Методичні засади структурного аналізу промислових комплексів економічних районів

Галузева структура характеризується складом і кількісним співвідношенням галузей промисловості в загальному обсязі про­мислової продукції. Головними показниками галузевої структури промисловості є: співвідношення продукції груп "А" і "Б", співвід­ношення продукції добувної та обробної галузей промисловості.

Для визначення галузевої структури промисловості використову­ють три групи економічних показників:

1) частки валової, умовно чистої та чистої продукцій промисловості;

2) частки основних і оборотних фондів галузі у загальному обсязі основних і оборот­них фондів промисловості;

3) частки працівників, зайнятих у пев­ній галузі промисловості, у загальній чисельності працівників, зайнятих у промисловості.

Найчастіше застосовується перша гру­па показників.

Усі галузі промисловості відрізняються за рівнем матеріало-, фондо-, капітало- і трудомісткості, енергоємності своєї продукції.

Витрати окремих ресурсів і випуск нової продукції визнача­ють у вартісному або натуральному вираженні. Для їх розрахун­ки) використовують такі показники:

1) матеріаломісткість виробництва:

З_м

М_м = ----

П_р

де З_м — витрати матеріалів, грн.. або т; П_р — річний випуск продук­ції, або грн, або шт., або т;

2) енергоємність виробництва:

З_е

М = ----

П_р

де З_е — витрати енергії, кВт • год;

3) фондомісткість виробництва:

В_ф

Ф_м = ----

П_р

де В_ф, — вартість основних фондів, грн;

4) капіталомісткість виробництва:

В_кв

К_м = ----

П_р

де В_кв – вартість капіталовкладень на спорудження об'єкта, грн;

5) трудомісткість виробництва:

З_п

Т_м = ----

П_р

де З_п — затрати праці, людино-год.

Для конкретного аналізу територіальної структури промисло­вості потрібно визначити її окремі елементи. У загальному розу­мінні такими елементами є промислові територіальні утворення — форми територіального зосередження промислового виробни­цтва.

У промисловості вони представлені двома формами: промис­ловими угрупуваннями і промисловими комплексами. Ці форми характеризуються насамперед інтенсивністю внутрішніх зв'язків. Для промислових угрупувань характерні зв'язки на основі спіль­ності транспортно-географічного положення і територіальної близькості використовуваної інфраструктури. Для промислових комплексів основними є зв'язки комбінування та кооперування виробництва.

Елементи територіальної структури промислових комплексів поділяють на прості, складні галузеві та складні інтегральні.

До простих елементів належать галузеві та багатогалузеві центри. Це територіально неподільні форми зосередження про­мислових підприємств.

Галузевий промисловий центр — населе­ний пункт, у якому розміщено кілька підприємств однієї галузі.

Багатогалузевий центр — населений пункт, у якому розміщено кілька підприємств різних галузей.

До складних галузевих елементів належать: галузевий спеціалізований промисловий кущ, галузевий промисловий район і галузева промислова зона.

Їх характерною особливістю є те, що вони формуються переважно з підприємств однієї галузі й територіально поділяються на галузеві центри або елементарні комплекси.

Галузеві спеціалізовані промислові кущі виділяють на базі підприємств, що видобувають паливо, руду та нерудні корисні копа­ні ми, переробляють ліс і розташовуються у різних населених пунктах, але недалеко одне від одного. Усі вони спільно виробляють кінцевий продукт, використовуючи одне джерело сировини. Промислові кущі можуть бути й багатогалузевими.

Галузеві спеціалізовані райони — це складна форма територіального зосередження і розміщення підприємств певної галузі або підгалузі промисловості, що розвивається на конкретній терито­рії під впливом природних та економічних факторів. Властивістю спеціалізованих районів є переважання однорідних промислових підприємств, які використовують однорідну сировину і випуска­ють подібну кінцеву продукцію. Так, у промисловому комплексі України вирізняють такі важливі галузеві спеціалізовані промислові райони: Донецький вугільнопромисловий, Криворізький залізорудний, Прикарпатський нафтопромисловий та ін.

Якщо група галузевих спеціалізованих районів охоплює су­цільний ареал поширення, то таке утворення називають галузевою спеціалізованою зоною. Зона часто виходить за межі великого регіону й охоплює територію кількох сусідніх районів (наприклад, вугленосна зона, зона залягання і видобутку нафти, зона машинобудування).

До складних інтегральних елементів територіальної структури промисловості належать: територіальні системи промислових вузлів, промислових агломерацій, багатогалузевих промислових районів.

Найпоширенішими одиницями територіальної структури є промислові вузли. Промисловий вузол — це локальний промис­лово-територіальний комплекс. Він може об'єднувати промислове виробництво в одному або кількох промислових центрах на від­стані, доступній для щоденних трудових поїздок населення. Про­мислові вузли поділяються на класи: найбільші, великі, середні та невеликі. Критерієм належності до певного класу можуть бути показники вартості основних виробничих фондів або кількості промислово-виробничого персоналу.

Внаслідок надмірної концентрації виробництва виникають су­цільні скупчення промислових об'єктів та виробничої інфраструк­тури у промислових центрах і вузлах, що розміщені недалеко один від одного і взаємодіють між собою. Таке економічно нероз­ривне промислове утворення називають промисловою агломера­цією.

Якщо промислова агломерація розвивається на основі одно­го великого промислового центру, то її називають моноядерною (Київська, Харківська, Одеська, Львівська).

При злитті в єдине нерозривне промислове утворення декількох промислових цен­трів застосовують термін поліядерна агломерація (Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська).

Промислову аг­ломерацію слід відрізняти від міської, що формується на базі місь­ких поселень і розглядається як локальна система вищого рівня в міському розселенні.

Один із найскладніших інтегральних елементів територіаль­ної структури — багатогалузевий промисловий район. Порівня­но з промисловим вузлом і промисловою агломерацією, багатога­лузевий промисловий район є системою вищого порядку. Так, у межах України виокремлюють такі багатогалузеві промислові ра­йони, як Донецький, Придніпровський, Північно-Східний (Хар­ківський), Столичний (Київський), Прикарпатський тощо.

Виявлення територіальної структури промисловості передба­чає декілька основних етапів. Спочатку потрібно проаналізувати природні ресурси, що є на території, особливості розселення насе­лення і розміщення основних галузей промисловості. На цьому етапі виявляються головні центри зосередження промислового виробництва і центри перспективного розвитку промисловості.

Потім встановлюються межі окремих форм зосередження промис­лового виробництва на основі виробничих, трудових комунікацій­них зв'язків та зв'язків промислового "сервісу" (що обслуговують виробничі потреби). Аналіз територіальної концентрації промис­ловості дає можливість встановити основні ядра промислових утворень, що є каркасом територіальної структури.

До найпоширеніших форм територіальної концентрації про­мислового виробництва належать промислові центри і вузли. Як елементи територіальної структури промисловості вони викону­ють різні господарські функції. Зокрема, є такі, де переважає ви­добуток або обробка сировини, важка індустрія чи виробництво предметів споживання.

Поиск по сайту: