Антиномії Ф. де Соссюра

Вихід між не відмінністю і мінливістю Ф. де Соссюр знаходить у введенні діалектичного принципу антиномії.

1) Антиномія: мова й мовлення. Проблема їх співвідношення вперше була поставлена Гумбольдтом. Мовленнєва діяльність дуже різноманітна, вона стосується й індивідуальної, і соціальної сфери. Мовленнєва діяльність – це властивість, притамання людині Мова й мовлення “тісно пов’язані між собою і взаємно передбачують одне Разом з тим мова й мовлення різняться між собою рядом ознак..Мова – соціальний елемент мовленнєвої діяльності, зовнішній відносно індивіда, той не може ані створювати мову, ані змінювати її. Мова як соціальний продукт засвоюється кожним індивідом уже в готовому вигляді. Визнаючи соціальний характер мови, Соссюр наголошує на її психологічній природі мова протистоїть мовленню як потенція потенційно існує в мозку індивіда його реалізації мова стійка й довговічна. На відміну від мови мовлення завжди індивідуальне, воно є “індивідуальним актом воле вияву й розуміння”. У мовленні немає нічого колективного, його прояви – індивідуальні й миттєві нестійкості й одноразовості мовлення,.

2. Антиномія синхронії і діахронії. Синхронія – це стан мови у даний час, статистичний аспект, мова в її системі(пов'язана з віссю одночасності). Діахронія - це еволюція мови, послідовність мовних фактів у часі, історичний або динамічний аспект(пов'язана з віссю послідовності). Звідси походить вимога виділити нову пару незалежних дисциплін – синхронічної та діахронічної лінгвістики. Синхронічна лінгвістика має вивчати логічні й психологічні відношення між існуючими елементами мови, які утворюють її систему. Діахронічна лінгвістика має вивчати відношення, які пов’язують елементи мови в порядку послідовності; Таким чином, синхронічна лінгвістика вивчає мову як систему, тобто має справу з мовою, а діахронічна досліджує мовлення,

3.Антиномія зовнішньої й внутрішньої лінгвістики. Він чітко розмежував сферу дії зовнішніх і внутрішніх чинників у мові. Він відокремлює саму мовну систему, розвиток якої визначається внутрішніми чинниками, від зовнішніх умов функціонування й розвитку мови. До зовнішньої лінгвістики Соссюр відносить також географічне поширення мов та їх діалектне дрібнення. На думку Соссюра, зовнішніми чинниками пояснюються деякі мовні явища, наприклад, запозичення

4.Однією з головних заслуг Ф.де Соссюра перед лінгвістикою вважають обгрунтування ним системного характеру мови. Він запропонував розуміння системи мови як сукупності, частини якої пов’язані між собою різними відношеннями. У Соссюра система мови базується на протиставленні її членів. Розглядаючи мову як систему математично точну,він користувався для позначення компонентів системи математичним терміном “член”,вважаючи, що всі відношення в мові можуть бути виражені в математичних формулах. Мова як система характеризується двома особливостями: усі члени системи перебувають у рівновазі;система є замкнутою. Система мови формується на підставі встановлення тотожностей і розбіжностей між її членами, тобто елементами системи. Визначальними в системі є два типи відношень між її елементами – синтагматичні й асоціативні, заслуга у відкритті яких належить, на думку деяких дослідників, М. В.Крушевському. Синтагматичні відношення базуються на двох та більшій кількості членів відношення, “ однаковою мірою наявних в актуальній послідовності”. Синтагматичні відношення підпорядковуються принципу лінійності. Через дію цього принципу мовні одиниці “вишикуються” в лінію, де кожна одиниця утворює сполуку з сусідніми одиницями. Лінійні сполуки одиниць мови Соссюр називає синтагмами. Другий тип відношень він позначає як асоціативні, вони “поєднюють члени цього відношення у віртуальний мнемонічний (гр. Mneme – пам’ять) ряд”. В асоціативні відношення Соссюр включає не лише морфологічні, але й смислові зв’язки між словами. На думку Соссюра, сукупність синтагматичних і асоціативних відношень “утворює мову й визначає її функціонування”. Мова представляє собою сукупність взаємопов’язаних елементів, де кожний член системи пов’язаний з іншими членами як у просторі (синтагматичні відношення), так і у свідомості (асоціативні відношення).

Поиск по сайту: