Суб'єктами спавкових правовiдносин є спадкодавець та спадкоємець

Особа, пiсля смертi якоi залишилось майно, називається спадкодавцем. Спадкодавцем може бути тiльки фiзична особа, незалежно вiд вiку, статi, стану здоров'я тощо.

Особи, до яких це майно переходить пiсля смертi спадкодавця, називаються спадкоємцями. Спадкоємство виникає у випадку смертi громадянина чи оголошення його померлим у судовому порядку. Спадкоємцями можуть бути як фiзичнi особи, так i юридичнi особи, у тому числi держава. Спадкоємцями можуть бути особи, що були в живих на час смертi спадкодавця, а також дiти померлого, зачаттi за його життя i народженнi пiсля його смертi. Не мають права бути спадкоємцями:

1) особи, якi умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємцiв або вчинили замах на iхнє життя;

2) пiсля смертi дiтей батьки, якi на момент вiдкриття спадщини були позбавленi батькiвських прав вiдносно них;

3) батьки та повнолiтнi дiти, якi ухилялися вiд виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо це встановлено судом.

Майно, що залишилося пiсля смертi спадкодавця i переходить до спабкоємцiв, називається спадщиною (спадковою масою). Спадщина складається з прав i обов'язкiв спадкодавця (наприклад, сплата боргу). Якщо спадкоємець приймає спадщину, то й приймає всi права i обов'язки по нiй. Право спадкоємця - прийняти таку спадщину або вiдмовитись вiд неi. Спадкоємцям, якi прийняли належну iм за заповiтом чи законом спадщину, державна нотарiальна контора за мiсцем вiдкриття спадщини видає свiдотство про право на спадщину. Свiдотство про право на спадщину видається пiсля закiнчення шестимiсячного термiну iз часу вiдкриття спадщини.

Право на спадкування виникає в день вiдкриття спадщини. Вiдкриття спадщини -це настання певних обставин (смерть особи або оголошення особи померлою), за яких у вiдповiдних осiб виникає право спадкоємства. Часом вiдкриття спадщини є день смертi або день, з якого ii оголошено померлою. Встановлення часу вiдкриття спадщини має важливе значення, бо на час вiдкриття спадщини визначасться коло спадкоємцiв, склад спадкового майна. Мiсцем вiдкриття спадщини є останнє мiсце проживання спадкодавця. Мiсце вiдкриття спадщини може не збiгатися з мiсцем смертi.

Нормами цивiльного законодавства встановлюються два види спадкування: за законом i за заповiтом. Можливо одночасне спадкування i за заповiтом, i за законом (наприклад, частина майна спадкодавцем заповiдана, а iнша частина успадковується за законом).

Спадкування за законом має мiсце у таких випадках:

1) якщо спадкодавець не залишив заповiту;

2) заповiт визнано недiйсним (наприклад, його уклала недiєздатна особа);

3) спадкоємцi, якi вказанi у заповiтi, померли до вiдкриття спадщини або вiдмовилисть ii прийняти.

Спадкоємцi за законом призиваються до спадщини в порядку черги. Згiдно ст.ст. 1261-1265 ЦК Украiни встановлено п'ять черг спадкоємцiв:

Перша черга:

- дiти спадкодавця, у тому числi зачатi за життя спадкодавця та народженi пiсля його смертi;

- подружжя (чоловiк або дружина);

- батьки.

Друга черга:

- рiднi брата та сестри спадкодавця;

- його баба та дiд як з боку батька, так i з боку матерi.

Третя черга:

- рiднi дядько та тiтка спадкодавця.

Четверта черга:

- особи, якi проживали зi спадкодавцем однiєю родиною не менш як 5 рокiв до часу вiдкриття спадщини.

П'ята черга:

- iншi родичi спадкодавця до шостого ступеня спорiднення включно, причому родичi ближчого ступеня спорiднення усувають вiд права спадкування родичiв подальшого ступеня спорiднення.

- утриманцi спадкодавця, якi не були членами його сiм'i. Утриманцем вважається неповнолiтня або непрацездатна особа, яка не була членом сiм'i спадкодавця, але не менш як 5 рокiв одержувала вiд нього матерiальну допомогу, що була для неi єдиним або основном джерелом засобiв до iснування.

У межах однiєi черги розмiр частки у спадщинi кожного iз спадкоємцiв за законом є однаковим, тобто частки є рiвними.

Спадкування за заповiтом має мiсце тодi, коли спадкодавець при життi розпоряджається своiм майном так, що воно пiсля його смертi переходить до тих осiб, якi визначенi в заповiтi. Заповiтом є особисте розпорядження фiзичноi особи на випадок своєi смертi.

До заповiту, який є одностороннiм правочином, встановлюються такi самi умови його дiйсностi, як до будь-якого договору, а саме:

1) заповiт має бути складений тiльки дiєздатною особою;

2) заповiт повинен бути складений у формi, що визначена законом;

3) змiст заповiту має вiдповiдати вимогам чинного законодавства.

Заповiт повинен бути укладений у письмовiй формi, iз зазначенням мiсця та часу його складання. Заповiт мє бути особисто пiдписаний заповiдачем i посвiдчений нотарiусом або уповноваженою на це посадовою чи службовою особою вiдповiдного органу мiсцевого самоврядування, якщо у населеному пунктi немє нотарiуса. До нотарiального посвiдчення прирiвнюється посвiдчення заповiту капiтаном судна, начальником експедицii, командиром вiйськовоi частини,головним лiкарем закладу охорони здоров'я тощо.

ЦК Украiни проголошує принципи свободи заповiту, вiдповiдно до якого заповiдач може призначити своiм спадкоємцями одну або кiлька фiзичних осiб, незалежно вiд наявностi у нього з цими особами сiмейних, родинних вiдносин, а також iнших учасникiв цивiльних вiдносин. Крiм того, вiн може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємцiв за законом. У цьому разi ця особа не може одержати право на спадкування.

Але свобода заповiту має певнi межi: не можна позбавити права на спадкування осiб, якi мають право на обов'язкову частку в спадщинi. Це неповнолiтнi та непрацездатнi дiти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдiвець) та непрацездатнi батьки. Вони спадкують незалежно вiд змiсту заповiту половину частки, яка належала б кожному з них у разi спадкування за законом (обов'язкова частка). Обов'язкова частка в спадщинi є певною соцiальною гарантiєю для осiб, якi не можуть забезпечувати самостiйне iснування.

Заповiдач може в будь-який час змiнити, скасувати або написати новий заповiт.

Чинне цивiльне законодавство закрiплює новий рiзновид заповiту- заповiт подружжя. Вiдповiдажно до ст. 1234 ЦК Украiни подружжя має право скласти спiльний заповiт щодо майна, яке належить подружжю на правi спiльноi сумiсноi власностi. У разi складання спiльного заповiту частка у правi спiльноi сумiсноi власностi пiсля смертi одного з подружжя переходить до того, хто його пережив. Отже, спадщина в цьому разi не вiдкривається i у спадкоємцiв не виникає право на спадкування. Лише у разi смертi останнього з подружжя право на спадкування мають особи, зазначенi подружжям у заповiтi. У разi смертi одного з подружжя нотарiус накладає заборону вiдчуження майна, зазначенного у заповiтi подружжя.

Одним з основних положень спадкового права є таємниця заповiту. Тому нотарiус, iнша посадова, службова особа, яка посвiдчує заповiт, свiдки, а також фiзична особа, яка пiдписує заповiт замiсть заповiдача, не мають права до вiдкриття спадщини розголошувати вiдомостi щодо факту складання заповiту, його змiсту, скасування або змiни заповiту. Для бiльш повного i всебiчного захисту iнтересiв заповiдача i збереження таємницi заповiту передбачається можливiсть складання секретного заповiту, який посвiдчується нотарiусом без ознайомлення з його змiстом. Даний заповiт оголошується нотарiусом лише пiсля смертi заповiдача i вiдкриття спадщини,у присутностi заiнтересованих осiб та двох свiдкiв.

Поиск по сайту: