Розкажіть про виникнення східнослов'янської писемності та розвиток української мови. Наведіть приклади поширення письменності за часів Київської Русі

Доба Київської Русі представлена яскравою й самобутньою культурою, невід'ємними складовими частинами якої були освіта та література. Слов'янські просвітителі Кирило і Мефодій створили слов'янську абетку — кирилицю й переклали слов'янською мовою церковні книги. Прийняття християнства в 988 р. уплинуло на розвиток освіти, сприяло написанню неперевершених літературних творів. У XII ст. стали з'являтися перші рукописні книги, в основному церковного змісту. Книги створювалися и переписувалися в монастирях, що у той час були основними культурними центрами.

У першій половині X ст. Русь і Візантія вже укладали договори в писемній формі. Таким чином, поява писемності сприяла не тільки розвитку освіти та літератури, але і зміцненню міжнародного авторитету Київської Русі.

У період виникнення Київської Русі відбувалося формування української народності — спільності людей, яка формується в процесі злиття різних племен, що мають спільну територію, мову та культуру. Цей процес тривав кілька сторіч. Територією формування української народності стали Київщина. ^Переяславщина, Чернігово-Сіверщина, Волинь, Поділля, Закарпаття, Північна Буковина, Східна Галичина.

Давньоруська мова, що сформувалася на основі старослов'янської мови, використовувалася для написання текстів нерелігійного змісту, при укладанні договорів тощо.

А в повсякденному житті використовувалися діалекти, що склалися на певній території.

На землях Київської Русі виникли два діалекти: наддніпрянський і південно-західний.

У XIII ст. на їхній основі формується єдина українська мова. У «Слові о полку Ігоревім- можна простежити цей процес — зустрічаються окремі українські слова, вирази.

Православна церква і князі піклувалися освітою в Київській Русі. Так, у період князювання Володимира Святос-лавича виникли перші школи при церквах у Києві, Чернігові, Володимирі, Новгороді.

У 1037 р. за участю Ярослава Мудрого при Софійському соборі була відкрита школа, у якій, крім читання і письма, вивчали грецьку і латинську мови, основи медицини, філософські твори. Учні школи могли користуватися біблі-

отекою, що знаходилася при Софійському соборі.

Такі ж школи виникають іпри монастирях: Києво-Печерському, Андріївському в Києві.

Давньоруська писемність створила передумови перетворення усної народної творчості в літературу. У трактаті митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать» автор намагався осмислити місце Київської Русі серед інших держав. Київські князі, будучи високоосвіченими людьми, створювали яскраві літературні твори. Так, Володимир Мономах написав «Повчання дітям-, у якому виклав свої політичні, філософські, моральні погляди, висловився про необхідність служіння народові та державі.

У -Слові о полку Ігоревім» описується похід 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців. Невідомий автор закликав князів до єдності в боротьбі з ворогами. Самобутнім явищем літератури Київської Русі були літописи, що фіксували події Київської Русі по роках. Літописи є безцінним джерелом вивчення соціально-політичного життя Київської Русі. Найбільш відомий — «Повість временних літ», створена літописцем Нестором.

Висновок.Виникнення писемності в Київській Русі мало велике значення для розвитку культури. Процес формування української мови, що розпочався в XIII ст., відіграв велику роль у формуванні української народності.

8. Проаналізуйте зміст українсько-російського договору 1654р., розкрийте його історичне значення.

агнення до створення суверенної держави визначило позицію Богдана Хмельницького в пошуку союзників. Гетьман розумів, що вирватися власними зусиллями з-під польського панування не вдасться. Для більшості володарів європейських держав Б.Хмельницький був лише •'бунтівником», тому він вимушений був шукати надійну та міцну державу, яка б надала певної військової підтримки. Найбільш реальною кандидатурою була православна Московська держава: російський народ був етнічно близький українцям, мав таку ж релігію, схожі мову та культуру.

Московська держава зайняла вичікувальну позицію. Але бажання розширити територію та сферу свого впливу в Східній Європі, залучити українські козацькі озброєні формування для охорони Московської держави від нападів татар сприяли тому, що цар погодився прийняти Військо Запорозьке «під свою руку».

1 жовтня ї 653 р. на Земському соборі в Москві було вирішено прийняти Україну до складу Росії. Юридично договір був оформлений під час російсько-українських переговорів у січні—березні 1654р. у Переяславі. 8 січня 1654р. на Раді козацьких старшин були узгоджені принципові положення майбутньої угоди: антипольський військовий союз України та Росії, верховенство московського царя над Україною, збереження основних прав та вольностей Війська Запорозького, усний акт присяг У березні 1654 р. були підписані «Березневі статті», або «Статті Богдана Хмельницького», які юридично оформили українсько-московський союз. Основні засади договору:

1) Україна увійшла до складу Росії на правах широкої автономії;

2) Україна (Гетьманщина) займала територію Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств, частини Уманського воєводства, мала республіканську форму правління;

3) Росія підтверджувала права та привілеї володіння Війська Запорозького та української шляхти;

4) встановлений 60-тисячний козацький реєстр;

5) уведення платні старшині;

6) збереження місцевої адміністрації, що збирала податки для царської скарбниці;

Хрестові походи дозволили німецьким, французьким та італійським містам вести торгівлю зі сходом по морю, тобто Західна Європа стала здійснювати прямий зв'язок з Візантією і Малою Азією. Київ виявився поза основними торговими шляхами.

Князі були зацікавлені в розвитку торгівлі у своїх князівствах. Так, посилювалася торгова роль Чернігова. Галича, Новгорода, Смоленська. Полоцька. Торгівля приносила високі прибутки і сприяла зміцненню політичного впливу князівств.

Система державного керування удільного князівства будувалася за принципом васальної залежності. На чолі стояв князь, а місто, де він жив, було політичним центром. Князівство поділялося на волості. Для керування адміністративними одиницями князь призначав посадників, тисяцьких і тіунів, що цілком залежали від князя.

Феодальна роздробленість була притаманна не тільки Київській Русі. Це було закономірним етапом розвитку держави в період зміцнення феодальних відносин. З одного боку, феодальна роздробленість призвела до втрати державної єдності, сприяла князівським міжусобицям, зниженню обороноздатності, зовнішнім агресіям; а з іншого боку — підсилила владу князів, сприяла будівництву нових міст, прогресу в сільському господарстві, розвитку культури в удільних князівствах і землях.

Висновок. Феодапьна роздробленість була закономірним процесом у розвитку феодальних держав. Вона символізувала новий етап соціалььо-економічних і політичних відносин у князівствах і землях колишньої Київської Русі.

19. Визначте місце Кирило-Мефодіївського товариствав українському національному відродженні

1834 р. було відкрито університет Святого Володимира у Києві, який в 40-х рр. XIXст. став центром українського національно-культурного руху. У 1846р. у Києві створено першу політичну організацію — Кирило-Мефодіївське товариство, назване так на честь перших слов'янських просвітників Кирила та Мефодія. Організаторами товариства були: Микола Костомаров (професор Київського університету), Василь Білозерський (вчитель зПолтави); Микола Гулак (службовець канцелярії генерал-губернатора) Згодом до складу товариства увійшли П. Куліш, Т.Шевченко, М. Савич, А. Маркович та ін.

Програмними документами товариства були: «Статут слов'янського товариства святих Кирила та Мефодія», «Книга буття українського народу» "Закон Божий». Мета товариства: ліквідація самодержавства та кріпосництва, встановлення республіки, уведення демократичних свобод, широкий розвиток культурних та релігійних зв'язків на основі християнської моралі. Київ мав стати столицею слов'янської федерації.

У своїй практичній діяльності члени товариства обмежувалися просвітницькою роботою: розповсюджували революційні твори Т. Шевченка та інших авторів, складали революційні прокламації («Брати українці», «Брати великороси та поляки»), у яких закликали слов'ян до єдності в боротьбі з царизмом.

В. Білозерський склав проект впровадження в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів. Збиралися кошти на видання популярних книг. П. Куліш написав перший український підручник, а також першу українську азбуку («кулішівку»).

Але з питань досягнення політичних цілей погляди членів товариства розходилися. Представникипомірно-ліберального крила (М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш) виступали за реалізацію програмних цілей шляхом реформ.

Представники радикально-демократичного крила (М.Гулак, І.Посада, Т.Шевченко) виступали за необхідність народного повстання, встановлення республіки, вбивство царської сім'ї.

Проіснувало товариство 14 місяців і за доносом студента Олексія Петрова було розгромлено на початку квітня 1847р. Члени товариства були засуджені та зіслані (М. Костомаров—до Саратова, П.Куліш —доТулиіт.д). М.Гулак був заточений у Шлісельбурзьку фортецю кч о роки, а Т. Шевченка за сатиричну поему «Сон» було віддано на 10 років в солдати в оренбурзькі степи -без права писати та малювати».

13. Розкрийте роль Тараса Шевченка в українському національному відродженні.

Найвидатнішою постаттю національно-визвольного руху 40—50-хрр. ХІХст. був Тарас Григорович Шевченко. В історичному розвитку України, в її літературі, мистецтві, культурі він посідає найважливіше місце.

Народився Шевченко в 18і4р в кріпацькій родині в Київській губернії, рано залишився сиротою. Згодом разом зі своїм господарем Шевченко потрапив до Петербурга. В 1838 р. був викуплений з неволі. Тарас вчився в Академії мистецтв, де разом з художнім виявився і його поетичний талант Шевченко започаткував реалістичну течію українського живопису. Перша збірка поезій називалася «Кобзар» (1840)

Вагомий внесок в український національний рух зробив Шевченко, коли працював в «Київській тимчасовій комісії для розгляду давніх актів». Він вивчав старовинні письмові пам'ятки, замальовував певні об'єкти (церкви, козацькі могили), знаходив предмети старовинного побуту, записував козацькі пісні, історичні перекази та легенди.

На формування історичних поглядів та політичних переконань Т. Шевченка справили неабиякий вплив народна творчість та життя кріпаків, передові ідеї суспільної думки та перші історичні дослідження П. Куліша та М.Костомарова. Шевченко вважав за необхідне звільнення селян від кріпосництва, поширення освіти в народі шляхом створення сільських шкіл. Т.Шевченко ідеалізував козацьку свободу («Іван Підкова», -Тарасова ніч». «Марковичу»). У поемі -Гайдамаки» поет описав події гайдамацького руху та повстання 1768р. (Коліївщину), не виправдовуючи гайдамацьку різанину невинних

Рушійною силою історії для Т Шевченка був народ Твори поета стали політичною програмою українського національно-визвольного руху. Розповідаючи про історичне минуле України (козацтво, національно-визвольну війну Б. Хмельницького, гетьманів). ЇЇ національне та соціальне поневолення московськими та польськими царями, він своїми творами закликав до боротьби за національне звільнення,, зз встановлення справедливого суспільства,засноване на загальнолюдських цінностях. Т. Шевченко засуджував колоніальну політику російських царів (поеми -Сон-, «Кавказ», «І мертвим, і живим»). Неоднозначно поет оцінював політичні вчинки гетьмана Б. Хмельницького: «великомудрий гетьман-, -геніальний бунтівник», але ставив йому в докір приєднання України до Московської держави, називаючи -нерозумним сином-.

У 1846 р. Шевченко увійшов до складу першої української таємної політичної організації — Кирило-Мефодіївського товариства. Він брав активну участь у розробці програми товариства та відстоював ідеї скасування кріпацтва, захисту селянства, боротьби з царським самодержавством та встановлення союзу слов'янських республік. 5 січня 1847р. Т.Г.Шевченка було заарештовано та засуджено до «служби в солдатах». Йому заборонили малювати та писати, поетові довелося робити це в уславлених «захалявних книжечках» — невеличких зошитах, що можна було сховати за халяву солдатського чобота.

Шевченко повернувся до Петербурга після смерті Миколи І у 1858р. У 1859р. написав поему «Марія», «Російські повісті». У 1861 р. Кобзаря не стало.

Поиск по сайту: