АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Умови короткотривалого запам'ятання

1. Інформація, яка запам'ятовується повинна мати першочергове значення у життєдіяльності людини.

2. Краще запам'ятовується те, де утворюються складні тимчасові нервові зв'язки.

3. Краще запам'ятовується матеріал, який викликає позитивні переживання.

4. Запам'ятовується те, що найбільше цікавить.

 

Умови продуктивного довготривалого запам'ятання

1. Чітка постановка задачі на запам'ятання.

2. Усвідомлення мотивів запам'ятання.

3. Розуміння сенсу інформації.

4. Використання різноманітних прийомів:

– виділення опорних слів;

– класифікація;

– порівняння у процесі запам'ятання;

– штучні мнемонічні прийоми;

– багаторазове повторення і переказування.

 

ІІ. Зберігання пам'яті – це процес систематичного поновлення і закріплення інформації через організацію повторення і вправляння.

Залежить від:

1) якості і глибини запам'ятовування;

2) використання матеріалу в діяльності. (Без використання матеріал поступово забувається).

ІІІ. Відтворення – це процес актуалізації закріпленого раніше змісту психіки (образів, думок, уявлень, почуттів) шляхом переведення його із довготривалої пам'яті в оперативну.

Фізіологічною основою відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв'язків.

Види відтворення

1) Впізнання – це відтворення якої-небудь інформації в умовах повторного сприймання

(Н., не можете згадати улюблену мелодію, але ви знову чуєте її і у вас виникає відчуття знайомості, т.б. ви усвідомили, о вже сприймали її раніше).

Види впізнання:

Ø повне

(При повному впізнаванні повторно сприйнятий об’єкт одразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відтворюються час, місце та інші деталі попереднього ознайомлення з ним. Повне впізнавання спостерігається, наприклад, при зустрічі добре знайомої людини або при ходінні добре відомими вулицями);

Ø неповне.

(Неповне впізнавання характеризується невизначеністю, утрудненням співвіднесення об’єкта, що сприймається, з тим, що було в попередньому досвіді. Так, почувши мелодію, людина може переживати почуття знайомого, проте буде неспроможною ототожнити її з конкретним музичним твором).

 

 

2) Згадування – це така форма відтворення, яка не вимагає повторного сприймання.

Види згадування.

1) Мимовільне – це таке згадування, яке не вимагає спроб і зусиль для пригадування.

2) Довільне – це таке згадування, яке вимагає повторних спроб і зусиль для пригадування.

 

3) Пригадування – згадування, яке вимагає від людини напруження розумових зусиль, переборення труднощів.

При цьому людина вирішує іноді досить складні мнемічні задачі, аналізує умови, обдумує логічні зв'язки, залучає все відоме, по-новому його впорядковує, глибше усвідомлює завдання, виявляє активність і наполегливість.

Від уміння пригадувати залежить ефективність використання здобутих знань, розвинення пам’яті як психічного процесу загалом. К. Ушинський одну з основних причин “поганої пам’яті” вбачав саме у лінощах пригадувати.

4) Спогади – це відтворення образів минулого локалізовані у просторі і в часі.

У спогадах етапи життя людини співвідносяться нею із суспільними подіями, з важливими в особистому житті датами. Об’єктом спогадів як специфічної форми відтворення є життєвий шлях конкретної особистості в контексті історичних умов певного періоду, до яких вона так чи інакше була причетна безпосередньо.

 

ІV. Забування – це втрата раніше набутого теоретичного, практичного, емоційного досвіду, внаслідок руйнування тимчасових нервових зв'язків у корі півкуль головного мозку через відсутність підкріплення.

Цікавим щодо цього є думки З. Фрейда, який пов'язував забування з потребами, емоціями, мотивами діяльності. Він стверджував, що часто причиною забування є не зовсім усвідомлений мотив – небажання пам'ятати. Негативні емоції, брак потреби теж сприяють виникненню умов для підсвідомого забування. Люди нерідко схильні швидше забувати неприємне, уникнути згадок про сумні випадки в своєму житті, позбавитись всього, що викликає внутрішній протест, негативні переживання, порушує комфорт.

За допомогою забування мозок звільняється від непотрібної інформації.

 

Види забування

1) Повне.

2) Часткове.

3) Тимчасове.

4) Тривале.

За дослідженнями Г. Еббінгауза в перші 12 годин після запам'ятовування забувається біля 60% матеріалу, після процес забування іде значно нижчими темпами і через 6 діб пам'ятається приблизно 20% початкового матеріалу. Тому для кращого запам'ятовування матеріалу варто використовувати повторення в декілька етапів: через 15-20 хвилин після заучування, через 8-9 годин, і через 1-2 доби.

 

 

Відносне відтворення інформації, яка була тимчасово забута називають ремінісценцією.

Це “виринання” у свідомості того, що неможливо було пригадати одразу після його запам’ятовування. Засадовим стосовно ремінісценції, на думку І. Павлова, є зняття втоми нервових клітин, яке настає після виконання складного мнемічного завдання. Через деякий час ця втома зникає, і продуктивність відтворення зростає.

 

4.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)