ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Навчальна дисципліна «Інформаційне право» має за мету ознайомлення студентів із значенням норм права, що регулюють пошук, отримання, виробництво та поширення інформації, юридичними гарантіями реалізації права громадян на інформацію в умовах становлення та розвитку інформаційного суспільства в Україні. Інформація надає для людини нові можливості пошуку, отримання та розповсюдження відомостей, котрі її цікавлять, тим самим людина підвищує рівень своєї професійної культури. Таким чином, підтверджується та закріплюється пріоритет прав та інтересів людини, що складає основу системи відносин в суспільстві, та є головним орієнтиром державної політики України. Право людини вільно отримувати, шукати, передавати та розповсюджувати інформацію займає вирішальне місце серед її прав і свобод. Але реалізація цього права залежить від багатьох факторів, серед котрих можна назвати рівень комп’ютеризації в Україні, об’єм послуг та динамізм розвитку українського сегменту Інтернету, ступінь комп’ютерної освіченості суспільства.

Інформаційна сфера активно перетворюється у віртуальне середовище цієї мережі. Проте, незважаючи на активну роботу теоретиків та практиків, що спеціалізуються в галузі інформаційного права, - юристів, математиків, філософів, спеціалістів технічного профілю, темпи формування цієї галузі права «активно» відстають від темпів наступу на нас реалій інформаційного суспільства. Водночас аналіз наукових досліджень в цій галузі дозволяє стверджувати, що інформаційне право уявляє собою комплексну галузь права і одночасно міжгалузеву юридичну науку.

На відміну від інших галузей права тут додатково до традиційних методів використовуються також метод правової інформатики, особливо під час дослідження об’єктів інформаційних правовідносин. Це дозволяє встановлювати юридичні особливості притаманні об’єктам інформаційних правовідносин (інформація, інформаційні технології і т.ін.) і здійснювати більш ефективне правове регулювання таких відносин. Особливо це має відношення до регулювання інформаційних відносин у віртуальному середовищі Інтернет, в системах електронного документообігу, де інформаційні технології перетворюються у правову матерію.

Завдання для контрольних робіт

Завдання передбачають письмове їх розв’язання по одному із п’яти варіантів. Слухачі, прізвища яких починаються з букв від «А» до «Д» включно, виконують роботу по першому варіанту, від «Є» до «К» – по другому варіанту, від «Л» до «О» – по третьому варіанту, від «П» до «С» – по четвертому варіанту, від «Т» до «Я» – по п’ятому варіанту. Контрольні роботи, виконані з порушенням зазначеного порядку, не рецензуються і не зараховуються.

Виконання контрольної роботи передбачає ретельне вивчення теоретичного матеріалу та рекомендованих нормативних актів. Під час розв’язання завдань студент повинен дати повну і ґрунтовну відповідь на всі запитання, поставлені в її умові. Висновки при розв’язанні завдань необхідно обґрунтувати відповідним аналізом та посиланнями на конкретні статті і пункти нормативних актів. В кінці роботи необхідно навести список використаних нормативних актів та літератури, зазначити дату виконання роботи і підписати її.

ВАРІАНТ I

1. Роль інформації у житті особистості, суспільства, держави. Інформаційне суспільство.

2. Роль і місце свободи слова і права на інформацію, у системі демократичних прав і свобод громадян.

3. Державна статистична інформація і правове забезпечення її збору опрацювання, обнародування.

4. Журналіст приїхав на місце дорожньо-транспортної події раніше правоохоронних органів і зняв там матеріал. Прибулий пізніше наряд міліції зажадав від журналіста передати касету для залучення її до кримінальної справи як речовий доказ. Оцініть правомірність вимог працівника міліції.

5. Громадянин звернувся до суду з позовом до редакції ЗМІ. В процесі підготовки до судового розгляду суд з'ясував, що редакція ЗМІ не є юридичною особою. Хто є належним відповідачем в даному випадку?

ВАРІАНТ II

1. Інформаційно-правові норми. Поняття та загальна характеристика.

2. Вплив засобів масової інформації на систему гілок державної влади.

3. Поняття «збереження інформації». Види архівів та їх правовий статус відповідно до законодавства України.

4. Прес-секретар голови обласної державної адміністрації заявив, що особисто визначатиме список журналістів, які допускатимуться до висвітлення офіційної діяльності губернатора і його служб, і що дозвіл на висвітлення такої діяльності треба буде одержувати особисто у нього. Дайте правову оцінку діям прес-секретаря.

5. Журналіст, що висвітлював хід судового розгляду по кримінальній справі звернувся до судді з проханням надати йому можливість ознайомитися з матеріалами кримінальної справи. Суддя відповів відмовою, заявивши, що журналіст втручається в незалежне судочинство. Дайте правову оцінку діям судді.

ВАРІАНТ III

1. Поняття, зміст та структура інформаційно-правових відносин.

2. Інформаційно-правова культура. Соціальна і правова значимість інформаційно-правової культури в сучасних умовах розвитку суспільства.

3. Право на пошук та отримання документованої інформації з державних інформаційних ресурсів.

4. Журналісти проводили фотографування (звукозапис) судового процесу. На одному із засідань суд виніс визначення про призначення закритого судового засідання. Коли журналісти виходили із залу, працівник міліції, що не представився, засвітив фотоплівку (стер аудіозапис), посилаючись на те, що суд є «закритим». Дайте правову оцінку діям міліціонера.

5. Знімальна група була затримана під час зйомок сюжету поряд з в'язницею. Військовослужбовці внутрішніх військ заборонили зйомку, посилаючись на те, що «згідно розпорядження міністра внутрішніх справ проводити зйомку в'язниці заборонено». Дайте правову оцінку діям військовослужбовців.

ВАРІАНТ IV

1. Поняття «права на інформацію» і його складові елементи. Співвідношення «права на інформацію» з іншими правами і свободами людини і громадянина.

2. Поняття та види інформаційних ресурсів.

3. Державна політика в галузі інформаційної безпеки.

4. Державний орган відмовився здійснити акредитацію журналістів у зв'язку з тим, що заявка на акредитацію від імені редакції — товариства з обмеженою відповідальністю, що має однакову назву з найменуванням газети, яку представляли журналісти, була підписана директором Товариства, а не головним редактором даної газети. Чи має право державний орган поступити таким чином, якщо відомо, що ім'я директора систематично вказується у вихідних даних газети, яка випускається Товариством, і він ухвалює остаточні рішення відносно її виробництва і випуску?

5. Фірма замовила виробництво реклами художнику, який несанкціонований використовував в ній фототвір, що є об'єктом авторських прав третьої особи. Хто повинен нести відповідальність за порушення авторських прав, якщо відомо, що в договорі з виробником не обмовлялися його обов'язки і відповідальність за порушення прав третіх осіб, а фірма прийняла рекламний продукт у виробника і згодом розміщувала його на сторінках різних ЗМІ?

ВАРІАНТ V

1. Засоби масової інформації, преса, радіо, телебачення, електронні засоби масової інформації як суб'єкти інформаційно-правових відносин.

2. Право на доступ до інформації.

3. Державна таємниця. Поняття «таємна інформація», «цілком таємна інформація», «інформація особливої важливості».

4. В газеті розповсюджувалася реклама без помітки «на правах реклами» в розділі, відокремленому від решти матеріалів смугою і знайомств. На останній смузі, у вихідних даних газети, поміщалася ремарка наступного змісту: «Матеріали, помічені знайомий ®, розповсюджуються на правах реклами». Чи правомірні дії редакції?

5. Керівник підприємства видав наказ, що забороняє його працівникам давати які-небудь коментарі представникам засобів масової інформації, що стосуються діяльності компанії, без особистої вказівки на те самого директора або його першого заступника. Дати юридичну оцінку такої заборони.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - ст. 141.

2. Про інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. - ст. 650.

3. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – N 12. – ст.102.

4. Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – N 30. ст.258.

5. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – N 49. – ст. 299.

6. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – N 50. – ст. 302.

7. Про інформаційні агентства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – N 13. – ст. 83.

8. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – N 31. – ст.286.

9. Про науково-технічну інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – N 33. – ст.345.

10. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – N 1. – ст. 1.

11. Про телебачення і радіомовлення: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – N 10. – ст.43.

12. Про видавничу справу: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1997. – N 32. – ст.206.

13. Про Національний архівний фонд і архівні установи Закон України / /Відомості Верховної Ради України. – 1994. – N 15. – ст.86.

14. Про бібліотеки і бібліотечну справу Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1995. – N 7. – ст.45.

15. Про державну статистику: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – N 43. – ст.608.

16. Про державну таємницю: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1994. – N 16. – ст.93.

17. Про рекламу: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – N 39. – ст. 181.

18. Денісова О. С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України. Дис…канд. юр. наук.: Національний університ внутрішніх справ 2003, 186 с.

19. Копылов В.А. Информационное право. М.: Юристъ, 2002. – 512 с.

20. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом на 1 січня 2001 р. /Упоряд. С.Е. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 688 с.

21. Марущак А.І. Інформаційне право: доступ до інформації: навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. - 352 с.

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

1. Поняття, предмет і система інформаційного права.

2. Співвідношення інформаційного права із суміжними галузями.

3. Предмет та завдання науки інформаційного права.

4. Принципи інформаційного права.

5. Структура галузі інформаційного права.

6. Інформаційно-правові норми. Загальна характеристика.

7. Поняття, зміст, структура інформаційних правовідносин.

8. Класифікація інформаційних правовідносин.

9. Джерела інформаційного права та його місце у системі національного права.

10. Інформаційно-правові норми Конституції України.

11. Інформація як категорія в юридичному обороті.

12. Співвідношення понять “система інформаційного права” і “система інформаційного законодавства”.

13. Роль і місце свободи слова і права на інформацію, у системі демократичних прав і свобод громадян.

14. Інформація з обмеженим доступом як інститут в інформаційному праві.

15. Система інформаційного законодавства України.

16. Предмет і об'єкт інформаційно-правових відносин.

17. Інформація і культура інформації.

18. Право на інформацію.

19. Законодавча характеристика пошуку інформації

20. Отримання інформації за законодавством України.

21. Правова регламентація захисту інформації.

22. Види захисту інформації передбачені законодавством України.

23. Поняття використання інформації в інформаційному праві.

24. Зберігання інформації як категорія інформаційного права.

25. Інформаційні системи як об’єкт права: поняття та ознаки.

26. Основні види інформаційних систем та їх головні характеристики.

27. Поняття інформаційних ресурсів.

28. Інформаційні права та свободи людини і громадянина.

29. Конституційні гарантії реалізації права на доступ до інформації.

30. Право на доступ до інформації та його охорона.

31. Захист права на доступ до інформації.

32. Основні обмеження права на доступ до інформації.

33. Інформація без права обмеження доступу.

34. Право власності на інформацію.

35. Електронно-цифровий підпис як інститут інформаційного права.

36. Обмеження права на тайну кореспонденції.

37. Персональні дані як особливий інститут охорони прав на недоторканість приватного життя.

38. Поняття і види суб'єктів інформаційних відносин.

39. Журналіст як особливий суб’єкт інформаційно-правових відносин.

40. Державний експерт з питань таємниць як особливий суб’єкт інформаційно-правових відносин.

41. Засоби масової інформації як специфічний суб'єкт інформаційно-правових відношень.

42. Правосуб'єктність учасників інформаційно-правових відносин.

43. Права й обов'язки суб'єктів інформаційно-правових відносин.

44. Відмінність інформаційно-правових відносин від майнових і інших цивільно-правових відносин.

45. Монополії в інформаційній сфері.

46. Правопорешення в інформаційній сфері.

47. Види і мета юридичної відповідальності в інформаційному праві.

48. Роль ЗМІ у формуванні громадянського суспільства і правової держави в Україні.

49. Поняття «четверта влада» та юридичні форми його розуміння.

50. Взаємодія ЗМІ з гілками державної влади.

51. Конституційне регулювання інформаційних відношень.

52. Право на інформацію за Конституцією України та співвідношення його з закріпленням у Загальній декларації прав людини (1948 р.)

53. Загальне законодавство України про інформацію.

54. Види інформації у відповідності до загального інформаційного законодавства України.

55. Правове регулювання статистичної інформації.

56. Правове регулювання масової інформації.

57. Правове регулювання адміністративної інформації (даних).

58. Правове регулювання правової інформації.

59. Правове регулювання інформації про особу.

60. Правове регулювання соціологічної інформації.

61. Правове регулювання інформації довідково-енциклопедичного характеру.

62. Правове регулювання інформації про діяльність державних органів влади та органів місцевого самоврядування.

63. Правове регулювання діяльності друкарських ЗМІ і книговидання.

64. Правове регулювання в сфері телебачення і радіомовлення.

65. Правовий статус Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

66. Законодавство про рекламу.

67. Права та обов’язки журналіста у відповідності до законодавства про ЗМІ в Україні.

68. Специфіка нормативно-правового регулювання порядку висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування ЗМІ в Україні.

69. Поняття Акредитації ЗМІ при органах державної влади.

70. Правове регулювання в сфері кіно і відеопрокату.

71. Особливі сфери правового регулювання ЗМІ.

72. Соціальний захист і державна підтримка ЗМІ.

73. Поняття «збереження інформації». Види правового регулювання збереження інформації.

74. Законодавство про архіви й архівну справу.

75. Види архівів та їх правовий статус.

76. Порядок використання і доступу до архівної інформації.

77. Правове забезпечення бібліотечної діяльності.

78. Особливості користування, доступу, поповнення інформаційних носіїв бібліотек.

79. Державна статистична інформація і правове забезпечення її збору опрацювання, оприлюднення.

80. Законодавство про захист технічної інформації.

81. Правове регулювання інформаційних відносин в автоматизованих системах.

82. Комп’ютерне право: сучасні проблеми нормативного регулювання відносин.

83. Поняття і види інформації з обмеженим доступом.

84. Поняття інформації, що є державною таємницею.

85. Правове забезпечення державної таємниці.

86. Правове регулювання конфіденційної інформації.

87. Правове регулювання інформації з обмеженим доступом.

88. Правове регулювання в сфері комерційної таємниці.

89. Правова охорона права на банківську таємницю.

90. Державна політика в інформаційній сфері.

91. Особливості державного управління в інформаційній сфері.

92. Державна політика в галузі інформаційної безпеки.

93. Державна політика в галузі Інтернет.

94. Міжнародні конвенції в сфері інформаційних відносин.

95. Двосторонні і багатосторонні міжнародні-правові акти в сфері інформаційно-правових відносин.

96. Міжнародне-правове регулювання окремих сфер інформаційно-правових відносин.

97. Міжнародне співробітництво в сфері телебачення і радіомовлення.

98. Міжнародне співробітництво у сфері діяльності інформаційних агентств і боротьби з міжнародними інформаційними правопорушеннями.

99. Європейська судова практика та нормативно-правовий досвід регулювання відносин з приводу права на інформацію: загальні засади.

Поиск по сайту: