ІIІ. Пророки і псалтир про месію

Ісус пришов виконати не лиши Закон, про який йшлося в минулій главі. Він прийшов виконати все, що сказали пророки, та все те, що написано про месію у Псалтирі. Ісус сам говорить про це так: "Не подумайте, ніби я руйнувати Закон чи пророків прийшов, – я не руйнувати прийшов, але виконати" (Матвій, 17, 17).

З’явившись своїм учням у Єрусалимі після свого "воскресіння", Ісус повчав їх. "Це слово, що казав я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалося усе, що про мене в законі Мойсеєвім, та у пророків, і у Псалмах написане" (Лука, 24, 44).

Звернемося до змісту Пророків і Псалтиря.

Пророки.

Біблійні пророки діляться на великих пророків (Ісая, Єремія та Єзекіїль) і малих пророків (13 осіб). Насамперед розглянемо, що писали великі пророки про месію та його царство.

У книзі пророка Ісаї про месію та його завдання пишеться в главах 7, 9,42, 49, 50, 53, 59, 60, 61 та інших. Розглянемо зміст цих пророцтв.

В пророцтвах Ісаї йдеться про те, що в роду Давида діва дивом зачне дитя – знак від "бога", який зробить його "заповітом народові (єврейському – О.В.), за світло язичникам" (Ісая, 42, 6). Буде ця особа царем Ізраїля і здійснить волю Ягве (духовна сутність, яку євреї нарекли "богом"). Що ж станеться, коли прийде месія – єврей Ісус? Читаємо пророцтва Ісаї:

"І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями! І будуть вас кликати: господні, священики, будуть казати на вас: слуги нашого бога! ВИ БУДЕТЕ ЇСТИ БАГАТСТВО НАРОДІВ, і їхньою славою будете славитись" (Ісая, 61, 5-6).

"І мури твої (Єрусалимові – О.В.) побудують чужинці, а їхні царі тобі будуть служити, бо в запалі гніву свого я був уразив тебе, а в своїм уподобанні змилуюся над тобою! І будуть постійно відкриватися брами твої, – ані вдень, ні в ночі не замкнуться вони, щоб приносити до тебе багатства народів, і їхні царі щоб були припроваджені. Бо ПОГИНУТЬ НАРОД ТА ТЕ ЦАРСТВО, ЩО НЕ СХОЧУТЬ СЛУЖИТИ ТОБІ, – і ці народи понищені будуть зовсім" (Ісая, 60, 10-12).

Ягве устами Ісаї звертається до єврейського народу:

"Ось я підніму свою руку до людей, і піднесу до народів прапора свого – і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах. І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці – за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятися тобі та ЛИЗАТИМУТЬ ПИЛ ТВОЇХ НІГ, і ти пізнаєш, що я – то господь... " (Ісая, 49, 22-23).

Пророк Єремія значно менше приділяє уваги царству месії, ніж Ісая. В книзі пророка Єремії (глава 33) йдеться про помилування євреїв та повернення їм долі богообраного народу.

Пророк Єзекіїль описує майбутнє Ізраїля, мало згадуючи інші народу (глави 34-37, 39-48). Привертає до себе увагу лише опис території Ізраїля, яка явно в кілька разів перевищує сучасну. Віруючий єврей навряд чи сприймає це інакше, ніж наказ Ягве про захоплення Ізраїлем земель своїх сусідів. Також Єзекіїль систематично нагадує, що євреї – народ, обраний Ягве між усіма народами землі.

Серед малих пророків знаходимо цікаві відомості про суспільний устрій, який буде запроваджено месією. Наведемо уривки з пророцтв малих пророків Міхея і Огії.

"І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдімо на гору господню та до дому Якового, і він буде навчати доріг своїх нас, і ми будемо ходити стежками його. Бо вийде Закон із Сіону, а слово господнє – із Єрусалиму. І він буде судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині" (Міхей, 4, 2-3)

Ніяк не може єврейський Ягве позбутися бажання судити "чужинців".

"І Яковів залишок (євреї – О.В.) буде між людьми, серед численних народів, як лев між лісною худобою, як левчук між отарами овець, – що як він переходить, то топче і шматує, і немає нікого, хто б зміг урятуватися" (Міхей, 5, 7).

Через Міхея Ягве провіщає, що народи всі на землі не є вільними, а повинні слухатися волі Ягве, яку проголошують євреї. Хто не слухатиме, той буде знищений. Причому ця безпідставна агресія Ягве (яка на землі здійснюється руками богообраного єврейського народу) з якихось незрозумілих причин названа "помстою" (тобто, відплатою):

"І в гніві та в лютості помсту вчиню над народами, що мене не послухались!" (Міхей, 5, 14).

"Народи побачать оце ("дива", які творитиме Ягве – О.В.), і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглохнуть. Будуть порох лизати вони, як той гад, як плазюче землі, повилазять з дрижанням з укріплень своїх, вони будуть тремтіти перед господом, богом нашим, і будуть боятися тебе (єврейського царя і месію Ісуса Христа – О.В.)!" (Міхей, 7, 16).

Пророк Огія також виказує "божу" ненависть до не-євреїв (гоїв).

"Я затрясу небо та землю, і поперевертаю трони царств, і повигублю силу поганських царств, і поперевертаю колісниці та тих, хто їздить у них, і попадають коні та їхні верхівці, побиті мечами один одного" (Огія, 2, 21-22).

Таким чином, у пророків проявляється все те ж патологічне бажання юдеїв панувати над всіма народами, знущаючись над ними та тішачись своєю владою.

Псалтир.

Псалтир – це зібрання пророцтв, молитов та розповідей, виголошених царем Давидом.

Оскільки Ісус посилається на псалми про себе, то нас цікавлять в Псалтирі лише пророцтва про месію. Уважно вчитаймося в них.

Псалом 2.

(Пророцтво про царство "сина божого".)

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом

на господа та на його помазанця:

"ПОРОЗРИВАЙМО МИ ЇХНІ КАЙДАНИ,

І ПОСКИДАЄМО ІЗ СЕБЕ ЇХНІ ПУТА!"

Але той, хто на небесах пробуває – посміється,

владика їх висміє!

Він тоді в своїм гніві промовить до них,

і настрашить він їх у своїм пересерді:

"Я ж помазав свого царя на Сіон, святу гору свою,

я хочу звістити постанову:

Промовив до мене господь:

ти мій син, я сьогодні тебе породив.

ЖАДАЙ ВІД МЕНЕ,– І ДАМ Я НАРОДИ ТОБІ, ЯК СПАДЩИНУ ТВОЮ,

ВОЛОДІННЯ Ж ТВОЄ– АЖ ПО КІНЦІ ЗЕМЛІ!

ТИ ЇХ ПОВБИВАЄШ ЗАЛІЗНИМ ЖЕЗЛОМ,

ПОТОВЧЕШ ЇХ, ЯК ПОСУД ГОНЧАРСЬКИЙ"...

А тепер – помудруйте, царі,

Навчіться ви, судді землі:

Служіть господеві зо страхом, і ридайте з тремтінням!

Шануйте сина, щоб він не розгнівався,

і щоб вам не загинути в дорозі,

бо гнів його незабаром запалиться.

Блаженні всі, хто на нього надіється.

Отже, Ягве замахнувся на те, щоб тримати в кайданах весь світ, і виконавець цього злочинного задуму – месія Ісус. Подібні нахабні замахи на волю інших народів поширені по всьому Псалтирю. Читаймо їх:

"І в величності своїй (звертання до месії – О.В.) сідай,

та й верхи помчися за справи правди,

і лагідності та справедливості, –

і навчить тебе страшних чинів правиця твоя!

Твої стріли нагострені, –

а від них перед тобою народи попадають, –

у серце царських ворогів" (Псалом 45, 5-6).

"Вороги"– це ті, хто "незаконно" хоче скинути з себе кайдани Ягве. Точне визначення своїх ворогів дає сам Ісус. Читаємо його слова в Євангелії: "Хто не зо мною, той супроти мене" (Матвій, 12, 30). Отже, "ворог"– це той, хто не виконує накази єврейського демона Ягве та його посланця Ісуса.

"Замість батьків твоїх будуть сини твої (месії – О.В.), –

ЇХ ПО ЦІЛІЙ ЗЕМЛІ ТИ ПОСТАВИШ ВОЛОДАРЯМИ.

Я буду ім’я твоє згадувати по всіх поколіннях,

Тому-то народи по вічні віки тебе славить будуть!" (Пс. 45, 17-18)

Отже, сини єврейського месії, за облудним "пророцтвом" Давида, нібито будуть володарювати по всій землі.

"І він (месія – О.В.) запанує від моря до моря,

і від ріки (Євфрату) аж до кінця землі!

Мешканці пустель на коліна попадають перед обличчям його,

а його вороги (всі, хто не з ним – О.В.)

будуть порох лизати..." (Пс. 72, 9)

"Промовив господь (Ягве – О.В.) господеві (месії – О.В.) моєму?:

"Сядь праворуч мене, доки не покладу я твоїх ворогів (хто не хоче бути твоїм рабом – О.В.)

за підніжки ногам твоїм!"

Господь із Сіону пошле силу свою, –

пануй ти поміж ворогами своїми!" (Пс. 110, 1-2)

Завершується цей кривавий псалмовий шабаш картиною уявного фантастичного знищення та покарання тих, хто не схотів коритися юдеям.

"Хай радіють у славі святі,

хай співають на ложах своїх,

прославлення бога на їхніх устах,

а меч обосічний – у їхніх руках,

щоб чинити між племенами помсту (за те, що не хотіли коритися юдеям – О.В.),

між народами – кару,

щоб їхніх царів пов’язати кайданами,

а їхніх вельмож – ланцюгами,

щоб між ними чинити суд написаний!" (Пс. 149, 5-6).

В усіх наведених уривках очевидним є прояв вже описаного суспільно-політичного ідеалу Біблії – панування юдеїв над світом шляхом знищення еліти всіх народів, заміни її юдеями та поневолення, духовного і фізичного, простих людей. Власне, суспільно-політичний аспект біблійного вчення той же, що і в "Протоколах сіонських мудреців" та інших документах, які викривають єврейський шовінізм та людоненависництво його носіїв.

Поиск по сайту: