І нині, і повсякчас, і на віки вічні.Амінь. Алилуя (3)

Алилуя, алилуя, алилуя; слава Тобі, Боже (3).

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в ми́рі Господéві помолíмся.

Хор: Гóсподи, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бóже, Твоє́ю благодáттю.

Хор: Гóспод и, поми́луй.

Пресвятý, пречи́сту, преблагословéнну, слáвну Влади́чицю нáшу Богорóдицю і приснодíву Марíю, з усімá святи́ми пом’янýвши, самí себé, і оди́н óдного, і все життя́ нáше Христý Бóгові віддáймо.

Хор: Тобí, Гóсподи.

Священик: Бо Твоя́ є влáда і Твоє́ є цáрство, і си́ла, і слáва, Отця́, і Си́на, і Святóго Дýха, ни́ні й повсякчáс, і на вíки вíчні.

Хор: Амíнь.

* * *

«Господи, взиваю» (глас 2, самогласний)

Псалом 140

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли я взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

І по чину стихи псалмів:

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б’є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався б мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти – моя доля.

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний. Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Псалом 129

Тут переплітаються стихи псалма зі стихирами служби:

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(глас 2, самогласний) Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас!

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас!

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Коли Господь Ісус народився від святої Діви,* усі просвітилися:* пастухи пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали,* Ірод же затривожився, бо появився в тілі Бог,* Спаситель душ наших.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Коли Господь Ісус народився від святої Діви,* усі просвітилися:* пастухи пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали,* Ірод же затривожився, бо появився в тілі Бог,* Спаситель душ наших.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі,* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Царство твоє, Христе Боже, царство всіх віків,* влада ж твоя від роду до роду,* бо ти прийняв тіло від Святого Духа* і став людиною від Вседіви Марії.* Світлим розсвітом став нам твій прихід. Христе Боже* – світло від світла, сяйво Отця.* Ти просвітлюєш усе створіння і все живуче прославляє тебе,* бо ти – образ слави Отця,* ти той, хто був і завжди є, і засяяв нам від Діви.* Боже, помилуй нас!

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в Нього;* Він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Царство твоє, Христе Боже, царство всіх віків,* влада ж твоя від роду до роду,* бо ти прийняв тіло від Святого Духа* і став людиною від Вседіви Марії.* Світлим розсвітом став нам твій прихід. Христе Боже* – світло від світла, сяйво Отця.* Ти просвітлюєш усе створіння і все живуче прославляє тебе,* бо ти – образ слави Отця,* ти той, хто був і завжди є, і засяяв нам від Діви.* Боже, помилуй нас!

Псалом 116

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте Його всі люди!

Чим Тобі, Христе, віддячимось за те,* що ти задля нас зявився на землі як людина?* Кожне бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку:* ангели – співання, небо – зорю,* мудреці – дари, пастухи – сповіщення чуда,* земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір-Діву.* Споконвічний Боже, помилуй нас!

Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вірність Господа повіки.

Чим Тобі, Христе, віддячимось за те,* що ти задля нас зявився на землі як людина?* Кожне бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку:* ангели – співання, небо – зорю,* мудреці – дари, пастухи – сповіщення чуда,* земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір-Діву.* Споконвічний Боже, помилуй нас!

Слава, і нині: (глас 2, самогласний) Коли Август єдиний володів землею,* багатовладдя людей скінчилося;* коли ти став людиною з Чистої,* знищене було ідольське багатобожжя.* Під єдиним мирським царством міста опинились,* а тут народи повірили в єдину владу Божу.* З веління цісаря записувались люди,* записались і ми, вірні, в ім’я Бога нашого, що став людиною.* Велика твоя милість, Господи, – слава Тобі!

* * *

Коли співається наславник, священик із дияконом чинять вхід з Євангелієм:

Диякон: Господеві помолімся.

Священик: Добрий Чоловіколюбче Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Диякон: Благослови, владико, святий вхід.

Священик: Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки вічні.

* * *

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Хор: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Священик:Мир всім.

Диякон: Премýдрість, бýдьмо увáжні.

Хор співає прокімен.

* * *

У суботу:

Прокімен, глас 6: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу і перепоясався.

Стих: Він бо утвердив вселенну, вона не порушиться.

Стих: Домові Твоєму, Господи, належить святість на довгі літа.

У неділю:

Прокімен, глас 8: Благословіть нині Господа,* всі слуги Господні.

Стих: Ви, що стоїте в храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.

У понеділок:

Прокімен, глас 4: Господь почує мене,* коли я візву до нього.

Стих: Вислухай мене, коли буду взивати, мій Боже справедливий.

У вівторок:

Прокімен, глас 1: Милість Твоя, Господи, буде зі мною* по всі дні життя мого.

Стих: Господь мій пастир: нічого мені не бракуватиме; на зелених пасовиськах Він поселив мене.

У середу:

Прокімен, глас 5: Боже, ім’ям Твоїм спаси мене,* і силою Твоєю суди мене.

Стих: Боже, почуй мою молитву, вислухай слова уст моїх.

У четвер:

Прокімен, глас 6: Допомога моя від Господа,* що створив небо і землю.

Стих: Очі мої підводжу я на гори, звідки прийде моя допомога.

У п’ятницю:

Великий прокімен, глас 7: Хто бог великий, як Бог наш?!* Ти той Бог, що творить чудеса.

Стих: Ти показав між народами силу свою.

Стих: Я сказав: Тепер я розумію, - це зміна волі Всевишнього.

Стих: Я згадав діла Господні, бо пригадав усі давні чуда твої.

* * *

Паремії

Диякон: Премýдрість.

Читець:З книги Буття читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. Тоді сказав Бог: Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод! І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий. Тоді сказав Бог: Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з'явиться суша. І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі. І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день третій (1, 1-13).

Диякон: Премýдрість.

Читець:З книги Чисел читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Дух Божий зійшов на Валаама, і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима; Що за красні, Якове, намети в тебе, - Ізраїлю, твої оселі! Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні саджанці, немов оті кедри, що над водою. Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо. Той Бог, що з Єгипту його вивів, - для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває. Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, - хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе.” Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета. Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, - Ізраїль же зійде вгору. (24, 2-3. 5-9. 17-18).

Диякон: Премýдрість.

Читець:З книги пророка Міхея читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Того дня, - слово Господнє, - я зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, і тих, що я був зажурив. З кульгавих я зроблю останок, а з порозкиданих далеко - народ могутній. Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних. Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля. І він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим аж до кінців землі (4, 6-7; 5, 1-3).

Священик виголошує тропар і стихи, а хор після кожного стиха співає закінчення тропаря:

(глас 6) Таємно родився ти в вертепі, * але небо, Спасе, звістило тебе всім появою зорі, немов устами. * І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі, * тому з ними помилуй нас.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Стих: Основа його на горах святих; любить Господь брами Сіону понад усі Якова намети. Преславні речі говоряться про Тебе, місто Боже! Рагав я зарахую й Вавилон до тих, що мене знають.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Стих: Ось Філістія, Тир і люди Етіопії – і ці там народились. Про Сіон казатимуть: це наша мати; чоловік у ньому народився. І сам Всевишній його утверджує.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Священик: Таємно родився ти в вертепі, * але небо, Спасе, звістило тебе всім появою зорі, немов устами.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Диякон: Премýдрість.

Читець:Пророцтва Ісаї читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Так сказав Господь: Вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього. Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме. Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею - своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст. Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки. Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина. Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти. Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору. На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море. І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне. (11, 1-10).

Диякон: Премýдрість.

Читець:З книги пророка Варуха читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Такий наш Бог; ніхто йому не рівний! Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму. А потім вона й на землі з'явилась і з людьми перебувала. Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають. Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг – народові чужому! Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, - бо те, що вгодне Богові, знане нам! (3, 36 – 4, 4).

Диякон: Премýдрість.

Читець:Пророцтва Даниїла читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Сказав Даниїл Навуходоносору: Ти, царю, дивився - аж ось якийсь бовван великий. Вельми великий був той бовван і незвичайного блиску; стоїть ось він перед тобою й страхітлива його подоба. Голова у того боввана була з щирого золота; груди його й руки - з срібла; живіт у нього й стегна - з міді; голінки у нього - з заліза, а ноги - частково з заліза, частково з глини. Ти дивився на нього, аж відірвався від гори, без допомоги рук, камінь і вдарив у боввана, в залізні та глиняні його ноги, й розбив їх. Тоді все вмить потрощилось - залізо, глина, мідь, срібло й золото, й стало, ніби полова на току літом; вітер же так розвіяв те, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у боввана, зробивсь великою горою й заповнив усю землю. Оце сон! Скажемо перед царем, що він означає. За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки, так, як ти бачив, що камінь відірвався був від гори без допомоги руки й розвалив залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав цареві, що буде після того. Це правдивий сон, і виклад його певний (2, 31-36.44-45).

Священик виголошує тропар і стихи, а хор після кожного стиха співає закінчення тропаря:

(глас 6) Засяяв ти, Христе, з Діви як духовне сонце правди * і зоря появила тебе Невидимого, що вмістився у вертепі. * І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі; * з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче слава тобі!

Хор: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче слава тобі!

Стих: Господь царює, у велич він зодягнувся; зодягнувся Господь у силу й опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і вона не захитається. Твердо стоїть престол твій з давнього-давна.

Хор: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче слава тобі!

Стих: Здіймають ріки, Господи, здіймають ріки шум свій, здіймають ріки рокіт свій від шуму вод великих.

Хор: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче слава тобі!

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Хор: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче слава тобі!

Священик: Засяяв ти, Христе, з Діви як духовне сонце правди * і зоря появила тебе Невидимого, що вмістився у вертепі.

Хор: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче слава тобі!

Диякон: Премýдрість.

Читець:Пророцтва Ісаї читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, - ревність Господа сил це чинить (9, 5-6).

Диякон: Премýдрість.

Читець:Пророцтва Іс á ї чит á ння.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Тоді заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!» Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.» Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл, що означає: з нами Бог. Знайте ж, народи, та тремтіть! Вважайте, всі далекі землі! Озбройтесь та тремтіть! Озбройтесь та тремтіть! Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» (7, 10-14. 8, 9-10).

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в ми́рі Господéві помолíмся.

Хор: Гóсподи, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бóже, Твоє́ю благодáттю.

Хор: Гóспод и, поми́луй.

Пресвятý, пречи́сту, преблагословéнну, слáвну Влади́чицю нáшу Богорóдицю і приснодíву Марíю, з усімá святи́ми пом’янýвши, самí себé, і оди́н óдного, і все життя́ нáше Христý Бóгові віддáймо.

Хор: Тобí, Гóсподи.

Священик: Бо Ти святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Хор: Амінь.

Якщо велика вечірня служиться з Літургією, то після виголосу співається трисвяте і далі служиться по чину Божественна Літургія св. Василія Великого.

Якщо велика вечірня служиться окремо від Літургії, то після малої єктенії та виголосу Бо ти святий єси… не співається трисвяте, але одразу буває прокімен, як нижче подано.

Прокімен, глас 1: Госпóдь сказáв менí:* Син мій єси Ти,* Я днесь родив Тебé.

Стих: Проси в Менé, і Я дам Тобí нарóди у спáдщину, і кінцí землí – тобí в посíлість.

Апостол

До Євр é їв посл á ння свят ó го ап ó стола Павл á чит á ння.

Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки. Він – відблиск його слави, образ його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині, ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я. Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?» Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.» А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум'я вогненне – слугами своїми.» А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти - берло твого царства. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.» І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса – діло рук твоїх. Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться». (1, 1-12).

Алилуя, глас 5

Стих: Сказав Господь Владиці моєму: Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком.

Стих: Господь із Сіону пошле тобі берло сили своєї.

Стих: Із себе перед зірницею породив я тебе.

Замість Достойно хор співає:

Тобою радується, Благодатная, всяка твар, ангельський собор і чоловічеський рід, освященний храме і раю словесний, дівственна похвало, що із неї Бог воплотився і младенцем став – перед віками сущий Бог наш. Лоно бо Твоє престолом сотворив і утробу Твою просторішою небес учинив. Тобою радується, Благодатная, всяка твар, слава Тобі.

Причасний: Хваліте Господа з небес,* хваліте Його в вишніх. Алилуя (3).

По відпусті відбувається славлення Христа: хор співає тропар і кондак свята.

Тропар (глас 4) Різдво Твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися Тобі – Сонцю правди,* і пізнавати Тебе – Схід з висоти.* Господи, слава Тобі.

Слава, і нині: кондак (глас 3) Діва днесь преістотного родить* і земля вертеп неприступному приносить.* Ангели з пастирями славословлять,* а волхви зо звіздою подорожують,* бо ради нас родилося дитя мале – превічний Бог.

* * *

Якщо велика вечірня служиться окремо від Літургії, то після малої єктенії та виголосу Бо ти святий єси… одразу буває прокімен.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Священик:Мир всім.

Диякон: Премýдрість, бýдьмо увáжні.

Прокімен, глас 1

Госпóдь сказáв менí:* С и н мій єси Ти,* Я днесь роди́в Тебé.

Стих: Проси в Менé, і Я дам Тобí нарóди у спáдщину, і кінцí землí – тобí в посілість.

Апостол

Диякон: Премýдрість.

Читець:До Гала́́тів посл á ння свят ó го ап ó стола Павл á чит á ння.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Браття! Я говорю по-людському: Навіть людського заповіту, укладеного, як годиться, ніхто не може скасувати чи до нього щось додати. Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: «Потомкам», немов би про багатьох, лише про одного: «І твоєму потомкові», яким є Христос! Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю. Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю. А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти, - тоді справді від закону було б оправдання. Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа.

Алилуя, глас 5:

Стих: Сказав Господь Владиці моєму: Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком.

Стих: Господь із Сіону пошле тобі берло сили своєї.

Стих: Із себе перед зірницею породив я тебе.

Євангеліє

Диякон: Премýдрість, прóсті, в и́ слухаймо святóго Євáнгелія.

Священик:Мир всім.

Хор: І дýхові твоєму.

Священик: Від Матéя святóго Євáнгелія читáння.

Хор: Слáва Тобі, Гóсподи, слáва, Тобі.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Священик: Сказав Господь притчу оцю: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.» Ще іншу притчу повідав їм: «Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.» – Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком: «Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.» (13, 31-35).

Хор: Слáва Тобі, Гóсподи, слáва Тобі.

Єктенія усильного благання

Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усієї м и́ слі нашої, промовмо.

Хор: Господи, пом и́ луй.

Господи, Вседерж и́ телю, Боже отців наших, молимось Тобі, в и́ слухай і пом и́ луй.

Хор: Господи, пом и́ луй.

Пом и́ луй нас, Боже, по вел и́ кій м и́ лості Твоїй, молимось Тобі, в и́ слухай і пом и́ луй.

Хор, на кожне прошення: Господи, пом и́ луй (3).

Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея ( ім’я) Папу Р и́ мського, і за блаженнішого Патріарха нашого ( ім’я), і за високопреосвященнішого Архиєпископа і Митропол и́ та нашого Кир ( ім’я), боголюб и́ вого Єп и́ скопа нашого Кир ( ім’я) [і за всечесніших отців наших, Архимандр и́ та (ім’я), Ігумена (ім’я) ], за тих, що служать і послуж и́ ли у святому храмі цьому [у святій об и́ телі цій], і за отців наших духовних, і всю во Христі братію нашу.

Ще молимось за предстоячих людей, що очікують від Тебе вел и́ кої і багатої м и́ лости, за тих, що творять нам м и́ лостиню, і за всіх православних християн.

Священик: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю́, і С и́ ну, і Святому Духові, н и́ ні й повсякчас, і на віки вічні.

Хор: Амінь.

«Сподоби Господи»

Сподоби, Господи, цього вечора* без гріха зберегтися нам.

Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.

Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.

Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.

Господи, милість твоя повіки,* не покидай діло рук твоїх.

Тобі належить хвала,* тобі належить пісня.

Тобі належить слава:* Отцю, і Сину, і Святому Духові:

Нині і повсякчас,* і на віки вічні. Амінь.

Прохальна єктенія

Диякон: Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.

Хор: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Вечора всього звершеного, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Хор, на кожне прошення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення і відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго і пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого, безбо­лісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшному суді Христовому просім.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом'янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Хор: Тобі, Господи.

Священик: Бо Ти єси Бог милості, щедрот і чоловіколюбія, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Хор: Амінь.

Священик: Мир всім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші Господеві приклоніть.

Хор: Тобі, Господи.

Священик тихо читає молитву: Господи, Боже наш, що прихилив небо і зійшов на спасіння людського роду! Зглянься на слуг твоїх і на спадкоємство твоє, бо перед тобою, страшним і чоловіколюбним Суддею, слуги твої схилили свої голови і зігнули свої шиї, не від людей очікуючи допомоги, але на твою надіючись милість і твого очікуючи спасіння; тож оберігай їх повсякчасно, і в цей вечір, і в прийдешню ніч збережи від усякого ворога, і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих.

Виголос: Нехай буде влада царства Твого благословенна і дуже прославлена, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Хор: Амінь.

Відпуст

Диякон: Премудрість.

Хор: Благослов и.

Священик: Благословенний Христос, Бог наш, завжди, н ин і і повсякчас, і на віки вічні.

Хор: Амінь. Утверд и, Боже, святу православну віру на віки вічні.

Священик: Пресвята Богородице, спас и́ нас.

Хор: Чеснішу від херув и́ мів і незрівнянно славнішу від сераф и́ мів, що без зотління Бога Слово пород и́ ла, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Хр и́ сте Боже, уповання наше, слава Тобі!

Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, i нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, пом и́ луй (3). Благослов и́.

Священик: Христос, істинний Бог наш, що народився в вертепі у Вифлеємі Юдейському і дав себе покласти у ясла спасіння нашого ради, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Хор: Амінь.

По відпусті відбувається славлення Христа: хор співає тропар і кондак свята.

Тропар (глас 4) Різдво Твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися Тобі – Сонцю правди,* і пізнавати Тебе – Схід з висоти.* Господи, слава Тобі.

Слава, і нині: кондак (глас 3) Діва днесь преістотного родить* і земля вертеп неприступному приносить.* Ангели з пастирями славословлять,* а волхви зо звіздою подорожують,* бо ради нас родилося дитя мале – превічний Бог.

Поиск по сайту: