 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Мовна змістова лінія
| № п\п | Кіль- кість годин | Зміст навчального матеріалу | Вимоги до рівня мовної компетентності учнів |
| (заг.) | Вступ Мова—найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу. | Учень (учениця): усвідомлюєзначення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу. | |
| Повторення та узагальнення вивченого Пунктуація Лексикологія. Фразеологія. Морфологія й орфографія. Основні правила правопису (за вибором учителя). . | Учень (учениця): визначає в реченні вивчені частини мови, граматичні ознаки їх, правопис; правильно й доцільновикористовує вивчені поняття у власних висловленнях; аргументуєналежність слова до певної групи лексики; використовує доречно в мовленні вивчені групи лексики, фразеологізми; користується словниками різних видів. | ||
| Синтаксис. Пунктуація Словосполучення й речення. Словосполучення. Будова й види словосполучень за способами вираження головного слова. Види зв’язку в словосполученні. Речення. Речення прості й складні (повторення), двоскладні й односкладні. Внутрішньопредметні зв’язки: Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного й залежного слова. Граматична помилка та її умовне позначення (практично). Культура мовлення. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синонімічність словосполучень різної будови. зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення. Міжпредметні зв'язки. Інверсія в художньому творі (література). | Учень (учениця): розрізняєпоняттясинтаксис й пунктуація,головне й залежне слова в словосполученні; визначаєвиди зв’язку в словосполученні; будує речення різних видів; інтонуєправильно реченнярізних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення; аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів; правильно ставитьрозділові знаки; обґрунтовуєвикористання їх за допомогою вивчених правил; конструює словосполучення і речення різних видів, а також синонімічні; редагуєтексти, надаючи їм більшої виразності за допомогою вивчених мовних засобів; використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні. | ||
| Просте речення. Двоскладне речення. Головні і другорядні члени речення Підмет і присудок.Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний). Способи вираження присудка. Узгодження головних членів речення. Речення поширені і непоширені (повторення). Порядок слів у реченні. Логічний наголос. Означення, додаток і обставини як другорядні члени речення (повторення). Прикладка як різновид означення. Види обставин (за значенням), способи їх вираження. Порівняльний зворот. Правопис:Тире між підметом і присудком. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Виділення порівняльних зворотів комами. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Дотримання порядку слів у реченні, логічного наголосу. Правильне використання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні. Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівняння як художні прийоми (література). | Учень (учениця): розрізняє головні і другорядні члени речення; визначаєвиди присудків, обставин у реченнях, прикладку як різновид означення, способи вираженняпідмета, присудка й обставин; пишеприкладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання; правильно ставитьрозділові знаки між підметом, присудком і при порівняльних зворотах; обґрунтовуєїх за допомогою вивчених правил; знаходитьівиправляєорфографічні тапунктуаційні помилки на вивчені правила; аналізуєбудову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв’язку речень у ньому; оцінюєвиражальні можливості простого двоскладного речення в текстах різних стилів; удосконалюєбудову розповідного тексту з елементами опису для зацікавлення слухачів, використовуючи засоби зв’язку речень у тексті; правильно будуєвисловлення на певну соціокультурну тему,використовуючи відповідну його будову, вивчені засоби зв’язку речень; створює тексти різних стилів, використовуючи синонімічні конструкції. | ||
| Односкладне речення. Односкладні прості реченняз головним членому формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові)іпідмета (називні). Односкладне речення як частина складного речення. Повні й неповні речення.Незакінчені речення, їх стилістичні функції. Правопис. Тире в неповних реченнях. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення.. Речення двоскладні і односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначення часу й місця. Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Правильне інтонування неповних речень. Міжпредметні зв'язки. Односкладні й неповні речення як виражальний засіб у художніх творах (література). | Учень (учениця): розрізняє односкладні й неповні речення, виділяє їх з-поміж інших видів речень; визначає види односкладних речень (також у складних реченнях); оцінюєвиражальні можливості й роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів; розрізняє неповні і незакінчені речення; правильно інтонуєнеповні речення; ставитьправильно тире в неповних реченнях і обґрунтовує його використання; знаходитьівиправляєпунктуа-ційні помилки на вивчені правила; конструюєодноскладні речення вивчених видів, а також неповні речення; правильно використовує їх у власному мовленні; правильно будуєтекст на соціокультурну тему,використо-вуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень. | ||
| Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком). Поширені і непоширені однорідні члени речення. Смислові відношення між однорідними членами речення (єднальні, протиставні, розділові). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні і неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами (повторення й поглиблення). Правопис. Кома між однорідними членами речення. Двокрапка й тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення. Правильна побудова речень із сполучниками не лише.., а й..; як..., так і... Інтонація речень з однорідними членами (зокрема із узагальнювальними словами). Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за характером слів у ролі однорідних членів речення як засіб художньої виразності (література). | Учень (учениця): знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), із узагальнювальними словами, різними рядами однорідних членів у межах одного речення; розрізняє однорідні й неоднорідні члени речення; визначає смислові відношення між однорідними членами речення; правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; правильно інтонуєречення з однорідними членами; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень з однорідними членами в різних стилях мовлення; конструюєречення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнювальними словами при однорідних членах; будуєвисловлювання в різних стилях мовлення,використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному й писемному мовленні. | ||
| Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями). Звертання непоширені і поширені. Риторичне звертання. Вставні слова (словосполучення, речення). Групи вставних слів і словосполучень за значенням. Правопис. Розділові знаки при звертанні й вставних словах. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення. Використання звертань і вставних слів (словосполучень, речень) для передачі ставлення до адресата. Синонімічність вставних слів і речень у тексті. Інтонація речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями). Міжпредметні зв'язки. Використання риторичних звертань у художньому творі (література). Використання вставних слів для зв'язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія та ін.) | Учень (учениця): знаходить і розрізняє звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (слово-сполученнями, реченнями) у тексті; правильно визначаєв тексті риторичні звертання й усвідомлює їх стилістичну роль; ставить розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях), обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила; конструюєта інтонуєправильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями); використовуєвиражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному й писемному мовленні. | ||
| Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення (також уточнювальні). Правопис. Розділові знаки при відокремлених членах речення. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Правильна будова речень із дієприкметниковими й дієприслівниковими зворотами.. Інтонація речень із відокремленими й уточнювальними членами. Синонімічність простих речень із відокремленими членами й складних речень. Міжпредметні зв'язки. Відокремлення як засіб художнього зображення (література); використання конструкцій із відокремленням у текстах наукового стилю (історія, географія, фізика, література та ін.). | Учень (учениця): знаходитьвідокремлені й уточнювальні члени в реченні; правильно розставляє розділові знаки при відокремлених і уточнювальних членах речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє допущені пунктуаційні й граматичні помилки; правильно інтонує речення з відокремленими й уточнювальними членами речення; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами в текстах різних стилів; будуєвисловлення в публіцистичномуй науковому стилях,використовуючи вира- жальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами речення в усному й писемному мовленні. | ||
| Повторення в кінці року відомостей про словосполучення й просте речення. | Учень (учениця): систематизує вивчені відомості зі синтаксису й пунктуації; правильно використовуєїх у власному мовленні; доцільно застосовуєвиражальні можливості синтаксичних засобів для досягнення комунікативної мети. |
Поиск по сайту: