Дидактичні принципи — це основоположні ідеї, що пронизують усі рівні й компоненти освіти та засвідчують їх системну цілісніть

Термінологічний словник

Для підготовки до державних екзаменів студентів ОКР «Бакалавр»

Напрям підготовки 6.030103 «Практична психологія»

Денної та заочної форми навчання

Мукачево – 2013

Термінологічний словник для підготовки до державних екзаменів студентів ОКР Бакалавр», напрям підготовки «Практична психологія» денної та заочної форми навчання. – Мукачево.: МДУ, 2013. – 111 с.

Укладач:ас. Марценюк М.О..

Відповідальний за випуск: д.психол.н., проф. Щербан Т.Д.

Розлянуто та схвалено на засіданні кафедри психології

Протокол від “____”________________20__ року № ___

© Мукачівський державний університет, 2013

ВСТУП

Даний посібник призначений для студентів гуманітарного факультету старших курсів для підготовки до державної атестації і при вивченні нормативних дисциплін. В пропоноване видання включені термінологічні словники з ряду дисциплін, що входять до фахового екзамену за освітньо-професійною програмою підготовки «бакалавр» з напряму підготовки 6.030103 «Практична психологія». Це таки дисципліни: «Вікова психологія», « Загальна психологія з практикумом», «Економічна психологія», «Експериментальна психологія», «Методика викладання психології»,

«Методика роботи практичного психолога», «Основи психокорекції!,

«Педагогічна психологія», «Психодіагностика», «Профорієнтація і профвідбір»,

«Психологія управління», «Соціальна психологія», «Соціологія».

Провідним завданням даного збірника було надання допомоги студентам в оволодінні термінологією дисциплін, що вивчаються, а також самоперевірки набутих знань. При підготовці словника автори прагнули підійти до його змісту таким чином, щоб системно охопити питання за різними напрямками фахових дисциплін.

Назви психологічних дисциплін та термінів в збірнику розташовані за абеткою. Заголовне слово подається напівжирним шрифтом.

Словникова стаття може містити тлумачення термінів складної конструкції.

Після заголовного слова у дужках може додаватися вказівка на походження терміна (етимологія).

ЗМІСТ

1. Вступ …………………………….…………………………………………....3

2. Вікова психологія…………………………………………………………..…5

3. Загальна психологія з практикумом…………………………………….....26

4. Економічна психологія………………………………………………..…….39

5. Експериментальна психологія……………………………………..……….50

6. Методика викладання психології……………………………………….….60

7. Методика роботи практичного психолога……………………………....…67

8. Основи психокорекції…………………………………………………….…72

9. Педагогічна психологія……………………………………………………..75

10. Психодіагностика…………………………………………………………....77

11. Профорієнтація і профвідбір………………………………………………..84

12. Психологія управління…………………………………………………..….89

13. Соціальна психологія………………………………………………………..94

14. Соціологія………………………………………………………………...…109

«Вікова психологія»

Абстрактне мислення - один із найскладніших, специфічно людських видів мислення, що передбачає розуміння та використання понять, термінів та інших абстрактних категорій.

Автоевтаназія - дії приреченої людини, спрямовані на прискорення власної смерті.

Агресивність - емоційний стан або особистісна риса людини, що характеризується грубістю, нестриманістю, прагненням невмотивовано заподіяти шкоду іншим людям.

Агресія - дії чи наміри людини заподіяти навмисну шкоду іншим чи собі, прояви ворожості, нападу тощо.

Адаптація - в широкому розумінні - пристосування до подразників, зовнішніх умов існування. Найчастіше проявляється в людини як сенсорна - зміна чутливості як реакція пристосування аналізатора на подразник, і соціальна - процес та результат активного пристосування людини до нових умов соціального середовища.

Адаптація (як механізм соціалізації)- пристосування дитини до вимог дорослого, ототожнення з ним та наслідування його поведінки.

Адекватність - філософське поняття, що вживається в психології як відповідність суб'єктивних образів психіки людини об'єктивній дійсності (наприклад, сприймання, уяви, самооцінки). Також вживається у виявленні співвідношення рівня психічного розвитку певного індивіда віковим нормам.

Акме (в психології) - вершина розвитку особистості, досягнення найвищої точки її розквіту.

Акселерація - явище прискорених темпів фізичного розвитку та фізіологічного дозрівання дітей та підлітків, що вивчається з ХХ століття.

Активність (як фактор психічного розвитку) - умова і результат психічного розвитку індивіда, що виявляється в його діяльності.

Активність особистісна - здатність особистості до виконання певного виду діяльності та цілеспрямованого перетворення нею навколишнього середовища і самої себе.

Акцентуація рис характеру - надмірне посилення окремих рис характеру людини, крайній варіант норми, що може викликати особистісні проблеми.

Амнезія дитинства - феномен психіки людини, що виявляється в забуванні подій перших 3-4 років життя.

Анальна стадія (за Фройдом) - друга стадія психосексуального розвитку, впродовж якої чуттєва насолода дитини пов'язана з процесами дефекації.

Амбівалентність емоційна - суперечливе переживання людиною двох протилежних емоцій чи почуттів одночасно до одного об'єкту (любові і ненависті, радості і суму), поведінкова - прагнення до одночасних дій в двох протилежних взаємови-ключних напрямках.

Андрогінність - поєднання в психіці людини водночас жіночих та чоловічих властивостей. Андрогінна особистість вбирає в себе кращі статеворольові ознаки, тому має високі показники психологічної гнучкості та адаптивності.

Анкетування - метод психологічного чи соціального дослідження, що здійснюється на основі письмового опитування значної кількості людей за певним підбором запитань - анкетою.

Аутосоціальність - перша стадія соціального розвитку, в якій дитина задовольняється грою наодинці.

Афект неадекватності - негативний емоційний стан, переживання суб'єктом уявної несправедливості і неадекватної образи в ситуації невдачі при запереченні власної провини та відповідальності.

Базова довіра (за Е.Еріксоном) - позитивне емоційне ставлення дитини до оточуючого соціального світу, що формується при наявності психологічної атмосфери любові, тепла і підтримки зі сторони дорослих.

Бесіда (як діагностичний психологічний метод) - метод отримання інформації на основі усного спілкування із досліджуваним за гнучким планом.

Білінгвізм дитячий - одночасне оволодіння дитиною двома мовами.

Біографічний метод - метод психології, що базується на з'ясуванні впливу життєвих подій на психологічні якості особистості.

Біологічний фактор психічного розвитку - базові індивідні властивості людини, що виступають основою, вихідним чинником становлення особистості.

Близькість (за Е.Еріксоном) - тип тісних позитивних емоційних стосунків особистості з іншою людиною, що приносить взаємне задоволення, сприяє формуванню ідентичності та збереженню індивідуальності.

Бондінг - підтримуючий емоційно-тілесний контакт батьків з новонародженим, спрямований на подолання почуття самотності і незахищеності малюка внаслідок різкої зміни середовища його існування.

Важковиховуваність - явище несприймання чи опору дитини виховному впливу дорослих, що має стійкий характер і потребує спеціальних корекційних психолого-педагогічних заходів.

Вербальний - словесний, мовний.

Вередливість дитяча - один із проявів неслухняності, що виявляється у швидкій та недоречній зміні бажань дитини.

Вибір професії - свідоме формування людиною власних професійних інтересів для оптимальної самореалізації в трудовій діяльності.

Вік - 1) тривалість життя живої істоти; 2) конкретний період цього життя.

Вік психологічний - конкретний, обмежений в часі етап психічного розвитку індивіда, що характеризується сукупністю закономірних типових психологічних

змін та якостей.

Віковий годинник - внутрішній часовий графік життя особистості, за яким вона визначає відповідність своїх життєвих подій ключовим соціальним подіям періоду дорослості.

Вікова психологія - галузь психологічної науки, що вивчає закономірності розвитку та функціонування психіки людини на всіх етапах її онтогенезу.

Внутрішні етичні інстанції (як новоутворення дошкільного віку) - засвоєні дошкільником моральні норми, які регулюють його поведінку у відповідності до соціальних вимог і діють у дитини й при відсутності контролю дорослих.

Внутрішній план дій (як новоутворення пізнавальної сфери молодшого школяра) - спроможність дитини здійснювати попереднє, мислене планування подальших дій.

Внутрішня позиція школяра (як новоутворення психіки дитини молодшого шкільного віку) - сформоване загальне позитивне ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог вчителя, визнання його авторитету.

Гендер - соціальна характеристика людини, що виявляється в певній стереотипній поведінці, яка відповідає маскулінним (чоловічим) чи фемінінним (жіночим) ознакам.

Гендерна роль - існуюча в даній культурі модель статевої поведінки, яку засвоює індивід в процесі соціалізації.

Гендерна соціалізація - засвоєння та відтворення індивідом притаманних певному соціальному довкіллю статевовідповідних нормативів поведінки.

Генеративність (за Еріксоном) - прагнення дорослої людини психологічно увічнити себе шляхом здійснення довготривалого і значимого внеску в оточуючий світ.

Генітальна стадія (за З.Фройдом) - стадія психосексуального розвитку індивіда, впродовж якої формуються та виявляються зрілі гетеросексуальні стосунки.

Термінальна фаза розвитку людини - перший відрізок пренатального (внутрішньоутробного) розвитку, що починається від зачаття і триває до кінця 2-го тижня вагітності, характеризується утворенням зиготи, її дробінням, просуванням до матки і вживлянням (імплантацією) в маткове середовище.

Геронтогенез - заключний період життя людини, що починається після 60-ти років.

Геронтопсихологія - галузь вікової психології, що вивчає психологічні особливості людей похилого віку.

Гетеросоціальність - завершальна стадія соціального розвитку, в якій людина прагне створити та підтримувати зв'язки з представниками обох статей.

Гомосоціальність - друга стадія соціального розвитку, в якій дитина надає перевагу спілкуванню з представниками своєї статі.

Гордість за досягнення (як психічне новоутворення особистісної сфери дітей раннього віку) - переживання дитиною позитивних емоцій радості, гордості внаслідок успішно виконаних дій.

Гра (як провідна діяльність дошкільнят)- діяльність, в якій діти імітують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки.

Група референтна - реальна чи уявна суспільна формація, на норми, цінності якої орієнтується певний індивід, та в якій він може найкраще виразитись як особистість.

Гуління - стадія розвитку мовлення немовляти, що виявляється у несвідомій грі базовими фонемами (типу "гу", "агу"). Завданням цієї стадії є розробка мовленнєвого апарату дитини.

Дезадаптація шкільна - різновид соціальної дезадаптації, що виявляється у ускладненому або малоефективному пристосуванні дитини до нових суспільних обставин в умовах шкільного навчання.

Депресія - тривалий негативний емоційний стан людини, емоційний розлад, що супроводжується почуттям пригніченості, тотальної апатії, зниження активності у всіх сферах психічного та фізичного життя людини. Депресія виникає внаслідок фізичних, психічних захворювань або як реакція на складні життєві обставини.

Девіантна поведінка - поведінка, що відхиляється від правових та моральних суспільних норм. Девіантна поведінка є однією із ознак важковиховуваності дитини.

Делінквентна поведінка - різновид девіантної, поведінка протиправного, злочинного характеру.

Децентрація мислення (як новоутворення пізнавальної сфери дошкільників) - здатність дитини до врахування думок чи позицій інших людей при вирішенні мислених завдань.

Децентрація емоційна - спроможність особистості відволікатись від власних емоційних переживань і сприйняти емоційний стан іншої людини.

Дивергентне мислення - різновид мислення, який передбачає наявність багатьох однаково правильних і рівноправних відповідей на одне і теж питання.

Дискретність психічного розвитку - ознака розвитку психіки, що виявляється в його умовному розподілі на певні відрізки - періоди, епохи та фази.

Дисморфоманія підліткова - надмірна зацикленість підлітків на своїй зовнішності, невдоволеність, пошуки, вигадування її вад чи недоліків. Підліткова дисморфоманія виникає внаслідок тиску соціальних стереотипів та неадекватної самооцінки.

Дисморфофобія підліткова - категоричне несприймання підлітками своєї зовнішності, патологічна зацикленість на її вадах чи недоліках (здебільшого уявних, надуманих).

Дистрес - негативний емоційний стан людини, що викликається надто довготривалим чи надміру сильним психофізіологічним напруженням і пригнічує всю життєдіяльність людини. Дистрес може виникати внаслідок попереднього переживання стресу.

Дитинство - епоха початкового фізичного, психічного розвитку і фізіологічного дозрівання, протягом якої відбувається підготовка індивіда до дорослого життя. Середня тривалість дитинства - від зародження до 10 років.

Дифузна (невизначена) ідентичність (за Марсіа) - уникнення юнаком процесу особистісного самовизначення, що супроводжується тривожністю та невпевненістю в собі.

Діяльність - внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, що спрямована на досягнення свідомо поставленої мети.

Довготривала пам'ять - один із видів пам'яті за тривалістю збереження інформації, що забезпечує утримання мозком знань, вмінь та навичок, будь-якої інформації на тривалий період (місяці, роки, десятиріччя) і володіє величезним об'ємом.

Довільність пізнавальної сфери (як новоутворення пізнавальної сфери молодших школярів) - здатність дитини підпорядковувати роботу всіх пізнавальних процесів та уваги усвідомленій меті, використовуючи вольове зусилля для їх організації та роботи.

Дозрівання - лінія розвитку, що веде до стану зрілості.

Доопераційна стадія (за Ж.Піаже) - етап когнітивного розвитку дитини, що триває з 2 до 7 років і виявляється через розвиток мовлення та виконання простих розумових операцій.

Дорослість - епоха життя людини, що настає після юності й характеризується високим ступенем зрілості та самостійності особистості в умовах її повноцінної реалізації в суспільстві (через професійну, громадську діяльність, створення сім'ї та виховання дітей тощо).

Дорослості почуття - базове новоутворення особистісної сфери підліткового віку, якому властиве суб'єктивне почуття готовності і можливості підлітка виконувати соціальні норми та обов'язки, характерні для дорослих.

Дошкільний вік - період онтогенезу, що триває від 3 до 6 років і умовно завершується вступом дитини до школи. Через потужну пізнавальну активність дітей цього віку має синонімічну назву - вік "чомучок".

Евтаназія - дії медика чи іншого суб'єкта, спрямовані на прискорення смерті безнадійно хворої людини.

Егалітарний шлюб - тип шлюбу, в основу якого покладено принцип створення рівних умов для самореалізації кожного партнера, незалежно від його статі.

Егоїзм - негативна риса характеру людини, що виявляється як надмірна зосередженість на своєму "Я" при цілковитому ігноруванні інтересів інших людей.

Егоцентризм - специфічна орієнтація людини на саму себе, зосередженість на власних психічних проявах. Егоцентризм буває тимчасовим віковим, але в умовах неправильного формування особистості може переростати в егоїзм. За змістом егоцентризм проявляється в пізнавальній сфері людини (сприймання, мислення надміру суб'єктивного характеру), моральній (оцінка намірів та вчинків інших людей через проекцію власної особистості) та комунікативній (передача суб'єктом інформації іншим людям із накладанням власних поглядів).

Егоцентричне мовлення - особливість мовлення дітей раннього і дошкільного віку, промовляння вголос думок, що виглядає як розмова дитини із собою.

Егоцентричне мислення - розумова позиція людини, що характеризується її нездатністю прийняти точку зору іншого, відмінну від власної. За змістом егоцентричне мислення протилежне децентричному. Як віковий, цей вид мислення характерний для дітей раннього та дошкільного віку.

Ейджизм - негативне упереджене ставлення суспільства до людей похилого віку, їх знецінення, приниження та дискримінація.

Екзистенційний вакуум (за В.Франклом) - кризовий стан, спричинений втратою особистістю основного життєвого мотиву, а саме сенсу життя.

Експеримент (в психології) - один із основних методів наукового пізнання психіки, що передбачає вивчення певних психічних проявів в спеціально створених або контрольованих умовах із активною роллю дослідника.

Екстраверсія - властивість особистості, що виявляється в більшій спрямованості психічної сфери людини (почуттів, інтересів) на зовнішній світ, ніж на себе. Екстраверсія протилежна інтроверсії.

Ембріональна фаза розвитку людини - другий відрізок пренатального (внутрішньоутробного) розвитку, що починається з 2 тижнів від зачаття і триває до кінця 2-го місяця, під час якого зародок за короткий термін відтворює основні етапи філогенезу і, формуючи спадкові ознаки, набуває специфічно людського вигляду.

Емансипація - процес та результат здобуття людиною осо-бистісної незалежності. В психології в основному йдеться про дитячу емансипацію (психологічне відокремлення дитини від значимих дорослих) та гендерну (здобуття особистісної незалежності жінок від чоловіків чи навпаки).

Емпатія - розуміння та прийняття станів, почуттів та ставлень іншої людини, виявляється як співпереживання, співчуття.

Епоха онтогенезу людини - відносно обмежена одиниця вікової періодизації психічного розвитку людини, що характеризується перебудовою всіх систем організму, в тому числі і психіки. В віковій психології визначають такі епохи життя людини - дитинство, дорослішання та дорослість.

Життєвий план - сукупність близьких та віддалених у часі цілей людини, а також програмування способів їх досягнення. Вперше життєвий план формується в юнацькому віці.

Життєвий шлях - індивідуальна історія становлення і розвитку особистості в певному суспільстві.

Задатки - вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи в цілому, що складають природну основу для розвитку певних психічних структур (здібностей, темпераменту, характеру тощо).

Затримка психічного розвитку - відставання дитини від загальноприйнятого темпу вікового психічного розвитку, яке спричинюється травмами чи хворобами головного мозку або психоемоційними розладами. В умовах спеціального організованого суспільного корекційного впливу затримка психічного розвитку може усуватись.

Знання - результат пізнавальної діяльності людини, сукупність достовірної засвоєної людиною інформації про оточуючий світ чи самого себе.

"Зняття з п'єдесталу" ефект - зменшення авторитетності батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним ставленням до особистісних якостей та поведінки батьків.

Зона найближчого розвитку - категорія вікової та педагогічної психології, вперше запропонована Л.С. Виготським, що розуміється як потенційні можливості дитини, її здатність виконувати певні дії спочатку при допомозі дорослих, а згодом - самостійно.

Зрілість особистісна - сукупність розвинених фізіологічних, розумових, вольових, моральних та соціальних якостей людини, що дозволяє їй успішно адаптуватись та реалізуватись в навколишньому середовищі.

Зрілість пенсійна - новоутворення психіки людини похилого віку, що виявляється в позитивному сприйманні перспективи виходу на пенсію, готовності до завершення професійного циклу

Зрілість психологічна - системна якість особистості, що відображає досягнення стану її повної функціональності, адаптивності та відповідальності.

Зростання - лінія розвитку, що виявляється у поступовому прогресивному збільшенні.

Ігрова діяльність - різновид онтогенетичних діяльностей, в якому значимим є сам процес виконання ігрових дій, а не кінцевий результат, та який має на меті засвоєння суспільного досвіду окремим індивідом. В дорослому віці набуває форм інтелектуальної, ділової чи спортивної гри.

Ідентифікація (в психології) - 1) механізм соціалізації, що діє на основі уподібнення дитини значимому дорослому; 2) механізм психологічного захисту, який працює як привласнення, перенесення людиною значимих якостей іншої особистості на свою психічну сферу.

Ідентичність (психосоціальна тотожність) - баланс, узгодженість між внутрішніми психічними якостями особистості та її соціальними ролями, діяльністю й поведінкою.

Імітація дитяча - здатність дитини копіювати рухи, жести, міміку голос іншої особи. Імітація здебільшого виявляється в ігровій діяльності та спілкуванні дитини.

Імпульсивність дитяча - особливість дитячої поведінки дитини, що виявляється в її слабкому контролі та вольовій регуляції, вчинки зумовлюються переважно безпосередніми бажаннями та примхами. Інволюція особистісна - процес "зворотного" розвитку окремих якостей особистості, їх спрощення та згортання.

Індивід (індивідуум) - людина як окремий представник біологічного виду Homo sapiens, носій вродженої бази для формування особистості.

Індивідуалізація (як механізм соціалізації)- свідомі пошуки та вияви своїх неповторних специфічних особистісних якостей.

Індивідуальність - сукупність своєрідних неповторних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших осіб. Індивідуальність проявляється на індивідному рівні - фізичні та фізіологічні ознаки (зовнішність, зріст) і особистісному - психологічні якості (інтелект, характер, здібності тощо).

Індивідуальні особливості психічного розвитку (в контексті вікової та педагогічної психології) - варіації вияву вікових норм психічного розвитку стосовно конкретної людини.

Індивідуальний стиль діяльності - вироблена і закріплена своєрідність здійснення особистістю певної діяльності. Індивідуальний стиль діяльності формується під впливом таких факторів, як властивості нервової системи людини, умови її навчання та виховання, особливості початку діяльності та адаптація до неї.

Індивідуальний стиль інтелектуальної діяльності - новоутворення пізнавальної сфери юнацького віку, що виявляється як стійка своєрідна система набуття, накопичення, переробки та використання особистістю інформації.

Інтеграція особистісна - 1) поєднання цілей, переконань, життєвих прагнень людини в струнку логічну систему; досягнення інтеграції є показником особистісної зрілості, 2) механізм соціалізації, що діє як прагнення до максимально повного вираження особистісних рис людини у її взаємодії з іншими особами.

Інтелект - відносно стійка структура розумових здібностей та надбань людини. До складу інтелекту відносять перцептивні, мнемічні, мислені, імажинативні якості людини, особливості її уваги тощо; таким чином, інтелект виступає як інтегроване поняття.

Інтеріоризація - процес та результат переходу зовнішніх вимог, знань у внутрішні психічні досягнення індивіда.

Інтроверсія - властивість особистості, що характеризується переважною спрямованістю психіки людини на свій внутрішній світ. Інтроверсія є протилежною екстраверсії.

Інтерв'ю - метод психології, що виявляється в отриманні інформації про певні психологічні особливості людини шляхом її усного опитування за заздалегідь підготовленим планом.

Інтимність (за Р.Стернбергом) - компонент кохання, що виявляється у психологічній привабливості іншої людини як особистості.

Інтроспекція - історичний синонім психологічного методу самоспостереження.

Інфантилізм - збереження в психіці та поведінці людини якостей, що характерні для більш ранніх періодів її розвитку, "надмірна дитячість". Інфантилізм зазвичай виявляється у несамостійності рішень та дій, надмірному почутті незахищеності, залежності, зниженій критичності до себе, неадекватному егоцентризмі.

Іпохондрія - надмірна зацикленість людини на стані свого здоров'я, стурбованість через уявні хвороби або перебільшення реальних проблем фізичного стану людини. Іпохондрія більш характерна для людей похилого віку.

Кар'єра - рух і становище людини як суб'єкта праці в системі громадських, економічних і ділових відносин, зумовлені її особистісними можливостями, ресурсами та соціально-економічною ситуацією.

Когнітивний - синонім до поняття "пізнавальний"; той, що пов'язаний із знаннями.

Комплекс неповноцінності - система негативних ставлень індивіда до себе, переконаність у відсутності або низькому рівні розвитку значимих якостей. Комплекс неповноцінності, як правило, супроводжується заниженою самооцінкою.

Комплекс пожвавлення - новоутворення психіки кінця фази новонародженості, що виявляється як позитивна емоційно-рухова реакція впізнавання та радості дитини про появі значимого дорослого.

Комплексний метод - організаційний метод вікової психології, специфікою якого є поєднання регулярного системного вивчення досліджуваних різних вікових груп впродовж певних проміжків часу.

Комунікація - функція людського спілкування, що характеризується обміном інформацією між учасниками цього спілкування.

Конвергентне мислення - вид мислення, в основу якого покладена спроможність до вироблення єдино правильної точки зору. Конвергентне мислення є протилежним дивергентному, іноді вживається як синонім ригідного мислення.

Конкретних операцій стадія (за Ж.Піаже) - період когнітивного розвитку дитини, що характеризується початком використання в мисленні логіку, аналіз, оцінку, також появою та розвитком здатності класифікувати предмети, формуванням уявлення про збереження кількості речовини.

Конфлікт - неспівпадання, суперечливість несумісних виявів свідомості однієї людини (внутрішній конфлікт особистості) чи інтересів, прагнень кількох людей чи груп (міжособистісний або міжгруповий конфлікт).

Конформність - властивість особистості змінювати, пристосовувати свої погляди, поведінку у відповідність до вимог навколишнього соціального середовища. Конформність як ситуативний прояв є природнім явищем, а як особистісна ознака зумовлює пасивну життєву позицію індивіда.

Криза психологічна - явище загострення внутрішніх суперечностей психіки, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми, відмиранням старих психологічних структур та появою нових.

Криза нормативна (вікова) - криза психічного розвитку людини, що має більш-менш планований, передбачуваний характер з типовими причинами та симптомами. Розрізняють наступні вікові кризи: новонародженості, 1-го року, 3-ох років, 6 (7) років, 13 років, 17 років. У дорослості найбільш типовою є криза середини життя.

Криза ненормативна - криза, спричинена складними, несприятливими життєвими обставинами. Ненормативні кризи мають не планований і автономний щодо вікових криз характер.

Критицизм підлітковий - схильність підлітків скептично ставитись до пояснень дорослих, сумніватись у правильності їх доказів та шукати свої контраргументи.

Кристалізований інтелект - здатність до оперативної переробки людиною інформації та її гнучкого використання в нових умовах.

Лабільність - рухливість, здатність до швидких змін.

Латентна стадія (за З.Фройдом) - стадія психосексуального розвитку, що характеризується пригніченням сексуальної енергії, яка спрямовується на навчання і рухливі ігри.

Лепетання - 1) незв'язне, нерозбірливе мовлення немовляти, 2) стадія розвитку мовлення немовляти, що виявляється у несвідомому вимовлянні окремих складів і призначена для тренування мовленнєвого апарату дитини.

Локус контролю - якість людини, що характеризує її схильність приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім факторам (обставинам, оточуючим людям тощо) чи внутрішнім (власним зусиллям, здібностям і т.п.). Відповідно, локус контролю буває екстернальним (зовнішнім) чи інтернальним (внутрішнім).

Лонгітюдний метод - організаційний метод вікової психології, спрямований на дослідження психологічних особливостей одних і тих же досліджуваних впродовж тривалого часу (місяці, роки, десятки років). Синонімічна назва методу - поздовжній зріз.

Любов - вище людське почуття, що виявляється в стійкій свідомій прихильності особистості до когось чи чогось, спричиненій визнанням достоїнств цього об'єкту.

Макросередовище (як компонент соціального середовища) - країна з її політичними, економічними, етнічними особливостями, регіон, місто чи село, в якому проживає індивід.

Максималізм юнацький - надмірні вимоги молодих людей до моралі і поведінки себе та інших, категоричне ставлення до дійсності. З набуттям життєвого досвіду юнацькі вияви максималізму згладжуються.

Маскулінність - набір рис людини, які суспільство традиційно вважає чоловічими.

Метод вікової психології - це спосіб наукового вивчення змісту та механізмів психічного розвитку людини.

Метод психології - спосіб наукового вивчення розвитку та функціонування психіки.

Мікросередовище (як компонент соціального середовища) - безпосереднє суспільне оточення індивіда, його сім'я, друзі, знайомі та побутові умови проживання.

Мнемічна діяльність - робота пам'яті як пізнавального процесу.

Мнемотехніка - сукупність прийомів покращення роботи пам'яті.

Молодший шкільний вік - період розвитку дитини, що триває від 6 до 10 років життя і відповідає початковій стадії навчання в школі.

Мотивація - система мотивів, що визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини.

Мрія - особлива форма уяви людини, створення образу бажаного майбутнього. Мрія завжди емоційно позитивно зафарбована, але для її досягнення потрібні час та зусилля.

Моторика - рухи, що здійснюються скелетно-мускульною системою людини.

Мудрість - експертна система знань людини, що є зорієнтованою на практичну сторону життя та забезпечує вироблення зважених суджень і прийняття поміркованих рішень.

Навіювання - процес впливу на емоційну сферу психіки людини, що пов'язаний з її зниженою критичністю сприймання інформації.

Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя та учня, спрямована на формування та зростання компетентності учня.

Навчальна діяльність - провідна діяльність молодших школярів, що виявляється в цілеспрямованому засвоєнні ними суспільного досвіду, і, відповідно, формуванні соціальної компетентності.

Наочно-дійове мислення - різновид мислення за ознакою розвитку в онтогенезі людини, що відбувається на основі здійснення рухових операцій (дій) з реальними предметами. Як провідний вид мислення, наочно-дійове характерне для раннього віку.

Наочно-образне мислення - вид мислення за ознакою розвитку в онтогенезі людини, при якому відбувається оперування образами конкретних предметів чи явищ дійсності.

Наслідування - форма поведінки людини, яка виявляється у копіюванні, відтворенні дій, поглядів чи виявів характеру інших осіб.

Настанова - стан готовності людини до певної психічної активності, як-от думок, емоцій, ставлень чи вчинків, дій.

Научіння - набуття людиною чи твариною певного психофізичного досвіду та здатність його ефективно використовувати.

Невроз - одна із основних форм нейропсихічних розладів, що спричинюється порушенням особливо значимих життєвих стосунків людини і супроводжується перевантаженням нервової діяльності людини. Невроз критично сприймається хворими і не виводить з ладу інтелект, що відрізняє його від психозу.

Негативізм дитячий - нелогічна протидія дитини впливу дорослих, що виявляється в безпосередньому опорі, демонстративній відмові виконувати їх вимоги (пасивна форма негативізму) чи виконані дій, протилежних до вимог вихователів (активна форма негативізму). Негативізм дитини може бути ознакою вікової кризи психічного розвитку або наслідком педагогічних прорахунків дорослих у вихованні.

Немовляти період - віковий етап розвитку дитини, що починається по завершенню фази новонародженості (близько 4-6 тижнів) та триває до одного року і супроводжується формуванням істотних надбань як фізичного, так і психічного розвитку. Передумовою виникнення психічних новоутворень періоду немовляти є забезпечення провідної діяльності даного віку - безпосереднього емоційного спілкування з дорослими.

Нерівномірність психічного розвитку - особливість розвитку психіки людини, що виявляється в фазах чергування прискореного розвитку певних психічних функцій та уповільненого розвитку інших в конкретному віковому періоді.

Несвідоме - рівень вияву психіки людини, який знаходиться поза контролем свідомості; зміст несвідомого має вплив на всю психіку і життєдіяльність індивіда, але механізми цього впливу наукою остаточно не з'ясовані. Вагома роль несвідомому надана в психоаналітичній концепції З.Фройда.

Новоутворення психічні - прогресивні надбання психіки, що є узагальненим результатом психічного розвитку індивіда в певному віковому періоді, один із критеріїв адекватності психічного розвитку людини.

Новонародженості фаза - початковий відрізок постнатального життя дитини, що триває близько 1-1,5 місяця після її народження і характеризується тісним взаємозв'язком фізичного та психічного розвитку. Норма психічна - відносний стандартний показник, що визначає прийнятність та адекватність розвитку і вияву психіки людини.

Образ "Я" - узагальнене суб'єктивне уявлення людини про свої якості.

Онтогенез - індивідуальний розвиток живого організму від зародження до смерті.

Опанувальна поведінка - тип конструктивного реагування особистості на стресову ситуацію, що передбачає усвідомлення та позитивне розв'язання життєвих суперечностей 1 труднощів.

Оральна стадія (за З.Фройдом) - перша стадія психосексуального розвитку, якій притаманне отримання немовлям сексуального задоволення через процеси годування - смоктання, а згодом кусання та жування.

Особистість - одна із центральних психологічних категорій, якість індивіда як свідомої, залученої до повноцінних суспільних взаємин особи. Особистість є набутою якістю індивіда, вона формується за рахунок взаємодії біологічного, соціального факторів та активності самої людини.

Очікування соціальні - система вимог, норм поведінки окремого індивіда при виконанні певної соціальної ролі. Очікування соціальні санкціонують та впорядковують систему стосунків та взаємин в суспільстві, хоча мають неформальний характер.

Педагогічна психологія - галузь психологічної науки, що зосереджена на вивченні психологічних особливостей навчання, виховання та педагогічної діяльності і особистості вчителя.

Переддошкільний період - див. ранній період.

Перцептивна діяльність - сукупна дія процесів відчуття та сприймання.

Підкріплення (в біхевіоризмі) - вплив на дитину соціуму, що підсилює вірогідність повторення попередньої поведінкової реакції.

Підлітковий період - перехідний від дитинства до дорослості вік, що триває від 10 (11) до 15 років і охоплює навчання дитини в основній школі.

Підліткова реакція групування - потреба підлітка до приналежності до групи, що виражається через його прагнення перебувати в середовищі ровесників та взаємодіяти з ними.

Підліткова реакція емансипації - прагнення підлітків звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути автономність від старшого покоління.

Підліткова реакція опозиції - протиставлення цінностей та норм підлітка вимогам дорослих.

Підліткова шкільна дезадаптація - уповільнене, ускладнене пристосування підлітка до умов навчання в основній школі (5-9 класи).

Підсвідомість - структурний компонент психіки людини, вияв несвідомого, який містить інформацію-спогади, що в даний момент знаходиться за межами свідомості, але легко може бути туди переведена.

Поведінка - сукупність дій тварини або вчинків людини, зовнішній вияв психічної діяльності. У тварин поведінка має переважно інстинктивний характер, у людини є, як правило, показником усвідомлених дій.

Покликання - усвідомлення людиною свого життєвого призначення і спрямування, що надає осмисленості, доцільності її діяльності. Покликання виступає одним із факторів вибору професії.

Порівняльний метод - метод вікової психології, що використовується для виявлення динаміки певної психічної функції через її одночасне дослідження у представників різних вікових періодів - дітей, підлітків, юнаків чи дорослих. Синонімічною назвою методу є поперечний зріз.

Постнатальна стадія - розвиток людини після її народження і до смерті.

Потреба у самоствердженні підліткова - спрямованість підлітка на пошуки, виявлення та реалізацію своєї індивідуальності, унікальності в системі соціальних зв'язків.

Початкова шкільна дезадаптація - уповільнене й ускладнене пристосування першокласника до умов шкільного навчання, спричинене здебільшого низьким рівнем шкільної зрілості дитини.

Праксометричний метод (метод аналізу процесу та продуктів діяльності) - метод психології, змістом якого є виявлення психологічних особливостей людини шляхом розгляду та аналізу її творів, листів, малюнків, технічних виробів і інших результатів діяльності.

Предметно-маніпулятивна діяльність - провідна для раннього віку діяльність, що виявляється як система дослідницьких дій, маніпуляцій дитини з предметами, спрямована на вивчення їх функціонального призначення.

Пренатальна стадія - розвиток дитини в утробі матері від зачаття до народження. Пренатальна стадія людини в нормі триває близько 265-280 днів і поділяється на гермінальну, ембріональну та фетальну фази.

Природжені ознаки - нейропсихічні ознаки, що формуються під час пренатального розвитку дитини та впродовж її народження.

Природжені передумови психічного розвитку людини - особливості пренатального (дородового) розвитку дитини та наслідки процесу її народження, що разом із спадковістю складають біологічну основу психічного розвитку.

Провідна діяльність - це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв'язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень. Кожному віковому періоду притаманна єдина неповторна провідна діяльність.

Професійна адаптація - пристосування фахівця до умов професійної діяльності на початку її розгортання.

Професійна самооцінка - оцінка суб'єктом праці самого себе як фахівця, своїх професійних можливостей, якостей, досягнень і місця в професійному середовищі.

Професійна самосвідомість - комплекс уявлень людини про себе як професіонала, цілісний образ себе як фахівця, система ставлень до себе як професіонала.

Професійне "вигорання" - стійкий стан фізичного, емоційного та розумового виснаження суб'єкта праці, що супроводжується цинізмом та знеціненням професійних досягнень.

Професійне "плато" - зупинка у побудові кар'єри особистістю, стабільний період професійної діяльності зі збереженням досягнутих надбань.

Професійний цикл - процес розгортання трудової кар'єри людини, що включає в себе здобуття професійної кваліфікації, працевлаштування, власне трудову діяльність і побудову кар'єри та закінчується виходом на пенсію.

Професіоналізація - процес оволодіння людиною певною професією, перехід в ряди професіоналів.

Професіонал - людина, яка успішно адаптувалась до професії та оволоділа психологічними засобами праці.

Професіоналізм - системна якість особистості, що виявляється як високий рівень оволодіння професійною діяльністю, внесення індивідуальних здобутків у професію, стимуляція в суспільстві інтересу до своєї праці.

Професійні деструкції - поступово накопичувані стійкі негативні зміни особистості суб'єкта праці та змісту і структури його діяльності.

Психічний розвиток - процес закономірної онтогенетичної зміни психіки, що виявляється в накопиченні її кількісних та якісних структурних перетворень.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - інтегральна характеристика рівня психічного розвитку дошкільника, що зумовлює можливість його успішного пристосування до умов шкільного навчання.

Психосоматизація - перехід психологічних проблем на рівень організму, виникнення тілесних захворювань психогенного походження.

Пубертатний період - вік, впродовж якого відбувається статеве дозрівання, хронологічно зазвичай відповідає підлітковому періоду.

Пубертатний "стрибок" - явище прискорених темпів статевого дозрівання, що розгортається в підлітковому віці.

Ранній (переддошкільний) період - етап онтогенетичного розвитку людини, частина епохи дитинства, що триває від 1-го до 3-ох років.

Ретардація - явище уповільнених темпів фізичного та фізіологічного розвитку дитини, підлітка чи юнака, відставання від середньостатистичної норми.

Референтна група - група значимих, авторитетних для особистості людей, у спілкуванні з якими можливе її максимальне саморозкриття.

Рефлексія - 1) самоаналіз, самопізнання людиною внутрішніх психічних актів та станів; 2) (як новоутворення психіки молодшого школяра) - здатність дитини до самоаналізу розумової діяльності та поведінки.

Ригідність - негнучкість, жорсткість мислення чи поведінки людини за необхідності адаптуватись до змін.

Рівень актуального розвитку - наявні у дитини можливості виконувати вимоги дорослих самостійно. Термін, введений Л.С. Виготським, і поряд із поняттям зони найближчого розвитку використовується для визначення оптимальної організації навчання дітей певного віку.

Розвиток - процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін, рух вперед від простого до складного, від нижчого до вищого. Розвиток - загальнонаукова категорія, вікова психологія спеціалізується на вивченні психічного розвитку.

Роль соціальна - суспільна функція особистості, відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людини в залежності від її статусу чи становища в системі міжособистісних стосунків.

Самоактуалізація - 1) прагнення людини до найбільш повного прогресивного виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей, потенціалу психіки та організму; 2) результат цього процесу.

Самовизначення юнаків - центральне особистісне новоутворення юнацького періоду, результат формування життєвого плану особистості, що виявляється у виборі професії, умов подальшого життя тощо.

Самоконтроль (як новоутворення молодшого шкільного віку) - спроможність до свідомого управління та регуляції дитиною власної психічної та поведінкової активності.

Самопрезентація - дії людини, спрямовані на пред'явлення власних якостей у суспільстві, самоподача.

Самореалізація - конструктивне виявлення та втілення людиною свого особистісного потенціалу, його розвиток та збагачення.

Сенс життя - центральний життєвий мотив людини, що відображає призначення її життя, самореалізацію.

Сенситивний період - чутливий, оптимально сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок становлення особистості.

Сенсомоторна стадія (за Ж.Піаже) - перший етап когнітивного розвитку, що триває до двох років і характеризується пізнанням дитиною дійсності за допомогою елементарних дій з конкретними предметами.

Сиблінги - брати та сестри, що мають спільних кровних батьків.

"Скидання масок" ефект - більш глибоке пізнання молодятами один одного в звичних родинних умовах, що супроводжується побудовою реалістичного образу шлюбного партнера.

"Скляної стелі" ефект - невидимі і формально не позначені бар'єри, що перешкоджають кар'єрному зростанню жінок. Цей ефект породжується гендерними стереотипами, пануючими у суспільстві.

Соліпсизм немовляти - період абсолютного егоцентризму дитини першого року життя.

Сором - почуття, що відноситься до групи моральних і виникає в результаті усвідомлення людиною невідповідності своїх дій та вчинків тим нормам, яких вона дотримується в своєму житті. Сором розвивається у дітей під впливом критичних зауважень оточуючих людей.

Соціалізація - процес засвоєння соціального досвіду індивідом, що забезпечує його інтеграцію в суспільстві.

Соціальна ситуація розвитку - особливе поєднання внутрішніх процесів і зовнішніх умов психічного розвитку індивіда, типове для представників кожного вікового періоду.

Соціальний статус - становище людини в суспільстві, визначена соціальна роль.

Соціальний фактор психічного розвитку - сукупність зовнішніх суспільних і психологічних умов, з якими зіштовхується і взаємодіє індивід в ході становлення своєї особистості.

Соціальні стереотипи - розповсюджені в суспільстві судження, що мають узагальнений характер.

Спадковість - здатність живих організмів відтворювати родовий розвиток. В психології спадковість розглядається як компонент біологічного фактору психічного розвитку індивіда.

Спадковість соціальна (у тлумаченні Г.С. Костюка) - сукупність культурних досягнень людства, накопичених в процесі його історичного й суспільного розвитку.

Спостереження (у психології) - метод цілеспрямованого сприймання зовнішніх виявів поведінки людини у звичних для неї умовах без активного втручання дослідника.

Спрямованість особистості - сукупність потреб, інтересів, прагнень, життєвих цінностей та орієнтацій особистості, що визначає мотивацію її діяльності.

"Спустілого гнізда" ефект - переживання людиною своєї занедбаності та ізольованості через залишання її батьківського дому дорослими дітьми.

Стагнація особистісна - застій в особистісному розвитку людини, спричинений її зацикленістю на минулому та несприйманням подальших змін ідентичності.

Старість - заключний період життя людини, що завершує дорослість і характеризується деяким зниженням життєвої активності, послабленням психічних функцій та процесів.

Статус психологічний - становище, яке займає індивід або група серед інших представників соціуму, а також система прав та обов'язків, що визначається цим становищем. Статус може мати формальні вияви - показник належності людини до певної соціальної групи (школяр, студент) та неформальні - показник міжособистісних взаємин чи ставлень (статус лідера, ізольованого тощо).

Стереотип - консервативне загальноприйняте уявлення про щось чи когось. З однієї сторони стереотипи спрощують адаптацію людини в суспільстві, з іншої - пригнічують прояви індивідуальності особистості.

Стрес - стан психофізіологічного напруження, що виникає у людини в складних умовах повсякденного життя чи нестандартних ситуаціях. На відміну від дистресу стрес несе позитивне значення для людини, оскільки забезпечує мобілізацію для подолання життєвих проблем.

Стресогенний фактор - ситуація, подія, що спричинює стресову реакцію людини.

Суперечності психіки - неузгодженість, конфліктність між певними психічними проявами індивіда. Якщо ця неузгодженість розгортається між психікою індивіда та його оточенням, то виникає зовнішня суперечність, якщо між компонентами психіки самої людини - внутрішня.

Супідрядність мотивів (як психічне новоутворення дошкільників) - спроможність дошкільника підпорядковувати поведінку одному домінуючому мотиву над іншими, менш вагомими.

Сюжетно-рольова гра - форма ігрової діяльності, що передбачає наявність сюжету (відтворюваний зміст реальної дійсності) та відповідних ролей (імітація дитиною певної діяльності).

Текучий інтелект - здатність інтелекту людини засвоювати нові знання.

Теоретичне ставлення до знань (як новоутворення пізнавальної сфери молодшого шкільного віку) - усвідомлення дитиною значимості знань, отриманих в початковій школі, для подальшого вивчення основ наук.

Тератогени - фактори пренатального розвитку дитини, що викликають відхилення у її фізичному та психічному розвитку. До найтиповіших тератогенів відноситься алкоголь, наркотичні речовини, медичні препарати.

Термінальна фаза - останній відрізок життя людини, передсмертний період. Тести - вид випробувальних методик, що оцінюють ступінь розвитку та вияву окремих психічних рис та властивостей людини. За змістом оцінюваних об'єктів тести умовно поділяються на інтелектуальні, особистісні та тести досягнень.

Тестування - метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані задачі або запитання, які мають визначену шкалу оцінювання. Правильне проведення та інтерпретація тестування вимагає участі кваліфікованого психолога.

Тривожність - схильність індивіда до переживання тривоги, що виникає внаслідок уявної чи реальної дії загрозливого фактора. Тривожність буває ситуативною (реакція на скороминучу небезпеку) та патологічною (постійне перебування у стані тривоги або надмірний її ступінь). Патологічна тривожність є показником дезадаптації людини в певних соціальних умовах.

Трудова діяльність - один із онтогенетичних видів діяльності людини; процес свідомого виконання індивідом конкретної праці. Для дорослих праця виступає провідною діяльністю.

Умова психічного розвитку - сукупність біологічних та соціальних особливостей розвитку певного індивіда. Умови мають варіативний характер на відміну від загальних факторів психічного розвитку.

Упертість дитяча - один із проявів неслухняності, безпричинний невиправданий опір дитини вимогам дорослого. Упертість може проявитись у дитини як реакція на незадоволені потреби.

Учіння - один із генетичних видів діяльності людини, що сприяє ефективній соціалізації і виявляється у цілеспрямованому засвоєнні людиною знань, формуванні вмінь та навичок.

Фаза психічного розвитку - одиниця поділу онтогенезу, що характеризується змінами лише певної сфери психіки.

Фактор психічного розвитку - вихідна обов'язкова детермінанта психічного розвитку людини, що має загальний характер для всіх індивідів. Вікова психологія оперує трьома базовими факторами психічного розвитку індивіда - біологічною основою, соціальним середовищем та активністю самої людини.

Фалічна стадія (за З.Фройдом) - третя стадія психосексуального розвитку, в якій джерелом отримання насолоди та задоволення для дитини є її геніталії.

Фемінність (жіночність) - сукупність фізичних, психічних та поведінкових властивостей, які суспільство визначає як суто жіночі.

Фетальна фаза розвитку людини - останній етап пренатального (утробного) розвитку дитини, що починається з третього місяця вагітності і триває до народження. Впродовж фетальної фази відбувається подальший розвиток та вдосконалення всіх життєвих систем та функцій дитини у підготовці до народження та самостійного життя.

Філогенез - історичний процес розвитку всіх живих організмів на Землі. Психологія акцентує увагу на філогенетичному виникненні та розвитку психіки та відповідних їй форм поведінки.

Формальних операцій стадія (за Ж.Піаже) - етап когнітивного розвитку індивіда, під час якого усувається залежність мислення від безпосереднього досвіду індивіда, формується спроможність до оперування абстрактними поняттями, висування гіпотез і формулювання умовисновків.

Хобі-реакція підліткова - схильність підлітків переймати та розповсюджувати інтереси, захоплення ровесників, яка має поверховий та швидкоплинний характер.

Хранитель родини - місія представників середнього дорослого віку, що виявляється у збереженні сімейних традицій, налагодження зв'язку між членами родини різних поколінь.

Хронологічний вік - паспортний вік людини, кількість прожитих років.

Ціннісні орієнтації - 1) вибіркова відносно стійка система інтересів та потреб особистості; 2) система індивідуальних критеріїв для оцінки вчинків чи прагнень інших людей особистістю.

Шкільна зрілість дошкільняти - прийнятний рівень фізичного і психічного розвитку шестирічної дитини, що забезпечує її адекватне пристосування до умов шкільного навчання.

Шпитальніть дитяча - явище відставання психічного та фізичного розвитку дитини немовлячого чи раннього віку, що спричинене дефіцитом спілкування з дорослими. Дитяча шпитальність часто проявляється у вихованців дитячих будинків чи дітей, що зростають у неблагополучних сім'ях.

Шлюбна адаптація вторинна - надмірне звикання членів подружжя один до одного, послаблення подружнього кохання і пригнічення неповторного характеру шлюбного союзу.

Шлюбна адаптація первинна - процес пристосування членів подружжя до шлюбного життя, який полягає в поступовому взаємному узгодженні їх думок, почуттів та поведінки.

Ювеналізм - розповсюджений в суспільстві культ молодості, переоцінка її переваг.

Юнацька субкультура - особливий етико-естетичний пласт, який визначає стиль життя, мислення молодих людей і відрізняється своїми звичаями, нормами та цінностями від уподобань дорослих.

Юнацький період - етап життя людини, що триває від 15 до 21 року і характеризується завершенням або стабілізацією основних систем психічного та фізичного розвитку. Юнацький період поділяється на дві фази - ранню юність (15-18 років) та власне юність (18-21 рік).

Я-концепція - відносно стійка усвідомлювана система уявлень та ставлень індивіда до самого себе. Я-концепція формується завдяки процесам самоусвідомлення.

Я-образ - складовий компонент самосвідомості, що складається з уявлень та знань особистістю власних якостей та особливостей. Я-образ втілюється в Я-реальному (уявлення про себе теперішнього), Я-ідеальному (уявний образ втілення найкращих якостей в собі) та Я-динамічному (набір якостей, які людина прагне змінити чи набути найближчим часом).

«Загальна психологія з практикумом»

Абстрагування — один із основних про­цесів мисленнєвої діяльності людини, який дозволяє мисленно вичленити і перетворити в самостійний об'єкт розгляду окремі властивості сторін чи станів предметів, не беручи до уваги неістотні і одиничні ознаки, що не є спільними для даної групи предметів.

Абулія — нездатність прийняти необхідне вольове рішення діяти взагалі.

Адаптація — це зміна рівня чутливості аналізатора до інтен­сивності подразника.

Аглютинація — створення образів за допомогою будь-яких якостей, властивостей, частин, узятих з різних уявлень.

Активність — діяльнісний стан живих організмів як умова їхнього існування у світі. Це система характеристик індивідуальної поведінки, що відображає швидкісний, енергійний (внутрішнє прагнення індивіда до напруженої діяльності) та варіа­ційний (тенденція до різноманітності й новизни) її аспекти.

Активність особистості — виявляє себе у вольових актах, самовизначенні і самоспогляданні людини як джерела свого існу­вання і розвитку.

Акцентуації рис характеру — крайні варіанти норми як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії та вчинки людини.

Амбівалентність — двоїсте, суперечливе відношення суб'єкта до об'єкта, що характеризується одночасною спрямованістю на цей об'єкт протилежних імпульсів.

Аналіз — мисленне розчленування предмета чи явища на його складові частини, виділення в ньому окремих частин, ознак і властивостей.

Аналізатор — складний нервовий апарат для тонкого аналізу навколишньої дійсності та змін, що відбуваються всередині орга­нізму. Аналізатор складається зі сприймальної частини (рецеп­тора), провідних шляхів (нервових волокон) та відповідних діля­нок кори головного мозку великих півкуль.

Аналогія — створення образу, схожого на реально існуючий предмет, організм, дію.

Антиципація — здатність особистості в тій або іншій формі передбачати розвиток подій, явищ, результатів дій.

Аперцепція — залежність сприймання від змісту та досвіду психічного життя людини.

Апраксія — складне порушення цілеспрямованості дій, викликане локальними розладами лобних ділянок мозку

Астенічні почуття (ті, що гнітять) — знижують життєвий тонус, зменшують силу та енергію людини.

Афект — сильний і переважно нетривкий емоційний стан, пов'язаний з різкою зміною важливих для суб'єкта життєвих обставин; супроводжується різко вираженими руховими проя­вами і змінами у функціях внутрішніх органів.

Верхній абсолютний поріг чутливості — максимальна вели­чина подразника, при якій ще зберігається відчуття.

Відтворення — процес відновлення збереженого матеріалу в пам'яті для використання в діяльності та спілкуванні; полягає у пожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку тимчасових нервових зв'язків.

Відчуття — психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття.

Воля — це психічна діяльність людини, яка виявляється в усвідомлених діях, спрямованих на досягнення поставленої мети, здійснення якої пов'язане з подоланням перешкод. Вольова актив­ність виявляється в навчальній, трудовій (професійній), пізна­вальній, суспільній діяльності особистості.

Впізнавання — найпростіше відтворення якого-небудь об'єкта в умовах його повторного сприймання.

Галюцинації — відчування неіснуючих в реальній дійсності об'єктів (голосів та образів).

Геніальність — вищий рівень розвитку здібностей як загаль­них (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність геніаль­ності можна говорити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, що складають епоху в житті суспільства, у розвитку культури.

Гіперболізація — характеризується збільшенням або змен­шенням предмета, а також аналогічною зміною (кількісною чи якісною) окремих його частин.

Глибина мислення — властивість, що сприяє аналізові, порів­нянню, знаходженню суттєвих зв'язків між предметами і явищами об'єктивної дійсності. У конкретно-психологічному плані вона означає здатність враховувати всі відомі й необхідні дані, запро­поновані в умовах задачі, та встановлення зв'язків між ними.

Гнучкість мислення — одна з найважливіших передумов ефективності творчої діяльності, вміння (за необхідності) змінити способи та прийоми вирішення проблеми.

Гра — основна форма вияву активності дитини на перших етапах її розвитку; змістовна творча діяльність, у якій дитина ставить свідомі цілі, прагне до їх здійснення.

Група — обмежена в розмірах спільність людей, що виділя­ється із соціального цілого на основі визначених ознак (характеру виконуваної діяльності, соціальної або класової приналежності, структури, композиції, рівня розвитку і т. д).

Поиск по сайту: