Міжнародний досвід регулювання фондових ринків на національному та глобальному рівнях

Крім національних систем регулювання фінансового ринку, функціонують численні міжнародні організації. Їхньою первісною метою були уніфікація стандартів, процедур і умов розрахунків для підвищення ефективності національних фінансових ринків, тісно між собою пов’язаних. У міру глобалізації світової економіки постає питання про створення єдиного глобального фінансового ринку з єдиними стандартами і правилами.

У 1983 р. була створена Міжнародна організація комісій із цінних паперів (IOSCO). До її складу входять представники 105 країн світу, в тому числі й Україна.[19] Комісія видає резолюції, що мають рекомендаційний характер. У них містяться основні принципи з міжнародного співробітництва у сфері регулювання фінансових ринків. Так, наприклад, резолюція про співробітництво закликає членів організації розглянути можливість ведення між країнами на двосторонній і багатосторонній основі переговорів, що полегшували б доступ регулюваль­них органів до інформації з операцій міжнародного характеру. Резолюція про взаємодопомогу спрямована на захист прав інвестора шляхом нагляду за міжнародними ринками і посередниками і надання відповідної інформації.

Міжнародна організація комісій із цінних паперів (IOSCO) визначає необхідність дотримання таких принципів фінансового регулювання [20]:

- обов’язки органу нагляду повинні бути чітко і об’єктивно задекларовані.

- орган нагляду повинен бути операційно незалежним та відповідальним за належне виконання своїх функцій.

- орган нагляду повинен мати достатні повноваження, належні ресурси та бути здатним виконувати свої функції.

- орган нагляду повинен запровадити чіткі та послідовні регуляторні процеси.

- персонал органу нагляду повинен діяти у відповідності з найвищими професійними стандартам.

Резолюція IOSCO про міжнародні принципи ведення підприємництва, визначила сім основних принципів ведення бізнесу для корпорацій:

1. Чесність і справедливість — урахування інтересів усіх партнерів, запобігання яким-небудь обманним діям.

2. Компетентність — забезпечення найкращого виконання своїх зобов’язань.

3. Можливість — уживання заходів для ефективного використання економічних і фінансових ресурсів.

4. Інформація про споживачів — одержання найповнішої інфор­мації про фінансовий стан корпорацій та їх інвестиційні можливості.

5. Інформація для споживачів — забезпечення необхідною інформацією, зокрема про можливі ризики.

6. Уникнення зіткнення інтересів учасників фінансового ринку — за можливості запобігання такому зіткненню; якщо воно виникає, дотримуватися принципу додержання інтересів клієнтів. Управління інтересами включає внутрішні правила конфіденційності.

7. Відповідність — корпорація—учасник ринку повинна відповідати всім вимогам ведення бізнесу, з тим щоб якнайкраще враховувати інтереси клієнта і ринку.

У 1961 р. була створена Міжнародна федерація фондових бірж, яка з жовтня 2000 р. стала називатися Світовою федерацією фон­дових бірж (WFE). До її складу входять 56 фондових бірж із різних країн. Світова федерація бірж публікує докладні статистичні звіти про діяльність фондових бірж — членів організації, надає інформацію про фондові ринки, розробляє методологію організації тор­гівлі цінними паперами.

Регулювання ринку капіталів набуває особливого значення у країнах ЄС у зв’язку з утворенням Європейського валютного союзу і введенням в обіг нової колективної валюти євро. Запровадження євро, на думку його творців, сприятиме економічному зростанню, стабільності, створенню передумов для формування єдиного фінансового ринку ЄС. Основними актами регулювання і контролю ринку капіталів у країнах ЄС є директиви, які видаються Радою ЄС і які обов’язкові для виконання. На ринку цінних паперів основні принципи регулювання зводяться до такого:

- установлення на мінімальному рівні стандартів емісій і обігу цінних паперів;

- уніфікація стандартів спільного інвестування в цінні папери;

- взаємне визнання й уніфікація країнами-учасницями норм регулювання і нагляду за ринком капіталу;

- координація діяльності національних комісій із цінних паперів і фондових бірж. [21]

Нині вітчизняне законодавство щодо ринку цінних паперів ще не відповідає міжнародним стандартам. Якщо законодавчо-нормативну базу щодо цінних паперів не буде приведено у відповідність із міжнародними стандартами, це може означати, що українські компанії намагатимуться не працювати на недосконалому вітчизняному ринку, а отримувати лістинг на Західних фондових біржах, незважаючи на те, що вимоги там значно більш жорсткі. Наприклад, 4 молоді українські компанії, у тому числі група «Укрпродукт» та «XXІ століття», отримали лістинг на Ринку альтернативних інвестицій Лондонської фондової біржі, спеціально створеному для компаній, що знаходяться на ранньому ступені розвитку, пропонуючи їм доступ до капіталів для подальшого розвитку.

Розпорошення повноважень при державному регулюванні фінансового ринку України на три фінансові регулятори та відсутність концепції, стратегії фінансового регулювання не створюють дієвого механізму контролю за порушенням законодавства та надійного захисту прав учасників фінансового ринку, тож актуальності набуває реформування системи регулювання фінансового ринку в Україні та вирішення питання щодо необхідності та можливостей створення єдиного мегарегулятора фінансового ринку.

Нині питання щодо можливостей та необхідності переходу до створення єдиного мегарегулятора фінансового ринку на рівні кожної країни активно дискутується серед фахівців/ Цим процесом слід управляти так, щоб отримати переваги, які він дає і до яких належать:

- ефективний обмін інформацією, досвідом та професійними знаннями між наглядовими організаціями;

- гармонізація якості регулювання та нагляду, що має призвести до загального вдосконалення нагляду, але особливо нагляду за фінансовими конгломератами;

економія коштів внаслідок оптимізації супровідних функцій. [22]

За таких умов регулювання за секторальним принципом, коли різні види фінансових інструментів або різні види фінансових посередників (як в Україні) перебувають під наглядом різних регуляторів втрачає свою актуальність. Як наслідок, у практиці окремих країн збільшується кількість об’єднаних органів нагляду (переходять на функціонування єдиного регулятора або скорочують кількість регуляторів, інтегруючи їх функції). На кінець 2004 р. вже у 30 країнах світу функціонував єдиний національний регуляторний орган фінансового ринку, із них майже половина в Європі, зокрема у Німеччині, Нідерландах, Швеції.

Однак, у деяких країнах прийнятий та з успіхом працює так званий підхід «вершин-близнюків» («twin peaks»), як, наприклад, в Австралії.[23] Модель «Twin-peaks» являє собою модель побудови системи нагляду та регулювання, яка передбачає існування двох незалежних регуляторів, один з яких (перебуває у складі центрального банку) здійснює пруденційне регулювання та нагляд за фінансовими установами, а другий (окрема структура, яка підпорядкована Міністерству фінансів) – відповідальний за встановлення правил та здійснення нагляду за діяльністю на фінансових ринках, захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг, а також питання, пов’язані з конкуренцією на фінансових ринках.[24]

- Однак, процес інтеграції складний і може супроводжуватись своїми власними ризиками. Інтеграція може зайняти тривалий час. Так, на такому розвиненому ринку, як Велика Британія, процес формування єдиного регулятора розпочався у 1997 р., а завершився у листопаді 2001 р. офіційним прийняттям Закону про фінансові послуги та ринки.

Питання щодо необхідності створення в Україні єдиного мегарегулятора фінансового ринку залишається відкритим. Особливо, якщо враховувати, що як показує світовий досвід, єдиний регулятор - не найпоширеніша модель регулювання фінансових ринків (40 країн з 260). Однак, відсутність в Україні єдиної політики у сфері фінансового ринку, низька координація та відповідальність існуючих регуляторів, відсутність концепції (стратегії) розвитку фінансового сектора економіки, наявність гострих проблем розвитку фінансового ринку засвідчують необхідність реформування та підвищення ефективності регулювання фінансового ринку в Україні.

Можливі такі варіанти вирішення проблем неефективності та недостатнього ступеня незалежності регуляторів фінансових установ України [25]:

- подальша розбудова існуючих регуляторів (Національного банку України, ДКЦПФР та Держкомфінпослуг) шляхом посилення їх незалежності;

- створення окремого, нового мегарегулятора, який регулюватиме весь фінансовий ринок України.

- створення мегарегулятора при Національному банку України.

- запровадження діяльності двох окремих органів регулювання та нагляду (модель «twin peaks»): Служби фінансового нагляду при Національному банку та Регулятора фінансового ринку.

Використана література

1. Стратегия реформирования и развития финансового сектора Украины до 2015 года // Научно-исследовательский экономический институтМинэкономики Украины //http://ndei.me.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=89&Itemid=96

2. Рекуненко, І.І. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 2009

3. Положення про саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку, затверджене рішенням Комісії від 17.02.2009 р., №125.

4. Конституція України,

5. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,

6. Закон України «Про Національний банк України»;

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

8. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

9. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»;

10. Закон України «Про страхування»;

11. Закон України «Про недержавне пенсійне страхування»;

12. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;

13. Закон України «Про кредитні спілки»;

14. Закон України «Про Кабінет Міністрів України»;

15. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

[1] Зелена книга. КОНСУЛЬТАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ ЗА ФІНАНСОВИМ СЕКТОРОМ В УКРАЇНІ //

Київ 2010// офіційному сайті Національного банку України // www.bank.gov.ua.

[2] Олексій Хаб’юк. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. – Івано-Франківськ:

ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260с.

[3] Олексій Хаб’юк. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. – Івано-Франківськ:

ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260с.

[4] Уна Макдоналд. ОЦІНКА ПІДГОТОВЛЕНОСТІ УКРАЇНИ

ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄДИНОГО РЕГУЛЯТОРНОГО ОРГАНУ// USAID. Проект розвитку ринків капіталу. – Київ, 27 липня 2006 року. – 66 с.

[5] Уна Макдоналд. ОЦІНКА ПІДГОТОВЛЕНОСТІ УКРАЇНИ ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄДИНОГО РЕГУЛЯТОРНОГО ОРГАНУ// USAID. Проект розвитку ринків капіталу. – Київ, 27 липня 2006 року. – 66 с.

[6] Закон

[7] Уна Макдоналд. ОЦІНКА ПІДГОТОВЛЕНОСТІ УКРАЇНИ ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄДИНОГО РЕГУЛЯТОРНОГО ОРГАНУ// USAID. Проект розвитку ринків капіталу. – Київ, 27 липня 2006 року. – 66 с.

[8] З А К О Н У К Р А Ї Н И Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні

[9] звіт ДКЦПФР за 2009 р.

[10] З А К О Н У К Р А Ї Н И Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні

[11] Ходаківська В.П., Данілов О.Д.Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.

[12] звіт ДКЦПФР 2009.

[13] Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. — К.: КНЕУ, 2004. — 408 с.

[14] Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. — К.: КНЕУ, 2004. — 408 с.

[15] Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. — К.: КНЕУ, 2004. — 408 с.

[16] Саморегулівні організації на ринку цінних паперів США* інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку http://ufin.com.ua/analit_mat/drn/040.htm

[17] Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. — К.: КНЕУ, 2004. — 408 с.

[18] Саморегулівні організації на ринку цінних паперів США* інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку http://ufin.com.ua/analit_mat/drn/040.htm

[19] Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій Підручник. — К.: КНЕУ, 2004. — 566 с.

[20] оцінка підготовленості

[21] Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій Підручник. — К.: КНЕУ, 2004. — 566 с.

[22] ОЦІНКА ПІДГОТОВЛЕНОСТІ УКРАЇНИ ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄДИНОГО РЕГУЛЯТОРНОГО ОРГАНУ