АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ІІІ. Захист інтересів клієнта

Читайте также:
  1. III. Захист інтересів клієнта
  2. IV. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ МИРНОГО ТА ВОЄННОГО ЧАСІВ
  3. VII. РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СТУДЕНТІВ
  4. VІ. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
  5. А) Соціальний захист дітей-інвалідів
  6. Адміністративний порядок захисту прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
  7. Аналіз захисту дипломних робіт студентів ФМТЗ 2011-2012 р. р. День 2(24.05.2012)
  8. Безпосереднє політичне представництво інтересів
  9. БОКС 3.2. Національні парки та конфлікти інтересів
  10. Вакцинація: найефективніший засіб захисту
  11. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу
  12. Вибір і перевірка комплексних розподільчих пристроїв та установок захисту.

Етичний кодекс психолога

І. Відповідальність.

1.1.Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.

1.2.Психологи зобов’язані всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.

1.3.Психологи мають утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.

1.4.На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, зокрема тих, які проводять з використанням комп’ютерних технологій.

1.5.Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.

ІІ. Компетентність.

2.1. Психологи постійно збагачують свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв’язання тільки тих завдань, які належать до сфери їхньої компетенції. У разі непосильності завдання, психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт із професіоналами, що можуть надати активну допомогу.

2.2.Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тому разі, коли психологічні методики лише проходять випробування (З дозволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експеримент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень володіння ними.

2.3.Психолог публікує під своїм ім’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, невалідизованих методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.

2.4.Психолог прагне адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості й визначення меж власних професійних можливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов’язків) можуть бути показником професійної непридатності психолога, який має якомога швидше їх скоригувати й розв’язати.

ІІІ. Захист інтересів клієнта.

3.1.Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в особливих випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співпрацю. Психологи утримуються від непотрібного лікування клієнта.

3.2.Психологи, вступаючи в контакт з особами, для яких він є обов’язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта надавати будь-яку інформацію без його волі, не можуть вживати примусових заходів для отримання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці оточення або самого клієнта.

3.3.Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати відмовитися від них.

3.4.Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування. Вони домовляються по терміни завершення своєї діяльності або доцільність направлення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність із психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відповідальність за клієнта на себе.

3.5.Психологи не мають матеріальних або особистісних привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення й залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тому разі, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.

3.6.Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведення діагностичної, консультаційної, корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не має бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповідальність за нього.

3.7.Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок, а в разі, якщо він не може діяти в інтересах клієнта, роз’яснює йому і батькам (опікунам) реальний стан справ.

3.8.Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психолог має чітко й однозначно формулювати висновок − так, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта.

3.9.Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, у якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня інформація для розв’язання поставленого завдання, результати якої є надійними, слід також указувати межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів – постійний чи тимчасовий.

3.10.Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваного про поставлений діагноз, методи та засоби допомоги. При цьому він зобов’язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених патологій у психічному стані клієнта. Психолог обов’язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку. Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов’язок незалежно від поставленої субординації.


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)