Описовий, порівняльно-історичний і зіставний методи

Порівняльно-історичний метод - це перший лінгвістичний метод, який виник на поч. ХІХ ст..з порівняльно-історичного мовознавства(Ф. Бопп, Я. Грімм, Р. Раск), які на різному мовному матеріалі з 1816 по 1821рр порівнювали мовні факти різних мов і різні періоди їх розвитку встановлювали ґенезу цих мов.

Бопп на підставі одного слова «бути» довів спорідненість санскриту і германських мов.

Порівняльно-історичний метод – це набір прийомів і методик скерованих на визначення кола споріднених мов та ступеня їх спорідненості. Основним прийомом порівняльно-історичного методу є реконструкція. Реконструкція була тоді, коли знали розвиток мови.

А.Шлейхер визначив 3 ступені спорідненості мови: сім’я, група, підгрупа

Об’єктами вивчення порівняльно-історичного методу є як споріднені мови так і не споріднені. ПІМ ґрунтується на кількох постулатах: 1. споріднені мови походять від однієї мови-основи або прамови. 2. є 3 ступені спорідненості мов (сімя група, підгрупа). 3. відмінності у структурі споріднених мов пояснюються специфікою їх розвитку. 4. зміни у мовній структурі відбуваються за певними законами.

Зіставний метод – це набір прийомів і методик покликаний зясувати спільні і відмінні риси у структурі мови. Він ставить завдання, що є спільного у структурі мови. Гумбольт виділив: флективні мови (закінчення); аглютинативні (суфікси); інкорпоруючі (морфологічні і синтаксичні значення виражаються одною словоформою); кориневі (мають лише корені).

Дуже активно цей метод використовувався представниками

Зіставний метод спрямований передусім на виявлення відмінностей між зіставлюваними мовами, він ніби є зворотним боком порівняльно-історичного: якщо порівняльно-історичний метод має на меті встановлювати відповідності, то зіставний насамперед шукає відмінності, на що звернув увагу О. О. Реформатський: «Хоч у самій техніці застосування вони [порівняльно-історичний і зіставний методи — М. К. можуть збігатися, «виходи» порівняльного іставного аналізу різні: перший зорієнтований на виявлення подібного, другий — на виявлення різного» [Реформатский 1962: 23—24]. Зіставний метод установлює між порівнюваними мовами відношення контрасту на всіх мовних рівнях: діафонію (фонологічні розходження), діаморфію (граматичні розходження), діасемію (семантичні розходження) і діалексію (лексичні розходження).

Описовий метод – це набір методик і прийомів спрямований на виявлення і опис структури та функцій досліджуваних одиниць мови. Процедури ОМ: визначення одиниці дослідження; з’ясування структури досліджуваних одиниць; з’ясування функцій досліджуваних одиниць. Особливістю використання ОМ є його синхронний характер. Він можже застосовуватися і на базі історичного матеріалу, але він не передбачає динаміки розвитку мовних одиниць (просто робиться фото). Але ОМ часто супроводжується прийомом культурно-історичної інтерпретації.

Поиск по сайту: