Методика аналізу виробничих зв'язків промислових комплексів

Виробничі зв'язки виникають як з постачальниками сировини, палива, енергії, матеріалів, так і зі споживачами готової продук­ції. Усі зв'язки поділяються на внутрішньогалузеві і міжгалузеві. Широ­кий розвиток внутрішньогалузевих зв'язків — це одна з головних умов формування галузевих промислових комплексів.

Внутрішньогалузеві зв'язки розвиваються між підприємс­твами однієї вузької галузі, вони об'єднують їх у цілісну систему – галузевий комплекс. У кожній галузі на основі внутрішніх зв'язків можна визначити співвідношення окремих виробництв (внутрішньогалузеві пропорції).

Наприклад, у чорній металургії – це зв'язки між виробництвом залізної руди, коксу, чавуну, ста­лі, прокату; у текстильній промисловості — між прядильним і об­робними виробництвами.

Частка виробничих зв'язків у межах кожної окремої галузі формує внутрішньогалузевий обіг. Найбільш поширені внутріш­ньогалузеві зв'язки у таких галузях, як чорна і кольорова мета­лургія, машинобудування, хімічна і нафтохімічна, легка і харчо­ва промисловість.

Міжгалузеві зв'язки мають велику розгалуженість і розвива­ються між підприємствами, які входять до складу комплексних галузей. Отже, такі зв'язки — основа формування міжгалузевих промислових утворень, що одержали назву міжгалузевих ком­плексів, їх можна розглядати як сукупність групи галузей (підга-лузей) у сфері промислового виробництва, що мають спільну сиро­винну базу, технологію, єдину програму розвитку.

Наприклад, сукупність галузей промисловості, що забезпечують народне гос­подарство паливом і електроенергією, утворює паливно-енерге­тичний комплекс. До його складу належать електроенергетика, нафтова, нафтопереробна, газова і вугільна галузі, а також багато суміжних і супутніх виробництв.

За обсягом внутрішньогалузевого обігу, характером та інтенсивністю виробничих зв'язків із постачальниками та споживача­ми всередині промисловості всі галузі можна об'єднати у кілька груп:

1) галузі з незначною часткою внутрішньогалузевого обігу, відносно вузьким колом постачальників і розгалуженими зв'яз­ними готової продукції — електроенергетика, паливна промисловість;

2) галузі з великою часткою внутрішньогалузевого обігу і відносно вузьким колом постачальників — чорна і кольорова мета­лургія, лісова промисловість

3) галузі з великою часткою внутрішньогалузевого обігу, ши­роким колом постачальників і розгалуженими зв'язками готової продукції — машинобудування, хімічна і нафтохімічна промис­ловості;

4) галузі з найбільшою часткою внутрішньогалузевого обігу, вузьким колом постачальників і цілеспрямованими поставками готової продукції — легка і харчова промисловості;

5) галузі з малою часткою внутрішньогалузевого обігу, вузь­ким колом постачальників і цілеспрямованими поставками гото­вої продукції — промисловість будівельних матеріалів.

У групі енерговиробничих циклів вирізняють три типи зв'язків:

1) виробничо-технологічні;

2) виробничо-економічні;

3) постачальницько-збутові.

Виробничо-технологічні зв'язки розвиваються за допомогою комбінування і кооперування (послідовна переробка промислової сировини на різних стадіях, сумісне виготовлення продукції). Вони не залежать від особливостей технологічного процесу вироб­ництва певного продукту. До цього типу зв'язків належать ресурсно-сировинні, обслуговуючі та підсобні.

Ресурсно-сировинні зв'язки мають встановлювати пропорції між сировинними базами (запасами сировинних ресурсів) і потужністю видобувних підпри­ємств, а також обсягами споживання сировини.

Обслуговуючі ви­никають між виробниками і транспортними організаціями, проектно-конструкторськими закладами, геологічними установа­ми, що займаються розвідкою мінерально-сировинних ресурсів промислового призначення.

Постачальницько-збутові зв'язки охоплюють міжцикловий обмін продуктами, напівфабрикатами і відходами.

Поиск по сайту: