 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Визначення якості та обсягу забруднень довкілля
Для визначення рівня забрудненості довкілля та відповідного впливу забруднювальних речовин на екологічні системи і здоров'я людини, а також для проведення екологічних експертиз в усьому світі застосовують спеціальні поняття: гранично допустимі концентрації (ГДК), гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН), максимально допустимий рівень (МДР), санітарно-захисна зона (СЗЗ) та ін. Встановлюють також летальну (смертельну) концентрацію (ЛКзд і ЛДад) шкідливих речовин, за яких спостерігається загибель половини піддослідних тварин. Ці дані потрібні для визначення класу загрозливої дії речовини. У різних країнах встановлюються неоднакові нормативні показники.
Гранично допустима концентрація (ГДК) забруднювальних речовин означає максимально можливий вміст їх у тому чи іншому середовищі, який практично не шкідливий для живих організмів, у тому числі й для людини. За допомогою цього показника контролюють якість повітря і водного середовища. Для кожної забруднювальної речовини встановлюються два нормативи: ГДКмр — максимальна разова і ГДКСд — середньодобова. Перший норматив дає змогу запобігти рефлекторним реакціям людини на короткочасний (протягом 20 хв) вплив забруднювальних речовин атмосфери (органами чуття, зору та ін.), а другий — загальнотоксичному, канцерогенному та іншим впливам (у середньому протягом 24 год). Окремо нормують вміст шкідливих домішок у повітрі населених пунктів та їх промислових зонах.
Нормативи якості води — це показники ЇЇ складу і властивостей, які визначають рівень Її придатності для конкретних видів водокористування (питного, господарсько-побутового, промислового, рибогосподарського та ін.). Зрозуміло, що вимоги до питної води, водойм рибогосподарського призначення більш жорсткі. Якщо, наприклад, у воді гос-подарсько-побутового призначення допускається вміст нафтопродуктів 0,3 мг/л, то рибогосподарського — лише 0,05 мг/л. Це пояснюється тим, що нафта надає рибі різкого неприємного смаку і є токсичною для риб'ячої ікри і мальків. Як бачимо, стосовно якості води водних об'єктів встановлюються нормативи, які лімітують показник шкідливості забруднювальних речовин і відображують пріоритетність вимог до якості води. Так, для води господарсько-побутового призначення важливими г санітарно-токсикологічний, загальносанітарний та органолептичний л і м і 111, для рибного господарства — рибогосподарський.
Незалежно від нормативних вимог до якості води встановлюються певні обмеження на скидання у водні об'єкти стічних вод. Забороняється скидати стічні води: 1) які при застосуванні раціональних технологій можна використати у системах повторного водокористування; 2) що містять цінні домішки, які підлягають утилізації; 3) із вмістом виробничої сировини, реагентів, який перевищує ГДК; 4) що містять шкідливі речовини, ГДК яких не встановлено.
Для грунту (переважно для його орного шару) визначено ГДК пестицидів і важких металів. З урахуванням їх розроблені і впроваджуються у виробництво регламенти застосування пестицидів і мінеральних добрив з метою запобігання накопиченню шкідливих речовин у сільськогосподарській продукції. Тому у практиці часто використовують такий показник, як допустима залишкова кількість (ДЗК) пестицидів у грунті і продукції.
Проте значення ГДК якоїсь однієї забруднювальної речовини ще не дає повного уявлення про ступінь її шкідливості, оскільки вона, як правило, діє в сукупності з іншими шкідливими речовинами. При вмісті в середовищі кількох забрудників враховують їх спільну дію, так званий ефект підсумовування негативного впливу. За правилом ефекту підсумовування концентрація кількох шкідливих речовин у середовищі не повинна перевищувати одиниці.
Для всіх забрудників атмосфери встановлено гранично допустимі викиди (ГДВ). Це науково-технічний норматив викиду в повітря допустимої кількості забруднювальних речовий за одиницю часу.
Критеріями оцінки якості довкілля в цілому є стандарти — екологічні та виробничо-господарські; До перших належать ГДК та ГДР, до других — ГДВ. Контроль якості навколишнього середовища здійснюють відповідні державні установи.
Гранично допустимі концентрації деяких забруднювальних речовин у повітрі населених пунктів, мг/м:) та у водних об’єктах (мг/л):
| Забруднювальні речовини | гдк.л | |
| Основні | ||
| Тверді (пил) | 0,15 | 0,5 |
| Оксид сірки (IV) | 0,05 | 0,5 |
| Оксид азоту (IV) | 0,04 | 0,85 |
| Оксид азоту (II) | 0,06 | 0,4 |
| Оксид вуглецю (II) | 3,0 | 5,0 |
| Специфічні | ||
| Аміак | 0,04 | 0,2 |
| Хлороводень | 0,2 | 0,2 |
| Сірковуглець | 0,05 | 0,03 |
| Фенол | 0,03 | 0,01 |
| Формальдегід | 0,03 | 0,035 |
| Ртуть | 0,0003 | — |
| Свинець | 0,0003 | — |
| Мідь | 0,002 | — |
| Нікель | 0,001 | — |
| Арсен | 0,003 | 0,003 |
| Цинк | 0,05 | — |
| Забруднювальна речовина | ГДК | Лімітуючий показник |
| Аміак | 0,05 | Токсикологічний |
| Ацетон | 0,05 | Загальносанітарний |
| Бензол | 0,5 | Токсикологічний |
| Нафта і нафтопродукти | 0,05 | Рибогосподарський |
| ддт | 0,1 | Токсикологічний |
| Залізо | 0,5 | ()ргаиолептичний |
| Мідь | 0,001 | Токсикологічний |
| Хром | 0,5 | Органолептичний |
| Нікель | 0,01 | Токсикологічний |
| Свинець | 0,03 | Санітарно-токсикологічний |
| Арсен | 0,05 | Токсикологічний |
| Стирол | 0,1 | Органолептичний |
Поиск по сайту: