Із виникненням держави й розвитком товарно-грошових відносин у суспільстві з'являється об'єктивна потреба формування системи перерозподільних грошових відносин, якими є фінанси

Отже, фінанси — грошові відносини, одним із суб'єктів яких є держава, причому гроші відіграють роль матеріальної основи існування і функціонування фінансів. Фінанси можуть бути тільки за наявності держави. Це друга ознака такої специфічної вартісної категорії.

З усієї сукупності грошових відносин фінанси вирізняються ще за однією властивістю — для них характерний рух грошових коштів, що не виходить за межі розподільного процесу.

Генезис категорії фінансів зумовлений певними факторами, а саме:

1) суспільним розподілом праці та створенням й розвитком різних соціально-економічних формацій;

2) розвитком грошового господарства, чітким формуванням та використанням основних функцій грошей;

3) появою самостійних, незалежних суб'єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність і створюють для виробництва необхідні грошові фонди;

4) розвитком товарно-грошових відносин, обумовленим зростанням виробництва і збільшенням ВВП та НД;

5) виникненням та зміцненням держави, яка забезпечує систему законодавчих та правових норм (регулярне надходження коштів до бюджету не може бути забезпечено без надання податкам, зборам та іншим платежам державно-примусового характеру, що досягається шляхом нормативно-правової діяльності держави та створенням відповідного фіскального апарату);

6) формуванням загальнодержавного фонду грошових коштів — бюджету.

Таким чином, фінанси — система грошових відносин стосовно формування та використання грошових фондів, необхідних для існування держави.

Розвиток держави та товарно-грошових відносин зумовив історичне формування таких характерних ознак фінансів:

1) це завжди грошові відносини;

2) грошові відносини, поява яких спричинена наявністю держави як органу управління;

3) це відносини перерозподілу вже розподіленого сукупного продукту.

Якщо грошовим відносинам двох або більше суб'єктів властиві ці ознаки, то це фінанси. Будь-які інші грошові відносини до категорії фінансів не належать.

За визначенням відомого українського дослідника В. М. Опаріна: «Державні фінанси – це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій».

Державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Інше визначення державних фінансів: «Державні фінанси – це складова частина фінансової системи держави, її центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни та окремих її територій і соціальних груп населення».

Ця система має свої особливості організації, які зумовлені функціями та роллю держави в регулюванні та забезпеченні економічних, соціальних та інших засад життя населення й створенні сприятливих умов для діяльності економічних агентів.

Функції державних фінансів:

· створення централізованих грошових фондів, через формування структури державних доходів;

· використання державних доходів, тобто формування державних видатків;

· контроль за розподілом та цільовим використанням фінансових ресурсів, шляхом державного фінансового контролю.

· Головне призначення державних фінансів — сприяти через різноманітні фінансові інституції успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Досягають цього через методи і форми мо­білізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх на цілі розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населенню, утримання армії, органів усіх ланок влади.

· Сукупність зазначених форм і методів дістала назву фі­нансового механізму системи управління в державі. Від того, наскільки він досконалий, залежать темпи економічного і соціального розвитку, добробут громадян. Важливе значен­ня має те, скільки фінансових ресурсів від загальної кіль­кості їх, створюваних у державі, вона акумулює у своє роз­порядження і на які цілі використовує. Проте ці загальні показники ще не забезпечують повної характеристики ефек­тивності фінансового механізму.

· Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначен­ням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий меха­нізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кож­ним громадянином у зв'язку з відповідними об'єктивними причинами. До них слід віднести структурну перебудову економіки, боротьбу з монополізмом, захист навколишнього середовища, захист тих громадян, які з'являються на ринку в ролі споживачів — інваліди, діти, престарілі, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальну освіту, під­готовку кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охо­рону здоров'я тощо.

2. Принципи державних фінансів.

Фінанси як сукупність економічних відносин, що виникають при формуванні, розподілі і використанні фондів грошових ресурсів, не можуть розвиватися інакше, ніж по певних принципах.

Перший принцип фінансів - єдність законодавчої і нормативно-правової бази, єдність грошової, кредитної і податкової систем, уніфікація форм фінансової документації і звітності, одноманітність порядку відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку, уніфікована розрахунків і платежів, загальний порядок формування витрат і фінансових результатів, а також застосування санкцій за порушення фінансової, платіжно-розрахункової і податкової дисципліни.

Другий принцип фінансів – збалансованість доходів і витрат. Збалансованість фінансів означає повне і своєчасне виконання грошових зобов'язань і погашення заборгованості. Навпаки, розбалансованість виражається в зростанні простроченої заборгованості і зобов'язань, що обертаються банкрутством і вимагають реструктуризації(перегляду зобов'язань на інших фінансових умовах).

Третій принцип фінансів - цільова спрямованість. Цілі вибирають як підприємства і організації, так і держава. Цілями комерційної діяльності підприємств і організацій є: витягання прибутку, підвищення рентабельності виробництва і продуктивності праці, забезпечення стійкого положення на ринку, достатності матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Цілі державних фінансів - залучення доходів у формі податків, зборів і неподаткових надходжень; перерозподіл ресурсів відповідно до затверджених параметрів і напрямів розвитку соціальної сфери, державного і муніципального секторів економіки, інвестиційних програм і виконання внутрішніх і зовнішніх зобов'язань по запозиченнях

Четвертий принцип розвитку фінансів - диверсифікація джерел фінансування і напрямів вкладень коштів. Кожен учасник фінансових стосунків має бути кредитором не для одного, а для декількох позичальників. Одночасно він повинен запозичувати не у одного, а у декількох кредиторів. Не слід робити ставку на одне джерело засобів, яким би великим і надійним він не був. В рівній мірі не слід здійснювати вкладення коштів по одному напряму, які б високі прибутки воно не приносило сьогодні.

П’ятий принцип фінансів – організація фінансової діяльності в часі (планування та прогнозування). Разом з поточними завданнями суб'єкти фінансових стосунків повинні орієнтуватися на довгострокові і середньострокові перспективи.

Державні фінанси — це складова фінансової системи держави, її центральна сфера, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

Фінансова система — це сукупність взаємопов'язаних ланок, кожна з яких, з одного боку, є носієм властивих їй фінансових відносин, з іншого — перебуває в певному зв'язку з іншими ланками системи. Тому фінансова система має певну чітку структуру, завдяки якій, розглядаючи кожну з ланок, можна дістати комплексне уявлення про фінансову систему загалом.

Фінансова система визначається як сукупність, з одного боку, певних сфер фінансових відносин, з іншого — різних інститутів, що забезпечують функціонування, взаємодію цих сфер і процес управління ними.

В узагальненому вигляді фінансова система країни (відповідно до основних суб'єктів фінансових відносин — держави, підприємства і населення) — це сукупність трьох сфер фінансових відносин: державних фінансів, фінансів підприємств і домогосподарств.

Об'єктом фінансової діяльності є грошові відносини, що регулюють рух державних і місцевих грошових фондів на кожній стадії їхнього обігу.

Стадії процесу фінансової діяльності:

1) стадія формування централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

2) стадія розподілу централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

3) стадія використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

На всіх стадіях фінансової діяльності здійснюються фінансовий контроль за рухом коштів фондів.

До суб'єктів, які здійснюють фінансову діяльність належать насамперед держава, інші територіальні утворення (Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, села, селища, їх об'єднання), державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання усіх форм власності.

До принципів фінансової діяльності належать насамперед загально юридичні та галузеві принципи.

До загальноюридичних принципів фінансової діяльності відносяться такі принципи, як-то: законності, верховенства права, суверенітету народу й держави тощо;

До галузевих — принципи публічного характеру фінансової діяльності, розподілу компетенції органів фінансової > діяльності, розподілу функцій у галузі фінансової діяльності між представницькими й виконавчими органами влади, пріоритету публічних видатків над доходами та інші принципи.

3. Структура державних фінансів.

Досліджуючи структуру державних фінансів, необхідно зазначити, що їх розділяють на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які ма ють загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави загалом. Вони, з одного боку, формують фінансову базу вищих органів державної влади й управління, а з іншого — у їхніх руках є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний перерозподіл ВВП з метою збалансованого розвитку окремих регіонів. З їх допомогою здійснюється також структурна політика, яка покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток країни.

Місцеві фінанси являють собою фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Основне призначення місцевих фінансів — забезпечення відносної фінансової незалежності й автономності регіональних адміністративних формувань (областей, районів) та поселень.

І ті й інші складаються з таких основних ланок:

· бюджет держави;

· фонди цільового призначення;

· державний кредит;

· фінанси державного сектора.

Поиск по сайту: