КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

• Всеобщая декларация прав человека
• Международный пакт О гражданских и политических правах
• Международный пакт Об экономических, социальных и культурных правах
• Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод
• Протокол №1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод
• Протокол №2 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод «О наделении Европейского Суда по правам человека компетенцией выносить консультативные заключения»
• Протокол №4 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод «Об обеспечении некоторых иных прав и свобод помимо тех, которые уже включены в Конвенцию и Протокол №1 к ней»
• Протокол №6 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод Относительно отмены смертной казни
• Протокол №7 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод
• Протокол №9 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод
• Протокол №10 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод
• Протокол №11 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод
• Декларация прав ребенка

· Конвенция о правах ребенка

· Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 14 декабря 1990 г. N 45/111 "Основные принципы обращения с заключенными"

• Конвенция против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания...
• Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин (Нью-Йорк, 18 декабря 1979 г...
• Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка (принят Резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН 34/169 от 17 декабря 1979 г.)
• Руководящие принципы для эффективного осуществления Кодекса поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка (утв. резолюцией Экономического...
• Меры, гарантирующие защиту прав тех, кто приговорен к смертной казни (одобрены резолюцией Экономического и Социального Совета ООН 1984/50 от 25 мая 1984 г.)
• Декларация о защите всех лиц от насильственных исчезновений (принята резолюцией Генеральной Ассамблеей Организации Объединенных Наций N 47/133...
• Принципы медицинской этики, относящиеся к роли работников здравоохранения, в особенности врачей, в защите заключенных или задержанных лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания
• Свод принципов защиты всех лиц, подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было (утвержден Резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН 43/173 от 9 декабря 1988 г.)
• Основные принципы применения силы и огнестрельного оружия должностными лицами по поддержанию правопорядка (приняты восьмым Конгрессом ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушениями, Гавана 27 августа – 7 сетября 1990 г.)
• Минимальные стандартные правила обращения с заключенными (приняты на первом Конгрессе ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями 30 августа 1955 г., одобрены Экономическим и Социальным Советом на 994-м пленарном заседании 31 июля 1957 г.)

[1] Если численность ОНК позволяет формировать группы, то целесообразно осуществлять работу групп по конкретным направлениям

[2] Законы и нормативно-правовые акты, имеющиеся у членов ОНК, должны быть в редакции, учитывающие внесение изменений и дополнений в законодательство

[3] В случае необходимости член ОНК мог бы не только сослаться на источник права, но и предъявить нормативно-правовой акт

[4] Основание: Постановление Правительства Российской Федерации от 11 апреля 2005 г. N 205.

[5] Порядок предоставления информации о правах, обязанностях, режиме содержания и т.д, нами было рассмотрено выше. См. раздел «Порядок приема в следственный изолятор», пункт «предоставление информации лицам, принятым в СИЗО».

[6] См. совместный приказ № 640 Министерства здравоохранения и социального развития и приказ № 190 Министерства юстиции Российской Федерации «О порядке организации медицинской помощи лицам, отбывающим наказание в местах лишения свободы и заключенным под стражу» (Далее по тексту приказ № 190 МЮ РФ от 17.10.2005)

[7] Информация о факте обращения за медицинской помощью, состоянии здоровья гражданина, диагнозе его заболевания и иные сведения, полученные при его обследовании и лечении, составляют врачебную тайну (п.27 Приказа № 190 МЮ РФ от 17.10.2005, ч. 1 ст. 61 Основ законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан от 22 июля 1993 г. N 5487-1.)

[8] Порядок проведения обыска, аналогичен порядку производства обыска при приёме в СИЗО (прим. автора)

[9] В СИЗО и тюрьмах численность отряда устанавливается ежегодно территориальным органом ФСИН России. (п.3 Положения об отряде осуждённых ИУ (Приказ Минюста России № 259 от 3012.2005 г.)

[10] Основание: Постановление Правительства Российской Федерации от 11 апреля 2005 г. N 205.

[11]В соответствии со ст. 12 Федерального закона от 02.05.2006 N 59-ФЗ (ред. от 29.06.2010) «О порядке рассмотрения обращений граждан Российской Федерации» (принят ГД ФС РФ 21.04.2006) письменное обращение, поступившее в государственный орган, орган местного самоуправления или должностному лицу в соответствии с их компетенцией, рассматривается в течение 30 дней со дня регистрации письменного обращения. В соответствии со ст. 14 - 15 приказа Минюста РФ от 26.12.2006 N 383 (ред. от 23.07.2010) «Об утверждении Административного регламента исполнения государственной функции по организации рассмотрения предложений, заявлений и жалоб осужденных и лиц, содержащихся под стражей» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 17.01.2007 N 8761) общий срок рассмотрения обращений подозреваемых, обвиняемых и осужденных не должен превышать месячного срока со дня регистрации обращения. Письменное обращение, поступившее в учреждение или орган УИС, в соответствии с его компетенцией, рассматривается в течение 30 суток со дня его регистрации. Поступившее письменное обращение от подозреваемых и обвиняемых рассматривается в течение 10 суток. В случаях, не терпящих отлагательств, которые связаны с угрозой жизни и здоровью подозреваемых, обвиняемых или осужденных, их устные и письменные обращения рассматриваются незамедлительно.

[12] Постановление Конституционного Суда РФ от 26.12.2003 N 20-П «По делу о проверке конституционности отдельных положений частей первой и второй статьи 118 Уголовно-исполнительного кодекса Российской Федерации в связи с жалобой Шенгелая Зазы Ревазовича».

Определение Конституционного Суда РФ от 01.04.2004 N 77-О «По ходатайству Министра юстиции Российской Федерации об официальном разъяснении Постановления Конституционного Суда Российской Федерации от 26 декабря 2003 года по делу о проверке конституционности отдельных положений частей первой и второй статьи 118 Уголовно-исполнительного кодекса Российской Федерации».

[13] Вопросы переписки осужденного без цензуры были рассмотрены нами в п. 1.2 главы 3 «Порядок реализации прав осуждённых, отбывающих наказание в ЛПУ, ЛИУ».

[14] На 1 августа 2010 года в исправительных учреждениях действуют 523 храма, 705 молитвенных комнат. Режим доступа: http://www.fsin.su/structure/ inspector/iao/statistika/Kratkaya/ 20har-ka

[15] п.12 Приказ Минюста РФ от 03.11.2005 N 205 (ред. от 12.02.2009, с изм. от 15.04.2009) «Об утверждении Правил внутреннего распорядка исправительных учреждений» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 14.11.2005 N 7161)

[16] пп. 2,3 ст.90 «Уголовно-исполнительный кодекс Российской Федерации» от 08.01. 1997 N 1-ФЗ (принят ГД ФС РФ 18.12.1996) (ред. от 01.07.2010)

[17] Изъятые у осужденных деньги не позднее чем в суточный срок (исключая выходные и праздничные дни) сдаются в финансовую часть либо в бухгалтерию, где зачисляются на лицевой счет осужденного без права пользования и распоряжения ими во время отбывания наказания. Изъятые ценные бумаги и иные ценности хранятся в бухгалтерии или на складе ИУ, о чем владельцу выдается квитанция. Изъятые у осужденных запрещенные вещи, не относящиеся к ценным, сдаются на склад для хранения либо уничтожаются по решению начальника ИУ, о чем составляется соответствующий акт с ознакомлением осужденного под роспись. Такое же решение принимается и в отношении продуктов питания, полученных в неустановленном порядке. Вещи, имеющиеся у осужденных сверх установленной нормы, изымаются и сдаются на склад для хранения. Если хранящиеся на складе вещи понадобятся осужденным и не будут излишними, они могут выдаваться владельцам. Администрация исправительного учреждения выдает осужденным квитанцию о приеме для хранения на складе изъятых и сданных вещей. См. пп.44,45,46,47 приказа Минюста РФ от 03.11.2005 N 205 (ред. от 12.02.2009, с изм. от 15.04.2009) «Об утверждении Правил внутреннего распорядка исправительных учреждений» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 14.11.2005 N 7161)

[18] См. совместный приказ № 640 Министерства здравоохранения и социального развития и приказ № 190 Министерства юстиции Российской Федерации «О порядке организации медицинской помощи лицам, отбывающим наказание в местах лишения свободы и заключенным под стражу» (Далее по тексту приказ № 190 МЮ РФ от 17.10.2005)

[19] Информация о факте обращения за медицинской помощью, состоянии здоровья гражданина, диагнозе его заболевания и иные сведения, полученные при его обследовании и лечении, составляют врачебную тайну (п.27 Приказа № 190 МЮ РФ от 17.10.2005, ч. 1 ст. 61 Основ законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан от 22 июля 1993 г. N 5487-1.)

[20] В зависимости от поставленных задач, территориального расположения и количества обслуживаемого контингента создаются специализированные и многопрофильные больницы с количеством коек от 50 и более, выполняющие функции центральных, областных (краевых, республиканских), межобластных лечебно-профилактических учреждений УИС. П.6 приказа Минздравсоцразвития РФ N 640, Минюста РФ N 190 от 17.10.2005 «О Порядке организации медицинской помощи лицам, отбывающим наказание в местах лишения свободы и заключенным под стражу» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 01.11.2005 N 7133)

[21] На 1 августа 2010 года при женских колониях имеется 13 домов ребенка, в которых проживает 878 детей. Режим доступа: ttp://www.fsin.su/structure/inspector/iao/statistika/

[22] На 1 августа 2010 года медицинское обслуживание осужденных и подследственных обеспечивают 133 больницы различного профиля, а также медицинские части или здравпункты в каждом учреждении, 59 лечебных исправительных учреждений для больных туберкулезом, 9 лечебных исправительных учреждений для больных наркоманией. Режим доступа: ttp://www.fsin.su/structure/inspector/iao/statistika/ Kratkaya%20har-ka%20UIS/

[23] Пункт 2 статьи 101 Уголовно-исправительного кодекса Российской Федерации. Приказ Минздрава РФ №310, Минюста РФ № 241 от 09.08.2001 «Об утверждении номенклатуры учреждений здравоохранения уголовно-исполнительной системы Министерства юстиции Российской Федерации» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 16.08.2001 №2880)

[24] См.: п. 6 приказа Минздравсоцразвития РФ N 640, Минюста РФ N 190 от 17.10.2005 «О Порядке организации медицинской помощи лицам, отбывающим наказание в местах лишения свободы и заключенным под стражу» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 01.11.2005 N 7133)

[25] п.5 Приказа Минюста РФ от 08.12.2006 N 356 «Об утверждении Инструкции по учету личных денег и других ценностей, принадлежащих осужденным, подозреваемым и обвиняемым, находящимся в исправительных учреждениях и следственных изоляторах Федеральной службы исполнения наказаний» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 18.12.2006 N 8610)

[26] См. Приложение 4 к Приказу Министерства юстиции Российской Федерации от 02.08.2005 N 125.

[27] Cм. Приложение N 1 к Постановлению Правительства Российской Федерации от 7 ноября 2005 г. N 659 «Об утверждении норм материального обеспечения детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей, лиц из числа детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей, обучающихся и воспитывающихся в федеральных государственных образовательных учреждениях, несовершеннолетних, обучающихся и воспитывающихся в федеральных государственных образовательных учреждениях - специальных профессиональных училищах открытого и закрытого типа и федеральном государственном учреждении «Сергиево Посадский детский дом слепоглухих Федерального агентства по здравоохранению и социальному развитию»

[28] Приказ Минюста РФ от 02.08.2005 N 125 (ред. от 03.07.2008) «Об утверждении норм питания и материально-бытового обеспечения осужденных к лишению свободы, а также подозреваемых и обвиняемых в совершении преступлений, находящихся в следственных изоляторах Федеральной службы исполнения наказаний, на мирное время» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 05.08.2005 N 6871)

[29] п. 6.1. Минимальных стандартных правил обращения с заключенными. Приняты на первом Конгрессе Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, состоявшемся в Женеве в 1955 году, и одобрены Экономическим и Социальным Советом в его резолюциях 663 (XXIV) от 31 июля 1957 года и 2076 (LXII) от 13 мая 1977 года

[30] Передача либо попытка передачи любым способом лицам, содержащимся в учреждениях УИС, следственных изоляторах или изоляторах временного содержания и иных местах содержания под стражей, предметов, веществ или продуктов питания, приобретение, хранение или использование которых запрещено законом, - влечет наложение административного штрафа в размере от одной тысячи до одной тысячи пятисот рублей с конфискацией запрещенных предметов, веществ или продуктов питания. Статья 19.12. Кодекса РФ об административных правонарушениях от 30.12.2001 N 195-ФЗ

[31] В соответствии со статьей 12 Основ законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан от 22 июля 1993 г. N 5487-1 «В государственную систему здравоохранения входят медицинские организации, в том числе лечебно-профилактические учреждения; фармацевтические предприятия и организации; аптечные учреждения, создаваемые федеральными органами исполнительной власти в области здравоохранения, другими федеральными органами исполнительной власти и органами исполнительной власти субъектов Российской Федерации».

[32] Из заработной платы, пенсий и иных доходов осужденных к лишению свободы производятся удержания для возмещения расходов по их содержанию (возмещают стоимость питания, одежды, коммунально-бытовых услуг и индивидуальных средств гигиены, кроме стоимости специального питания и специальной одежды). С осужденных, уклоняющихся от работы, указанные расходы удерживаются из средств, имеющихся на их лицевых счетах. Возмещение стоимости питания, одежды, коммунально-бытовых услуг и индивидуальных средств гигиены производится ежемесячно в пределах фактических затрат, произведенных в данном месяце. См. п.4. ст.99 Уголовно-исполнительного кодекса РФ от 08.01.1997 N 1-ФЗ (принят ГД ФС РФ 18.12. 1996) (ред. от 01.07. 2010).

[33] Информация о факте обращения за медицинской помощью, состоянии здоровья гражданина, диагнозе его заболевания и иные сведения, полученные при его обследовании и лечении, составляют врачебную тайну (п.27 Приказа № 190 МЮ РФ от 17.10.2005, ч. 1 ст. 61 Основ законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан от 22 июля 1993 г. N 5487-1.)

[34] Примечание к п.2.4 Примерного расчёта штатной численности медицинского персонала ЛПУ (больниц), входящих в состав ИУ, СИЗО, или являющихся самостоятельными учреждениями, и домов ребенка, финансируемой по смете УИС. Утверждено приказом №154 от 17.03.2008 г. «Об утверждении примерных структур и расчётов штатной численности начальствующего состава, рабочих и служащих ИУ, ЛПУ, СИЗО УИС и методических рекомендаций по разработке их штатных расписаний»

[35] Приказ Минздравсоцразвития РФ от 23.12.2009 N 1013н «Об утверждении классификаций и критериев, используемых при осуществлении медико-социальной экспертизы граждан федеральными государственными учреждениями медико-социальной экспертизы» (Зарегистрировано в Минюсте РФ 11.03.2010 N 16603)

[36] ст. 194 Приказ Минздравсоцразвития РФ N 640, Минюста РФ N 190 от 17.10.2005 «О Порядке организации медицинской помощи лицам, отбывающим наказание в местах лишения свободы и заключенным под стражу»

(Зарегистрировано в Минюсте РФ 01.11.2005 N 7133)

[37] По состоянию на 1 августа 2010 г. в состав УИС входило 38 лечебно-производственных мастерских. Режим доступа: http://www.fsin.su/structure/inspector/iao/statistika/Kratkaya%20har-ka

[38] Минимальный размер оплаты труда, применяемый для регулирования оплаты труда, а также для определения размеров пособий по временной нетрудоспособности с 1 января 2009 г. составляет 4330 руб. Статья 1 Федерального закона от 24.06.2008 N 91-ФЗ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ГІСІТ»

Для студентів І рівня акредитації

Спеціальності: 5.04010602 «Прикладна екологія»

Ухвалено комісією геолого-екологічних дисциплін 2014-2015 н.р.

Голова комісії__________________________________________________

Змістовий модуль 1. Загальні поняття про ГІС. Застосування ГІС в екології

Тема 1.1 Геоінформатика - наука та технологія. Загальні поняття про геоінформаційні системи (ГІС)

План

1. Поняття про геоінформаційні системи

2.Поняття про інформатику та геоінформатику, визначення предмету дослідження.

3. Зв'язок геоінформатики з іншими дисциплінами (самостійно)

1. Поняття про геоінформаційні системи

Геоінформаційна система — сучасна комп'ютерна технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).

Також, під геоінформаційною системою розуміють систему управління просторовими даними та асоційованими з ними атрибутами. Конкретніше, це комп'ютерна система, що забезпечує можливість використання, збереження, редагування, аналізу та відображення географічних даних.

За територіальним поділом ГІС поділяються на глобальні ГІС, субконтинентальні ГІС, національні ГІС частіше мають статус державних, регіональних ГІС, субрегіональних ГІС та локальних або місцевих ГІС.

2. Поняття про інформатику та геоінформатику, визначення предмету дослідження.

Геоінформаційні технології, ГІС-технології — технологічна основа створення географічних інформаційних систем, що дозволяють реалізувати їхні функціональні можливості.

Геоінформатика є частиною інформатики, яка має справу з просторовою (просторово-розподіленою, просторово-координованою) інформацією. Найбільш загальним визначенням геоінформатики є таке:

геоінформатика - це наука, технологія і прикладна діяльність, пов’язана зі збором, збереженням, обробкою, аналізом і відображенням просторових даних, а також із проектуванням, створенням і використанням географічних інформаційних систем. Сукупність засобів, способів і методів автоматизованого збору, зберігання, маніпулювання, аналізу і відображення (представлення) просторової інформації об'єднують під загальною назвою «геоінформаційні технології»

У цілому геоінформатика тісно пов'язана з географічними інформаційними системами (Geographycal informationg system, GIS), оскільки основні теоретичні ідеї геоінформатики як науки реалізуються в сучасних ГІС на технічному і технологічному рівнях.

Відмітною рисою географічних інформаційних систем є наявність у їхньому складі специфічних методів аналізу просторових даних, що в сукупності із засобами введення, збереження, маніпулювання і представлення просторово-координованої інформації і складають основу технології географічних інформаційних систем, чи ГІС-технології. У географії ГІС переробляють географічні потоки, що формуються в межах географічної оболонки і являють собою інформаційне відображення системи об'єктів географічного вивчення.

Географічна інформаційна система (ГІС) - це інтегрована сукупність апаратних, програмних і інформаційних засобів, що забезпечують введення, збереження, обробку, маніпулювання, аналіз і відображення (представлення) просторово-координованих даних. Будь-яка географічна інформаційна система складається з апаратного комплексу, програмного комплексу і інформаційного блока.

3. Зв'язок геоінформатики з іншими дисциплінами.

Технологічно, історично й «генетично» геоінформатика формувалася й продовжує розвиватися в оточенні суміжних наук і технологій, предметно й методично родинних їй. Алгоритми й методи геоинформатики близькі обчислювальній геометрії й комп'ютерній (машинній) графіці, системам автоматизованого проектування (САПР). Непозиційна (атрибутивна) частина просторових даних традиційно зберігалися й управлялася засобами систем управління базами даних (СУБД), методологія створення баз даних ГІС продовжує залишатися в числі важливих завдань при їхньому проектуванні. Єдине цифрове середовище існування поєднує ГІС із глобальними системами позиціювання й автоматизованими (цифровими) технологіями зйомок місцевості (наприклад, з використанням електронних тахеометрів або лазерних скануючих пристроїв) і системами їхньої обробки (наприклад, методами цифрової фотограмметрії).

Апаратне середовище реалізації геоінформаційних технологій - так звана обчислювальна техніка, а саме комп'ютери з периферійними пристроями уведення, зберігання й виведення даних - втягує в орбіту інтересів і умов існування геоінформатики новітні інформаційні, і тім числі телекомунікаційні, технології, досліджувані загальною інформатикою. По тісноті зв'язку, рівню взаємодії, методичної й технологічної близькості й можливостям інтеграції найближче оточення геоінформатики утворюють картографія й дистанційне (аерокосмічне) зондування.

У системі географічних наук геоінформатика посідає важливе місце і позіціонується як універсальна методика збору, накопичення, аналізу і візуалізації різноманітних географічних даних як у областях природничої, так і суспільної географії. Лісове господарство, управління природокористуванням, сільське господарство - окремі напрямки прикладного застосування геоінформатики.

Тема 1.2 Загальна характеристика апаратного забезпечення ГІС

План

1. Апаратне забезпечення ГІС

2. Класифікація сучасних ГІС

1. Апаратне забезпечення ГІС

Геоінформаційні системи базуються на певному наборі технічного обладнання, основними функціями якого є забезпечення роботи програмних ГІС-продуктів і допоміжних програм, збереження масивів цифрових даних, забезпечення збору і введення даних, представлення готової інформації. Комплекс електронних і електронно-механічних пристроїв, призначений для технічної підтримки працездатності ГІС, називається апаратним забезпеченням ГІС.

Апаратне забезпечення (синоніми — апаратні засоби, апаратура, технічні засоби, hardware) — технічне устаткування геоінформаційної системи, що містить власне комп'ютер і інші механічні, магнітні, електричні, електронні й оптичні периферійні пристрої чи аналогічні прилади, що працюють у складі апаратного комплексу або автономно, а також будь-які пристрої, необхідні для функціонування геоінформаційної системи (наприклад, GPS-апаратура, електронні картографічні прилади і геодезичні прилади). Загальна організація взаємозв'язку елементів апаратного забезпечення геоінформаційної системи називається архітектурою, сукупність функціональних частин — конфігурацією системи.

У наш час різними фірмами виробляються тисячі моделей різних комп'ютерів і периферійних пристроїв, кількість комплектуючих вузлів і деталей обчислюється десятками і сотнями тисяч. При плануванні архітектури ГІС і виборі конфігурації апаратного забезпечення слід орієнтуватися на характер розв'язуваних завдань, вимоги програмного забезпечення, методи обробки й обсяги даних, що циркулюють у системі даних.

Залежно від призначення і масштабу ГІС апаратне забезпечення може мати різні функціональні групи пристроїв. Для простих настільних ГІС кінцевого користувача досить звичайного офісного комп'ютера з принтером, багатофункціональні корпоративні ГІС можуть налічувати десятки робочих місць з різними периферійними пристроями, об'єднаних у єдину обчислювальну мережу з керованим доступом. Для виконання деяких технологічних операцій введення чи представлення даних у середовищі ГІС розробляються унікальні апаратні пристрої вартістю в десятки і сотні тисяч доларів США.

У той самий час основна частина бюджетних ГІС-проектів орієнтована на використання стандартних комп'ютерів і периферійних пристроїв. У зв'язку з особливостями організаційної структури ГІС апаратне забезпечення прийнято поділяти на три основні групи:

1) пристрої обробки і збереження даних (власне комп'ютери);

2) пристрої збору і введення даних;

3) пристрої візуалізації і представлення даних.

Від організації взаємодії і технічних характеристик різних пристроїв залежить ефективність роботи геоінформаційної системи в цілому.

У наш час практично не існує відмінностей між технічними характеристиками комплектуючих і готових вузлів, з яких складають різні класи комп'ютерів. Основні розбіжності між класами визначаються кількістю, компонуванням і якістю комплектуючих, типом корпуса й екрана, розмірами, енергоспоживанням. Для апаратного забезпечення ГІС можуть використовуватися усі типи комп'ютерів, тобто:

- суперкомп'ютери;

- сервери;

- робочі станції;

-настільні персональні комп'ютери;

- мобільні комп'ютери.

Суперкомп'ютери. Сучасні ЕОМ цього класу характеризуються багатопроцесорною архітектурою і порівняно великими обсягами дискової та оперативної пам'яті.

Сервери. Сервер призначений для роботи в складі локальних чи розподілених обчислювальних систем, виконує певні функції для обслуговування інших комп'ютерів.

Робочі станції. У різні періоди розвитку комп'ютерної техніки під терміном «робоча станція» розуміли різні типи комп'ютерів. У наш час під робочою станцією розуміють комп'ютер, конфігурація якого оптимізована для виконання певного класу завдань, наприклад, обробки графічних даних.

Мобільні комп'ютери. Перший мобільний комп'ютер був створений ще в 1980 р. і важив 12 кг. Сучасні мобільні комп'ютери мають технічні характеристики, які нічим не поступаються характеристикам настільних моделей при істотно менших розмірах і вазі. Розміри більшості моделей переносних комп'ютерів класу Notebook (записна книжка) не перевищують розмірів великої папки при вазі менше 3 кг.

Системні вимоги:

Операційні системи: Windows Vista Ultimate, Windows XP Professional SP 3, Windows XP (64 біт) Windows 7

Оперативна пам'ять: 256 MB RAM з процесором Intel Celeron 1.5 Mgh

Графіка: 16- або 24-бітний варіант палітри кольорів

Монітор: Дозвіл 800x600 пікселів

1кб – 1024 байта

1 мб – 1024 кб

1гб - 1024 мб

1тб – 1024 гб

2.Класифікація сучасних ГІС.

Останніми десятиріччями у світі розроблено велику кількість різноманітних геоінформаційних систем. Звичайно геоінформаційні системи класифікують за такими ознаками:

- за призначенням - залежно від цільового використання;

- за проблемно-тематичною орієнтацією - залежно від сфери застосування;

- за територіальним охопленням — залежно від розміру території і масштабного ряду цифрових картографічних даних, що складають базу даних ГІС.

За призначенням геоінформаційні системи поділяють на багатоцільові та спеціалізовані. Багатоцільовими системами, як правило, є регіональні ГІС, призначені для розв'язання широкого спектра завдань, пов'язаних з регіональним управанням. Спеціалізовані ГІС забезпечують виконання однієї або кількох близьких функцій. До них, як правило, відносять геоінформаційні системи:

-інформаційно-довідкові;

- моніторингові;

- інвентаризаційні;

- прийняття рішень;

- дослідницькі;

- навчальні.

Зокрема, дослідницькі ГІС створюються для забезпечення розв'язання будь-якої наукової проблеми або сукупності наукових проблем із застосуванням методів просторово-часового аналізу й моделювання.

За проблемно-тематичною орієнтацією звичайно виділяють типи геоінформаційних систем, що відповідають «основним сферам застосування ГІС», тобто:

- земельно-кадастрові;

- екологічні

-природокористувальницькі;

- інженерних комунікацій

-міського господарства:

- надзвичайних ситуацій;

- навігаційні;

- соціально-економічні;

- геологічні;

- транспортні;

- торгово-маркетингові;

- археологічні;

- військові;

За територіальним охопленням найбільш логічним є поділ геоінформаційних систем на:

- глобальні;

- загальнонаціональні;

- регіональні;

- локальні.

Глобальні геоінформаційні системи охоплюють або всю земну кулю, наприклад, як Глобальний банк природно-ресурсної інформації (GRID), або якусь її значну частину - як геоїнформаційна система Європейського співтовариства CORINE. Загальнонаціональні ГІС, як це випливає із назви, охоплюють територію всієї країни, регіональні - якусь її частину, таку, як економічний район, адміністративна область чи група суміжних областей, басейн великої річки і т.ін. До категорії «локальні ГІС відносять геоінформаційні системи меншого територіального охоплення, але рекомендації щодо територіальних обмежень локальних ГІС відсутні. До даної категорії, як правило, належать і муніципальні геоінформаційні системи (МГІС) - специфічна категорія геоінформадійних систем, що розробляються для території міста або його частини.

Тема 1.3 Застосування ГІС технологій в екологічній діяльності

План

1. Головні функції сучасних ГІС.

2. Практичне застосування ГІС-технологій (у міському господарстві та регіональному управлінні, екології, кадастрових системах та ін.).

3. Застосування ГІС у екології та раціональному природокористуванні (самостійно)

1. Головні функції сучасних ГІС та практичне застосування ГІС-технологій.

Умовно функції ГІС можна поділити на п'ять груп, при цьому перші три належать до традиційних функцій геоінформаційних технологій, останні, дві - до нових, що розвинулися останнім десятиліттям.

1. Інформаціпно-довідкова функція - створення і ведення банків просторово-координованої інформації, у тому числі:

- створення щифрових (електронних) атласів. Перший комерційний проект розробки цифрових атласів - Цифровий атлас світу - був випущений у 1986 р. фірмою Delorme Марр Systems (США).

- створення і ведення банків даних систем моніторингу.

- створення й експлуатація кадастрових систем

2. Функція автоматизованого картографування - створення високоякісних загальногеографічних і тематичних карт, що задовольняють сучасні вимоги до картографічної продукції. Прикладом реалізації цієї функції є діяльність в Україні Інституту передових технологій (м. Київ) з підготовки і друкування навчальних географічних і історичних атласів території України, а також Молдови і Росії на основі можливостей ГІС-пакетів фірми ЕSRI, США.

3. Функція просторового аналізу і моделювання природних, природно-господарських та соціально-економічних територіальних систем, що ґрунтується на унікальних можливостях, наданих картографічною алгеброю, геостатистикою і мережним аналізом, які складають основу аналітичних блоків сучасних інструментальних ГІС з розвинутими аналітичними можливостями. Вона реалізується в наукових дослідженнях, а також вирішенні широкого кола прикладних завдань при територіальному плануванні, проектуванні і управлінні.

4. Функція моделювання процесів у природних, природно-господарських і соціально-економічних територіальних системах.

5. Функція підтримки прийняття рішень у плануванні, проектуванні та управлінні. Найбільш активно цей напрямок в Україні розвивається в містобудівному плануванні і проектуванні.

2. Практичне застосування ГІС-технологій.

Основними галузями застосовування ГІС у наш час є:

- управління земельними ресурсами, земельні кадастри

- інвентаризація і облік об'єктів розподіленої виробничої інфраструктури і управління ними;

- тематичне картографування практично в будь-яких сферах його використання;

- морська картографія і навігація;

- аеронавігаційне картографування і управління повітряним рухом;

- навігація і управління рухом наземного транспорту;

- дистанційне зондування;

- управління природними ресурсами (водними, лісовими і т. ін.);

- моделювання процесів у природному середовищі, управління природоохоронними заходами;

- моніторинг стану навколишнього середовища;

- реагування на надзвичайні і кризові ситуації;

- геологія, мінерально-сировинні ресурси і гірничодобувна промисловість;

- планування і оперативне управління перевезеннями;

- проектування, інженерні дослідження і планування в містобудуванні, архітектурі, промисловому і транспортному будівництві;

- планування розвитку транспортних і телекомунікаційних мереж; комплексне управління і планування розвитку території, міста;

- сільське господарство;

- маркетинг, аналіз ринку;

- археологія;

- безпека, військова справа і розвідка;

- загальна і спеціальна освіта.

ГІС при моделюванні процесів у природному середовищі, управлінні природоохоронними заходами

Всі функціонуючі ГІС екологічної спрямованості, що здійснюють інформаційну підтримку природоохоронної діяльності на рівні суб'єкта країни, володіють двома подібними рисами: використання даних державної статистики (форми 2-ТП-водгосп, 2-ТП-повітря і ін), що забезпечує єдину стартову платформу для аналітичних побудов та їх "легальність", і прив'язка вихідних даних переважно до адміністративних одиниць - районів суб'єкта країни, населених пунктів, районів, населених пунктів та ін.

Проектування, розробка й впровадження в діяльність геоінформаційних систем природоохоронних територій: спрямовані на створення цілісного програмного продукту, що дозволяє спостерігати за розвитком об'єкта, управляти його інфраструктурою, здійснювати попередній розрахунок доцільності тих або інших дій з організації процесу роботи, вести облік і класифікацію елементів системи. Алгоритми й архітектуру даної системи можна використати як базову платформу для створення ГІС конкретної заповідної території. Так як об'єктом геоінформаційної системи є заповідна територія, то основними завданнями роботи ГІС будуть:

- розробка й апробація концепції стійкого розвитку регіону.

- рішення завдань з ефективної охороні заповідних територій.

- організація наукових досліджень й екологічного моніторингу.

- сприяння освітньому розвитку населення в сфері екології.

- збереження природно-заповідного фонду.

Застосування ГІС для заповідних територій

Ще одна поширена сфера застосування ГІС - збір і управління даними з охоронюваних територій, таких як заказники, заповідники і національні парки. В межах охоронюваних районів можна проводити повноцінний просторовий моніторинг рослинних угруповань цінних і рідкісних видів тварин, визначати вплив антропогенних втручань, таких як туризм, прокладка доріг або ЛЕП, планувати і доводити до реалізації природоохоронні заходи. Можливе виконання і багатокористувацьких завдань, таких як регулювання випасу худоби і прогнозування продуктивності земельних угідь. Такі завдання ГІС вирішує на науковій основі, тобто вибираються рішення, що забезпечують мінімальний рівень впливу на дику природу, збереження на необхідному рівні чистоти повітря, водних об'єктів та ґрунтів, особливо в часто відвідуваних туристами районах

Застосування ГІС при вивченні довкілля

ГІС є ефективним засобом для вивчення довкілля в цілому, окремих видів рослинного і тваринного світу у просторовому і часовому аспектах. Якщо встановлені конкретні параметри навколишнього середовища, необхідні,наприклад, для існування якого-небудь виду тварин, включаючи наявність пасовищ та місць для розмноження, відповідні типи і запаси кормових ресурсів, джерела води, вимоги до чистоти природного середовища, то ГІС допоможе швидко підшукати райони з відповідною комбінацією параметрів, у межах яких умови існування або відновлення чисельності цього виду будуть близькі до оптимальним. На стадії адаптації переселеного виду до нової місцевості ДВС ефективна для моніторингу найближчих і віддалених наслідків вжитих заходів, оцінки їх успішності, виявлення проблем та пошуку шляхів їх подолання

Застосування ГІС при моніторингу умов життєдіяльності місцевих і привнесених видів

Використання ГІС ефективно і для моніторингу умов життєдіяльності місцевих і привнесених видів, виявлення причинно-наслідкових ланцюжків і взаємозв'язків, оцінки сприятливих і несприятливих наслідків вжитих природоохоронних заходів на екосистему в цілому і окремі її компоненти, прийняття оперативних рішень щодо їх коригування в залежності від мінливих зовнішніх умов.

Застосування ГІС в с/г

На локальному рівні пропонується велика кількість геоінформаційних систем, які адаптовані для обліку, прийняття управлінських рішень та організації виробництва в сільському господарстві: MapInfo, Atlas GIS, ArcView та ін. На вітчизняному ринку найбільшого поширення набули ArcGIS, ArcView зі спеціальними модулями оперативного обліку, виведенням зображення у 3D форматі, просторовим аналізом. Геоінформаційні системи ArcGIS та Mapinfo Professional мають широкий набір інструментів для створення електронних карт.

Використання ГІС у обліку сільськогосподарського підприємства дало змогу запроваджувати інноваційні методи землеробства. Однією із таких технологій є «точне землеробство» (Precision Farming), яке набуло поширення в європейських країнах у 90-ті роки минулого століття та визнане світовою сільськогосподарською наукою як ефективний спосіб економії ресурсів та зменшення негативного екологічного впливу виробництва. Технології точного землеробства ґрунтуються на аналізі кожного поля: визначення особливостей рельєфу, агрохімічного складу ґрунтового покриву і застосування на кожній ділянці поля різних агротехнологій. На основі біологічних потреб рослин вноситься нормована доза мінеральних добрив тільки на тих ділянках, які цього потребують. Усе це забезпечує суттєву економію мінеральних добрив та зменшення ймовірності забруднення навколишнього середовища.

Застосування ГІС в екотуризмі

Можливість швидкого створення захоплюючих, барвистих і, в той же час, якісних професійно складених карт робить ДВС ідеальним засобом створення рекламних і оглядових матеріалів для залучення публіки в швидко розвивається сферу екотуризму. Характерною рисою так званих "екотуристів" є глибока зацікавленість у детальною інформацією про природні особливості даної місцевості або країни, про події, що відбуваються в природі процесах, пов'язаних з екологією в широкому сенсі. Серед цієї досить численної групи людей великою популярністю користуються створені за допомогою ГІС науково-освітні карти, що відображають поширення рослинних угруповань, окремих видів тварин і птахів, області ендеміків і т.д. Подібна інформація може виявитися корисною для цілей екологічної освіти або для туристських агентств, для отримання додаткових коштів з фондів проектів і національних програм, що заохочують розвиток подорожей та екскурсій.

ГІС при оцінці впливу на навколишнє середовище, при моніторингу середовища

В міру розширення і поглиблення природоохоронних заходів є однією з основних сфер застосування ГІС стає стеження за наслідками вжитих дій на локальному та регіональному рівнях. Джерелами оновлюваної інформації можуть бути результати наземних зйомок або дистанційних спостережень з повітряного транспорту і космосу.

3. Застосування ГІС у екології та раціональному природокористуванні.

Використання геоінформаційних систем дозволяє оперативно отримувати інформацію за запитом і відображати її на електронній карті, оцінювати стан екосистеми і прогнозувати її розвиток.

Можливості ГІС:

• введення, накопичення, зберігання і обробка цифрової картографічної і екологічної інформації;

• побудова на підставі отриманих даних тематичних карт, що відображають поточний стан екосистеми;

• дослідження динаміки зміни екологічної обстановки у просторі та часі, побудова графіків, таблиць, діаграм;

• моделювання розвитку екологічної ситуації в різних середовищах і дослідження залежності стану екосистеми від метеоумов, характеристик джерел забруднень, значень фонових концентрацій;

• отримання комплексних оцінок стану об'єктів навколишнього природного середовища на основі різнорідних даних.

Тема 1.4 Використання ГІС при вирішенні екологічних задач

План

1. Концепція застосування ГІС при вирішенні екологічних задач

2. Приклади застосування ГІС в екологічній сфері в Україні

3. Роль і місце ГІС у природоохоронних заходах. Деградація середовища проживання (самостійно)

4. Роль і місце ГІС у природоохоронних заходах. Забруднення. Землеволодіння. Заповідні території (самостійно)

1. Концепція застосування ГІС при вирішенні екологічних задач

В екологічній сфері ГІС в більшості випадків використовується при моделюванні і прогнозу розвитку екологічних ситуацій та дослідженні природних ресурсів. Саме в цій галузі сьогодні найбільш ефективним є застосування ГІС разом з методами дистанційного дослідження Землі (ДЗЗ), що забезпечує актуальність та оперативність аналітичного процесу.

Сучасні ГІС й методи ДЗЗ є потужним інструментом, які допомагають оперативно вирішувати складні завдання моніторингу і прогнозу розвитку надзвичайних екологічних ситуацій та катастроф природного й техногенного характеру, а також дослідження природних ресурсів. Можливість інтеграції ГІС з проблемно-орієнтованими моделюючими комплексами суттєво розширюють діапазон їх застосування. Сьогодні таким шляхом у світі йде розробка моделей міграції забруднювачів в атмосфері та гідросфері, геологічному середовищі; повеневих ситуацій, розвитку карсту, зсувів, підтоплення тощо.

Причини, які спонукають до застосування ГІС як інформаційного забез­печення систем екологічного управління, пов'язані з такими обставинами:

• наявність великих обсягів екологічної та іншої інформації і значної кількості параметрів, що відстежуються в природно-антропогенних системах, унаслідок чого стає неефективним, а то й неможливим використання традиційних неформалізованих методів обробки емпіричних даних;

• динамічний характер досліджуваних процесів у природно-антропо­генних системах, що не залишає часу для "ручної" обробки інфор­мації і потребує оперативного прийняття рішень;

• імовірнісний і багатоваріантний характер розвитку подій, який дик­тує визначення наслідків екологічного, економічного й соціального характеру для різних сценаріїв;

• потреба в прогнозуванні зміни ситуації з розрахунком імовірності реалізації того або іншого сценарію;

• вплив на процес прийняття рішень суб'єктивної інтерпретації оброб­люваних даних із боку персоналу.

Загальні світові тенденції свідчать, що частка витрат на збирання, зберігання, обробку інформації та підтримку інформаційної інфраструктури систем екологічного управління постійно зростає і становить у розвинених країнах від 40 до 75 %. Нині понад 75 % карт у світі створюються й розпов­сюджуються в комп'ютерному вигляді.

У сфері екологічного управління сьогодні можна виділити кілька напрямів спеціалізації ГІС, які мають практичне застосування:

• ГІС для управління територіями (національний, регіональний, місце­вий та об'єктовий рівні);

• ГІС для ведення кадастрів природних ресурсів;

• моніторингові ГІС (національний, регіональний, місцевий та об'єк­товий рівні);

• ГІС для управління і моніторингу техногенних потенційно небезпеч­них об'єктів;

• диспетчерські ГІС;

• прикладні ГІС;

• довідково-інформаційні ГІС;

• ГІС для геопросторових банків да­них;

• ГІС для тематичних і спеціалізова­них банків даних;

• ГІС для корпоративних систем управління.

Структура використання даних дистанційного зондування

навколишнього природного середовища з космосу

2. Приклади застосування ГІС в екологічній сфері в Україні

Останніми роками в західній і центральній частині Причорномор’я відбувається

підтоплення, що має катастрофічні наслідки для міст і населених пунктів цього регіону.

Причиною виникнення підтоплення значною мірою є незбалансована у водно-екологічному відношенні інженерно-господарська діяльність. Розвитку процесу також сприяють геологічні умови –наявність лесових порід, які підстилаються щільними водотривкими глинами та мають добрі фільтраційні властивості у вертикальному напрямку. Це створює сприятливі умови для формування техногенних «верховодок» (водосховища, зрошувальні масиви, населені пункти та ін.). Швидке зростання рівнів ґрунтових вод також пов’язане зі слабким природним дренуванням території.

Створення прогнозної моделі підтоплення на півдні України з використанням ГІС вимагає створення таких шарів або груп шарів:

- рельєф;

- гідрологія;

- геологічна будова (поширення лесових порід, їх потужність, чим вони підстилаються та ін.);

- житлова забудова; розподіл земель за цільовим призначенням (ліси, луки, сільгоспугіддя,

- промислові території та ін.); гідротехнічні споруди (водосховища, греблі, канали, дренажні системи та ін.); промислові об’єкти; заповідні території;

- зрошувальні землі та об’єми водопостачання для їх поливу; гідродинамічні напори підземних вод, тощо.

Типовою є ситуація, коли активізація зсувних процесів викликана техногенними змінами умов дренування. Розташування інженерних об’єктів на схилах чи поблизу них є провокуючим чинником, що веде до порушення рівноваги масиву гірських порід. Поряд з іншими факторами, збільшення вологості та обводнення ґрунтів поблизу крутих схилів ярів та балок також викликає активізацію зсувних процесів.

3. Роль і місце ГІС у природоохоронних заходах. Деградація середовища проживання

ГІС з успіхом використовується для створення карт основних параметрів навколишнього середовища. Надалі, при отриманні нових даних, ці карти використовуються для виявлення масштабів і темпів деградації флори і фауни. При введенні даних дистанційних, зокрема супутникових, і звичайних польових спостережень з їх допомогою можна здійснювати моніторинг місцевих і широкомасштабних антропогенних впливів. Дані про антропогенні навантаженнях доцільно накласти на карти зонування території з виділеними областями, що представляють особливий інтерес з природоохоронною точки зору, наприклад парками, заповідниками та заказниками. Оцінку стану і темпів деградації природного середовища можна проводити і по виділених на всіх шарах карти тестовим ділянкам.

4. Роль і місце ГІС у природоохоронних заходах. Забруднення. Землеволодіння. Заповідні території

За допомогою ГІС зручно моделювати вплив і поширення забруднення від точкових і неточечних (просторових) джерел на місцевості, в атмосфері і по гідрологічної мережі. Результати модельних розрахунків можна накласти на природні карти, наприклад карти рослинності, або ж на карти житлових масивів в даному районі. В результаті можна оперативно оцінити найближчі й майбутні наслідки таких екстремальних ситуацій, як розлив нафти та інших шкідливих речовин, а також вплив постійно діючих точкових і площинних забруднювачів.

ГІС широко застосовуються для складання та ведення різноманітних, в тому числі земельних, кадастрів. З їх допомогою зручно створювати бази даних і карти по земельної власності, об'єднувати їх з базами даних по будь-яких природних і соціально-економічними показниками, накладати відповідні карти один на одного і створювати комплексні (наприклад, ресурсні) карти, будувати графіки і різного виду діаграми.

Ще одна поширена сфера застосування ГІС - збір та управління даними з охоронюваних територій, таким як заказники, заповідники і національні парки. У межах охоронюваних районів можна проводити повноцінний просторовий моніторинг рослинних угруповань цінних і рідкісних видів тварин, визначати вплив антропогенних втручань, таких як туризм, прокладка доріг або ЛЕП, планувати і доводити до реалізації природоохоронні заходи. Можливе виконання і багатокористувацьких завдань, таких як регулювання випасу худоби і прогнозування продуктивності земельних угідь. Такі завдання ГІС вирішує на науковій основі, тобто вибираються рішення, що забезпечують мінімальний рівень впливу на дику природу, збереження на необхідному рівні чистоти повітря, водних об'єктів та грунтів, особливо в часто відвідуваних туристами районах.

Тема 1.5 Оцінка ступеня озеленення з використанням ГІС технологій

План

1. Проблема зменшення площ, які відведені під зелені насадження

2. Озеленення територій промислових підприємств

3. Ситуаційний план за допомогою аерофотознімків. Програма Google Earth (самостійно)

1. Проблема зменшення площ, які відведені під зелені насадження

Сучасне місто є складною багатофункціональною системою, що поєднує у собі промислові підприємства, житлову забудову, розвинуту транспортну та комунальну інфраструктуру. Характерною ознакою сучасності є постійне зростання темпів розбудови міст за рахунок зменшення площ зелених насаджень і відповідної втрати їх основних природоохоронних функцій.

Проблема зменшення площ, які відведені під зелені насадження, стосується кожного мешканця міста, і особливо тих, які мешкають у районах з високим техногенним навантаженням, бо окрім естетичної функції рослини виконують ряд важливих санітарно-гігієнічних і екологічних функцій.

Діяльність промислових підприємств супроводжується значним забруднення природних середовищ пилом, викидами й скидами побічних продуктів, відходів виробничої діяльності, тепловим, електромагнітним, шумовим й іншим видами забруднень. Тому на території промислових підприємств та у виробничих зонах міст формується складна екологічна ситуація. У порівнянні із природним середовищем, крім наявності забруднюючих газоподібних речовин, на таких територіях спостерігається вища максимальна температура, її добова мінливість, нижча інтенсивність сонячної радіації й відносна вологість повітря, вища запиленість та ін.

Значну роль у ослабленні та нейтралізації негативних впливів промислових зон на працівників підприємств, жителів прилеглих територій і компоненти природного середовища відіграють зелені насадження. Вони забезпечують оздоровлення атмосферного басейну шляхом мінімізації концентрації в повітрі пилу і токсикантів, зменшення сили звукових хвиль, регулювання вітро-пилових та вітро-газових потоків, формування комфортного мікроклімату та ін.

2. Озеленення територій промислових підприємств

Для озеленення територій промислових підприємств, їх санітарно-захисних зон та придорожних смуг рекомендується вибирати найбільш стійкі рослини, ступінь і характер захисних властивостей яких у значній мірі залежать і від типу насадження

Слід відмітити, що рослини лише частково вирішують проблему знешкодження забруднювачів. Основні рішення проблеми зменшення обсягів викидів шкідливих речовин перебувають у площині виробничо-технологічної діяльності людського суспільства, яке, користуючись досягненнями науково-технічного прогресу, має створювати безвідходні технології і досконалу техніку, зводити до мінімуму промислові викиди, що потрапляють у різні компоненти навколишнього середовища

Основною функцією зелених насаджень санітарно-захисних смуг є зменшення та нейтралізація забруднювачів поблизу промислових зон, збагачення повітря киснем, фітонцидами та ін. Крім того, між промисловими підприємствами та селітебною зоною повинна бути територія, засаджена зеленими насадженнями, розміщення й склад яких повинен відповідати їх захисним функціям та можливостям.

Ширину санітарно-захисних зон в Україні встановлюють відповідно до діючого законодавства залежно від класу небезпеки підприємства. Крім того, концентрації забруднюючих речовин не повинні перевищувати ГДК на території житлової забудови.

Озеленення санітарно-захисних зон є складовою частиною проектної документації на будівництво підприємств, для чого попередньо проводять спеціальні дослідження із вивчення санітарно-гігієнічних і природно-кліматичних умов, архітектурно-планувальних рішень промислових підприємств і прилеглих до них територій, асортименту рослин тощо.

В озелененні промислових підприємств особливе місце займають захисні зони між підприємством та містом, які називають ізолюючими та створюють з метою зменшення і екранування надходження шкідливих речовин на територію, яку вони захищають.

Ці насадження зазвичай мають вигляд щільних смуг, перпендикулярних до напрямку поширення викидів та створюють на шляху забрудненого повітряного потоку механічну перешкоду. При нормальних метеоумовах вони знижують вміст газоподібних домішок на 25-35% шляхом розсіювання й відхилення забрудненого повітряного потоку.

Слід відмітити, що створенню цих зон не завжди приділяють достатню увагу. Іноді роблять лише необхідний за санітарними нормами розрив між промисловим підприємством і житловою забудовою, та не впорядковують її, тому вона не забезпечує повноцінного захисного ефекту. Тому для підвищення ефективності експлуатації захисних зон промислових підприємств, потрібно максимально використовувати ці території для розміщення зелених насаджень.

Для створення та контролю системи озеленення санітарно-захисних зон промислових підприємств можна використовувати сучасні геоінформаційні системи. Сьогодні методи дистанційного зондування є досить розвинутими, та застосовуються в багатьох напрямах наукових досліджень. Вони дають змогу швидко й комплексно отримувати та аналізувати накопичену інформацію, маніпулювати нею, оперативно її поновлювати та аналізувати, поєднувати з прийняттям управлінських рішень на різних рівнях: локальному, регіональному, глобальному.

3. Ситуаційний план за допомогою аерофотознімків

Ситуаційний план структури будь-якого підприємства та прилеглих до нього об’єктів можна отримати за допомогою аерофотознімків.

Для цього користувач ПК може скористатись такими програмними продуктами як LandSky, Google Earth, Google Maps, TerraServer та ін. Найбільш оперативно та безкоштовно отримати якісні аерофотознімки можна за допомогою програми Google Earth.

Google Earth – це проект компанії Google, у рамках якого в мережу Internet було розміщено супутникові фотографії усієї земної поверхні. На відміну від інших аналогічних програм, що транслюють супутникові знімки у звичайному браузері (наприклад, Google Maps або TerraServer), у даному сервісі використовується спеціальна, клієнтська програма Google Earth. Такий підхід хоча й вимагає витрат зайвого трафіку, необхідного для завантаження самої програми, але надалі забезпечує додаткові можливості, які складно реалізувати за допомогою веб-інтерфейсу.

Для візуалізації зображення використовується тривимірна модель усієї земної кулі (з урахуванням висоти над рівнем моря), що відображується на екрані за допомогою інтерфейсів DіrectX або OpenGL. Саме в тривимірності ландшафтів поверхні Землі полягає головна відмінність програми Google Earth від її попередника Google Maps. Користувач може легко переміщатися в будь-яке місце, використовуючи положення "віртуальної камери". Слід відмітити, що практично вся поверхня суходолу покрита зображеннями, з масштабом 15 м на піксель, але є й окремі ділянки поверхні з масштабом від 3 до 0,15 м на піксель, що покривають столиці й деякі великі міста більшості країн світу.

Також, до переваг програми Google Earth можна віднести значну кількість налаштувань для роботи з аерофотознімками: вибір графічного режиму та якості відображення ландшафту, глибину текстур та зображення географічних координат у різних вимірах або проекціях. Існує також інструмент для визначення відстані у різних одиницях виміру. Крім того, програма Google Earth дозволяє зберігати зображення на екрані у вигляді графічних файлів.

Все це є достатнім для отримання якісних аерофотознімків з ситуаційним планом будь-якого підприємства або окремих його об’єктів у необхідному масштабі.

Для роботи з геоінформаційними даними існує багато програм, серед яких найбільш розповсюджені: Maple, MapInfo, ArcGIS, Geograph, ГІС ПАРК, ГІС "Око" та MapCad. За допомогою цих програм та їх інтерфейсів можна виконати будь-яке завдання ГІС, включаючи картографування, географічний аналіз, редагування та компіляцію даних, керування даними, їх візуалізацію та геообробку.

Тема 1.6 Спеціальні ГІС для охорони довкілля

План

1. Екологічні карти – основа природоохоронних ГІС.

2. Концепція ГІС екологічного моніторингу та екологічної безпеки (самостійно)

1.Екологічні карти – основа природоохоронних ГІС.

Метою створення екологічних карт є забезпечення органів управління, навчальних, наукових, проектних і виробничих організацій, громадських «зелених» рухів і окремих громадян сучасною просторовою інформацією про екологічний стан довкілля й фактори, які на нього впливають.

Екологічне картування — важливий узагальнюючий етап екологічних досліджень. Як і в географії чи геології, залежно від конкретної мети досліджень, їх детальності, обсягів, досліджуваної площі, екологічні карти теж можуть бути різного масштабу і призначення:

оглядові регіональні(1:5 000 000 — 1:1 000 000), дрібномасштабні(1:300 000 — 1:500

000), середньомасштабні(1:100 000 — 1:200 000), великомасштабні(1:25 000 — 1:50 000), детальні(понад1:20 000).

За тематикою призначення ці карти можуть бути геоекологічного, біоекологічного чи техноекологічного характеру, нести медико-екологічну, радіоекологічну інформацію або якісь інші специфічні екологічні характеристики, відтворювати конкретні рекреаційні, природоохоронні чи еколого-економічні особливості території.

Сучасні екологічні карти, як і сучасна наука екологія, характеризуються надзвичайно широким діапазоном зображуваної інформації щодо природно-антропогенних об'єктів і процесів, особливостей просторового розподілу наслідків взаємодії природного й техногенного факторів.

Екологічне картування, як і взагалі екологічні дослідження в цілому, завжди починаються з екологічного моніторингу. Під цим терміном розуміють систему спостережень, оцінки, контролю за станом навколишнього природного середовища з метою розробки заходів щодо його охорони, раціонального використання природних ресурсів і попередження критичних ситуацій, шкідливих чи небезпечних для здоров'я людини; спостережень за існуванням живих організмів і їх угруповань(спільнот), а також природних процесів, об'єктів і їх комплексів та природних і антропогенних процесів.

Екологічні карти поділяються на чотири групи:

1) базові карти природних умов і ресурсів з даними про їхні антропогенні зміни і екологічний стан;

2) карти забруднень і порушень довкілля і його складових;

3) оперативні карти забруднень атмосфери, водних ресурсів та катастрофічних ситуацій, що виникли;

4) оціночні та прогнозні карти змін екологічної ситуації.

До комплексу екологічних карт адміністративного району(області), масштабу1:200 000— 1:500 000, мають входити:

1) карти, які характеризують особливості природи території і її природний потенціал(основна карта— ландшафтна, яка відтворює екзогенні процеси);

2) карти, що характеризують особливості використання території і типи антропогенних порушень, пов'язаних з ним(основна карта— антропогенних змін

ландшафту);

3) карти охорони й відтворення природи;

4) карги й діаграми, що відтворюють динаміку природних і антропогенних процесів(зміни структури сільгоспугідь, посівних площ, врожайності, продуктивності тваринництва, зміни в використанні мінеральних ресурсів тощо);

5) узагальнююча карта геоекологічного районування території з інформацією про причини формування сучасних екологічних умов.

Будь-яка екологічна карта має два компоненти: природний і техногенний.

Природний компонент(ландшафт, геологічна чи тектонічна будова тощо) на цих картах відображаються, як правило, кольоровим фоном. Техногенний компонент може мати фоновий характер(площі, що обробляються з посиленим застосуванням пестицидів, зрошувані чи осушувані площі, ділянки вирубки лісу тощо). Показ такого фонового техногенного компоненту виконується за такою самою методикою, що застосовується, наприклад, при складанні геохімічних, геофізичних і інших подібних карт.

А саме: при їх складанні потрібно мати сітку спостережних пунктів чи точок відбору проб, маршрутів спостережень. Ці дані обробляються шляхом інтерполяції ділянок між точками чи маршрутами, результатом чого є виділення площ між ізолініями вмісту того чи іншого забруднювача

Другий спосіб відображення техногенного компоненту на екологічних картах—дискретний(точковий).

Особливе значення мають прогнозні екологічні карти. Вони відображають ті зміни, які можуть статися в геокомплексах і екосистемах за певних умов, враховуючи довготривалі результати впливу на середовище різних забруднень і порушень, залежно від їх інтенсивності й часу дії. Прогнозні екологічні карти є карти стійкості та порушеності геокомплексів, гранично допустимих навантажень на середовище тощо. Перспективним сучасним напрямом екологічного картування є перетворення картографічної продукції у цифрову форму за допомогою ЕОМ.

Це, зокрема, дає змогу створювати на основі серії екологічних карт дисплейний фільм. Плавна динамічна послідовність карт на екрані дисплея ЕОМ відтворює просторово-часовий хід природних й антропогенних процесів і явищ. Ця методика дає можливість швидко виводити на екрані дисплея різні варіанти карти(за змістом, оформленням), будувати тривимірні зображення.

2. Концепція ГІС екологічного моніторингу та екологічної безпеки.

Поиск по сайту: