 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Потенційно-небезпечних об’єктах
використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або
транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій
речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно
встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що
відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної
ситуації техногенного та природного характеру. Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова,
окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини
біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні,
біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин
мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і
здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або
особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може
створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним
та культурним цінностям. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки - порядок
визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно
небезпечних об'єктів. Паспортизація потенційно небезпечного об'єкта - процедура
підготовки і надання паспорта потенційно небезпечного об'єкта. Державний реєстр потенційно небезпечних об`єктів - автоматизована інформаційно-довідковою системою обліку та обробки інформації щодо потенційно небезпечних об`єктів. Державний реєстр потенційно небезпечних об`єктів створюється з метою державного обліку потенційно небезпечних об`єктів (далі - ПНО) та інформаційного забезпечення процесів підготовки управлінських рішень і виконання зобов`язань України згідно з міжнародними договорами щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі транскордонного характеру, пов`язаних з функціонуванням небезпечних об`єктів.
Створення та функціонування Державного реєстру ПНО забезпечують основоположні нормативні документи:
· Закон України "Про страховий фонд документації України";
· Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об`єктів, затвердженепостановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 N1288;
· Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів, затверджененаказом МНС України від 18.12.2000 №338 зі змінами, внесеними наказом МНС України від 16.08.2005 №140 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.09.2005 за №970/11250);
· Форма Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки (Додаток 1до п. 12 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів)
· Форма Переліку потенційно небезпечних об`єктів (Додаток 2 до п. 13 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів)
· Форма Повідомлення про зміни у паспорті потенційно небезпечного об`єкта (Додаток 3 до п. 22 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів)
· Методика ідентифікації потенційно небезпечних об`єктів, затверджена наказом МНС України від 23.02.2006 №98 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2006 за N286/12160);
· Положення про моніторинг потенційно небезпечних об`єктів, затверджене наказом МНС України від 06.11.2003 № 425 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2003 за N 1238/8559);
· Регламент моніторингу потенційно небезпечних об`єктів, затверджений наказом МНС України від 11.10.2004 №110.
· Порядок отримання акта закладення проектної робочої документації до страхового фонду документації України.
На цей час Державний реєстр ПНО містить докладні відомості про понад 17 тис. об`єктів, до числа яких входять промислові підприємства, шахти, кар`єри, магістральні газо-, нафто- і продуктопроводи, гідротехнічні споруди, вузлові залізничні станції, мости, тунелі, накопичувачі та полігони промислових відходів, місця збереження небезпечних речовин і ін. База даних реєстру постійно поповнюється та оновлюється.
За видами небезпек Потенційно небезпечні об’єкти поділяються на:
· Пожежонебезпечні
· Вибухонебезпечні
· Хімічно небезпечні об’єкти (ХНО)
· Радіаційно небезпечні об’єкти (РНО)
· Гідродинамічні
· Біологічні
НС техногенного характеру виникають як правило в результаті виробничих аварій.
Виробнича аварія - це раптова зупинка роботи або порушення установленого процесу виробництва на об'єкті, яка призводить до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей.
Виробничі аварії можуть виникнути на промислових підприємствах, на птахофабриках, тваринницьких комплексах, у майстернях; на підприємствах з переробки сільсько- і лісогосподарської продукції (вибух котлів високого тиску, коротке замикання на лініях електромережі та ін.).
Виробничі аварії можуть бути різними, але у них є найбільш типові вражаючі фактори (ВФ) - це вибухи, які призводять до руйнування виробничих будівель, інтенсивні пожежі, отруєння людей рідинами і газами; завали виробничих будівель споруд, ураження людей електричним струмом, затоплення виробництва разом з людьми, негативний психологічний вплив на людей.
Радіаційно небезпечні об’єкти (РНО) - об'єкти, які пов’язані з видобутком, переробкою, використанням та збереженням джерел іонізуючого випромінювання.
Серед потенційно небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно небезпечні об'єкти (РНО). Вони, як відомо, являють собою особливу небезпеку для людей і навколишнього природного середовища і вимагають дотримання специфічних заходів попередження і захисту. В зв'язку з тим, що небезпека прихована від органів чуття людини, потрібно при всіх видах робіт на РНО звертати на це особливу увагу, щоб не допустити ураження (зараження) людей через їхню необізнаність і недостатню захищеність.
До типових РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту та інше.
На території України діють 5 атомних електростанцій з 16 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.
До радіаційно небезпечних об'єктів належать:
· атомні електростанції (Запорізька, Південна Українська, Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська);
· підприємства з виготовлення і переробки відпрацьованого ядерного палива;
· підприємства з поховання радіоактивних відходів;
· науково дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;
· ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші.
Найнебезпечнішими зі всіх аварій на радіаційне небезпечних об'єктах є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що призводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища.
Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.
Найбільшу небезпеку для персоналу РНО представляє радіаційна аварія. Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.
Радіаційна аварія - подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки.
В результаті аварії може відбутися:
- витік (викид) радіоактивних речовин у навколишнє середовище (наприклад, палива, охолоджуючої рідини, відходи атомних електростанцій)
- вибухи (хімічні або ядерні)
- радіоактивне забруднення навколишнього середовища, організму людини, продуктів харчування і т. д.
Часто в таких випадках повинні бути прийняті заходи для евакуації людей з зони лиха.
Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання. Експозиційна доза - визначається тільки для повітря при гамма-і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.
В залежності від масштабів розповсюдження радіонуклідів в навколишнє середовище та радіаційних наслідків виділяють наступні види аварій на реакторах:
- локальні аварії, при яких вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів;
- місцеві аварії, при яких вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією;
- загальні аварії, при яких РР розповсюджуються за межі АЕС.
Класифікація РА на АЕС за ознаками:
1. За можливістю прогнозування на етапі проектування.
2. За можливістю радіоактивного забруднення (аварії на яких відсутні забруднення та аварії в результаті яких відбувається забруднення).
3. За масштабами РА (дивись таблицю 1).
4. За ступенем руйнування реактора (РА без руйнування реактора, РА з руйнуванням реактора)
5. За міжнародною шкалою оцінки (дивись таблицю 2).
Чорнобильська катастрофа (1986 р.) була оцінена по 7 рівню шкали МАГАТЕ. Внаслідок вибуху і руйнування 4-го енергоблоку загинуло 31 чол. персоналу і пожежників (в тому числі 28 чол. від гострої променевої хвороби). ГПХ виникла у 145 чол. – ліквідаторів аварії. Серед евакуйованого населення після аварії ГПХ не встановлено, але дозу опромінення вище допустимої отримали більше 150 тис. чоловік, в тому числі 69 тис. дітей. В результаті аварії радіонуклідами була забруднена територія України (3420 км2), на якій проживало понад 11 млн. чол., а також територія Білорусії (16,5 тис. км2) та Росії (8,1 тис. км2).
Характеристика радіаційного забруднення внаслідок аварії на АЕС залежить від:
1. Типу і потужності реактора;
2. Тривалості роботи;
3. Часу після останнього перевантаження палива;
4. Характеру руйнування реактору;
5. Відсотку викиду вмісту реактора;
6. Метеорологічних умов.
Поиск по сайту: