Показники і інтерпретація

Для роботи найкраще взяти білий або світло-кремовий неглянце-вий аркуш паперу; олівець - середньої м'якості; ручкою та фломас­тером малювати не можна.

Розташування малюнка на аркуші

Як норма, малюнок розташовується на середній лінії стандартно­го вертикально поставленого аркуша.

Положення малюнка ближче до верхньої межі аркуша (чим більше, тим виразніше) трактується як висока самооцінка та невдоволеність становищем в соціумі, нестачею визнання з боку оточуючих, як пре­тензія на просування, визнання, тенденція до самоствердження.

Розташування малюнка в нижній частині аркуша - зворотний по­казник. Невпевненість у собі, низька самооцінка, депресивний стан, нерішучість, незацікавленість у своєму соціальному становищі, виз­нанні, відсутність тенденцій до самоствердження.

Центральна змістовна частина фігури (голова чи деталь, що її змінює).

Голова, повернена праворуч, - стійка тенденція до діяльності: май­же все, що обмірковується та планується, здійснюється або принаймні починає реалізовуватись (навіть якщо не доводиться до кінця).

Голова, повернена ліворуч, - тенденція до рефлексії, до міркуван­ня; не є «людина дії», лише незначна частина задумів реалізується

або хоча б починає реалізовуватись; нерідко трапляється також не­рішучість, відчувається страх щодо активної дії. (Варіант -відсутність тенденції до дії або страх щодо активності слід виріши­ти додатково).

Розташування у фас, тобто голова спрямована на того, хто малює (на себе), трактується як егоцентризм.

На «голові» розміщені деталі, що відповідають органам відчуттів (вуха, рот, очі) і мають своє значення.

Вуха - зацікавленість в інформації, значимість думки оточуючих про себе (додатково, за іншими показниками та їхніми сполучення­ми, чи робить той, кого тестують, що-небудь задля завоювання пози­тивної оцінки або тільки емоційно реагує на оцінки оточуючих -радість, гордість, образу, смуток, не змінюючи своєї поведінки).

Нестулений рот у поєднанні з язиком (при відсутності вима­льовування губ) трактується як мовленнєва діяльність (базікан­ня), поєднання з вимальовуванням губ - чуттєвість; іноді і те і інше водночас. Відкритий рот без вимальовування язика та губ, особ­ливо затемнений (чорний), трактується як схильність до виникнення побоювань і страхів, недовіри. Рот із зубами - вербальна агресія, у більшості випадків захисна (лаятись у відповідь на звернення нега­тивного змісту та забарвлення, на судження чи непогодження). Для дітей та підлітків характерний малюнок затемненого рота округлої форми (у випадку побоювання, тривожності).

Особливе значення надається очам. Це є символ властивого лю­дині переживання страху (згадайте японські малюнки після Хіросі-ми та Нагасакі). Це значення особливо підкреслюється різким вима­льовуванням райдужки. Необхідно звернути увагу на наявність чи відсутність вій. Вії - істероїдно-демонстративні манери у поведінці, для чоловіків - жіночі риси характеру; з вимальовуваними зіницями та райдужками вії збігаються рідко. Вії трактуються також як заці­кавленість захопити оточуючих зовнішньою красою та манерою вдя­гатися, надання цьому великого значення.

Збільшені порівняно з фігурою в цілому розміри голови свідчать про те, що той, кого тестують, цінує раціональне начало (можливо й ерудицію) в собі та оточуючих.

На голові можуть бути розміщені додаткові деталі: роги - захист, а у поєднанні з іншими ознаками агресії (кігті, щетина, голки) ви­значають характер цієї агресії (спонтанна чи захисно-відповідаюча); пір 'я - тенденція до самоприкрашання та самовиправдовування, до

демонстративності; грива, шерсть, зачіска - чуттєвість, підкреслен­ня своєї статі та іноді орієнтація на свою сексуальну роль.

Опорна частина фігури (ноги, лапи, іноді постамент). Розглядається «ґрунтовність» цієї частини (по відношенню до розмірів всієї фігури і по формі):

• вагомість, обміркованість, раціональність прийняття рішення,
шляхи висновків, формування суджень, посилання на положен­
ня, що існують, та значущу інформацію;

• поверховість суджень, легковажність у висновках та суджен­
нях, інколи імпульсивність прийняття рішення (особливо при
відсутності або майже при відсутності ніг);

• звернути увагу на характер з'єднання ніг (лап) з корпусом:
з'єднані точно, ретельно, недбало, слабко, не з'єднані зовсім;
це характеризує контроль за своїми міркуваннями, висновка­
ми, рішеннями.

Однотипність та односпрямованість, а також повторення форми ніг (лап), будь-яких елементів опорної частини визначає конформність суджень та установок у прийнятті рішення, їх стандартність, ба­нальність. Різноманітність у формі та положенні цих деталей свідчить про своєрідність установок і суджень, самостійність, інколи (відпо­відно до незвичності форми) - навіть творчий початок (у нормі) або інакомислення (ближче до патології).

Частини, що піднімаються над рівнем фігури, можуть бути фун­кціональними або прикрасами; крила, додаткові ноги, щупальця, де­талі панцира; пір'я, бантики, щось на зразок завитків, квітів.

Функціональні - енергія охоцлення різних областей людської діяль­ності, впевненість у собі, самовизначення з неделікатним, нерозбір­ливим утиском оточуючих, або ж допитливість; співпраця у якомога більшій кількості заходів, завоювання собі місця під сонцем, захоп­лення своєю діяльністю, сміливість заходів - відповідно, значення символу (крила або щупальця) і т.п.

Прикраси - демонстративність, схильність до привертання уваги до себе, манірність (наприклад, кінь або його неіснуючий аналог- у сутані з пір'я пави).

Хвости виявляють ставлення до особистих дій, роздумів, вис­новків, до своєї вербальної продукції, судячи з того, куди повер-

нуті ці хвости (вправо чи вліво). Позитивне або негативне забарв­лення цього відношення висловлене у напрямі хвостів догори (впев­нено, позитивно, жваво), униз (незадоволення собою, засмученість, жаль, сумнів із власного приводу, жаль про зроблене, сказане, каят­тя та ін.). Хвости, що складаються з кількох ланок, які часто повто­рюються (особливо пишні хвости, довгі та рідше розгалужені): по­вернені вправо - виявляють ставлення з приводу власних дій або поведінки, вліво - з приводу думок, рішень, втраченого моменту, власної нерішучості.

Контур фігури аналізується згідно з присутністю чи відсутні­стю частин, що виступають з власне контуру (на кшталт щитів, панцирів, голок, вимальовування та затемнення лінії контуру). Це захист від оточуючих: агресивний - гострі кути; острах і тривога - якщо є затемнення, вихід за контурну лінію; з підозрою - якщо поставлені щити, заслони, лінія подвоєна та ін. Спрямованість такого захисту відповідно до просторового розташування: верхній контур - проти осіб, що реально мають можливість накласти за­борону, обмеження, здійснити примус (проти старших за віком, вчителів, батьків, начальників, керівників); нижній контур - за­хист проти глузування, неприйняття, відсутності авторитету в підлеглих, молодших, побоювання бути засудженим; бокові кон­тури - недиференційоване побоювання і готовність до захисту і самозахисту будь-якого порядку і в різних ситуаціях. Це ж сто­сується елементів захисту, що розташовані не по контуру, а в се­редині контуру на власне корпусі тварини. З правого боку більше в процесі діяльності (реальної), з лівого боку - здебільшого за­хист своїх думок, переконань і смаків.

Загальна енергія оцінюється кількістю зображених деталей -чи тільки необхідна кількість, щоб дати уяву про придуману тва­рину, що не існує (тіло, голова, кінцівки, хвіст, крила, і т.п.): із заповненим контуром, без штрихування і додаткових ліній час­тин, просто примітивний контур, - або ж має місце щедре зобра­ження не тільки необхідних деталей, а й таких, що ускладню­ють конструкцію. Відповідно - чим більше складових частин і елементів (окрім найнеобхідніших), тим вища енергія, і навпа­ки: економія енергії, астенічність, органіка, хронічне соматичне захворювання. (Те ж саме підтверджується характером виконан-

ня певних деталей й символів, що дозволяє з'ясувати об'єкт при­в'язки тривоги).

Оцінка характеру ліній.

Дубляж лінії, недбалість, неакуратність з'єднань, «острівці» з ліній, що перетинаються одна одною, закреслення частини малюнка (забруднення, відхилення від вертикальної осі, стереотипність ліній і т.п.) розцінюються так само, як при аналізі піктограм.

Це стосується фрагментарності ліній і форм, незакінченості, обі-рваності малюнка...

Тематично тварини поділяються на тих, що погрожують (тих, яким погрожують), нейтральних (подібно до лева, бегемота, вовка або птаха, мурахи, білки, собаки, кішки). Це відношення до власної персони, до свого «Я», уявлення про свою позицію в світі, щось на зразок ідентифікації себе за значимістю (із зайцем, комашкою, сло­ном, собакою і т.п.). Тварина, яку малюють, - представник автора.

Уподібнення тварини до людини, починаючи з постановки тва­рини у положення прямоходження (на дві лапи замість чотирьох або більше) закінчуючи одяганням тварини в людський одяг (штани, спіднички, пояси, плаття), включаючи подібність морди до обличчя, ніг або лап - на руки, свідчать про інфантилізм, емоційну незрілість (відповідно до ступеня виявленості «олюднення» тварини). Механізм є схожим і паралельним алегоричному значенню тварин та їх харак­терів у казках, притчах, інших фольклорних формах.

Ступінь агресивності, виражений кількістю, характером і роз­ташуванням гострих кутів у малюнку незалежно від їх зв'язку з тою чи іншою деталлю зображення. Особливо вагомими в цьому відно­шенні є прямі символи агресії - кігті, зуби, дзьоби. Акцентування статевих ознак (вимені, грудей при людиноподібній фігурі і т.п.) -це ставлення до статі, аж до фіксації на проблемах сексу.

Фігура кола (особливо незаповненого) символізує тенденцію до приховування, замкнутості свого внутрішнього світу, небажання да­вати відомості про себе оточуючим, піддаватися тестуванню. Такі ма­люнки дають зазвичай дуже обмежену кількість даних для аналізу.

Вмонтування механічних частин в живі тканини тварини, поста­новка фігури тварини на постамент, тракторні або танкові гусениці, постановка на триногу, прикріплення до голови пропелера, гвинта;

вмощування в око електролампи, проводів у тіло і кінцівки тварини, а також рукояток, клавішів, антен і т.п. зустрічається головним чи­ном у хворих на шизофренію та глибоких шизоїдів (рідко).

Творчі можливості виражені зазвичай кількістю елементів фігу­ри, що поєднується. Банальність, відсутність творчого початку прий­має форму «готової» тварини, що вже існує (коня, собаки, риби, свиніХ до якої лише «додається» також «готова» деталь, що вже існує, щоб намальована тварина стала такою, що не існує (кішка з крилами, риби з пір'ями, собака з ластами і т.п.). Оригінальність виражається у формі фігури з елементів, а не з цілих заготовок.

Назва може виражати, по-перше, раціональне з 'єднання частин («заєць, що літає», «бегекіт», «муходор»), а по-друге, словотворення з «книжково-науковим», іноді латинським суфіксом або закінченням («реталетіус», «напліолярія», «лямникецинія», «паргалорій»). Пер­ше - раціональність, конкретна установка при орієнтації і адаптації, друге - демонстративність, спрямованість головним чином на демон­страцію власного розуму, ерудиції, знань. Зустрічаються назви по­верхово-звукові, без будь-якого осмислення («ліошама», «грятекр», «лаліо»), що знаменують легковажне ставлення до оточуючих, не­вміння враховувати сигнали небезпеки, присутність афективних кри­теріїв в основі мислення, перевага естетичних елементів судження над раціональними.

Зустрічаються іронічно-гумористичні назви («ріночурка», «дево-щур» «бульбашкоїд») - при відповідно іронічно-поблажливому став­ленні до оточуючих; інфантильні назви мають зазвичай елементи, що повторюються («тру-тру», «люлюка», «кус-кус»).

Схильність до фантазування, частіше захисного характеру, ви­ражена надмірно подовженими назвами («аберосинотіклірон», «гу-лобарінклетомнешинія» і т.п.).

Поиск по сайту: