Рослинний і тваринний світ

ЛЕКЦІЯ. ІНДІЯ. ЧАСТИНА 1.

Країна однієї з найдавніших цивілізацій світу, багатих природних умов і теплого клімату, Індія просто не може не привертати до себе увагу мільйонів туристів. Величні Гімалаї і таємничий Тибет, священна річка Ганг і тропічні ліси Західних Гат (гори в Індії, вздовж узбережжя Аравійського моря), десятки морських курортів, численні пам'ятники минулих століть і величезна кількість музеїв, все це складає національну гордість цієї країни.

Географічне положення

Республіка Індія розташована в Південній Азії на півострові Індостан, займає більшу частину Індо-Гангзької низовини. На півночі межує з Афганістаном, Китаєм, Непалом і Бутаном, на сході - з Бангладеш і Бірмою (М'янма), на заході - з Пакистаном. Індія знаходиться на найважливіших морських і повітряних коммунікаціях, що з'єднують країни Південної Азії і Південно-Східної Азії з Європою та Африкою. На півночі її територія обмежена Гімалаями, на заході її береги омиваються водами Аравійського моря, на сході - Бенгальською протокою, на півдні Полкською протокою, яка відокремлює її від острова Шрі-Ланка, та Індійським океаном.

Переважають сухопутні кордони - їх довжина становить близько 15 тис. км, довжина морських кордонів - понад 5,5 тис. км. Індія - величезна країна: довжиною понад 3200 км з півночі на південь та приблизно 2700 км з заходу на схід. Площа країни – 3,3млн. кв.км. Приблизно 3/4 території Індії - рівнини та плоскогір'я. Більшу частину Індостанського півострова займає Деканське плоскогір'я. Найбільша гірська система Індії – Гімалайські гори (гора Нангапарбат у Гімалаях - 8126 м). На північному заході розташовані гори Аравалі (висота до 1722 м), на сході Східні Гати (висота - до 1680 м). На північно-сході Індії, на кордоні з Пакистаном, розташована пустеля Тар або Велика Індійська

Політико-адміністративний устрій, найбільші міста.

Індія – федеративна республіка, багатонаціональна держава. Глава держави - президент. Вищий орган законодавчої влади в Індії – парламент, що складається з двох палат: верхньої – Ради штатів (244 місця) та нижньої – Народної палати (542). Вибори в парламент проводяться раз в 5 років на основі загального виборчого права.

Найбільш поширеними мовами є хінді, урду, бенгалі, маратхі, телугу, таміл та інші. Державні мови – хінді та англійська, яка, на відміну від хінді, поширена в усіх районах країни. В адміністративному відношенні Індія поділена на 25 штатів та 7 союзних територій, які, в свою чергу, поділені на більше ніж 400 районів (дистриктів). Столиця - Делі (7.5 млн. чол.). В країні налічується більше 15 міст з населенням понад 1 млн. чол. Найбільші міста – Калькутта (10 млн. чол.), Бомбей (10 млн. чол.), Мадрас (5.3 млн. чол.).

Клімат

В Індії субекваторіальний, мусонний клімат, на півночі - тропічний. Виділяють три сезони: сухий холодний - з жовтня по березень, сухий жаркий - з квітня по червень та вологий - з липня по вересень з пануванням південно-західного мусону (червень-жовтень) та північно-східного пасату (листопад-лютий). Клімат досить різноманітний. Коли в Гоа (на узбережжі Індійського океану) тільки відкривається пляжний сезон (листопад), у Гімалаях вже лежить сніг. В середньому за вологий сезон випадає понад 80% річної суми опадів. Найбільше зволожені надвітряні схили Західних Гат та Гімалаїв (до 5-6 тис. мм на рік), найбільш дощове місце на Землі - схили масиву Шиллонг (приблизно 12 тис. мм). Найсухіші райони - північно-західна частина Індо-Гангзької рівнини (місцями менше 100 мм, сухий період 9-10 місяців) та центральна частина Індостанського півострова (300-500 мм, сухий період 8-9 місяців). Кількість опадів сильно коливається в різні роки.
Середня температура січня на рівнинах півночі - приблизно 15 °С, на півдні - до 27 °С, в травні скрізь 28-35 °С, місцями до 45-47 °С. У вологий період температури на більшій частині території Індії сягають 27 °С, 28 °С. В горах на висоті 1500 м в січні -1 °С, в липні 23 °С, на висоті 3500 м відповідно -8 °С і 18 °С.

Внутрішні води

Ріки в Індії відіграють величезну роль. Вони живлять водою поля (через розгалужену мережу каналів), міста і села, крутять турбіни електростанцій. Річки є важливими транспортними артеріями. Від річок залежать життя сотень мільйонів індійців. У деяких великих індійських річках водиться промислова риба. У сезон дощів багато річок розливаються, удобрюючи землю. Багато великих рік, такі як Ганг і Ямуна, вважються священними і відіграють важливу роль в індійській міфології та релігії.

Більшість індійських річок беруть початок в горах. Живляться вони переважно або талими водами (якщо беруть початок у Гімалаях) і дощами, або тільки дощами і підземними водами. У посушливий сезон обєм багатьох річок Індії знижується в багато разів. Найбільші ріки: Ганг, Інд, Брахмапутра, Годаварі, Крішна, Нарбада, Маханаді, Кавері. Великих озер мало, вони утворені в гірських районах, переважно льодовикового або тектонічного походження. Найбільше - озеро Вулар у Кашмірській долині. Існують озера, які утворилися в результаті обвалів, зсувів. На плоскогір'ї Декан - озеро Лонар вулканічного походження.

Довжина берегової лінії - близько 12 тис. км2. Береги переважно низькі, піщані, слабо розчленовані, з лагунами. Зручних природних гаваней мало, великі морські порти розташовані або в гирлах річок (Калькутта), або облаштовані штучно (Мадрас). Південна частина західного узбережжя Індостанського півострова називається Малабарським берегом, південна частина східного - Коромандельським берегом.

Великою проблемою для Індії є забруднення і зменшення обсягу води у багатьох річках через неконтрольоване зростання населення, забруднення навколишнього середовища, нераціональне використання води, падіння рівня грунтових вод, відсутність ефективних систем очищення стічних вод, змін клімату і т.д.

Рослинний і тваринний світ

Півострів Індостан - це цілий континент, кліматична і географічна своєрідність якого сприяє процвітанню тваринного і рослинного світу. В Індії налічується близько 45 тис. видів рослин, з них 15 тис. зустрічаються тільки в Індії. Ліси в Індії покривають площу 639 тис.кв.км, що складає 19,45% всій території країни. В Індії налічується приблизно 82 тис. різних видів тварин, з них 850 видів ссавців, 2000 видів птахів, 2500 видів риб, 150 видів амфібій, 450 видів рептилій, приблизно 60 тис. видів комах.

Рослинність Індостанського півострова та Індо-Гангзької рівнини представлена переважно саванами з акацій, молочаїв, пальм, бананів, а також мусонними чагарниками та лісами. На північному сході Індостану ростуть листяні змішані ліси, на надвітряних схилах Західних Гат і в дельті Гангу та Брахмапутри - вічнозелені змішані ліси. У Гімалаях та Каракорумі чітко проявляється висотна поясність. Біля підніжжя Західних Гімалаїв розташовані тераї (заболочені, сильно вирубані ліси та чагарники). Вище 1200 м - мусонні ліси, гірські соснові ліси з вічнозеленим підліссям, темнохвойні ліси з ділянками вічнозелених та листяних порід. На висоті близько 3000 м починаються гірські луки та степи. На сході - вологі тропічні вічнозелені ліси піднімаються до 1500 м. Вище - гірські ліси з ділянками субтропічних видів, темнохвойні ліси, гірські луки.

Мусонні ліси збереглися лише на 10-15% своєї первинної площі; на Індо-Гангзькій рівнині природна рослинність майже не збереглася, на Індостанському півострові панують вторинні савани, рідколісся та колючі чагарники.

Фауна Індії належить до Індо-Малайської області ссавців, для якої найбільш характерними є мавпи (макаки, тонкотели, гібони), олені (плямистий, замбар та чорний), антилопи, бики (гаур, індійський та карликовий буйволи), зустрічаються індійський слон, бенгальський тигр, пантера, гімалайський ведмідь. Майже повністю винищені лев, леопард, кашмірський олень. Багата фауна птахів, плазунів та риб. Тваринний світ дуже різноманітний: є хижаки - тигр, пантера, леопард, сніговий барс, гепард, димчатий леопард, індійський слон, носорог, чорний ведмідь, вовк, багато ядовитих змій (кобра), рептилії: пітони, крокодили.

Національна тварина Індії – тигр, національний птах – павлін, національна квітка – лотос, національний фрукт - манго.

В Індії налічується 47 заповідників та національних парків. Найбільші з них - Гірський Ліс в Гуджараті (де охороняється азіатський лев), Казіранга в Ассамі та Джалдапара в Західній Бенгалії (де охороняється індійський носорог). З метою збереження рідкісних і нечисленних видів флори і фауни, в Індії створені 83 національних парки, 447 заповідників, 23 тигрових заказника, 200 зоопарків і 8 біосферних резервацій.

Населення

Індія займає 2-е місце у світі за чисельністю населення (2008р. - понад 1,3 млрд. осіб). і 7-е - за площею (3,29 млн. кв.км). Середня тривалість життя чоловіків - 58 років, жінок - 59 років. На кожну тисячу чоловіків припадає 929 жінок, таке співвідношення спостерігається з початку нинішнього століття.

Відносний приріст, в останні десятиліття також перевищував 2% (20 чоловік на 1 тис.) на рік. При такому прирості подвоєння населення відбувається кожні 30 років. За цим показником Індія міцно займає місце після Китаю, концентруючи 15,7% світового населення. Отже, кожен сьомий житель нашої планети - індієць.

Демографічний вибух сильно ускладнює вирішення основних економічних і соціальних завдань, що стоять перед країною.

Національні особливості індійців. Індійці - дуже неоднорідна нація. Добре вихований і освічений брамін і житель племені, що мешкає в джунглях Орісси - обидва є представниками однієї нації, але між ними пролягає глибока культурна прірва. Між тим, у більшості індійців можна простежити спільні риси характеру.

Індійці - дуже доброзичливий, чуйний і усміхнений народ. Зазвичай індійці не відчувають ворожості до чужинців, завжди готові допомогти і проявити співчуття. Індійці дуже допитливі. Проте, ця допитливість іноді надмірна і втомлює туристів і мандрівників, чия персона часом привертає надмірну увагу з боку місцевого населення. Тим часом, індійці в переважній більшості не агресивні і не запальні. В Індії відчуваєш себе в безпеці, навіть якщо тебе оточують мільйони людей.

Індійці дуже релігійні. Майже всі починають свій день з молитов і поклоніння богам. Майже всі вірять в Бога, інкарнацію і карму, поважають релігійні святині, навіть якщо вони належать іншій релігії.

Індійці високо цінують сім'ю, дітей і сімейне щастя. У багатьох сім'ях зберігається патріархальний уклад, коли в одному будинку живе кілька поколінь родичів і всім керують чоловіки й старші члени сім'ї. Розлучення в Індії все ще рідкість, так само як і відсутність у сім'ї дітей.

Незважаючи на свою ортодоксальність і патріархальність, індійці відкриті для всього нового, швидко навчаються і переймають прогресивні ідеї.

Релігія

Індуїсти складають в країні явну більшість (80%), за ними йдуть мусульмани (14%), християни - протестанти та католики (2,4%), сикхи (2%), буддисти (0,7%), джайни (0, 5%) та інші (0,4%) - парси (зороастрійці), іудаїсти і анімісти.

Більшість індійських мусульман - суніти, зосереджені в Західній Бенгалії, Кашмірі, Ассамі і Кералі. Шиїти розміщуються локально: в Лакхнау, Мумбаї (Бомбеї), Хайдарабад і ряді районів Гуджарата. У Південній Індії мусульмани тяжіють до міст, де займаються торгівлею і кустарним виробництвом. Християни в Індії поділені на кілька конфесій, близько двох третин становлять католики, велика частка протестантів.

Більшість сикхів живуть в Пенджабі, решта - в Делі, Калькутті, Мумбаї (Бомбеї) та інших великих містах. У Пенджабі сикхи займаються переважно сільським господарством, в містах працюють головним чином на промислових підприємствах і в торгівлі, перебувають на державній службі, формують впливовий прошарок в збройних силах. Після 1947 р. тисячі сикхів емігрували до Великобританії, Канади, США та Австралії.

Буддизм здавна пустив глибоке коріння в Ладакх (географічна область у Кашмірі і Джамму) і у ряді районів Західної Бенгалії.

Джайни зосереджені в Раджастхані, Гуджараті і Махараштрі. Невеликі їх групи розсіяні по містах штату Карнатака.

Транспорт

Індія має в своєму розпорядженні дуже потужну і налагоджену систему пересування. У країні - одна з найбільших у світі мережа залізниць і одна з найбільших у світі система дорожнього сполучення, які перевозять мільйони людей щороку. Подорож по Індії дає можливість спробувати пересуватися як на сучасних, так і на старовинних видах транспорту: паровозах, вузькоколійних поїздах, ретро-машинах і мотоциклах.

В Індії добре розвинена мережа міжнародних повітряних перевезень, які здійснюються «Air India» та іншими авіакомпаніями. Компанія «Indian airlines" забезпечує перельоти по внутрішніх лініях, здійснює також регулярні рейси в сусідні країни - Пакистан, Непал, Бангладеш, Шрі-Ланку, Афганістан і Мальдіви. Останнім часом з'явилися приватні авіакомпанії, які працюють під назвою «Авіатаксі». Поряд з державними, дев'ять приватних компаній можуть запропонувати зручні і вигідні програми по всій країні. Розклади авіарейсів публікуються в журналах «Divan» і «Excel» і демонструються в телетексті.

В Індії близько 70 внутрішніх аеропортів (аеропортів місцевого значення), що дозволяє подорожувати з комфортом на літаку в найвіддаленіші куточки країни. Аеропорти з'єднані з прилеглими містами автобусним або залізничним сполученням. Практично у всіх внутрішніх аеропортах Індії є кімнати відпочинку, банкомати, продуктові магазини, кафе, туалети та інші зручності для пасажирів.

Мережа міжнародних залізничних перевезень Індії друга за величиною в світі і найбільша в Азії. До неї входять 11200 локомотивів, 62300 км рейок і більше 7030 залізничних станцій. Ціни на проїзд по ній порівняно невеликі. Безліч експресів сполучають всі великі міста. Є також й висококомфортабельні місцеві поїзди, що обслуговують дорогі маршрути. Там, де залізничне сполучення переривається, можна дістатися від станції до станції автобусом.

Існує спеціальна програма «Пропуск до Індії», завдяки якій турист по одному квитку може подорожувати без обмеження на будь-яких поїздах впродовж певного періоду. Користуватися цією програмою можуть тільки іноземці та індійські громадяни, що проживають за кордоном, при наявності паспорта.

В Індії є розгалужена мережа автобусних маршрутів, що сполучають між собою всі частини країни. Особливо актуально це для тих районів, в яких немає залізничного сполучення, зокрема для високогірних територій. По більшості сільських доріг ходять старенькі автобуси, але на магістральних трасах все більше з'являються автобуси-експреси з усіма зручностями. На багатьох маршрутах, навіть місцевих, квитки можна замовити заздалегідь. Автобуси, як правило, зовсім невеликі, і звичайно вони заповнені пасажирами вщент. Основна частина багажу перевозиться на даху автобуса.

У містах Індії є таксі, які забарвлені в традиційний жовтий колір. У великих туристичних центрах до послуг туристів велика кількість автомобілів з шофером. Прейскурант їх послуг, що затверджується Департаментом по туризму уряду Індії, дещо вищий, ніж у звичайних таксі. Для оренди автомобіля необхідний поліс страхування цивільної відповідальності та міжнародні водійські права. Офіси з оренди розташовані при готелях. Вуличний рух транспорту на всій території Індії і також в штаті Гоа лівосторонній. Бензин коштує близько Rs 18 за літр.

На сьогоднішній день основним індійським транспортом вважаються рикші - велорикші і моторикші. Вони орієнтуються у містах часом краще за таксистів, і вартість проїзду на триколісних рикші приблизно в два рази нижча за вартість проїзду на таксі.

Водний транспорт в Індії розвинений досить слабо. Морське сполучення існує між Порт-Блер (Андаманські острови), Калькуттою і Мадрасом (тільки під час туристичного сезону). Більш сучасна лінія - між Кочине і Лакшадвіпськими островами. Між Бомбеєм і Гоа курсує сучасний катамаран з кондиціонованими салонами. Серед основних морських портів слід відзначити - Мумбай (Бомбей), Калькутта, Кочин, Ченнай (Мадрас), Калікут, Панаджі (Гоа) і Рамешварам.

Поиск по сайту: