Хронический бронхит

Хронический бронхит — хронический воспалительный процесс в бронхах, сопровождающийся кашлем с отделением мокроты не менее 3 месяцев в году в течение 2 и более лет, при этом отсутствуют какие либо заболевания бронхопульмональной системы и ЛОР- органов, которые могли бы вызвать эти симптомы.

Характери­зуется длительным течением с периодическими обострениями. Течение бронхита ухудшается при ин­фицировании дыхательных путей, неблагоприятных климатических условиях. Чаще всего хронический бронхит является следствием острого, лечение кото­рого было проведено несвоевременно или не было до­ведено до конца. Наибольшая вероятность перехода острого бронхита в хронический отмечается у малень­ких детей или людей старческого возраста. Хроничес­кий бронхит значительно чаще встречается среди ку­рильщиков, чем среди некурящих,чаще после 40 лет, в 2 раза чаще у мужчин, чем у женщин. Хроничес­кий бронхит относится к группе хронических неспецифических заболеваний легких и имеет непосред­ственное отношение к развитию бронхиальной астмы, эмфиземы, рака легких.

Этиология. Хронический бронхит развивается при длительном раздражении слизистой оболочки брон­хов различными химическими веществами (пыль, газ, дым, пары кислот и щелочей) и патогенными бакте­риями, вирусами, микоплазмами, грибами. Причиной могут стать застойные явления в легких при сердеч­ной или почечной недостаточности. Способствуют раз­витию заболевания нарушения носового дыхания (ри­ниты, тонзиллиты, синуситы, фарингиты) и частые пе­реохлаждения.

Клиническая картина. Характерными симптома­ми хронического бронхита являются кашель (сухой или влажный), отделение мокроты (слизистой или слизисто-гнойной), одышка. Кашель усиливается по ут­рам (кашель курильщика), иногда это связано с воз­действием производственной вредности.

При хроническом обструктивном бронхите наблю­дается затяжной коклюшеподобный кашель, экспира­торная одышка, зависимость от метеорологических ус­ловий, времени суток. При развитии эмфиземы определяют симптомы: грудная клетка бочкообразной формы, коробочный пер­куторный звук, уменьшение подвижности нижних краев легких. При аускультации на отдельных участ­ках дыхание может быть жестким, с небольшим ко­личеством хрипов. В период обострения выслушива­ются сухие или влажные хрипы. При наличии бронхоспазма на фоне удлиненного выдоха выслушивают­ся сухие свистящие хрипы. При исследовании крови может выявляться неитрофильныи лейкоцитоз и уве­личение СОЭ. Хронический бронхит может осложнять­ся очаговой пневмонией, бронхоэктазами, эмфиземой легких, бронхиальной астмой.

Лечение. Лечение направлено на уменьшение вос­палительных явлений, образование слизи и отхарки­вание ее, снятие бронхоспазма, улучшение дыхания и поддерживающей сердечной терапии. При обострени­ях лечение такое же, как и при остром бронхите.

1. Устранение этиологического фактора. Прежде всего необходимо отказаться от курения. Большое значение придаётся устранению проф.вредностей(различных видов пыли, паров, кислот, щелочей и т.д.), тщательной санации очагов хронической инфекции(кариозные зубы, хр.заболевания ЛОР-органов).

2. Постельный режим. Лечение может быть амбулаторным и стационарным(в зависимости от тяжести течения).

3. Лечебное питание. Рекомендуется сбалансированная диета с достаточным содержанием витаминов и белка(т.к. с отделением большого количества мокроты происходит потеря белка).

4. Антибиотики назначают с учетом чувствительнос­ти микрофлоры мокроты. Чаще назначают полусин­тетические пенициллины (оксациллин, ампиокс, диклоксациллин и др.), цефалоспорины (клафоран, кефзол и др.), тетрациклины, эритромицин, азитромицин,фторхинолоны((ципрофлоксацин, локсоф).Эффективны внутритрахеальные вливания раство­ров фурацилина, фурагина. Применяют сульфаниламидные препараты пролон­гированного действия (сульфадиметоксин), комбини­рованные препараты (бисептол-480, септрин, бактрим), имеющие широкий спектр действия.(в настоящее время практически не используют). Назначаются с противовоспалительной целью нестероидные противо­воспалительные средства (индометацин, ортофен, нурофен,нимесил).

5. Улучшение дренажной функции: отхаркивающие средства, постуральный дренаж,массаж.

6. При течении с частыми рецидивами рекомендуются иммуномодулирующие препараты (декарис, Т-активин, метилурацил, циклоферон, бронхомунал, рибомунил), биогенные стимуляторы (экстракт алоэ), адаптогены (настойка лимонника, корень женьшеня) в обычных дозах.Фитонциды (сок лука, чеснока, эвкалипта, пихты) применяются в форме аэрозолей.

7. При бронхоспастическом компоненте назначают беротек, атровент, сальбутамол в ингаляциях, эуфиллин, теофиллин в таблетках, солутан — в каплях внутрь.

8. Имеет значение дыхательная гимнастика для осво­бождения бронхов от мокроты, физиотерапевтические методы лечения (УВЧ, диатермия, электрофорез хло­рида кальция, никотиновой кислоты), горчичники в период разрешения.

9. По окончании обострения возмож­но санаторно-курортное лечение. Рекомендуют курорты с приморским климатом(Южный берег Крыма), с горным климатом (Кисловодск, Солотвино), местные пригородные курорты(Славяногорск).

Профилактика. Значительное место в профилак­тике занимают: прекращение курения, борьба с производственными вредностями (техника безопасности, исключение пыли, газа и др.). проведение санации оча­гов инфекции в носоглотке, своевременное лечение вос­паления дыхательных путей. Пациенты с хроничес­ким бронхитом находятся под диспансерным наблю­дением, при необходимости должны быть соответствен­но трудоустроены.

Гострий бронхіт

Гострий бронхіт – запалення бронхів, яке проявляється набряком слизової оболонки, утворенням запального ексудату в просвіті бронхів і супроводжується кашлем.

Гострий бронхіт часте захворювання органів дихання. На його частоту впливають епідемічні спалахи грипу та респіраторно-вірусних інфекцій, кліматичні та виробничі чинники. Половина хворих не звертається за медичною допомогою, тобто, зберігає працездатність.

ЧИННИКИ:

- інфекційні (віруси, мікроорганізми);

- механічні і хімічні подразники;

- алергічні впливи.

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

- переохолодження, підвищена вологість;

- утруднення носового дихання;

- цигарковий дим;

- вогнищева інфекція носоглотки.

Слизова оболонка бронхів при гострих бронхітах набрякає, в просвіт бронхів виділяється слиз. Ексудат спочатку має серозний характер, а згодом стає слизово-гнійним.

КЛІНІКА

Втипових випадках захворюванню передують ознаки респіраторно-вірусних інфекцій. Першим проявом ГБ є кашель, подразнюючий, непродуктивний або із незначною кількістю тяжковідділюваного мокротиння, що супроводжується відчуттям першіння в горлі і у верхній частині загруднинної ділянки. Через декілька днів мокротиння виділяється більше. Може виявитися охриплість голосу, задишка при фізичному навантаженні.

При розповсюдженні інфекції вниз бронхіальним деревом можуть виявлятися ознаки інтоксикації: субфебрильна температура, пітливість, знижена працездатність, нездужання, відчуття слабості.

При об’єктивному обстеженні загальний стан хворого задовільний. Огляд, пальпація і перкусія грудної клітки не виявляють змін. При аускультації жорс­тке везикулярне дихання з подовженим видихом і сухі свистячі хрипи високого тембру, рідше вологі незвучні хрипи, що зникають при покашлюванні.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

- мукоциліарна недостатність (непродуктивний кашель);

- обструкція бронхіального дерева (задишка);

- інтоксикація.

В аналізі крові помірний лейкоцитоз, незначне прискорення ШОЕ. При рентгенологічному обстеженні змін не виявляють.

ПЕРЕБІГ

Зазвичай легкий з поступовим полегшенням і припиненням кашлю протягом 1-2 тижнів, нормалізується температура і покращується самопочуття. Затяжний перебіг ГБ частіше виявляється при вірусно-бактеріальній інфекції та при попередньому ураженні бронхів.

УСКЛАДНЕННЯ

Перехід у хронічний бронхіт чи пневмонію.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних і лабораторних даних. Формулюють наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарських призначень і виконують необхідні втручання.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Найчастіше хворих лікують в домашніх умовах.

В стаціонарі лікують пацієнтів з супровідною легеневою або серцево-судинною патологією, вираженими проявами інтоксикації та при загрозі ускладнення гострою пневмонією.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ

Ліжковий режим призначають при підвищеній температурі.

Важливим є усунення етіологічних чинників: відмова від куріння, усунення професійних шкідливих впливів, санація вогнищ інфекції.

Призначають пиття теплих рідин: гарячий чай з лимоном, медом, малиновим варенням; чай з липового цвіту, сухої малини, підігріті лужні мінеральні води (типу боржомі, смирновська, слов’янівська), потогенні і грудні збори. Це сприяє підвищеному потовиділенню, що зменшує прояви інтоксикації і покращує самопочуття хворого. Гірчичники і зігрівальні компреси на ділянку груднини чи у міжлопатковому просторі зменшують больові відчуття.

При постановці гірчичників слід пояснити хворому необхідність втручання і отримати його згоду на виконання.

Перевірити термін придатності гірчичників. Вкласти хворого у ліжко у зручному положенні, оголивши місця для гірчичників і пояснити йому, що після процедури слід 1,5-2 години залишитись у ліжку. Налити у лоток теплу воду 40-45 °С (при більш високій температурі ефірне гірчичне масло руйнується). Почергово занурити гірчичники на 5-10 секунд у воду, щільно прикласти їх до шкіри стороною з порошком гірчиці.

При використанні гірчичників у вигляді пакуночків з гірчицею їх попередньо струшують для рівномірного розподілу.

Прикрити накладені гірчичники пелюшкою або рушником, а хворого накрити ковдрою; через 2 хвилини хворий відчуває теплоту. Через 10-15 хвилин зняти гірчичники; гірчичники у вигляді паперових пакуночків можна пересунути на інше місце, їх зігрівальний ефект триває довше.

Намочити пелюшку у теплу воду і обтерти нею шкіру у місці прикладання гірчичників, а потім обсушити рушником і дбайливо вкрити хворого.

Призначають парові інгаляції з ментолом (таблетка валідолу), соком подорожника, бальзамом “Золота зірка”, інгалятор “Ментоклар”.

Медикаментозне лікування найчастіше симптоматичне: жарознижуючі, протизапальні і болезаспокійливі засоби (ацетилсаліцилова кислота (0,5), індометацин (0,025), месулід (0,01), цитрамон, піркофен). При ознаках ураження носоглотки і гортані корисними є аерозольні засоби (камфомен, каментон і інгаліпт 3-4 рази денно). Ці комбіновані засоби містять у своєму складі ментол, камфору, стрептоцид і спричиняють антисептичну, протизапальну і місцевознеболювальну дію.

При неефективності симптоматичної терапії, появі гною в мокротинні призначають таблетовані антибактеріальні засоби (тетрацикліни, напівсинтетичні пеніциліни, бісептол) для впливу на бактеріальну флору. Це також є профілактикою пневмонії.

При затяжному перебігу призначають імуномодулюючі засоби (імунал, настоянка ехінацеї).

При обструктивному синдромі – бронхолітичні засоби з групи теофіліну.

При проявах алергії десенсибілізуючі: фенкарол, інтал, задитен, кларитин.

ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Проблема – кашель сухий, подразнюючий.

Причина – запалення і некроз поверхневого шару слизової оболонки, дегенерація підслизового шару.

Мета – відновити прохідність бронхів, попередити аспірацію інфікованого матеріалу в альвеоли з наступним розвитком пневмонії.

Втручання:

1. При підвищеній температурі – ліжковий режим.

2. Усунення неспецифічних подразників слизової оболонки бронхіального дерева (запилення, загазованість, переохолодження, перегрівання, куріння).

3. Пиття теплих рідин: гарячий чай з лимоном, медом, малиновим варенням; чай з липового цвіту, сухої малини, підігріті лужні мінеральні води (боржомі, смирновська, слов’янівська), потогінні і грудні збори.

4. Відволікаючі засоби: гірчичники на верхню третину грудини, зігрівальні компреси зі скипидаром, піхтовою олією.

5. Парові інгаляції з содою харчовою, ментолом (таблетка валідолу), соком подорожника, бальзамом “Золота зірка”.

6. Відхаркуючі і розріджуючі мокротиння засоби: мукалтин, пектусин,лазолван, бронхікум, бромгексин.

7. Відновлення носового дихання з використанням аерозольних засобів (камфомен, каметон, інгаліпт 3-4 рази на день), що мають антисептичну, протизапальну і місцевознеболюючу дію.

8. За призначенням лікаря:

а) при виділенні гнійного мокротиння такі антибактеріальні засоби: клацид 0,250 х 2 рази на день, бісептол – 480 по 1 табл. х 2 рази на день,ампіцилін 0,5 х 4 рази на день;

б) при затяжному перебігу імуномодулюючі засоби (настоянка ехінацеї пурпурової 25-40 краплі 3 рази, імунал 15-20 краплі 3 рази);

в) полівітамінні засоби.

Проблема – інтоксикаційний синдром.

Причина – запальний процес в бронхіальному дереві.

Мета – зменшити прояви інтоксикації.

Втручання:

1. Ліжковий режим.

2. Комфортні умови в приміщенні: достатнє провітрювання, кімнатна температура 20-22 °С, зменшення сухості повітря.

3. Пиття теплих рідин: гарячий чай з лимоном, медом, малиновим варенням; чай з липового цвіту, сухої малини, підігріті лужні мінеральні води, потогінні і грудні збори.

4. За призначенням лікаря жарознижуючі, протизапальні і болезаспо­кійливі засоби: ацетилсаліцилова кислота (0,5), індометацин (0,025), піркофен (амідопірин і фенацетин по 0,25, кофеїн 0,05) цитрамон (по 1 таблетці 3 рази на день).

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Критеріями ефективності є припинення кашлю протягом 1-2 тижнів, нормалізація температури і відновлення працездатності. Для попередження переходу гострого бронхіту у хронічний необхідно проводити лікувальні заходи до повного видужання хворого.

ПРОФІЛАКТИКА

Важливим для запобігання повторних захворювань є своєчасне лікування вірусних інфекцій. Необхідно максимально усунути неспецифічні подразники слизової оболонки бронхіального дерева у побуті і на виробництві. Після видужання проводять санацію вогнищ інфекції (особливо носоглотки), за необхідності усувають причини утруднення для носового дихання (аденоїди, викривлення носової перетинки).

В теплу пору року робота медичної сестри повинна бути спрямована на виконання хворим загальноукріплюючих і загартовуючих процедур (загальне ультрафіолетове опромінення, іонотерапія, перебування в кліматичних санаторіях).

Функціональній реабілітації видужуючих сприяє перебування в кліматичних санаторіях (місцеві санаторії, Ворзель, Ірпінь, Південний берег Криму). Під контролем інструктора з лікувальної фізкультури навчаються елементам звукової і дихальної гімнастики.

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ. Диспансерного спостереження протягом 6 місяців потребують хворі, які перенесли ускладнені форми гострого бронхіту.

Хронічний бронхіт (ХБ

Хронічний бронхіт – дифузне захворювання, що характеризується довготривалою надмірною продукцією слизу бронхіальними залозами і проявляється хронічним або рецидивуючим продуктивним кашлем не менше трьох місяців щорічно протягом двох останніх років, при виключенні інших причин кашлю (бронхоектази, абсцес, туберкульоз і інші).

На ХБ хворіє приблизно 14-20 % чоловічого і 3-8 % жіночого дорослого населення. Кожні 10-12 років захворюваність подвоюється. Перебіг захворювання може ускладнюватись хронічною обструкцією дихальних шляхів, що веде до інвалідизації хворих. Смертність від ХБ зрівнялась із цим показником від раку легень і має тенденцію до зростання. В останні десятиріччя значно зросла смертність серед жінок і це пов’язують із поширенням звички куріння у жіночому середовищі.

ЧИННИКИ:

У виникненні ХБ мають значення токсикохімічні і інфекційні агенти.

До токсикохімічних відносять:

- куріння (виявляється у 4/5 всіх хворих на ХБ, частота смертності корелює з кількістю викурюваних цигарок; має значення і пасивне куріння);

- атмосферні полютанти на виробництві і у побуті: продукти згоряння різних паливних матеріалів; неорганічна і органічна пилюка (вугільна, цементна, мучна); токсичні випаровування і гази (аміак, кислоти, гази, що утворюються при зварювальних роботах);

- бронхолегеневі інфекції (аденовірусна, респіраторно-синтеціальна, мікоплазмова), при хронізації ХБ, при повторних пневмоніях, туберкульозі легень.

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

- метерологічні та кліматичні умови (волога і холодна погода);

- генетичні фактори (вроджені дефекти мукоциліарного захисту);

- алергічні стани.

В патогенезі ХБ провідним є пошкоджуючий вплив вищезазначених чинників на бронхільний епітелій і пригнічення місцевих факторів захисту. Це є передумовою повторного інфікування бронхіального дерева. Повторні запальні процеси в стінці бронхів ведуть до анатомічних змін. Це проявляється гіпертрофією бронхіальних залоз. Виникають ділянки плоскоклітинної метаплазії, лімфоїдної і лейкоцитарної інфільтрації і запального набряку. Це супроводжується надмірним виділенням слизу з підвищеною в’язкістю і клейкістю його, що порушує його транспорт. Застійний бронхіальний секрет є сприятливим середовищем для розвитку вторинної інфекції і може вести до закупорення просвіту бронхів. Під дією біологічно активних речовин, які завжди є у вогнищі запалення, підвищується тонус гладеньких м’язів бронхів. В перибронхіальній тканині виникають фіброзні зміни. Всі ці анатомічні зміни ведуть до незворотної деформації стінок бронхів, що дістало назву обструкції бронхіального дерева, внаслідок якої порушується вентиляція і виникає альвеолярна гіпоксія, що веде до рефлекторного спазму легеневих артеріол. Через те, що спазм артеріол є поширеним – виникає легенева артеріальна гіпертензія, що є чинником розвитку легеневого серця.

КЛІНІКА

ХБ поділяють на простий або необструктивний, проксимальний хроніч­ний бронхіт і обструктивний дистальний ХБ. Крім того, має значення характер слизу, що виділяється при загостренні. Розрізняють катаральний бронхіт, при якому виділяється слизове мокротиння і гнійний бронхіт, при якому виділяється гнійне мокротиння. Таким чином, виділяють чотири форми ХБ: простий катаральний, простий гнійний, обструктивний катаральний, гнійно-обструктивний.

Захворювання починається поступово і повільно прогресує.

Кашель з мокротинням в ранкові години, підсилюється в холодну і сиру пору року, послаблюється або щезає влітку. Згодом кашель стає частішим і турбує протягом доби. Кількість мокротиння невелика, при загостренні має слизово-гнійний характер. Гнійне харкотиння більш в’язке і тому відділяється гірше.

Задишка є ознакою обструктивного синдрому. Виникає поступово і повільно прогресує, посилюючись при загостренні захворювання, в сиру погоду, та при зниженні барометричного тиску. Найбільш виражена задишка вранці, а після відкашлювання мокротиння задишка зменшується.

Інтоксикаційний синдром – пітливість, особливо вночі (ознака “вологої подушки”), підвищення температури до субфебрильних цифр, зниження працездатності.

В анамнезі звертають увагу на виявлення чинників ризику: куріння, несприятливі виробничі та побутові впливи, обтяжена спадковість, повторні бронхолегеневі захворювання у дитячому віці, хронічні захворювання ЛОР- органів, алергічні захворювання. Розпитування мусить бути цілеспрямованим, щоб виявити час появи зазначених скарг. Часто пацієнти – курці звикають до покашлювання, не вважаючи це ознакою захворювання. Особливо несприятливим є поєднання кількох чинників ризику.

Ознаки, що їх виявляють при об’єктивному обстеженні, залежать від форми ХБ. Прояви можуть бути мінімальними при простому необструктивному катаральному бронхіті і вираженими при гнійно-обструктивному ХБ у фазі загострення. В фазі ремісії хронічного необструктивного бронхі­ту можна не виявити ніяких патологічних ознак при обстеженні органів дихання. При його загостренні виявляють жорстке дихання, сухі хрипи на вдихові і видихові, помірні ознаки інтоксикації.

Синдром хронічної бронхіальної обструкції проявляється такими ознаками: задишка при фізичному навантаженні; підсилення задишки під впливом подразників; надсадний малопродуктивний кашель, при якому виділення невеликої кількості мокротиння потребує значних зусиль хворого; подовження фази видиху при спокійному і особливо форсованому видихові; сухі хрипи високого тембру на видихові; ознаки обструктивної емфіземи.

При загостренні хронічного гнійно-обструктивного бронхіту виражені ознаки загальної інтоксикації: пітливість, лихоманка, дихальна недостатність, а при аускультації легень ознаки емфіземи легень (ослаблене везикулярне дихання з подовженим видихом, сухі свистячі хрипи, які можна почути на відстані).

Лабораторне дослідження крові не виявляє суттєвих змін. Важливим є бактеріологічне дослідження мокротиння для виявлення збудника загострення захворювання. Бронхоскопічне обстеження дозволяє виявити локалі­зацію і ступінь морфологічних змін в бронхах. Метод має вирішальне зна­чення для виявлення інших захворювань, які проявляються кашлем. До­слідження функції зовнішнього дихання дозволяє виявити бронхіальну обструкцію, що не змінюється при виконанні фармакологічних проб з b2-симпатоміметиками. Рентгенологічне обстеження виявляє ознаки деформації легеневого малюнка, дифузного пневмофіброзу.

Основні клінічні синдроми:

- кашель;

- задишка, як ознака обструкції;

- інтоксикація.

Перебіг

Періоди загострення найчастіше після респіраторних інфекцій, повільне прогресування.

УСКЛАДНЕННЯ

Емфізема легень, легеневе серце.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводиться на основі клінічних даних і лаборатрно-інструментальної діагностики. Визначивши фазу загострення хронічного бронхіту, формулюють наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. Усунення етіологічного чинника (відмова від куріння, усунення професійних шкідливостей, санація вогнищ інфекції).

2. Стаціонарне лікування та ліжковий режим при загостренні ХБ з наростанням дихальної та серцевої недостатності, симптомів інтоксикації; при приєднанні гострої пневмонії чи спонтанного пневмотораксу; при необхідності діагностичних і лікувальних процедур.

3. Лікувальне харчування, яке повинно бути переважно білково-віта­мінним, а при приєднанні декомпесованого легеневого серця обмеження солі і рідини та підвищений вміст калію.

4. Антибактеріальна терапія, включаючи методи ендобронхіального введення ліків (ампіцилін, тетрациклін, вібраміцин).

5. Покращення дренажної функції бронхів: муколітики (бромгексин, ацетилцистеїн, амброксол), бронходилятатори, постуральний дренаж, масаж грудної клітки, фітотерапія.

6. Дезінтоксикаційна терапія в період загострення гнійного ХБ.

7. Корекція дихальної недостатності: інгаляції зволоженого кисню.

8. Імуномодулююча терапія (Т-активін, продигіозан).

9. Лікувальна фізкультура, дихальна гімнастика, масаж.

10. Санаторно-курортне лікування.

За досягнення ремісії ХБ хворі у більшості випадків змушені продовжувати лікування. Хворі з необструктивним бронхітом можуть при ремісії захворювання обходитись без лікарських засобів. Хворі з обструктивним бронхітом майже постійно змушені вживати бронхо-спазмолітичні і відхаркувальні засоби. Санаторно-курортне лікування корисне для профілактики загострень у кліматичних курортних зонах в суху пору року.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ

При загостренні захворювання здійснюють догляд, як при гострому бронхіті. У фазі ремісії призначають фізіотерапевтичні процедури – солюкс, УВЧ, ультрафіодетове проміння, ЛФК.

ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Проблема. Кашель

Причина. Запальний процес в проксимальному відділі бронхіального дерева.

Мета. Перевести сухий кашель в продуктивний, покращити дренажну функцію бронхів.

Втручання:

1. Усунути додаткові подразники, які можуть провокувати напади кашлю.

2. Достатнє вживання рідини (лужні розчини).

3. За призначенням лікаря:

а) антибактеріальна терапія;

б) відхаркуючі засоби;

в) відволікаючі фізіотерапевтичні процедури;

г) інгаляція засобами, які покращують дренажну функцію бронхів;

д) допомагати у проведенні постурального дренажу.

Проблема. Задишка з утрудненим видихом.

Причина. Синдром бронхіальної обструкції у дистальних відділах

бронхіального дерева.

Мета. Полегшити задишку, зменшити гіпоксію.

Втручання:

1. Зменшення фізичних навантажень за необхідності обмеження рухового режиму.

2. Провітрювання приміщення, підтримання оптимального температурного режиму.

3. Інгаляції зволоженим киснем.

4. За призначенням лікаря:

а) муколітичні засоби;

б) бронхолітичні засоби.

5. Проведення дихальної гімнастики з тренуванням тривалості фаз дихання і затримкою дихання.

6. Проведення відволікаючої терапії.

Оцінка результатів

Критеріями ефективності полегшення є відходження мокротиння, зменшення задишки, зміна гнійного мокротиння слизовим.

Хворого навчають вправам, що покращують дренажну функцію. Доціль­ною формою фізичних вправ є ходьба на дозовані відстані.

В теплу пору можна починати процедури загартування: ходьба босоніж по росі, обмивання і обливання з поступовим наростанням холодових навантажень.

Профілактика

Складності лікування ХБ підкреслюють важливість первинної профі­лактики, яка включає зміну способу життя (відмова від куріння, в тому числі пасивного), вирішення екологічних проблем довкілля і на виробництві, своєчасне і ефективне лікування вірусно-респіраторних інфекцій і санація вогнищ інфекції. Медична сестра виконує призначення лікаря і готує хворого до інструментальних обстежень.

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ

Протирецидивне лікування проводиться за призначенням лікаря двічі на рік при простому бронхіті і 3-4 рази на рік при обструктивному хронічному бронхіті; санаторно-курортне лікування в місцевих, степових, гірських та приморських курортах з теплим морським кліматом.

Поиск по сайту: