Право власностi в суб'єктивному значеннi - це закрiплення в нормах права можливостi конкретного власника володiти, користуватися i розпоряджатися майном

Лекцiя5:Право власностi. Цивільні договори. Спадкування.

1. Поняття i форми права власностi в Украiнi. Суб'єкти права власностi та захист iх прав;

2. Цивiльно-правовi договори: поняття, умови, форми та види;

3. Спадкування. Спадкування за заповiтом i за законом;

Поняття і форми права власності в Україні. Суб'єкти права власності та захист їх прав.

Однiєю з фундаментальних пiдгалузей цивiльного права є речове право, тобто сукупнiсть правових норм, якi забезпечують задоволення iнтересiв особи шляхом безпосереднього внливу на рiч, що перебуває у сферi ii панування.

У системi речового права право власностi є одним iз основних iнститутiв. Його значення обумовлено тим, що право власностi юридично закрiплює сформованi в суспiльствi економiчнi вiдносини. Право власностi належить до природних прав людини, є абсолютним правом i нiхто не може його порушувати. Поняття право власностi вiдображено у ст. 316 ЦК Украiни: «Правом власностi є право особи на рiч (майно), яке вона здiйснює вiдповiдно до закону за своєю волею, незалежно вiд волi iнших осiб."

Характерною ознакою права власностi є те, що воно iснує само по собi незалежно вiд вiдносин мiж особами. Окрiм ЦК Украiни додаткове регулювання вiдносин власностi здiйснюється Законом Украiни "Про власнiсть" вiд 7 лютого 1991 року.

Право власностi - це приватне право, але воно має забезпечувати i публiчний iнтерес, i тому має своi межи. Згiдно ст.41 Конституцii, ст.319 ЦК Украiни власник не може використовувати право власностi на шкоду правам, свободам та гiдностi громадян, iнтересам суспiльства, погiршувати екологiчну ситуацiю та природнi якостi землi.

Розрiзняють право власностi в об'єктивному i суб'єктивному розумiннi.

Право власностi в об'єктивному значеннi - це сукупнiсть правових норм, якi регулюють i закрiплюють суспiльнi вiдносини щодо володiння, користування та розпорядження майном.

Право власностi в суб'єктивному значеннi - це закрiплення в нормах права можливостi конкретного власника володiти, користуватися i розпоряджатися майном.

Змiст права власностi згiдно зi ст.317 ЦК Украiни складаються з трьох правомочностей власника:

1) права володiння -це юридично закрiплена можливiсть фактичного господарського панування власника над рiччю (майном). Володiння може бути законним та незаконним, але "право володiння" завжди є тiльки законним;

2) право користування - це юридично забезпечена можливість вилучення з речi (майна) корисних властивостей, шляхом ii використання. Користування може здiйснюватися шляхом вчинення фактичних дiй (наприклад, користування автомобiлем), а також шляхом вчинення юридичних дiй (наприклад, надання речi в оренду i одержання вiд такоi дiяльностi вiдповiдних прибуткiв);

3) право розпорядження - це юридично забезпечена можливiсть визначити фактичну i юридичну долю речi (майна). Визначення фактичноi долi речi полягає в змiнi ii фiзичноi сутностi, аж до повного знищення. Юридична доля речi може бути визначена шляхом передачi права власностi iнший особi або шляхом вiдмови вiд права на рiч.

Усi зазначенi повноваження в своiй сукупностi становлять "трiаду" повноважень власника. При цьому, законодавець гарантує непорушнiсть та неможливiсть безпiдставного позбавлення чи обмеження права власностi.

На змiст права власностi не впливають мiсце проживання власника та мiсцезнаходження майна. Слiд також зазначити, що власник має не тiльки право власностi, а й несе певнi обов'язки. Зокрема вiн зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо iнше не встановлено договором або законом. Вiн також несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна, якщо iнше не встановлено договором або законом. Ст.319 ЦК Украiни визначає, що власник володiє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд, проте, на жаль, визначення цих повноважень кодекс не навiв.

На сьогоднi в державi згiдно з ст.324-327 ЦК Украiни iснують такi форми власностi:

1) власнiсть Украiнського народу, тобто земля, ii надра, атмосферне повiтря, воднi та iншi природнi ресурси, якi знаходяться в межахтериторii Украiни, природнi ресурси ii континентального шельфу, виключноi (морськоi) економiчноi зони;

2) приватна власнiсть, тобто майновi та особистi немайновi блага конкретноi фiзичноi чи юридичноi особи (жилi будинки, транспортнi засоби та iнше майно споживчого й виробничого призначення);

3) державна власнiсть, тобто майно, в тому числi грошовi кошти, необхiднi для виконання державою своiх функцiй (єдина енергетична система,система зв'язку,транспорт загального користування, кошти державного бюджету);

4) комунальна власнiсть, тобто майно, що належить територiальнiй громадi села, селища, мiста i необхiдне для забезпечення економiчного i соцiального розвитку вiдповiдноi територii.

ЦК Украiни називає суб'єктiв права власностi в Украiнi, до яких вiдносяться:

1) украiнський народ, який здiйснює своi права власника через референдум, Верховну Раду Украiни, мiсцевi ради;

2) фiзичнi особи - громадяни Украiни, а також iноземнi громадяни i особи без громадянства, якi користуються однаковими з громадянами Украiни майновими й особистими немайновими правами за винятками, встановленими у законi;

3) юридичнi особи - вiтчизнянi, iноземнi, спiльнi, вiтчизнянi з iноземними iнвестицiями тощо;

4) держава Украiни, яка здiйснює своi права власника через органи державноi влади;

5) Автономна Республiка Крим;

6) територiальнi громади села, селища, мiста;

7) iноземнi держави та iншu учасники цивiльних вiдносин.

Необхiдно визначити,що усi суб'єкти права власностi є рiвнi перед законом.

Конституцiя Украiни встановила принцип непорушностi (недоторканностi) приватноi власностi, сутнiсть якого полягає в тому, що нiхто не може бути протиправно позбавлення прав власностi. На захит права власностi спрямованi норми не тiльки цивiльного права, а й iнших галузей права, зокрема, кримiнального, адмiнiстративного, трудового, сiмейного, житлокого тощо.

Забезпечуючи охорону та захист вiдносин власностi в Украiни, цивiльне право вирiшує декiлька завдань. По-перше, право забезпечує стабiльнiсть вiдносин власностi у суспiльствi, що досягається шляхом законодавчого врегулювання вiдносин власностi. По-друге, воно забезпечує вiдновлення порушених вiдносин власностi, якщо таке трапляється, та притягнення до вiдповiдальностi осiб, якi є винними у таких порушеннях. Таким чином пiд цивiльно-правовим захистом права власностi розумiється сукупнiсть передбачених цивiльних законодавством засобiв, якi застосовуються у зв'язку зi зробленими проти них прав порушеннями i спрямованих на вiдновлення чи захист майнових iнтересiв iхнiх власникiв.

Цивiльне законодавство забезпечує громадянам та iншим власникам рiвнi умови захисту права власностi. Захист, як правило, здiйснюється судом господарським або третейським, шляхом подання позову, якi подiляються на речово-правовi та зобов'язально-правовi.

До речово-правових позивiв вiдносять:

1) вiндикацiйний позов, тобто витребування власником свого майна iз чужого незаконного володiння;

2) негаторний позов, тобто вимога власника до третiх осiб, про усунення перешкод у здiйсненнi правомочностей користування та розпорядження майном;

3) позов про визнання права власностi, тобто позадоговiрна вимога власника майна про визнання його права власностi, якщо це право оспорюється або не визнається iншою особою, а також у разi втрати ним документа, який засвiтчує його право власностi.

Щодо зобов'язально-правових способiв захисту права власностi, то вони, здебiльшого, заснованi на договорах, але можуть бути пов'яанi iз позадоговiрним зобов'язанням. До них вiдносять позови про вiдшкодування збиткiв, про повернення речей, вiдданих у користування за договором i таке iнше.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права i повернення його майна з чужого незаконного володiння протягом трирiчноi позовноi давностi.

Поиск по сайту: