Господарський кодекс України

Лекція 10

Основи господарського права України.

Приватна медична практика як вид спеціальної

Підприємницької діяльності

План лекції:

1. Господарський кодекс України.

2. Підприємницька діяльність в Україні.

Види підприємницької діяльності.

3. Приватна медична практика як вид спеціальної

підприємницької діяльності.

4. Принципи підприємницької діяльності.

5. Припинення підприємницької діяльності

Господарський кодекс України.

Господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного ха­рактеру, що мають цінову визначеність.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України (прийнятий 16.01.2003 р. та набирає чинності 01.01.2004 р.), законами України, норматив­но-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативи о-правовими актами інших органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Основним нормативним документом, що визначає засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарю­вання є Господарський кодекс України.

Згідно зі ст. 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господа­рювання.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-ви­робничі - майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарю­вання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності;

організаційно-господарські - це відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю;

внутрішньогосподарські відносини — це відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встанов­леного правового господарського порядку, згідно вимог законо­давства.

Загальними принципами господарювання в Україні є:

· забезпечення економічної багатоманітності та рівний за­хист державою усіх суб'єктів господарювання;

· свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

· вільний рух капіталів, товарів та послуг на території Ук­раїни;

· обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпе­ки суспільства і держави;

· захист національного товаровиробника;

заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у госпо­дарські відносини.

Для реалізації економічної політики, виконання цільова економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку держава бере участь у регулюванні господарської діяльності шляхом застосування різноманітних засобів і меха­нізмів, основними з яких є:

· державне замовлення, державне завдання; ліцензування, патентування і квотування;

· сертифікація та стандартизація;

· застосування нормативів та лімітів;

· регулювання цін і тарифів;

· надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

· надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

В системі господарювання розрізняють:

господарську ко­мерційну діяльність (підприємництво) — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Згідно чинного законодавства, підприємництво здійснюєть­ся на основі:

· вільного вибору підприємцем виду підприємницької діяль­ності;

· самостійного формування підприємцем програми діяль­ності, вибору постачальників і споживачів продукції, що вироб­ляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших
видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, вста­новлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

· вільного найму підприємцем працівників;

· комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

· вільного розпоряджання прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

· самостійного здійснення підприємцем зовнішньоеко­номічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно ст. 51 ГК України, підприємницька діяльність припи­няється:

· з власної ініціативи підприємця;

· у разі закінчення строку дії ліцензії;

· у разі припинення існування підприємця;

· на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комуналь­ного секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до законодавства забороняється під­приємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Суб'єкти господарювання - це учасники господарсь­ких відносин, які здійснюють господарську діяль­ність, реалізуючи господарську компетенцію (сукуп­ність господарських прав та обов'язків), мають від­окремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 55 ГК України визначено перелік суб'єктів господа­рювання. До них належать:

1) господарські організації— юридичні особи, створені відповідне до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому зако­ном порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи госпо­дарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Господарські організації — це суб'єкти господарювання, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається ци­вільним та господарським законодавством. Відокрем­лені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права опера­тивно-господарського використання майна, без ста­тусу юридичної особи.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську ком­петенцію на основі таких видів правового режиму майна:

• права власності;

• права господарського відання;

• права оперативного управління;

• права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шля­хом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта гос­подарювання з додержанням вимог законодавства.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарю­вання. В установчих документах повинні бути зазначені:

· найменування та місцезнаходження суб’єкта господарю­вання;

· мета і предмет господарської діяльності;

· склад і компетенція органів його управління, порядок прий­няття ними рішень;

· порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків;

· умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не пе­редбачено законом.

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації у ви­конавчому комітеті міської, районної у місті ради або в ра­йонній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбаче­но законом.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійсню­ється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (влас­ників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їх право­наступників, а у випадках, визначених законодавством, — за рішенням суду.

Поиск по сайту: