Суддівське самоврядування – це самостійне колективне вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні професійними суддями

СУДИ

43. Повноваження КСУ

До повноважень КСУ віднесено прийняття рішень та дача висновків щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для дачі згоди на їх обов’язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах визначених ст.ст. 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Підставами для визнання перелічених актів не конституційними, повністю чи частково є:

- невідповідність Конституції України;

- порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

- перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

До повноважень КСУ не належить питання щодо законності актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

44. Здійснення правосуддя тільки судом

Ця засада судочинства відображена у ст. 124 Конституції та ст. 5 Закону про судоустрій. Суд є єдиним державним органом, який здійснює від її імені правосуддя.

Ніякий інший орган держави, крім суду, не вправі взяти на себе функцію здійснення правосуддя і не вправі постановити іменем України вирок, рішення у кримінальній, цивільній, господарській, адміністративній справі. Функції суду не можуть бути делеговані іншому органу або посадовій особі.

Навіть в умовах введення на території надзвичайного стану правосуддя здійснюють суди, утворені відповідно до Конституції. Забороняється на такій території утворювати позасудові органи або інші суди, а також спрощувати форми судочинства у діючих судах (Закон про надзвичайний стан).

Ніякий інший орган не має таких повноважень, як суд для прийняття судового рішення. Це забезпечує найбільші можливості саме для суду щодо повного встановлення всіх обставин кожної справи.

Дана засада судочинства деталізується у галузевому процесуальному законодавстві. Зокрема, стосовно розгляду кримінальних справ вказане положення деталізовано у ст. 15 КПК, в якій передбачено, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

Положення про те, що правосуддя здійснюється виключно судами, означає також, що судові рішення як ті, що набрали законної сили так і ті, що не набрали законної сили може скасувати чи змінити лише вищестояща судова інстанція – апеляційна чи касаційна, у порядку апеляційного чи касаційного провадження. Третейські суди та Міжнародний комерційний арбітраж не є судовими органами, а отже не здійснюють функцію правосуддя.

46. Одноособовий розгляд справи суддею і колегіальний склад суду

Колегіальність та одноособовість розгляду справ. Судочин-ство проводиться суддею одноособове, колегією суддів або суддею і народними засідателями чи судом присяжних (статті 127 і 129 Конс-титуції України, а також статті 7 і 124¹ ЦПК України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій України”).

Кримінальні справи (ст. 17 КПК України) розглядаються у суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду, за ви-нятком випадків, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті. Так, зокрема кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено пока-рання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, роз-глядає суд у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.

Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено можливість призначення покарання у вигляді довічного ув’язнення, в суді першої інстанції розглядає суд у складі двох суддів і трьох на-родних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всі-ма правами судді. Розгляд справ у апеляційному та касаційному по-рядку проводиться тільки колегіальне у складі трьох суддів.

Судді місцевих господарських судів розглядають справи одноосо-бово. Але залежно від складності справи будь-яку справу може бути розглянуто колегіальне у складі трьох суддів.

Справи в апеляційній і касаційній інстанціях завжди розглядають-ся колегіальне у складі трьох судців і більше.

47. рівноправність сторін у судовому процесі

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і су-дом. Цей принцип передбачений ст. 129 Конституції, а також відоб-ражений у ст. 7 Закону України "Про судоустрій України", ст. 6 ЦПК України та ст. 16 КПК України.

Усім суб’єктам правовідносин гарантується доступність судового захисту їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неуперед-женим судом. Відмова від звернення до суду за захистом порушено-го права є недійсною.

Правова рівність полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, май-нового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Декларація про державний суверенітет України проголошує та-кож забезпечення рівності перед законом і судом усіх громадян дер-жави незалежно від їх політичних поглядів. Рівноправність громадян забезпечується в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя.

Під рівністю громадян перед судом слід розуміти те, що всі вони несуть відповідальність перед судами, які входять до єдиної судової системи, не маючи при цьому ніяких переваг і не зазнаючи ніяких об-межень. Наявність правил про підсудність кримінальних, цивільних, адміністративних і господарських справ не суперечить цьому прин-ципу, бо громадяни не дістають ніяких привілеїв (наприклад, у тих випадках, коли справа розглядається у першій інстанції обласним, а не районним судом).

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи є рівними перед законом і судом як і громадяни України та користу-ються правом на судовий захист, за винятками, встановленими зако-ном (ст. 26 Конституції, ст. 6 Закону України “Про судоустрій Украї-ни”).

48. види судочинства

Судочинство – це діяльність судів щодо розгляду і вирішення справ, віднесених до їхньої компетенції, а також дії інших суб’єктів, які реалізують свої права та обов’язки, вступаючи у процесуальні відносини із судом. Залежно від характеру матеріальних правовідносин з приводу яких виник спір судочинство є: конституційне, цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне.

50. організаційні форми, завдання суддівського самоврядування

Суддівське самоврядування – це самостійне колективне вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні професійними суддями.

До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та членів їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані із здійсненням правосуддя.

Реалізація суддівського самоврядування пов’язана із правом суддів організовувати асоціації суддів та інші організації і вступати до них для захисту своїх інтересів, вдосконалення професійної підготовки та збереження своєї судової незалежності.

В нормативно – правових актах України вперше визначено органи суддівського самоврядування у Концепції судово – правової реформи України від 28 квітня 1992 р.

Подальший розвиток концепції суддівського самоврядування отримав закріплення в Законах України “ Про статус суддів “ та “ Про органи суддівського самоврядування”, де передбачалось утворення системи органів суддівського самоврядування для вираження інтересів суддів як носіїв судової влади. Саме самоврядування визначалось як одна з найважливіших гарантій незалежності суддів.

Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення питань внутрішньої діяльності судів щодо:

1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, захист від втручання у їх діяльність;

2) участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально – технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням встановлених нормативів вказаного забезпечення;

3) погодження призначених суддів на посади в судах загальної юрисдикції, призначення суддів Конституційного Суду України та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;

4) заохочення суддів та працівників апарату судів;

5) здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Виконання завдань органів суддівського самоврядування, загальна спрямованість їх діяльності мають сприяти створенню належних організаційних, фінансових, кадрових, матеріально – технічних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання у їх діяльність, а також підвищувати високий рівень знань і професіоналізму суддів, дотримання норм професійної етики судді.

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, з’їзд суддів України, ради суддів та їх виконавчі органи.

52. Склад та структура місцевих судів

Місцевий суд складається із суддів безпосередньо місцевого суду, голови і заступника (заступників) голови місцевого суду.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного суду України чи головою відповідного спеціалізованого суду України з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання суддів.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів та звільняється з посади Президентом України за поданням Голови ВСУ (а щодо рекомендацій Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів – рекомендації спеціалізованих судів – голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі відповідної ради суддів. Звільнення судді із посади голови суду чи заступника голови суду не припиняє його повноважень судді, а призначення судді на адміністративну посаду не звільняє його від повноважень судді відповідного суду.

Голова місцевого суду:

- здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

- визначає обсяг обов’язків заступника (заступників);

- на підставі акта про призначення на посаду судді або обрання судді безстроково, припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

- приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;

- здійснює заходи для забезпечення формування складу народних засідателів;

- організовує роботу з підвищення кваліфікації працівників апарату суду;

- представляє суд у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. Голова і заступник (и) голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні посади повторно.

В усіх місцевих судах допускається спеціалізація суддів по розгляду конкретних категорій справ. Наприклад в місцевому загальному суді можуть виділятися судді, які розглядають тільки кримінальні справи, а інші – лише цивільні.

Поиск по сайту: