Трудовий договір. Порядок прийому на роботу

Одним із основних учасників трудових правовідносин вважається роботодавець. На відміну від працівника він є найбільш універсальним учасником трудового права, оскільки бере участь не тільки у власне-трудових відносинах (індивідуальних), а й у колективно-трудових та інших правовідносинах, що тісно пов’язані з трудовими. Це правовідносини з органами працевлаштування, з органами, що виконують нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства, з органами, які розглядають індивідуальні та колективні трудові спори та ін.

Поняття роботодавець є порівняно новим у трудовому праві України. Чинний Кодекс законів про працю України такого поняття не застосовує, але застосування цього терміна для позначення сторони трудового договору передбачає проект нового Трудового кодексу України.

Роботодавець як учасник трудового права – це особа, яка надає роботу іншій особі на підставі трудового договору у формі будь-якого виду, передбаченого законодавством, у тому числі при обрання чи призначенні на посаду.

Керівник навчального закладу відноситься до категорії роботодавців, так як він призначає, переводить та звільняє працівників закладу. Для недопущення помилок при найманні персоналу керівнику навчального закладу необхідно знати основні законодавчі та нормативні акти про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, ухвалених відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України). Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за договорами з фізичними особами.

Правові відносини – це такі стосунки, які виникають на основі правових норм, і їх учасники наділені правами та юридичними обов’язками, що забезпечуються державою. Наявність лише правових норм не достатньо для існування правових відносин, для їх виникнення необхідно, щоб учасники правових відносин вчинили передбачені законом дії: уклали договір, влаштувалися на роботу. Правовідносини – це завжди двосторонній зв'язок у якому одна сторона має права, а інша – відповідні обов’язки.

Трудові правовідносини – це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладання трудового договору, а також відносини з приводу встановлення умов праці в закладі, навчання й підвищення кваліфікації та відносини, пов’язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішення трудових спорів та працевлаштування громадян.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір є основним інститутом у системі трудового права. Він розглядається як підстава виникнення правовідносин і як форма залучення до праці. За юридичною природою трудовий договір – це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником. Трудовий договір – універсальна модель найму на підставі якої працівник здає в найм роботодавцю свою здатність до праці. Праця керівника навчального закладу здійснюється за трудовим договором. Перед укладанням трудового договору сторони мають дійти згоди про його умови. Більшість із них передбачено законодавством про працю і колективним договором, а деякі з них визначаються сторонами при укладанні трудових відносин. Найбільш традиційним вважається поділ трудового договору за термінами його дії. Згідно ст..23 КЗпП України розрізняють такі його види:

- безстрокові, тобто укладені на невизначений строк;

- строкові, укладені на строк, визначений угодою сторін;

- такі, що укладалися на час виконання певної роботи.

За загальними правилами трудовий договір укладається на невизначений термін. Закон надає перевагу такому виду договорів, оскільки вони сприяють стабільності трудових правовідносин.

Види трудових договорів (за строками дії):

- договір, укладений на невизначений строк;

- строковий договір:

* сезонний договір – для працюючих на роботах, які внаслідок природних

умов виконуються протягом певного періоду року – сезону, що не перевищує

шести місяців;

* договір за сумісництвом – працюючі за певних умов можуть укладати

одночасно декілька трудових договорів на різних підприємствах;

* тимчасовий договір – для працюючих зі строком роботи до двох місяців, а

для заміщення тимчасово відсутніх працівників – до чотирьох місяців;

- договір, укладений на час виконання певної роботи.

Умови трудового договору, що визначаються сторонами, поділяються на основні та додаткові. Наявність додаткових умов не обов’язкова, але можлива. Головними умовами трудового договору є зазначені в ньому місце роботи, трудова функція і оплата праці. Додаткові умови при укладанні договору це – випробування при прийнятті на роботу (ст. 26 КЗпП України), термін трудового договору (ст. 23 КЗпП України), тривалість робочого часу (ст. 56 КЗпП України та ін. При цьому навіть за згодою сторін не можуть до трудового договору включатися умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством про працю або суперечать йому (ст. 9 КЗпП України).

Як конкретний юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення трудових правовідносин відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з виконанням Правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Законодавче визначення трудового договору вказує на його двосторонній характер і характеризує його як угоду.

Однією із сторін трудового договору, як це випливає із ст. 21 КЗпП України є працівник, який набуває цього статусу за фактом укладання трудового договору. Керівник навчального закладу, по відношенню до роботодавця – відділу освіти, також є найманим працівником. Ст. 24 КЗпП України передбачається, що при укладанні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, документ про освіту, про стан здоров`я та інші документи. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з одного закладу в інший за погодженням між керівництвом цих установ, не може бути відмовлено в укладанні трудового договору.

Після укладання трудового договору працівник потрапляє під дисциплінарну залежність від роботодавця. При порушенні працівником своїх зобов’язань за договором роботодавець має право застосувати до працівника дисциплінарні санкції. Ця дисциплінарна залежність працівника компенсується для нього безумовним правом достроково розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, аналогічні права роботодавця законом обмежені. Саме в цьому і полягає рівність сторін.

Трудовий договір – це результат добровільного волевиявлення його сторін. Не можна примусити працівника укласти трудовий договір, так само, як і роботодавця зобов’язати найняти ту чи іншу особу на роботу.

Для трудового договору законодавством передбачено письмову форму, дотримання якої вимагає, щоб усі умови трудового договору були викладені у вигляді окремого письмового документа, погоджені сторонами та підписані ними особисто. Письмовий трудовий договір укладається у двох примірниках, які вважаються рівноцінними за своєю юридичною силою і зберігаються у кожної із сторін. Проте для юридичного оформлення взаємного волевиявлення сторін у письмовій формі достатнім можна вважати і одного примірника договору, скріпленого підписом працівника і роботодавця.

Усна форма трудового договору хоча і не виключається чинним законодавством України про працю, але потребує юридичного оформлення у вигляді певних письмових документів.

Трудове законодавство встановлює єдині вимоги щодо порядку укладання трудового договору: наявність трудової книжки і документа, що засвідчує особу. Якщо особа наймається вперше і у неї відсутня трудова книжка, то вона має подати довідку з місця проживання. Ст. 25 КЗпП України забороняє при укладанні трудового договору вимагати від осіб, які улаштовуються на роботу, документи, подання яких не передбачено законодавством.

Разом з тим законодавство передбачає подання додаткових документів у тих випадках, коли зайняття посади чи виконання певної роботи вимагає відповідної освіти чи кваліфікації. Наприклад, диплом про освіту, посвідчення водія, медичну довідку тощо.

Порядок укладання трудового договору умовно можна поділити на декілька етапів:

- звернення особи до роботодавця з пропозицією (письмовою заявою) про укладання трудового договору;

- розгляд заяви роботодавцем і прийняття ним рішення;

- видання наказу або розпорядження про зарахування працівника на роботу;

- оформлення трудової книжки.

До початку роботи роботодавець зобов’язаний:

* роз’яснити працівнику його права та обов’язки, проінформувати про умови праці, а також його права на пільги та компенсації за роботу на шкідливих та небезпечних роботах;

* ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

* визначити працівнику робоче місце, забезпечити необхідними для роботи засобами;

* проінформувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Зазначені дії роботодавець повинен вчинити до того, як працівник приступить до роботи, оформивши при цьому відповідні документи.

На всіх працівників, які працюють більше п’яти днів, заводиться трудова книжка. Вона є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок регулюється «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Мінпраці України, Мінюсту України і Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993р. № 58.

Види трудового договору визначаються за різними критеріями: терміном дії, характером і кількістю виконуваних трудових функцій, порядком виникнення трудових правовідносин тощо.

За терміном дії трудові договори поділяються на строкові та безстрокові, а з огляду на підстави виникнення трудових правовідносин вони бувають: звичайні, контракт, укладені за фактом обрання на посаду та призначення на посаду.

Серед договорів, які впливають на факт виникнення трудових правовідносин особливе місце займає контракт. Він отримав своє юридичне оформлення у трудовому праві з 1991 р.

Поиск по сайту: