Функціональний структуралізм

Білет8

Еклектизм 19 ст як селективний метод формотворення.

Функціональний структуралізм.

1. До середини XIX ст. відкритим у світовій архітектурі залишалося питання про новий стиль. Звернення до старовини підготувало появу еклектизму (від грецького «еклектикос» — той, що вибирає) — архітектурної практики, основаної на змішуванні різних стилів. Еклектизм був, з одного боку, відображенням вульгарних смаків буржуа, що використав пишний псевдоісторичний декор як свого роду рекламу, а з іншого — вираженням певних світоглядних поглядів європейця тих часів, який вважав свою цивілізацію зразковою, свою епоху — вершиною історії і не сумнівався, що має право як завгодно використовувати спадщину інших століть і культур. Прикладом таких споруд можуть служити будівля паризького театру «Гранд-опера» і помпезний берлінський рейхстаг.

Пафосна буржуазна архітектура чудернацьки поєднана з імперськими амбіціями і зверненням до яскравих історичних стилів - панують неоготика, неоренесанс, необароко, неогрек. Серед великих будівель Відня цього часу - Оперний театр (арх. Зіккард фон Зіккардсбугр, 1861-1869), нова будівля Парламенту (арх. Т. Хансен), церква Вотівкірхе (арх. Г. Ферстель, 1883), нова Ратуша (арх. Ф. Шмідт, 1895), дві грандіозні будівлі імперських музеїв та Бургтеатр (арх. Г. Земпер та К. Хазенауер). В межах стилістики еклектики будують театри по-за межами Відня - у Чернівцях, Празі, Львові, Одесі - за проектами віденських архітекторів.

Наприкінці 19 ст. виникає новий архітектурний стиль - Віденська сецесія.

Функціональний структуралізм.

структурализм може характеризуватися як антогонист функціоналізму і промежитучное ланка між конструктивізмом і хай-теком. Суть структуралізму полягає в компонуванні образу споруди на базі естетизації конструктивно або функціонально обумовленої форми.

Структуралізм - художнє явище, що проявилося переважно в архітектурі, менш строге детерміноване, чим функціоналізм або експресіонізм.

У області естетизації функціонально обумовленої форми структуралізм протистоїть функціоналізму 1920-х рр., який не исповедывал підпорядкування об'ємної форми чисто композиційним вимогам. Класичний функціоналізм виходив з примату функції, як самодовлеющего чинника в архітектурній композиції. Досить згадати радикальне висловлювання Бруно Таута(Bruno Taut, 1880-1938)

Що добре функціонує, то добре і виглядає. Ми просто не віримо, щоб що-небудь могло погано виглядати і в той же час добре функціонувати".

У конструктивізмі 20-х років культ конструкції, як основи архітектурної форми і образу, базувався на відомій ідеалізації погано вивченої нової індустріальної будівельної форми(переважно із залізобетону і скла) і супроводжувався зневажливим відношенням до естетичних можливостей традиційних матеріалів - каменю, дерева, цеглини.Структуралізм, що сформувався в 1950-1960-іі що базується на естетизації конструктивної форми, займає в архітектурі ХХ ст. проміжне положення між конструктивізмом 20-х і хай-теком 8 0 - 9 0 - х років.Структуралізм творчо використовує виразні можливості нових, але вже добре вивчених різноманітних конструкцій, і базується при проектуванні на виборі варіантів конструкцій не лише за технічними показниками, але і по їх формотворному потенціалу. Одночасно структуралізм активно працює з традиційними матеріалами, застосовуючи їх як в історичних, так і в нових так и в новых конструктивных формах (например, в плоскостных и пространственных гнутоклееных конструкциях из древесины). Таким образом, структурализм стал путём подлинно тектонического освоения техники в отличие от романтизированного техницизма в раннем функционализме.

Білет 9

Поиск по сайту: