ДИНАМІЧНА ПАМ’ЯТЬ. __________________________________________________________

Під час розподілу пам’яті під локальні змінні відводиться спеціальний сегмент оперативної пам’яті (сегмент стека).

Сегмент - це ділянка пам'яті розміром 64 Кбайт. Для динамічних об’єктів вводиться інша область пам’яті, яка називається купою, або динамічною областю пам’яті.

У випадку використання процедури new можливе переповнення динамічної пам’яті. В цьому випадку програма не припинить своє виконання, але значення вказівної змінної, яка є параметром процедури new не зміниться, що може привести до неправильних результатів.

Тому в Турбо Паскалі передбачена стандартна функція MaxAvail без параметрів, яка повертає в програму максимальний розмір в байтах неперервного відрізка вільної пам’яті, що використовується для розміщення динамічних змінних.

Приклад:

:

var

pl: ^ longint;

begin

if MaxAvail>=4 then new(pl) else

writeln(‘динамічна пам’ять вичерпана’);

Цей фрагмент означає, що для розміщення змінної типу longint потрібно 4 байта. Якщо розмір динамічної змінної >=4 байта, то для змінної виділяється пам’ять.

В загальному випадку для визначення розміру динамічної пам’яті використовують стандартну функцію SizeOf. Її результат – кількість байтів, необхідна для зберігання даної змінної чи змінних даного типу. Цю функцію зручно використовувати для складних типів.

Крім цього в Турбо Паскалі є функція MemAvail, яка повертає сумарний розмір всіх вільних областей динамічної пам’яті. В загальному випадку ці функції дають різні результати. Довільний характер відведення і вивільнення динамічної пам’яті приводить до того, що куча може являти собою випадкову послідовність вільних і зайнятих областей різних розмірів. Функція MaxAvail визначає найбільшу вільну пам’ять, функція MemAvail - загальний об’єм вільних областей.

Приклад.

Program vkaz;

{1} var

c1, c2: ^ integer; {оголошуємо два вказівники}

begin

{2} new(c1); {резервуємо пам’ять для цілого числа}

new(c2); {резервуємо пам’ять для цілого числа}

{3} c1^:=5; {змінна c1^ отримує значення 5}

c2^:=7; {змінна c1^ отримує значення 7}

writeln (c1^,c2^); {виводимо 5 і 7}

{4} c1:=c2; {переадресація}

writeln (c1^,c2^); {виводимо 7 і 7}

{5} c2:=nil; {вказівник с2 занулюємо}

{6} dispose(c2); {пам’ять, надану для с2, вивільняємо}

writeln(c1^); {виводимо 7}

end.

Приклад.

Наведемо програму, що призначена для демонстрації принципів використання операцій над вказівниками. Зазначимо, що вказівники не можна використовува­ти як аргументи підпрограм. Із цього, зокрема, випливає висновок про неможли­вість надрукувати значення вказівника за допомогою стандартних процедур write і writeln. Спроба зробити це призведе до появи помилки Error 64: Cannot Read or Write variables of this type (He можна вводити або виводити змінні даного типу.). Тому значення вказівників, використані в програмі, можна переглядати лише під час налагодження програми у вікні Watch. Зв'язок між вказівником і динамічною змінною, на яку він посилається, проілюстрований на рисунку 1. Ре­зультати роботи програми зображено на рисунку 2.

program ex_1;

uses crt;

Type

vector = array [1..5] of integer;

typefile = file of integer;

IdentPtr = ^IdentRec;

IdentRec = record

Ident: string[15];

Next: IdentPtr;

end;

var pbyte: ^Byte;

pint1.pint2: ^integer;

parray: ^vector;

pfile: ^typefile;

untyped: pointer;

prec: IdentPtr;

x: byte;

у: integer;

arr: vector;

f: file of integer;

list: IdentRec;

Begin

clrscr:

У:= 1;

Pint1:= @y;

У:= 2:

pint2:= @y; {вказівник pint1 та pint2 посилаються на ту саму змінну - у }

write('pint1 and pint2 are the same: ');

writeln('(pint1=pint2)=’,pint1=pint2); {порівняння вказівників}

writeln('pint1^=',pint1^,' pint2*=',pint2*,' y=',y);

pbyte:= @x;

untyped:= pbyte; {використання не типізованого}

pint1:= untyped; {вказівника, pint1 та pbyte }

x:= 4; {посилаються на одну й ту саму змінну}

writeln('pbyte^=',pbyte^,' pint1^=',pint1^,' x=',x);

{використання вказівників для посилання на елементи масивів та записів}

parray:= @arr;

parray^[1]:= 1:

prec:= @list:

prec^.Ident:= 'Pointers!!!';

writeln('arr[1]=',arr[1],' parray^[1]=',parray^[1]);

write(‘ list. Ident=’,list. Ident);

write(‘ prec^.Ident=',prec^,Ident);

{використання вказівника на файлову змінну}

Assign(f,'newfile.txt');

pfile:=@f;

rewrite(f);

write(pfile^,y); {до файлу 'newfile.txt' буде записано}

close(pfile^); {значення змінної у}

readln;

end.

Поиск по сайту: