Естетична діяльність

Тема. Предмет естетики.

План.

1. Предмет естетики.

2. Структура естетичного знання.

3. Категорії естетики.

4. Естетична діяльність.

Література:

1. Лозовой В. О. Естетика, К., 2003, розділ 1, 2, 3, с.5 - 70.

2. Левчук Л. Т. Естетика, К., 2000, розділ 1, с. 7 – 29.

3. Борев Ю. Б. Эстетика, М.: Политиздат, 1988, с. 7 – 21, 31 – 36.

Предмет естетики.

Слово “естетика ” (грець. aistheticos - почуттєвий) у перекладі означає– відчуття, чуттєве сприйняття; той, що має відношення до чуттєвого пізнання. Дане поняття передбачає індивідуально людське ставлення до предмета, орієнтацію людини на власні зорову, слухову, дотикову здатності відчувати та спиратися у своїй пізнавальній діяльності на власне світосприйняття.

Більш ніж 2 тис. років естетика розвивалась у сфері філософії, і лише в середині XVIII ст. вона виділилася у самостійну науку. Вперше термін “естетика” застосував німецький філософ Олександр Готліб Баумгартен (1714 -1762) для позначення введеного ним нового розділу у філософії “Теорія чуттєвого пізнання”, і саме цей розділ він запропонував назвати “естетика” (у 1750 р. вийшов перший том його трактату “Естетика”). Даний термін міцно укоренився у філософській термінології, і вже у XVIIIст. естетику почали розуміти як самостійну науку, що вивчає лише “філософію прекрасного”, або філософію мистецтва.

Естетика – наука про чуттєво-емоційне сприйняття дійсності, в основі якої лежить уявлення про красу;

- це наука про діяльність за законами краси (гармонії, співрозмірності, симетрії, пропорційності). Протягом багатьох століть естетика виступала і як

- наука про діяльність за законами краси;

- наука про прекрасне;

- наука про досконале;

- наука про закони розвитку мистецтва;

- філософська наука про сутність і форми прекрасного, потворного, величного (рос. возвышенного) і ницього (рос. низменного) і т. д. в художній творчості, в природі, суспільстві і людині, що концентрує свою увагу на мистецтві і законах його розвитку;

- наука, яка вивчає ціннісне ставлення людини до буття, досліджує закономірності естетичної діяльності суспільства, закономірності естетичного сприйняття людиною дійсності тощо;

Естетика розумілася і як:

- краса, художність в оформленні та організації навколишнього середовища;

- дизайн.

Те, про що є дана наука і складає предмет її вивчення.

Предметом естетики є:

1. - чуттєве пізнання навколишньої дійсності.

1. Естетика дійсності – маєпредметом свого вивчення природу і сутність естетичного, естетичне багатство світу і його форми, історичну зумовленість і мінливість форм естетичного (прекрасне, потворне; піднесене, нице; комічне, трагічне; чудове, жахливе – це форми естетичного) і міри їх значимості в художньому і естетичному житті суспільства, універсальне значення категорії прекрасного.

2. Естетика мистецтва – осмислює найбільш загальні закони художнього освоєння світу в різних видах мистецтва: в літературі, живописі, скульптурі, театрі, кіно, музиці, хореографії, архітектурі, прикладному і декоративному мистецтві, досліджує походження, природу, закони соціального буття, функціонування, розвитку, сприйняття та розуміння мистецтва.

3. Практична естетика - має предметом свого вивчення позахудожні (що виходять за рамки мистецтва) проблеми естетичного освоєння світу у сфері побуту (естетика побуту), людської поведінки (естетика поведінки), наукової творчості, спорту, вона вивчає естетичні аспектикарнавалів, обрядів, кулінарії, етикету (фр. etiguette – ярлик, етикетка, церемоніал – це сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей (поводження з оточенням, форма звертання й вітань, поведінка у громадських місцях, манери й одяг, візаж)) і т. д.

4. Технічна естетика – це теорія дизайну, тобто, освоєння світу за законами краси промисловими засобами;

- це проектування, індустріальне втілення в соціальному бутті корисних та гарних речей в їх відношенні до задоволення потреб людини і суспільства;

Естетична свідомість – це форма суспільної свідомості, що представляє собою комплекс почуттів, уявлень, образів, поглядів, цінностей, ідей та ідеалів і відображає рівень естетичного освоєння світ.

Структура естетичної свідомості включає два рівні функціонування: повсякденний і теоретичний.

1) буденно - психологічний – який базується на узагальненні емпіричного досвіду, та існує у формі естетичних емоцій (своєрідний психологічний відгук, реакція на явища навколишнього світу.), переживань, почуттів, сприйнять, уявлень, вражень та ін.

2) духовно – теоретичний - який базується на загальних філософських уявленнях про світ, людину, її місце у світі та існує у формі оцінок, понять, суджень, поглядів, теорій, ідеалів тощо.

Естетичне почуття – це специфічне переживання, що викликається в людини сприйняттям естетичної своєрідності оточуючої дійсності: естетичне почуття – це наслідок суб’єктивної емоційної реакції людини на об’єктивні виражальні форми природної та соціальної реальності, які оцінюються у співвідношенні з уявленнями людини про красу.

Естетичний смак – це здатність людини розуміти і оцінювати естетичні особливості предметів і явищ природи, суспільного життя; він є своєрідним почуттям міри.

Естетичний ідеал – це цілісний конкретно-чуттєвий образ, що є втіленням уявленьлюдей про досконале життя і досконалу людину.

Естетичне - це єдність об’єктивних особливостей предмета та суб’єктивних якостей того, хто його сприймає.Форми естетичного (а це основні естетичні категорій: гармонія і міра, прекрасне і потворне, піднесене та низьке, трагічне і комічне).

Гармонія (з грець. - злагода, лад,) - співрозмірність, узгодженість окремих сторін предметів і явищ;

Міра – ідеальна співрозмірність елементів форми твору; єдність змісту і форми; єдність якості і кількості; у мистецтві – узгодженість усіх елементів художнього твору, що є результатом вміння художника відібрати для відображення у творах мистецтва головне у своїх життєвих враженнях і примінити найбільш відповідні їм засоби художньої виразності.

Прекрасне – одна з найважливіших і найширших за значенням категорій естетики, що служить для визначення і позитивної оцінки найбільш досконалих явищ у дійсності,

Міра – ідеальна співрозмірність елементів форми твору; єдність змісту і форми; єдність якості і кількості; у мистецтві – узгодженість усіх елементів художнього твору, що є результатом вміння художника відібрати для відображення у творах мистецтва головне у своїх життєвих враженнях і примінити найбільш відповідні їм засоби художньої виразності.

Прекрасне – одна з найважливіших і найширших за значенням категорій естетики, що служить для визначення і позитивної оцінки найбільш досконалих явищ у дійсності,

Піднесене – це категорія естетики, яка відображує виключні упозитивному сенсі прояви дійсності

Низьке (нице) – категорія естетики, яка відображує гранично негативні явища вдійсності і особливості суспільного та індивідуально життя, які викликають у людини співвідносну естетичну реакцію: презирство й зневагу.