Види адміністративних стягнень

Адміністративне стягнення є заходом адміністратив­ної відповідальності, певною мірою покаранням і спричиняє дія правопорушника несприятливі наслідки майнового, мора­льного або особистого характеру.

У статті 24 КУпАП України перелічено сім видів ад­міністративних стягнень: попередження; штраф; оплатне ви­лучення предмета, який є знаряддям вчинення або безпосере­днім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіска­ція предмета, який є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також гро­шей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного пра­вопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права управління транспортними засо­бами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Попередження вважається адміністративним стягнен­ням, якщо воно виноситься в письмовій формі або фіксується в інший встановлений спосіб. Це стягнення має характер мо­рального осудження правопорушника, офіційного застере­ження його від вчинення адміністративних правопорушень і застосовується, як правило, при малозначущості правопору­шення.

Штраф є грошовим стягненням, яке накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірах, встановлених КпАП та іншими закона­ми України. Законом України від 07.02.1997 р. "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня щодо посилення адміністративної відповідальності у ви­гляді штрафу" штрафи встановлюються в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. КпАП України передбачає на­кладення штрафів лише на фізичних осіб. Однак останнім ча­сом законами України встановлено відповідальність у вигляді штрафу не лише для фізичних, а й для юридичних осіб. На­приклад, відповідно до ст. 35 Закону України "Про пожежну безпеку" за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб ор­ганів державного пожежного нагляду підприємства, установи та організації можуть притягатися керівниками цих органів до сплати штрафу, який не повинен перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, організації. Оскільки в законах механізм застосування штрафів до юриди­чних осіб, як правило, не врегульовано, то він встановлюється іншими нормативно-правовими актами. Так, Кабінет Мініст­рів України Постановою від 22,09.1998 р. "Про забезпечення реалізації ст. 35 Закону України "Про пожежну безпеку" встановив порядок застосування ст. 35 цього Закону.

Оплатив вилучення предмета, що є знаряддям вчи­нення або безпосереднім об'єктом адміністративного право­порушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з передачею вирученої суми колишньому влас­нику з вирахуванням витрат по реалізації вилученого предме­та. Таке адміністративне стягнення застосовується за пору­шення громадянами правил зберігання або перевезення мис­ливської зброї та ін.

Конфіскація — примусове безоплатне вилучення майна у власність держави. Адміністративне законодавство перед­бачає конфіскацію конкретного майна (предмета), що є знаря­ддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопо­рушення, і грошей, одержаних внаслідок вчинення такого правопорушення. Конфіскація предметів застосовується до­сить часто (при незаконній реалізації, прийнятті на комісію або зберіганні алкогольних напоїв, тютюнових виробів, конт­рабанді тощо). Конфіскованим може бути, як правило, лише предмет, який перебуває в особистій власності. Предмети ко­нтрабанди конфіскуються незалежно від того, чи встановлено їх власника. Конфіскація грошей допускається, наприклад, за порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, що передбачені державним свідоцтвом на право розповсю­дження і демонстрування фільмів. У цьому випадку конфіску­ється отриманий незаконний прибуток.

Позбавлення спеціального права, наданого громадяни­нові (права управління транспортними засобами, права полю­вання), застосовується на строк до трьох років за грубе або си­стематичне порушення порядку користування цим правом. Зо­крема, позбавлення права управління транспортним засобом передбачено за управління ним у стані сп'яніння, за повторне порушення правил проїзду залізничного переїзду тощо.

Виправні роботи застосовуються на строк до 2-х міся­ців із відбуванням їх за місцем постійної роботи правопоруш­ника і з утриманням до 20% заробітку в доход держави. При­значають їх за дрібне хуліганство, дрібне розкрадання та інші проступки. Виправні роботи призначає суд (суддя).

Адміністративний арешт - найсуворіше адміністра­тивне стягнення, що призначається у виняткових випадках за найбільш важкі правопорушення (дрібне хуліганство, вияв неповаги до суду, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції та ін.). Адміністративний арешт виявляється в короткостроковому (до 15 діб) позбавленні по­рушника волі з використанням його на фізичних роботах без оплати; призначається тільки судом (суддею). Адміністратив­ний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, до жі­нок, які мають дітей віком до 12 років, до неповнолітніх, до інвалідів 1 і II груп.

Крім вказаних стягнень, КпАП України передбачає можливість застосування до іноземних громадян і осіб без громадянства адміністративного видворення за межі України.

До неповнолітніх віком від 16 до 18 років за вчинення адміністративних правопорушень можуть бути застосовані згідно зі ст. 24 КпАП України такі заходи впливу: 1) зо­бов'язання привселюдно або в іншій формі попросити виба­чення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудо­вого колективу за їх згодою, а також окремих громадян за їх проханням. Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років, розглядаються суд­дями (судами) районних (міських) судів (нині - місцеві суди).

Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється в порядку провадження у справі про адміністра­тивне правопорушення, в якому з'ясовуються всі обставини правопорушення, збираються і вивчаються докази, обирається і реалізується конкретний захід стягнення. Порядок прова­дження у справах про адміністративні правопорушення вста­новлено в розд. IV КпАП України.

Провадження у справі починається, як правило, зі скла­дання протоколу про адміністративне правопорушення упов­новаженою на це посадовою особою (працівником міліції, державним інспектором тощо). У ньому фіксується факт вчи­нення проступку, його сутність та обставини вчинення, відомо­сті про особу порушника та інші необхідні відомості. Оформ­лений належним чином протокол та інші матеріали подаються до органу (посадовій особі), що уповноважений розглядати справу про конкретне адміністративне правопорушення.

В окремих випадках закон допускає стягнення штрафу і оформлення попередження на місці вчинення правопору­шення (наприклад, штраф за безквитковий проїзд). При цьому протокол не складається, а про виплату штрафу видається квитанція встановленого зразка. Однак, якщо порушник не згоден із накладеним стягненням і відмовляється сплатити штраф на місці, протокол має бути складений і провадження здійснюється на загальних засадах.

Справи про адміністративні правопорушення розгля­дають уповноважені органи і посадові особи: адміністративні комісії-при виконкомах місцевих рад, виконкоми селищних і сільських рад, комісії по боротьбі з пияцтвом, районні (міські) суди, судді, посадові особи органів внутрішніх справ, держа­вних інспекцій та Інших органів (наприклад, пожежного, сані­тарного, ветеринарного нагляду, митних органів тощо).

Існує різний порядок розгляду справ. Проте будь-яка справа розглядається, як правило, у присутності порушника. При необхідності можуть бути викликані свідки, потерпілі, експерти, перекладачі. Інтереси особи, яка притягається до відповідальності, може представляти адвокат.

Орган (посадова особа), розглядаючи справу, дослі­джує всі надані матеріали, заслуховує осіб, які беруть участь у справі, після чого приймає рішення про накладення адмініст­ративного стягнення або про припинення справи. Стягнення накладається не пізніше 2-х місяців з дня вчинення проступку або з дня його виявлення в межах, встановлених законодавством за дане правопорушення. При цьому повинні враховува­тися характер проступку, особа порушника, ступінь його ви­ни, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Прийняте по справі рішення оформлюється постановою, в якій фіксуються всі обставини, встановлені при роз­гляді справи. Постанова оголошується негайно по закінченні розгляду справи, а її копія протягом 3-х днів передається або надсилається особі, щодо якої вона винесена, а також потер­пілому за його проханням. Це правило має важливе значення для реалізації права на оскарження постанови.

Відповідно до закону постанова по справі про адмініс­тративне правопорушення у 10-денний строк з дня її винесен­ня може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, потерпілим, а також опротестована прокурором. Постанова суду (судді) остаточна і оскарженню в порядку розглянутого провадження не підлягає. Постанова оскаржується, як прави­ло, до вищого органу (посадовій особі або до суду), який зо­бов'язаний розглянути скаргу в 10-денний строк. У цей же строк розглядається протест. Залежно від результатів розгля­ду скарги чи протесту уповноважений орган або посадова особа можуть: скасувати постанову і припинити справу; на­правити справу на новий розгляд; змінити захід стягнення в межах санкції відповідної статті, але тільки в бік її пом'якшення; залишити постанову без змін, а скаргу або про­тест без задоволення. Копія рішення по скарзі протягом 3-х днів надсилається особі, щодо якої винесено постанову, і по­терпілому за його проханням. Про результати розгляду проте­сту повідомляється прокурору.

Якщо постанову про накладення адміністративного стягнення не оскаржено і не опротестовано або скарга чи про­тест залишені без задоволення, орган (посадова особа), що виніс постанову, приймає її до виконання. Порядок виконання постанови залежить від виду накладеного стягнення. Напри­клад, штраф має бути сплачений порушником у 15-денний строк з дня вручення йому копії постанови, а у разі її оскар­ження або опротестування - не пізніше 15 днів з дня повідом­лення про залишення скарги або протесту без задоволення. Якщо штраф у встановлений строк добровільно не сплачено, постанова направляється за місцем роботи або навчання осо­би, на яку накладено штраф, або до органу соціального забез­печення для вирахування суми штрафу із заробітку порушника, пенсії або стипендії. У випадку відсутності у особи, на яку накладено штраф, заробітку або неможливості через будь-які причини стягнути, штраф із заробітної плати, пенсії чи стипе­ндії постанова направляється до органів державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника для виконан­ня шляхом звернення стягнення на належне йому майно. Адмі­ністративне провадження завершується виконанням постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Поиск по сайту: