Дати класифікацію податкам

Крива Лаффера

Важливе місце в теорії оптимального оподаткування належить дослідженню впливу загального рівня податків на економічний розвиток. Американський економіст А. Лаффер обгрунтував пряму залежність між прогресивністю оподаткування, національним виробництвом і доходами бюджету та відобразив цю залежність у так званій кривій Лаффера.

Згідно з теорією Лаффера підвищення податків до певного рівня сприяє зростанню доходів бюджету, оскільки воно не підриває стимулів до економічної діяльності та інвестиційної активності. За цією межею розпочинається так звана заборонена зона шкали оподаткування. Податкові ставки, що належать до цієї зони, не стимулюють підприємців до збільшення нагромаджень, інвестицій і обсягів виробництва. Отже, звужується податкова база і зменшуються податкові надходження до державного бюджету.

Рис. 1. Крива Лаффера: де Т— ставка податку; ТR — податкові надходження; М = mах ТR; 1, 2— відповідно нормальна і заборонена зони шкали

Вплив зниження податків на економічні процеси Лаффер вбачав: а) у зростанні податкової бази внаслідок збільшення кількості праці і капіталу, що пропонуються на ринок і розширюють обсяг виробництва; б) у переведенні праці та капіталу, що вже використовуються ринком, з низько оподатковуваних у порівняно високо-оподатковувані сфери, що поліпшить розподіл капіталу за сферами економіки і сприятиме підвищенню її ефективності; в) у зменшенні випадків ухилення від податків.

Дати класифікацію податкам.

Податки – основне джерело доходів в світі

За економічним змістом податки – фінансові відносини між державою і платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду, які необхідні для виконання державою її функції.

Види податків:

- прямі; - непрямі.

Прямі:

1. Особисті податки на прибуток громадян;

2. Реальні податки на землю, промисловість з капіталу (ЦП).

Непрямі - встановлюються на товар та послуги і входять у їх ціну (ПДВ, мито, акцизм, ліцензійні збори)

Загальнодержавними податками є:

1. Податок на прибуток підприємств 2. Акцизм

3. ПДВ 4. Податок на дохід фізичних осіб

5. Мито 6. Державне мито

7. Податок на нерухоме майно 8. Рентні платежі 9. Податок на транспортні засоби

10. Податок на промисел 11. Збір на спеціальне використання природних ресурсів

12. Збір за забруднення НПС 13. Плата за землю

14. Збір на обов’язкове страхування

15. Відрахування у пенсійний та соціальний фонди.

Місцеві податки:

1.Податки з реклами 2.Комунальний податок

3.Готельно-курортний збір 4. За проїзд транзитним транспортом 5. За використання символіки

6. Ринковий збір 7. Збір за при влаштування автотранспорту8. Збір за видачу ордера на квартиру

9. Збір за участь у бігах на іподромі

10. Збір за участь у грі у тенісу

11. Збір за проведення місця аукціону

27. Теорія міжнародної торгівлі

Світове господарство – це багатогалузева глобальна економіка, яка пов’язує національні господарства в єдину систему обміну економічною діяльністю з міжнародним поділом праці МПП.

Суб’єктами світового господарства є ТНК, національні господарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об’єднання, які у свою чергу теж є системами.

Відносини між окремими елементами світового господарства утворюють його рівні. Так, відносини між державами складають міжнародний рівень, який регулюється міжнародними правилами, нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.

Основою системи світового господарства є міжнародне та обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання.

Форми міжнародно-економічних відносин:

- міжнародна торгівля; - вивіз капіталу і міжнародний кредит; - міжнародні валютні відносини;- міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво- міжнародна трудова імміграція.

Міжнародний поділ праці — це процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

Міжнародна спеціалізація виробництва — це форма міжнародного поділу праці, за якої зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їх суб’єктами.

Міжнародна виробнича кооперація — це форма організації спільного або взаємоузгодженого виробництва за участю двох або декількох країн.

Поиск по сайту: