Шкільні стреси

У молодшому шкільному віці можуть виникати нав'язливі побоювання зробити що-небудь не так, як потрібно. Слідом за сумнівами в правильності своїх дій приходить непевність й, разом із цим, болісно загострене почуття боргу, обов'язку, відповідальності. Надмірні вимоги до себе часто сполучаються з тиском батьків, для яких характерна гіперсоціальна спрямованість особистості.Постійна перенапруга нервово-психічних сил приводить до хронічного стресу. Проявляється це в поступово наростаючому почутті утоми, розладі уваги, головних болях.Зникає спонтанність, безпосередність почуттів, уміння швидко схоплювати ситуацію, а замість емоцій ми бачимо їхній сурогат - постійне занепокоєння й сумніви, тривожну помисливість. Це особливо помітно проявляється в підлітковому віці. Підліток страждає від своєї несхожості на інших й одночасно від непевності в собі; його обтяжують постійні побоювання й сумніви; він не здатний радуватися, болісно шукає й не може знайти себе. І все це може відбуватися на тлі досить гарних, навіть відмінних успіхів у школі, але прогресуючих неуспіхів у спілкуванні з однолітками.Батьки й педагоги нерідко розцінюють невротичні розлади як відсутність вольової (свідомої) регуляції поводження й підсилюють моральні вимоги. У цьому випадку дитина перестає засвоювати не тільки вимоги, але й всю знакову інформацію.При психічній травматизації (переляк, потрясіння, конфлікт, обмеження життєво значимих потреб) різко зростає активність правої півкулі, супроводжувана нагнітанням негативних емоцій, занепокоєння, страхів.Психастенія — це тривожно-недовірливий склад характеру, коли переважають сугубо розумові форми мислення, є присутнім постійний сумнів у правильності своїх дій, що відбуваються подіям дається тривожна інтерпретація. Інтелект у психастеніків високий, але часто вони не можуть його реалізувати через свою непевність.Шизоїди стосовно навколишнім емоційно холодні й розважливі, украй недовірливі й неконтактні. Раціональна сторона інтелекту надмірно гіпертрофована. Дуже чутливі до себе. Часто бувають віддані якій-небудь відверненій ідеї, піддані дивацтвам, незвичайним захопленням і хобі.Для істериків характерними є підкреслена емоційність, швидка зміна настрою, схильність «нагнітати обстановку», невгамовна спрага слави, бажання звернути на себе увага, домогтися визнання й замилування. Істерики егоїстичні й примхливі, завжди хочуть більше, ніж можуть.Тривала стресова ситуація звичайно закінчується конфліктом, у який залучені всі учасники шкільного процесу: учителі, учні їхні батьки.

24. Вважається в побуті, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму. Недарма спиртне часто називають"Міцними напоями". Вважається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але і при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразці шлунка. Лікарі ж навпаки вважають, що виразковому хворому категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеликі дози спиртного дійсно збуджують апетит. Або інше, існуюче серед людей переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує настрій, самопочуття, робить бесіду більш жвавою і цікавою, що важливо для компанії молодих людей. Недарма спиртне приймають «проти втоми», при нездужання, і практично на всіх святах.Більше того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичні потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу і т.п.

Володимир Михайлович Бехтерев (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: "Вся справа в тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі коріння в нашому побуті і породило цілу систему диких питних звичаїв. Ці звичаї потребують пиття і частування вином при всякому випадку ". Потреба в алкоголі не входить в число природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому сам по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, паління) з'являється тому, що суспільство, по-перше, робить даний продукт і, по-друге, "відтворює" звичаї, форми, звички й забобони, пов'язані з його споживанням. Наркотики. 1. Цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до «забороненого плоду», яка базується на хибній упевненості, що вживання кількох доз ще не призводить до наркоманії. Але є значна кількість людей, особливо підлітків, у яких біохімічні процеси є дуже нестабільними і в організмі яких молекули наркотичної речовини можуть уже після перших спроб вживання «включитися» в обмін речовинні зумовити наркотичну залежність. Особливо ці «розваги» небезпечні для тих, хто має залежність від нікотину чи алкоголю. 2. Втрата життєвих орієнтирів, а відтак — поява синдрому «беззмістовного» життя, надмірне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів, друзів.

3. Невдоволення життям, яке виникає на ґрунті постійних конфліктів у сім'ї, навчальному закладі, низького матеріального і соціального рівня.

4. Вплив оточення, друзів, компанії.

5. Простота переходу від сигарет та алкоголю до найбезпечніших наркотиків. Часом тільки їхня відсутність утримує підлітка від цього кроку.

6. Знання про шкоду наркоманії на рівні загальноприйнятого штампу: «Дуже шкідливо» (це стосується і цигарок, і алкоголю), і незнання, якою мірою це шкідливо, а також коли і як це шкідливе проявляється.

7. Недостатній розвиток заборонного внутрішнього фактора (у неповних сім'ях, за неправильного виховання).

25. У результаті численних досліджень вчені дійшли висновку, що серед чинників, від яких залежить здоров’я людини, котра проживає в цивілізованій країні в умовах миру і за відсутності природних

катаклізмів, приблизно 20-22% припадає на екологічні та соціальні чинники; 20-22% – на спадковість і генетичні порушення; 8-10% – на рівень розвитку медицини і якості медичного обслуговування, а близько 50% – на спосіб життя людини та її ставлення до власного здоров’я.Адже навіть у країнах зі сприятливими екологічними та кліматичними умовами, з високим рівнем життя і медичного обслуговування (наприклад, у Швеції, Швейцарії, Австрії) у частини людей, які не мали жодних генетичних захворювань, внаслідок неправильного способу життя (переїдання, недостатньої рухової активності, тютюнопаління, зловживання алкогольними напоями, вживання наркотичних речовин, безладних статевих стосунків тощо), виникали тяжкі захворювання, а саме:– інфаркт;– інсульт;– алкоголізм;– наркоманія;– рак легенів;– СНІД...В матеріалах Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я за 2002 рік наведено 10 основних ризиків, які призводять до розвитку тяжких хвороб та смерті людей:– незадовільне харчування;– високий артеріальний тиск;– тютюнопаління;– вживання алкоголю;– низька якість питної води;– високий вміст холестерину у крові людини;– вплив продуктів горіння твердої речовини;– дефіцит заліза;– підвищена маса тіла;– "незахищені" статеві стосунки. Сукупність саме цих факторів зумовлює 40% (56 млн. на рік) усіх випадків смерті. Особливо підкреслимо глобальний характер загрози, яку являє собою,ВІЛ/СНІД. Масштаби кризи СНІДу перевищили всі найгірші сценарії,десятирічної давнини. У 2002 році – це 5,2% випадків смерті. На підставі останніх досліджень виявлено, що з найбільшою швидкістю ця епідемія поширюється у Східній Європі та Середній Азії. На відміну від цих регіонів, у Центральній Європі епідемія залишається на низькому рівні.

На сучасному етапі розвитку людства мільйони життів забирають серцево-судинні хвороби, наркоманія, алкоголізм, СНІД, туберкульоз,хвороби, які спричинені тютюнопалінням тощо. Але людина може сама захистити себе від смертельного впливу, якщо володіє достатньою інформацією про небезпеку і ставить перед собою позитивні життєві цілі.

Поиск по сайту: