Характеристика відцентрового насоса

Розрахунок паралельного з’єднання трубопроводів

Таке з’єднання трьох простих трубопроводів між вузловими точками M і N показано на рис. 6.5. Очевидно, що витрата в основній магістралі (тобто до точки М і після точки N)

.

(6.11)

Рис.6.5
Втрати напору в будь-якому з простих трубопроводів будуть дорівнювати різниці повних напорів вузлових точок M і N

.

(6.12)

З урахуванням формули (6.2) для турбулентного режиму течії будемо мати

(6.13)

і загальні втрати напору для даного трубопроводу

Характеристика відцентрового насоса

Насоса відцентрового характеристика — графічні залежності напору, що його розвиває насос, споживаної потужності, кавітаційного запасу й коефіцієнта корисної дії від подачі насоса. Розрізняють паспортну (заводську) і ймовірну (в конкретній свердловині) Н.в.х. Остання може істотно відрізнятися від паспортної Н.в.х. внаслідок неякісного виготовлення конкретного насоса, відмінності в'язкості видобувної нафти від в'язкості води і наявності в продукції свердловини вільного газу.

Характеристики насоса мають декілька характерних точок або зон. Початкова точка характеристики відповідає роботі на-соса при закритій засувці на напірному патрубку (Q = 0). У цьому випадку насос розвиває напір Н0 та споживає потужність (N0 ≠ 0). Потужність, яку споживають (бл. 30% номінальної) витрачається на механічні втрати на нагрів води у насосі. Робо-та насоса при закритій засувці можлива лише на холодній воді протягом нетривалого часу (декілька хвилин).

Оптимальна точка характеристики с відповідає максимальному значенню к.к.д. Оскільки крива Q (η) має у зоні оптима-льної точки пологий характер, то на практиці використовують робочу частину характеристики насоса (зона між точками a та b). Робоча частина характеристики залежить від допустимого зниження к.к.д., яке приймають не більше 2 — 3% від його максимального значення. Максимальна точка характеристики — кінцева точка кривої Q(Н) відповідає тому значенню подачі, після якого насос може увійти у кавітаційний режим.

Основною кривою, яка характеризує роботу насоса, є крива залежності напору від подачі Q (Н). У залежності від конс-трукції насоса форма кривої Q (Н) може бути різною. Для різних насосів існують криві, які безперервно знижуються, та криві з ділянкою, що збільшується (що мають максимум). Перші називають стабільними, а другі — нестабільними (лабільними) характеристиками. У свою чергу, криві обох типів можуть бути пологими, нормальними та крутоспадними.

3)

Береговий водозабір (рис.6.2) влаштовують при крутому березі річки, коли при РНВ біля берега забезпечується достатня глибина для роботи водозабору. Приймання води з джерела здійснюється через водоприймальні вікна в лобовій частині берегового водоприймально-сіткового колодязя (БВСК), які можуть бути розташовані в два яруси для можливості забору води найкращої якості в будь-яку пору року (в повінь, коли в придонній зоні транспортується значна кількість наносів, вода забирається через верхній ярус при перекритих вікнах нижнього ярусу). Достатня для розміщення водоприймальних вікон глибина може бути забезпечена частковим висуненням БВСК в русло або влаштуванням водопідвідного каналу, по якому вода підводиться до БВСК, повністю розташованому на березі. У випадку повного висунення БВСК в русло він сполучається з берегом насипною дамбою або службовим мостом.   Рис. 6.2. Принципова схема берегового водозабору з суміщеним компонуванням: 1 - русло річки; 2 - береговий водоприймально - сітковий колодязь; 3 - водоприймальні вікна, перекриті сміттєзатри-мувальними решітками; 4 - водоочисні сітки; 5 - службовий павільон; 6 - всмоктувальні лінії насосів; 7 - насосна станція І підняття.

4)

Густина і питома вага рідини[ред. • ред. код]

Густиною рідини називається її маса, віднесена до одиниці об'єму:

де М — маса рідини в об'ємі W.

Густина води за 4 °C ρ=1000 кг/м³. Якщо рідина неоднорідна, то ця формула визначає лише середню густину рідини. Для визначення густини в заданій точці слід скористатися формулою

На практиці про масу рідини судять за її вагою. Вага рідини, що приходиться на одиницю об'єму, називається питомою вагою:

де G — вага рідини в об'ємі W. Питома вага води при 4 °C γ = 9810 Н/м³ (1000 кгс/м³). Для неоднорідної рідини, щоб визначити питому вагу у точці, слід користуватись формулою:

де ΔG — вага рідини в об'ємі ΔW.

Густина та питома вага пов'язані між собою відомим співвідношенням

де g — прискорення вільного падіння. Відносною питомою вагою рідини (чи відносною вагою) δ називається відношення питомої ваги даної рідини до питомої ваги води за 4°С:

Ця величина є безрозмірнісною.

Поиск по сайту: