 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Мовленнєва змістова лінія
| № п\п | Кіль- кість годин | Зміст навчального матеріалу | Вимоги до рівня мовленнєвої компетентності учнів |
| (заг.) | Відомості про мовлення Повторення й узагальнення вивченого про мовлення. Вимоги до мовлення. Мовленнєва ситуація. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне й критичне; читання (ознайомлювальне, вивчальне й переглядове). Стилі, типи мовлення (повторення). Жанри мовлення: доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія, резюме. | Учень (учениця): систематизуєвивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої діяльності, різновиди аудіювання, читання, вимоги домовлення, ситуацію спілкування, її складники, основні правила спілкування; аналізує тексти вивчених типів, стилів і жанрів мовлення. | |
| Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання (слухання-розуміння) Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне)текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення. Читання мовчки і вголос Читання мовчкитекстів різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне) (повторення). Сприймання на слух текстів, які містять прямо не виражену спонукальну інформацію. Переглядове читання(практично). Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення (також різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам’ять або близько до тексту для збагачення власного мовлення). | Учень (учениця): розумієзміст, тему й основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів обсягом 800-900 слів 8-9 хв., інших стилів обсягом 700-800 слів– 7-8 хв.); користується різними видами аудіювання (ознайомлювальним, вивчальним, критичним) залежно від мовленнєвої ситуації, адекватно сприймаючи основну думку висловлення, особливості його будови й мовного оформлення; визначаєпричинно-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби в складніших за сприйняттям порівняно з попередніми класами прослуханих текстах; складає план, конспект почутого; оцінюєпочуте висловлювання (його зміст, форму, задум і мовне оформлення). Учень (учениця): читає мовчки незнайомий текст (швидкість читання – 140-270 слів за хв.), складніший і більший за обсягом, ніж у попередніх класах; розуміє й осмислюєзміст прочитаного; користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання, зокрема переглядовим (розпізнає смислові групи слів у тексті на основі заголовка, ключових слів, малюнків, початкових фраз абзацу, виділяє й узагальнює факти у процесі читання, прогнозує зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова, частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, виноски, кількість абзаців, довгих речень, певний розділ чи підрозділ тощо); знаходитьу тексті аргументи, використані для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; прямо не виражену спонукальну інформацію; складає план, тези як способи запису прочитаного; оцінюєпрочитане (зміст, форму, задум і мовне оформлення). Учень (учениця): виразно читає вголос знайомі, складніші за сприйняттям порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум; оцінює прочитаний вголос текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення); | ||
| Відтворення готового тексту: Перекази за складним планом. Говоріння: Стислі перекази текстів наукового й публіцистичного стилів. Вибірковий переказ тексту художнього стилю. Стислий переказ тексту публіцистичного стилю. Вибіркові перекази текстів наукового й художнього стилів (на основі декількох джерел). Докладний переказ тексту публіцистичного стилю з творчим завданням. | Учень (учениця): переказує (усно й письмово) докладно, вибірково й стисло тексти художнього, наукового й публіцистичного стилів, підпорядковуючи висловлення темі й основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих і прочитаних текстів художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу – 300-350 слів, стислого й вибіркового – у 1,5-2 рази більше), за самостійно складеним складним планом; оцінюєтекст (його зміст, форму, мовнеоформленняй авторський задум). | ||
| Створення власних висловлювань: Діалогічне мовлення: Діалог, складенийвідповідно до пропонованої ситуації (офіційна й неофіційна розмова, діалог-домовленість), обговорення самостійно обраної теми, розігрування діалогу. Монологічне мовлення: Твори за складним планом. Говоріння: Твір-роздум у публіцистичному стилі мовлення на суспільну тему. Доповідь на основі двох-трьох джерел на морально-етичну або суспільну теми в публіцистичному стилі. Письмо: Твір в публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну тему. Тези прочитаного (художнього твору, публіцистичної чи науково-пізнавальної статей). Конспект почутого науково-навчального тексту. Ділові папери. Заява. Автобіографія. Резюме. | Учень (учениця): складає, розігруєдіалог(орієнтовно 12-14 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності в процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування; обирає самостійноаспект запропонованої теми,висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, знаходячи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, також і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; використовує репліки для стимулювання й підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуючись норм української літературної мови; оцінює висловлення (його зміст, форму, задум і мовнеоформлення). Учень (учениця): складаєусні й письмові твори, тези, доповідь, конспект почутого, заяву, автобіографію, резюме, підпорядковуючи висловлення темі й основній думці, будуючи в логічній послідовності за самостійно складеним простим або складним планами, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлення, стилю й жанру мовлення; добирає й систематизує з різних джерел (довідкової й художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо) матеріал для творів; робить необхідні узагальнення й висновки; додержуєтьсявимог до мовлення й основних правил спілкування; знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові й мовному оформленні власного й чужого висловлення; оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовнеоформлення). | ||
| Міжпредметні зв'язки. Виступ проблемного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників (література, історія, географія та ін.). |
Мовна змістова лінія
| № п\п | Кіль- кість годин | Зміст навчального матеріалу | Вимоги до рівня мовної компетентності учнів |
| (заг.) | Вступ Українська мова серед інших мов. Розвиток української мови. | Учень (учениця): усвідомлюєздійсненняпроцесу й результату розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури, місце української мови серед інших мов; визначає функції мови в житті суспільства. | |
| Повторення вивченого у 8 класі. Просте неускладнене й ускладнене речення Правопис. Основні правила правопису (за вибором учителя). | Учень (учениця): знаходитьу тексті просте речення й розрізняє його види; визначаєйого істотні ознаки; правильно ставитьрозділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційніпомилки на вивчені правила; складаєусні й письмові висловлення на самостійно визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення. | ||
| Синтаксис. Пунктуація Пряма й непряма мова (повторення й поглиблення). Заміна прямої мови непрямою. Цитата як спосіб передачі чужої мови. Діалог. Розділові знаки при прямій мові й діалозі. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Синонімічність різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень із прямою мовою, діалогом. Міжпредметні зв'язки. Мова персонажа в діалозі та словах автора (література). | Учень (учениця): усвідомлюєпоняття «пряма й непряма мова» як способи передачі чужого мовлення; знаходитьречення з прямою й непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу; визначаєїх особливості, виражальні можливості; будує речення з прямою мовою й замінює їх непрямою мовою; створює й розігруєдіалог на самостійно обрану тему; правильно ставитьрозділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх; знаходить і виправляєпомилки на вивчені правила; порівнюєвиражальні можливості різних способів передачі прямої мови; складаєусні й письмовівисловлення на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості речень із прямою й непрямою мовою, діалогів; | ||
| Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв'язками. Складносурядне речення, його будова й засоби зв'язку в ньому. Смислові зв'язки між частинами складносурядного речення. Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Інтонація складносурядного речення. Синонімічність складносурядних речень із різними сполучниками, а також складносурядного речення й простих речень. Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література). | Учень (учениця): розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язками; знаходитьу тексті складносурядні речення, встановлює смислові зв’язки між його частинами; визначаєвиди складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв'язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому; розмежовуєскладносурядні речення й прості речення, ускладнені однорідними членами; правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; аналізуєйоцінює виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних конструкцій; складає речення йтексти різних стилів,використовуючи виражальніможливості складносурядних речень і потрібні за змістом сполучники сурядності; | ||
| Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв'язку в ньому. Підрядні сполучники й сполучні слова в складнопідрядних реченнях. Основні види складнопідрядних речень: з означальними, з'ясувальними, обставинними підрядними частинами (способу дії й ступеня, порівняльними, місця, часу, причини, наслідковими, мети, умовними, допустовими). Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Правопис. Розділові знаки між головною й підрядною частинами складнопідрядного речення. Розділові знаки в складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Синонімічність сполучникових складних, складнопідрядних і простих речень із відокремленими членами. Інтонація складнопідрядного речення. Текст (риторичний аспект). Роль складнопідрядних речень у визначенні понять у текстах наукового й публіцистичного стилів. Міжпредметні зв'язки. Наукові визначення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами (історія, географія, хімія, біологія, математика, фізика). | Учень (учениця): знаходить у текстіскладнопідрядне речення з однією й кількома підрядними частинами; визначаєголовну й підрядну частини, види складнопідрядних речень, їх істотні ознаки, межі головної й підрядної частин, кількість частин; класифікує складнопідрядні речення за значенням і будовою, засобами зв’язку в них; розрізняє сполучники й сполучні слова; правильно ставитькоми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; правильно інтонуєскладнопідрядні речення; аналізуєйпорівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів; конструює складнопідрядні речення різних видів і вводить їх у тексти різних стилів; складаєусні й письмові висловлення на соціокультурну тему різних стилів, використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень. | ||
| Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення. Правопис. Розділові знаки в безсполучникових реченнях.. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Синонімічність сполучникових і безсполучникових складних речень і простих речень. Особливості інтонації безсполучникового складного речення. Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література). | Учень (учениця): знаходитьу текстібезсполучникові складні речення; визначає основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень; розмежовуєбезсполучникові складні речення й сполучникові (складносурядні й складнопідрядні); розрізняєвиди безсполучникових складних речень за характером синтаксичних і смислових зв’язків між простими реченнями); правильно інтонуєбезсполучникові складні речення; правильно ставитьрозділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; аналізуєй порівнює виражальні можливості безсполучникових складних речень із синонімічними синтаксичними конструкціями в невеликих текстах розмовного, публіцистичного й художнього стилів; правильно будуєбезсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між їх частинами; добирає до них синтаксичні синоніми; використовує їх виражальні можливості в усних і письмових висловленнях на певну соціокультурну тему. . | ||
| Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку. Правопис. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення. Синонімічність складних речень із простими. Міжпредметні зв'язки. Використання складних речень у художніх описах (література). | Учень (учениця): знаходитьу тексті складне речення з різними видами зв'язку; визначає його основні ознаки й будову; правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; розрізняє вивчені пунктуаційні правила; аналізуєй зіставляє виражальні можливості складних речень із різними видами зв’язку й синонімічних конструкцій; будуєскладні речення з різними видами зв’язку; складаєусні й письмовівисловлення публіцистичного й наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних речень. | ||
| Текст як одиниця мовлення й продукт мовленнєвої діяльності Повторення й узагальнення. Текст і його основні ознаки. Будова тексту. Мікротема й абзац. Ключові слова в тексті й абзаці. Види й засоби міжфразного зв’язку. Актуальне членування у висловленні: відоме і нове. Правопис. Повторення вивчених розділових знаків у простому і складному реченнях. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Засвоєння складних випадків слововживання. Синонімічність синтаксичних конструкцій. Текст (риторичний аспект). Оптимальне структурування абзаців і мікротем у висловлюваннях, що належать до різних типів і стилів мовлення. . | Учень (учениця): усвідомлюєтекст, його істотні ознаки й структурні особливості; визначає тему, основну думку тексту, виділяє ключові слова в тексті й тематичне речення в абзаці; визначає види й засоби міжфразного зв’язку, розподіляє текст на мікротеми, членує речення у висловленні на відоме і нове; розрізняє спільне і відмінне між мікротемою й абзацом; оцінює виражальні можливості текстів різних типів і стилів; конструюєневеликі тексти на певну тему, доцільно розподіляючи їх на мікротеми й абзаци відповідно до комунікативного задуму, використовуючи членування речень на відоме і нове для забезпечення оптимальної зв’язності текстів; використовує виражальні можливості текстів різних типів, стилів і жанрів у власному усному й писемному мовленні. | ||
| Повторення й систематизація вивченого Слово як предмет вивчення. Мовні аспекти вивчення речення (порядок слів у реченні, граматична основа, види речень). Правопис. Орфографія. Пунктуація. | Учень (учениця): аналізує й систематизуєвивчені в шкільному курсі мовні поняття й правила; виділяєв них подібне та узагальнюєйого; здійснюєсамоконтроль за результатами навчальних досягнень. |
Поиск по сайту: