гегелем, якість і кількість пов'язані в такий спосіб, що кількісні зміни на певній межі переростають в якісні. В марксизмі це один із законів діалектики.

http://pidruchniki.ws/14000914/kulturologiya/slovnik_istoriya_ukrayinskoyi_kulturi

Поиск по сайту: